Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №400/2299/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2299/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року (суддя Величко А.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 16.07.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

05.03.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ у Миколаївській області від 10.08.2021 ВП №53889262 про стягнення виконавчого збору у розмірі 97846,22 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта, висновки суду про недоведеність правомірності постанови є помилковими, оскільки станом на 10.08.2021 державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого її розмір становив 97 846,22 грн. Зазначена сума перевищувала сукупний розмір платежів за дванадцять місяців, що відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" було законною підставою для нарахування виконавчого збору.

Водночас, на противагу зазначеному, апелянтом надано копію постанови начальника Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данілова О. Д. від 11.06.2026, якою пунктами 4, 8 та 9:

• дії старшого державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитроченко А. В. при здійсненні виконавчого провадження № 53889262 визнано такими, що вчинені з порушенням частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18, частини 8 статті 48, пункту 7 частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження";

• скасовано постанову старшого державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитроченко А. В. про стягнення виконавчого збору від 10.08.2021;

• зобов`язано заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Головкіну А. Є. вчинити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 53889262 в порядку, встановленому відповідно до норм чинного законодавства про виконавче провадження, в строк до 11.06.2026.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 16.07.2026:

не врахував, що постанову державного виконавця від 10.08.2021 було скасовано 11.06.2026 до моменту ухвалення рішення;

не надав належної оцінки відсутності предмета спору;

зробив висновок про незаконність постанови виключно через ненадання відповідачем відзиву та матеріалів виконавчого провадження;

не дослідив обставини щодо фактичної обізнаності позивача про виконавче провадження;

не врахував наявність законних підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 287 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 19.08.2016 у справі №468/825/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08 серпня 2016 року і до досягнення нею повноліття.

Постановою Снігурівського районного ВДВС від 05.05.2017 було відкрито виконавче провадження №53889262.

Постановою старшого державного виконавцям Снігурівського відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитроченко А.В. про стягнення виконавчого збору від 10.08.2021 ВП №53889262, з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 97846,22 грн.

Посилаючись на те, що згаданою постановою протиправно стягнуто виконавчий збір у розмірі 100% від заборгованості, а не 10% як встановлено чинним законодавством, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не надав суду жодного доказу існування розрахунку до спірної постанови, не підтвердив правильність визначення суми виконавчого збору 97846,22 грн та не спростував доводи позивача щодо порушення порядку його нарахування.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у межах повноважень суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України від 21 квітня 1991 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон №606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження №53889262) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За приписами частин першої, третьої статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

02 червня 2016 року прийнято Закон №1404-VІІІ, відповідно до пунктів 6, 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" якого рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частинами першою-другою статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як стверджує позивач та не спростовується апелянтом, станом на 10.08.2021 за ОСОБА_1 обчислювалася заборгованість зі сплати аліментів за період з 10.08.2016 по 10.08.2021 у розмірі 97846,22 грн.

10.08.2021 старшим державним виконавцем Снігурівського відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитроченко А.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №53889262, якою з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 97846,22 грн, тобто у розмірі 100 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Ураховуючи, що зазначений розмір виконавчого збору не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування спірної постанови старшого державного виконавця.

Колегія суддів зазначає, що протиправність спірної постанови визнана апелянтом, якій у апеляційній скарзі зазначив, що 11.06.2026 начальником Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Даніловим О.М. прийнято постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження №53889262, якою визнано дії державних виконавців ДВС, в т.ч. старшого державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитроченко А.В., при здійсненні виконавчого провадження №53889262 такими, що вчинені з порушенням частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18, частини 8 статті 48, пункту 7 частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Одночасно скасовано оскаржену у даній справі постанову старшого державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 10.08.2021.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 16.07.2026 не врахував, що постанову державного виконавця від 10.08.2021 було скасовано до моменту ухвалення рішення, оскільки доказів про надання суду відповідних доказів в матеріалах справи відсутні. Водночас апелянтом визнається, що ним відзив на позовну заяву суду до 11.06.2026 не надсилався, у судове засідання, що відбулося 11.06.2026 о 15:00, належним чином повідомлений він не прибув, тим самим відповідач не сприяв суду першої інстанції у своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленні всіх обставин справи.

Резюмуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що вони не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно частини третьої статті 317 КАС України не встановлено.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат згідно приписів статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 287, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов