Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №420/18838/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18838/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 10.07.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Савки Ліани Олегівни третя особа Національний Банк України, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

23.06.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Савки Л.О., в якому позивачка просила суд: визнати протиправною бездіяльність державного виконавця; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 27.04.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП №80694616.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На думку апелянта, судом не враховано, що надані боржником (НБУ) довідки містять завідомо недостовірні, занижені у 4,5 рази показники її заробітної плати, а також у них пропущені обов`язкові складові її доходу. Направлення документа, який за своїм змістом є дефектним та не відповідає дійсності, не може вважатися реальним та належним виконанням судового рішення. Такий підхід легітимізує протиправне ухилення НБУ від обов`язку, покладеного судом. Зокрема, у матеріалах справи міститься офіційна відповідь Національного банку України від 28.08.2024 №17-0012/65154, де зазначено, що розрахунково розмір посадового окладу за посадою завідувача сектору, з якої я вийшли на пенсію, з розташуванням робочого місця в Одеському регіоні, станом на дату останнього перегляду розмірів посадових окладів працівників Національного банку (з 01 січня 2024 року) становить 30576,00 грн. Натомість у довідках, які НБУ направив листом №60-0034/24438 від 19.03.2026 відображено занижені у 4,5 рази суми заробітної плати, які суперечать власним офіційним розрахункам НБУ.

Відповідач та третя особа надіслали до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 287 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП №80694616 з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 №420/10186/25 про зобов`язання НБУ надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі її заяви від 20 грудня 2024 року.

07.04.2026 державним виконавцем Відділу Савкою Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80694616.

Листом від 10.04.2026 №18-0012/32391 НБУ повідомило, що на адресу ОСОБА_1 було направлено лист №60-0034/24438 від 19.03.2026 та довідки про складові її заробітної плати.

27.04.2026 державним виконавцем Відділу Савкою Л.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від ВП №80694616 на підставі п. 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону, оскільки рішення суду по справі №420/10186/25 виконано Національним банком фактично, в повному обсязі, до відкриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись з діями державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність закриття виконавчого провадження №80694616, оскільки рішення суду виконано боржником згідно виконавчого документу. Інші зобов`язання, у тому числі щодо суми заробітної плати (суми окладу та інших складових) у виконавчому листі відсутні, а тому не є предметом контролю державного виконавця щодо виконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у межах повноважень суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Так, статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення ) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 63 вищевказаного Закону).

За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у справі №240/27324/23 Верховний Суд з аналізу наведених норм права висновував, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Отже, за висновком Суду у вказаній справі, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №420/10186/25, яким було зобов`язано НБУ надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії на підставі її заяви від 20 грудня 2024 року.

Передумовою звернення до суду слугувала відмова НБУ у видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за встановленою формою.

Також з матеріалів справи вбачається, що у виконавчому листі у відповідності до резолютивної частини рішення суду зобов`язано НБУ надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії на підставі її заяви від 20 грудня 2024 року.

Листами від 10.04.2026 №18-0012/32391 та від 17.04.2026 №18-0011/34867 НБУ повідомило ДВС, що на виконання рішення суду від 08.09.2025 на адресу ОСОБА_1 було направлено лист №60-0034/24438 від 19.03.2026 та довідки про складові її заробітної плати.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування спірної постанови державного виконавця, оскільки рішення суду у справі №420/10186/25 виконано НБУ у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду.

Колегія суддів вважає неаргументованими доводи апеляційної скарги про те, що надані боржником (НБУ) довідки містять завідомо недостовірні, занижені у 4,5 рази показники її заробітної плати, з наступних міркувань.

Так, задовольняючи позовні вимоги у справі №420/10186/25, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав за позивачкою право на отримання довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за даними станом на дату звільнення позивачки.

Ураховуючи наведені мотиви, якими керувався суд у справі №420/10186/25, а також те, що ОСОБА_1 була звільнена 01.06.2007 (наказ по особовому складу від 31.05.2007 №127-к), колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що при виготовленні на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №420/10186/25 довідки НБУ повинно бути вказано складові заробітної плати станом на 01.01.2024.

Таким чином колегія суддів дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно частини третьої статті 317 КАС України не встановлено.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 287, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов