Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/14639/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14639/26

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі № 420/14639/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії В/Ч НОМЕР_1 з відмови у звільненні з військової служби за контрактом ОСОБА_1 ;

- зобов`язати В/Ч НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт та прийняти рішення про звільнення позивача ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 серпня 2024 між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено контракт, пунктом 3 даного контракту вказано: Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством за погодженням сторін на один рік, відповідно був поданий рапорт на звільнення, проте даний рапорт не розглянутий, у зв`язку з чим позивач вважає, що Відповідач зобов`язаний прийняти рішення (наказ) про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а дії щодо продовження строку контракту є протиправними.

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 09.07.2026 у справі № 420/14639/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку із закінченням строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку із закінченням строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів розгляду рапорта позивача про його звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку дії контракту, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2024 № 274 солдата ОСОБА_2 було переведено до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , відтак військова частина НОМЕР_1 за статутом позбавлена можливості розглядати будь які рапорти вказаного військовослужбовця.

- суд першої інстанції не врахував, що військова частина НОМЕР_1 жодних рапортів від солдата ОСОБА_3 станом на даний час не отримувала.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу.

Пунктом 3 даного контракту визначено, що цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством за погодженням сторін на один рік. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) – з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Як зазначає позивач, ним був поданий рапорт на звільнення, проте даний рапорт не розглянуто.

У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний прийняти рішення (наказ) про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у разі закінчення строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), а дії щодо продовження строку контракту є протиправними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі Положення №1153/2008), звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом З частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Разом з тим, 08.08.2024 набрав чинності Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І).

Пунктом 2 розділу І Порядку №531 встановлено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Пунктами 2-5 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Згідно з п. п. 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

За змістом пунктів 1 - 19 розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони “Армія+” (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Таким чином, командири (начальники) здійснюють розгляд паперового рапорту військовослужбовця у встановлений Порядком №531 строк та надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, при цьому відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 по справі № 280/7446/24.

Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов`язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 по справі № 580/6020/22 зазначив, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи про відмову у задоволенні рапорту.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся до відповідача із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби з на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку із закінченням строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), однак рапорт розглянуто не було.

Проте, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних документальних підтверджень подачі позивачем рапорту про звільнення.

На зазначені обставини також посилається скаржник обґрунтовуючи апеляційну скаргу.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2024 № 274 солдата ОСОБА_2 було переведено до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , тому Військова частина НОМЕР_1 за статутом позбавлена можливості розглядати будь які рапорти вказаного військовослужбовця.

Контраргументів позивачем до суду апеляційної інстанції не було надано.

Відтак, враховуючи те, що пунктом 2 розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 531, встановлено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника), на переконання колегії суддів, у Військової частини НОМЕР_1 відсутні повноваження приймати рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби за наслідками розгляду його рапорту.

Враховуючи наведене за наслідком з`ясування фактичних обставин справи в системному зв`язку із законодавчими приписами апеляційний суд висновує про відсутність протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку із закінченням строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії .

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у справі № 420/14639/26 – скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк