Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/7507/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7507/26

Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі № 420/7507/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, № 2038905-2407-1554-UA51100270000073549 від 28 листопада 2024 р., № 0658395-2407-1553 від 17 червня 2025 р. та № 1619123-2407-1553- UA51100270000073549 від 20 жовтня 2025 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідь на поданий до Головного управління Державної податкової служби у Одеській області запит позивачем був отриманий лист № 47206/6/15-32-24-07-06 від 17.11.2025 та копії податкових повідомлень-рішень № 2038905-2407-1554-UA51100270000073549 від 28 листопада 2024 р. (на суму податку 595,76 грн), № 0658395-2407-1553 від 17 червня 2025 р. (на суму податку 631,33 грн), якими позивачу згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач. фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у загальній сумі 1 805,06 грн за податкові роки – 2022, 2023, 2024.

Вважаючи протиправними прийняті податкові-повідомлення-рішення, позивач зазначає про те, що він не є власником об`єкта нежитлової нерухомості, відносно якого був нарахований податок на нерухоме майно за період 2022-2024 роки. Однак, відповідно до листа за вих. № 2693/6/15-32-24-07 10 від 05.02.2026, контролюючий орган здійснює нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому міститься інформація про те, що у власності позивача перебуває об`єкт нерухомого майна 27/10000 часток нежитлової будівлі спортивно-човнової станції Причал № 193 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3293,3 кв.м.

Позивач вважає дії ГУ ДПС у Одеській області щодо нарахування їй податку та на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, неправомірними, а податкові повідомлення-рішення № 2038905-2407-1554 UA51100270000073549 від 28.11.2024, № 0658395-2407-1553 від 17.06.2025 № 1619123-2407-1553-UA51100270000073549 від 20.10.2025 незаконними і такими, що підлягають скасуванню На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26 травня 2021 року у справі № 523/14173/18 скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської Катерини Леонідівни про реєстрацію за позивачем, відповідно до якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесений запис про реєстрацію за позивачем права власності є скасованим з 30.06.2021.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваних ППР, позивач не є власником нерухомого майна стосовно якого винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Ухвалою від 23.03.2026 суд витребував від Головного управління ДПС в Одеській області інформацію у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів щодо підстав прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 2038905-2407-1554-UA51100270000073549 від 28.11.2024., № 0658395-2407-1553 від 17.06.2025 та № 1619123-2407-1553-UA51100270000073549 від 20.10.2025, інші наявні докази, що стосуються предмета спору.

02.04.2026 відповідачем поданий відзив на позовну заяву з додатковими доказами.

Відповідно до відзиву, відповідач щодо задоволення позову заперечує.

Так, відповідач з посиланням на підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України зазначив, що законодавець визначив виключну підставу для обчислення контролюючим органом бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості це дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Кодексу контролюючим органом проведено звірку даних ДПС з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За результатами звірки встановлено, що згідно з актуальними даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 20.10.2015 за реєстраційним номером 633643751101 на підставі договору купівлі - продажу, серії та номеру 1898, виданого 20.10.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською К. Л., власником 27/10000 часток нежитловї будівлі спортивно - човнової станції Причал №193 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3293,3 м2 є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Як зазначив відповідач, станом на дату прийняття спірних податкових повідомлень – рішень Позивачем не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону № 1952 - IV та Порядку №1127, тобто не внесені зміни речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки станом на винесення спірних податкових повідомлень рішень, зазначені об`єкти нерухомості відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно перебували на праві власності ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), за твердженням відповідача, саме на неї відповідно до статті 266 ПК України покладено обов`язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Відповідач вказує, що податкові повідомлення - рішення направлені платнику податку на останню податкову адресу платника – АДРЕСА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до статті 42 Кодексу. Однак, відповідно до Довідок (форма 20) Укрпошти, зазначені поштові відправлення повернулись відправнику “за закінченням терміну зберігання”. На думку відповідача, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

На підставі вищевикладеного відповідач вказує, що податкове повідомлення рішення від 17.06.2025 (за 2024) № 0658395-2407-1553 на суму 631,33 грн; від 28.11.2024 (за 2023) № 2038905-2407-1554 на суму 595,76 грн; від 20.10.2025 (за 2022) № 1619123-2407-1553 на суму 577,97 грн прийняті законно та обґрунтовано.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10.06.2026 у справі № 420/7507/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, № 2038905-2407-1554-UA51100270000073549 від 28 листопада 2024 р., № 0658395-2407-1553 від 17 червня 2025 р. та № 1619123-2407-1553- UA51100270000073549 від 20 жовтня 2025 р.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка станом на дату прийняття оскаржуваних ППР, не є власником вищевказаного нерухомого майна, не має права ані володіти, ані розпоряджатися, ані користуватися таким майном , у зв`язку з чим відповідно не зобов`язана ані утримувати таке нерухоме майно, ані сплачувати будь-які податки і збори до Державного чи місцевого бюджетів, оскільки фактично я не являюсь власником цього майна, який є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що у спірному випадку у контролюючого органу не було правових підстав для винесення відносно ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень № 2038905-2407-1554-UA51100270000073549 від 28 листопада 2024 р., № 0658395-2407-1553 від 17 червня 2025 р. та № 1619123-2407-1553 UA51100270000073549 від 20 жовтня 2025 р.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції не враховано, що законодавець визначив виключну підставу для обчислення контролюючим органом бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості це дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- контролюючий орган не є розпорядником владних повноважень в частині реєстрації/припинення речових прав на нерухоме майно та не має повноважень вжити в межах компетенції заходів, спрямованих на коригування даних в правовстановлюючих документах на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 100/2;

- решта доводів відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми “Ф”, якими позивачу – ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання за платежем: 18010300 “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості” за податковий період 2022-2024 роки на об`єкт нерухомого майна – 27/10000 часток нежитлової будівлі спортивно - човнової станції Причал №193 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3293,3 м2, а саме:

від 20.10.2025 № 1619123-2407-1553 на суму 577,97 грн. (за 2022 рік);

від 28.11.2024 № 2038905-2407-1554 на суму 595,76 грн. (за 2023 рік);

від 17.06.2025 № 0658395-2407-1553 на суму 631,33 грн (за 2024 рік).

Як зазначено у позовній заяві та не спростовано відповідачем, копії вказаних податкових повідомлень – рішень позивачка отримала 17.11.2025 року у відповідь на лист від 17.10.2025.

13.01.2026 позивачем на адресу Відповідача направлено лист, в якому було повідомлено Відповідача про те, що Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 26.05.2021 року у справі № 523/14173/18 витребував з володіння заявника на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно, про яке йдеться у запиті та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2015 року з індексним номером 25424706, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною щодо реєстрації за права власності на вказане нерухоме майно. Таким чином з 2021 року заявник не володіє об`єктом нерухомого майна з реєстраційним номером 633643751101 (нежитлові будівлі спортивно-човнової станції Причал № 193, загальною площею 3293,3 кв. м), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки даний об`єкт не належить заявнику на праві власності чи будь-якому іншому праві. З урахуванням викладеного, заявник просила внести відповідні зміни в нарахування податку на нерухоме.

Листом за вих. № 2693/6/15-32-24-07 10 від 05.02.2026 ГУ ДПС у Одеській області, повідомило, зокрема, що відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Кодексу проведено звірку даних ДПС з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 20.10.2015 за реєстраційним номером 633643751101 власником 27/10000 часток (8,89 м2) нежитлової будівлі човнової станції Причал №193 загальною площею 3293,3 м2 є ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправними податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, № 2038905-2407-1554-UA51100270000073549 від 28 листопада 2024 р., № 0658395-2407-1553 від 17 червня 2025 р. та № 1619123-2407-1553- UA51100270000073549 від 20 жовтня 2025 р. позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Відповідно до п. 15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентує стаття 266 Податкового кодексу України.

У відповідності з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Щодо ставки податку, згідно з пп. 266.5.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до пп. 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Предметом спору у даній справі є правомірність нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2022-2024 року.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26 травня 2021 року у справі № 523/14173/18 витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно у вигляді 27/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № НОМЕР_2 в літері “А” у складі приміщень: ІІ поверх 7 - основне площею 9,0 кв. м., загальною площею - 9,0 кв. м., основною площею - 9,0 кв. м. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2015 року з індексним номером 25424706 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 у вигляді 2710000 часток нежитлових будівель спортивно човнової станції Причал № 193, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № НОМЕР_2 в літері “А” у складі приміщень: ІІ поверх 7 - основне площею 9,0 кв. м., загальною площею - 9,0 кв. м., основною площею - 9,0 кв. м. Дане судове рішення набрало законної сили 30.06.2021.

За приписами статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналізуючи зміст вказаного судового рішення видно, що станом на період визначення контролюючим органом позивачу суми податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300", ОСОБА_1 вже не являлася власником зазначеного об`єкта оподаткування, а відтак, в силу приписів підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України не мала обов`язку по сплаті вказаного вище податку.

Так, в апеляційній скарзі відповідач акцентує увагу на тому, що станом на момент винесення спірних податкових повідомлень рішень, зазначені об`єкти нерухомості відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно перебували на праві власності ОСОБА_1 .

Оцінюючи означені доводи апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Зі змісту підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України вбачається, що для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності.

Тобто, законодавець передбачив кілька джерел, з яких податковий орган може отримати відомості, необхідні для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платником податку є саме власник об`єкта оподаткування, а не особа, про яку до Державного реєстру речових прав внесено запис як про власника. Державний реєстр є лише джерелом інформації, зокрема, щодо характеристик бази оподаткування.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі - № 1952-IV).

За визначенням, наведеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За правилами частини другої статті 12 Закону №1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Верховний Суд, у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 560/21804/23 зазначив таке: «За правилами частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Питання застосування норми частини другої статті 12 Закону № 1952-IV вже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 24 січня 2020 року (справа № 910/10987/18), від 26 жовтня 2022 року (справа № 538/2185/14-ц), від 20 лютого 2018 року (справа № 917/553/17), Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини другої статті 12 Закону № 1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 02 липня 2019 року (справа № 48/340), від 12 березня 2019 року (справа № 911/3594/17), від 19 січня 2021 року (справа № 916/1415/19), відомості Державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Отже, за загальним правилом, якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, останні можуть бути спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких може бути доведено чи спростовано приналежність належного йому майна до об`єкта оподаткування у розумінні вимог податкового законодавства. Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності».

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 03.03.2026 по справі № 520/21766/23.

Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів зазначає, що при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган повинен використовувати не тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й наявні відомості, що містяться в оригіналах відповідних документів платника податків, зокрема в документах на право власності (за умови їх подання). За наявності розбіжностей у таких даних оригінали документів, надані платником, зокрема документи на право власності, мають пріоритет над даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням приватного нотаріуса Зілковської К.Л. від 20 жовтня 2015 року № 25424706 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на власність 27/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

26.05.2021 Суворовським районним судом міста Одеси було винесене рішення, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2015 року з індексним номером 25424706, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 у вигляді 2710000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, які складаються з кімнати № НОМЕР_2 в літері “А” у складі приміщень: ІІ поверх – 7 - основне площею 9,0 кв. м., загальною площею- 9,0 кв. м., основною площею - 9,0 кв. м.

За правилами частини першої статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, відсутність юридичного факту володіння чи користування позивачем вказаними об`єктами нерухомості нівелює обов`язок зі сплати податкових зобов`язань та свідчить про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень № 2038905-2407-1554-UA51100270000073549 від 28 листопада 2024 р., № 0658395-2407-1553 від 17 червня 2025 р. та № 1619123-2407-1553- UA51100270000073549 від 20 жовтня 2025 р.

За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного від 10.06.2026 у справі № 420/7507/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик