Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/630/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/630/26

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі № 420/630/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в Київському районі м.Одеси сплатити ОСОБА_1 компенсацію витрат на поховання ОСОБА_2 у розмірі 21 002,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є матір?ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, позивач отримувала пенсію в разі втрати годувальника на ОСОБА_2 . Поховання своєї доньки позивач здійснила за власні кошти. Допомога на поховання ОСОБА_2 була нарахована позивачу 10.10.2023 року лише в сумі 2 532,90 грн.

Водночас, посилаючись на зменшений розмір нарахованої допомоги, позивач звернулась Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою від 19.05.2025 року про надання інформації про підстави нарахування допомоги на поховання її доньки у вказаному розмірі. Листом від 05.06.2025 року відповідач повідомив, що оскільки позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як отримувач пенсії в разі втрати годувальника на своїх дітей, то Управлінням соціального захисту населення в Київському районі не була прийнята заява позивача для здійснення виплати допомоги на поховання доньки.

Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в частині невиплати компенсації витрат на поховання доньки, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Під час розгляду справи від представника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеськіи? області та отримує пенсію в разі втрати годувальника на ОСОБА_3 ?овича, ОСОБА_4 ?вну та ОСОБА_2 ?вну, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, Фіногініи? Інні Сергіі?вні була призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону Украі?ни “Про загальнообов`язкове державне пенсіи?не страхування”, а не мінімальна соціальна виплата як зазначає позивач у позовніи? заяві. Позивачу допомога на поховання доньки була нарахована в розмірі двомісячноі? пенсіі? у зв`язку з втратою годувальника та включена до виплатних документів для виплати в жовтні 2023 року через банківську установу АТ “Ощадбанк”. Оскільки ОСОБА_2 не відповідала вимогам для виплати допомоги на поховання, визначені управлінням Порядку №99 та Положенням про порядок надання допомоги на поховання деяких категоріи? осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, затверджене наказом директора Департаменту праці та соціальноі? політики Одеськоі? міськоі? ради від 03.03.2023 року №108, управлінням не було прии?нято заяву та документи від позивача.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача на Закон України №1058-ІУ є необґрунтованим, оскільки цей Закон регулює пенсійні правовідносини, тоді як спір стосується порядку призначення допомоги на поховання, визначеного безпосередньо Постановою КМУ №99. Отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника не змінює правового статусу дитини та не надає їй статусу пенсіонера. Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника, у даному випадку, є виплатою членам сім`ї померлого годувальника, а не підтвердженням набуття статусу пенсіонера особою, яка її отримує.

Від представника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких було зазначено, що допомога на поховання виплачується одноразово та одним органом залежно від статусу померлоі? особи: Пенсіи?ним фондом Украі?ни для застрахованих осіб та пенсіонерів, органом соціального захисту для деяких категоріи? осіб, центром заи?нятості для безробітних. Донька позивача отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а тому була пенсіонером в розумінні Закону Украі?ни “Про загальнообов`язкове державне пенсіи?не страхування”. Також, Головне управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Одеськіи? області листом від 28.05.2025 підтвердило, що позивачу допомога на поховання дочки ОСОБА_2 нарахована в розмірі двомісячноі? пенсіі? у зв`язку з втратою годувальника. Зазначена допомога нараховується та виплачується відповідно до статті 53 Закону Украі?ни “Про загальнообов`язкове державне пенсіи?не страхування”. Отже, позивач вже отримала допомогу на поховання, яка визначена саме Законом Украі?ни “Про загальнообов`язкове державне пенсіи?не страхування” та яка виплачується у разі смерті пенсіонера.

Від позивача до суду також надійшли пояснення, в яких зазначено, що посилання відповідача на те, що померла особа є пенсіонером, є юридично помилковим. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на дитину як соціальна гарантія від держави, а не є підтвердженням особистого статусу пенсіонера померлої дитини.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15.06.2026 у справі № 420/630/26 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу допомога на поховання доньки була нарахована в розмірі двомісячної пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та включена до виплатних документів для виплати в жовтні 2023 року через банківську установу АТ “Ощадбанк”, що сторонами по справі також не заперечувалось.

Крім того, суд зазначив, що враховуючи факт отримання померлою донькою позивача пенсії у зв`язку з втратою годувальника, то в межах спірних правовідносин позивач помилково посилається на необхідність застосування приписів Порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №99, та наявності у неї права на отримання від Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси допомоги на поховання у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на день смерті доньки.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що Управлінням соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради було доведено, що померла донька позивача не відноситься до кола осіб, передбачених Порядком №99, а тому відповідачем відмовлено у розгляді заяви позивача про нарахування допомоги для здійснення поховання відповідно до приписів чинного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що посилання відповідача на Закон України №1058-ІУ є необґрунтованим, оскільки цей Закон регулює пенсійні правовідносини, тоді як спір стосується порядку призначення допомоги на поховання, визначеного безпосередньо Постановою КМУ №99. Отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника не змінює правового статусу дитини та не надає їй статусу пенсіонера. Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника, у даному випадку, є виплатою членам сім`ї померлого годувальника, а не підтвердженням набуття статусу пенсіонера особою, яка її отримує;

- решта доводів відтворюють зміст позовної заяви.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є матір?ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

При цьому, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеськіи? області та отримує пенсію в разі втрати годувальника на малолітніх осіб - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ?вну, ІНФОРМАЦІЯ_4 (також отримувала на Фіногіну ОСОБА_5 ?вну, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Згідно листа Головного управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Одеськіи? області від 28.05.2025 вбачається, що позивачу допомога на поховання доньки була нарахована у розмірі двомісячноі? пенсіі? у зв`язку з втратою годувальника (2 532,90 грн.), та включена до виплатних документів для виплати в жовтні 2023 року через банківську установу АТ “Ощадбанк”.

Водночас, посилаючись на зменшений розмір нарахованої допомоги, позивач звернулась Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою від 19.05.2025 про надання інформації про підстави нарахування допомоги на поховання її доньки у вказаному розмірі.

Листом від 05.06.2025 відповідач повідомив, що оскільки позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як отримувач пенсії в разі втрати годувальника на своїх малолітніх дітей, то Управлінням соціального захисту населення в Київському районі не була прийнята заява позивача для здійснення виплати допомоги на поховання доньки.

Під час розгляду справи сторона відповідача зазначала, що оскільки позивач не відповідала вимогам для виплати допомоги на поховання, визначені управлінням Порядку №99 та Положенням про порядок надання допомоги на поховання деяких категоріи? осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, затверджене наказом директора Департаменту праці та соціальноі? політики Одеськоі? міськоі? ради від 03.03.2023 №108, управлінням не було прии?нято заяву та документи від позивача.

Позивач же, навпаки, посилалась на те, що посилання відповідача на Закон України №1058-ІУ є необґрунтованим, оскільки цей Закон регулює пенсійні правовідносини, тоді як спір стосується порядку призначення допомоги на поховання, визначеного безпосередньо Постановою КМУ №99.

Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в частині невиплати компенсації витрат на поховання доньки, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, врегульовані Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

За ст.1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

За ч.2 ст.36 Закону №1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Як було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, ОСОБА_1 є матір?ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеськіи? області та отримувала пенсію в разі втрати годувальника, зокрема, але не виключно, на свою доньку - ОСОБА_2 ?вну, що сторонами по справі не заперечувалось.

Отже, враховуючи, що померла донька позивача отримувала пенсію в разі втрати годувальника, то в розумінні приписів Закону №1058-IV, вона була пенсіонером.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача та зазначив, що оскільки пенсія у зв`язку з втратою годувальника є державною соціальною гарантією, її отримання наділяє дитину статусом пенсіонера.

Статтею 53 Закону №1058-IV встановлено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу допомога на поховання доньки була нарахована в розмірі двомісячної пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та включена до виплатних документів для виплати в жовтні 2023 року через банківську установу АТ “Ощадбанк”, що сторонами по справі також не заперечувалось.

Водночас, апелянт зауважує, що посилання відповідача на Закон України №1058-ІУ є необґрунтованим, оскільки цей Закон регулює пенсійні правовідносини, тоді як спір стосується порядку призначення допомоги на поховання, визначеного безпосередньо Постановою КМУ №99.

Надаючи оцінку наведеним аргументам апелянта колегія суддів зазначає таке.

Механізм надання допомоги на поховання померлого (померлої), визначений Порядком надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №99 (далі – Порядок №99).

Відповідно до п.1 Порядку №99 допомога на поховання надається:

1) аспіранта, докторанта, клінічного ординатора, студента вищого навчального закладу I-IV рівня акредитації, що навчається за денною формою, учня професійно-технічного навчального закладу, якщо померлий не утримувався особою, застрахованою в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; особи, яка перебувала на утриманні зазначених осіб;

2) дитини, на яку один з батьків (опікун, піклувальник, усиновитель), що не застрахований в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, отримував допомогу відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми”;

3) особи, не застрахованої в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка отримувала на дитину допомогу відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” або Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам”;

4) особи, яка не досягла пенсійного віку та на момент смерті не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна;

5) особи, яка не має права на отримання пенсії або державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”;

6) особи, яка мала право на призначення пенсії або державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, але за життя таким правом не скористалася.

За п.2 Порядку №99 допомога на поховання померлої особи з числа тих, що зазначені у пункті 1 цього Порядку, надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.

Допомога на поховання надається в день звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи у розмірі, встановленому на день смерті (п.3 Порядку №99).

З метою координації роботи з досягнення адресності та прозорості під час вирішення питань про надання соціальних послуг та призначення інших видів допомог наказом директора Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 03.03.2023 року №108 було затверджено Положення про порядок надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого (далі – Положення №108) (Додаток 9 до наказу від 03.03.2023 №108) (примірник Положення наданий представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву).

Згідно п.1.6 Положення закріплено, що сума допомоги на поховання встановлена відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 лютого 2007 року №102 “Про встановлення розміру допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого” та надається у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на день смерті померлого.

За п.п.2.2 Положення вбачається, що для призначення допомоги виконавець волевиявлення померлого або особа, яка зобов`язалася поховати померлого, до заяви надає оригінали та копії документів, зокрема, довідку видану управлінням Пенсійного фонду України про те, що на момент смерті померла особа на обліку не перебувала, пенсію не отримувала та не була працевлаштована (за запитом Управління).

Отже, як вже зазначено вище, померла донька позивача отримувала пенсію в разі втрати годувальника, то в розумінні приписів Закону №1058-IV, вона була пенсіонером, що виключає можливість надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 99.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради відсутні.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі № 420/630/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик