Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/8725/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8725/26

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 420/8725/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2022, 01.02.2023, 01.01.2025, 01.01.2026 максимальним розміром пенсії позивача, перерахованої на підставі рішення ООАС від 07.08.2025 по справі № 420/13417/25 та неврахування до розміру індексації, передбаченої постановами КМУ від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209, від 25.02.2026 року № 236.

- зобов`язати Головне управління з 01.02.2022, 01.02.2023, 01.01.2025, 01.01.2026 провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, перерахованої на підставі рішення ООАС від 07.08.2025 по справі № 420/13417/25 без обмеження максимальним розміром (без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), з урахуванням індексації, передбаченої постановами КМУ від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209, від 25.02.2026 року № 236 та раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на пенсійному забезпеченні в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач зазначив, що відповідачем було проведено на виконання рішення суду перерахунок пенсії позивача та обмежено розмір пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.02.2022.

На думку позивача, таке обмеження пенсії максимальним розміром не відповідає Конституції України та порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.

Так, позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано таким, що не відповідають Конституції України положення ч.7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було встановлено обмеження пенсії максимальним розміром.

Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення є неконституційними та з 20.12.2016 втратили чинність.

Також позивач вважає незаконним обмеження його пенсії з 01.01.2025 та з 01.01.2026 із застосуванням постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 та постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 та неврахування відповідачем індексації, передбаченої постановами КМУ від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209, від 25.02.2026 року № 236.

22.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що згідно із ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та зазначений закон є чинним з 01.10.2011 та неконституційним не визнавався.

Таким чином, відповідач зазначив, що законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 немає, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства.

Також представник відповідача зазначив, що з 01.01.2026 перерахунок пенсії здійснюється відповідно до Постанови КМУ № 1778, згідно з якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Представник відповідача зазначив, що станом на 02.02.2026 постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 є чинною та неконституційною не визнавалась.

Тому відповідач вважає, що пенсія позивачу нарахована та виплачується згідно вимог чинного законодавства.

Також представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 09.06.2026 у справі № 420/8725/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо обмеження максимальним розміром перерахованої пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.02.2022, з 01.02.2023 та з 01.01.2025, з 01.01.2026.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) виплату перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, з 01.02.2022, з 01.02.2023, та з 01.01.2025, з 01.01.2026 з урахуванням проведеної індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209, від 25.02.2026 року № 236, з урахуванням здійснених виплат.

У задоволені решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію з 01.02.2022, з 01.02.2023 та з 01.01.2025, 01.01.2026 без обмеження її максимальним розміром. Щодо вимог в частині виплати пенсії без застосування коефіцієнтів встановлених постановою КМУ № 1 від 03.01.2025 та постановою КМУ № 1778 від 30.12.2025, суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог, з огляду на їх недоведеність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено застосування у 2026 році у період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів (ПМ), установлених для осіб, які втратили працездатність (2595), тобто є більшим від максимального розміру пенсії (25950 грн).

Саме на виконання вказаної норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1778, тобто у межах наданих законом повноважень та з метою, якою ці повноваження були надані. Відтак, апелянт вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснений відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджено пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_2 .

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що ГУПФ України в Одеській області на підставі рішення суду по справі № 420/13417/25 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022, з 01.02.2023. Судом встановлено, що з 01.02.2022 позивачу нараховано 23816,1 грн, але до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії призначено 19340 грн; з 01.02.2023 нараховано – 38386,25 грн, але до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930 грн; з 01.03.2024 нараховано індексацію базового ОСНП 2024 в розмірі 1500грн, підсумок пенсії з надбавками – 39886,25 грн, але до виплати з урахуванням максимального розміру – 23610 грн.; з 01.03.2025 та з 01.12.2025 нараховано індексацію базового ОСНП 2024 в розмірі 1500 грн, індексацію базового ОСНП 2025 в розмірі 1500 грн, підсумок пенсії з надбавками 41386,25 грн, але до виплати з урахуванням максимального розміру – 23610 грн.

Позивач, не погоджуючись з таким обмеженням розміру його пенсії, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до преамбули Закону № 2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Разом з тим, ч. 7 ст. 43 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано неконституційним.

Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

В резолютивній частині рішення Конституційний суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами, а саме:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, частина сьома статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-рп/2016 від 20.12.2016.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII, який прийнято 06.12.2016 та вперше опубліковано в газеті “Голос України” 27.12.2016 та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 01.01.2017 , у частині сьомій статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р.” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 р.”.

Зі змісту внесених змін Законом України № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, вбачається, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 по справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 по справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 по справі № 638/6363/17, від 15.04.2019 по справі № 127/4270/17, від 15.04.2019 по справі № 522/16973/17, від 21.11.2019 у справі № 295/2039/17, від 10.10.2019 по справі № 522/22798/17, від 23.06.2020 по справі № 686/24928/16-а, від 30.10.2020 по справі № 522/16881/17.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 по справі № 7-р (ІІ)2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Таким чином, обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - є неправомірними.

Колегія суддів також враховує, що відмовляючи у відкритті провадження за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи №200/116/25 як зразкової та за поданням судді Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи №440/534/25 як зразкової, Верховний Суд в ухвалах від 25.02.2025 у справі №200/116/25 та від 26.02.2025 у справі 440/534/25 звернув увагу на те, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону №2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 (справа №400/2085/19), 20.07.2022 (справа № 340/2476/21), 25.07.2022 (справа №580/3451/21), 30.08.2022 (справа № 440/994/20), 17.03.2023 (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ГУПФ України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2022, з 01.02.2023, та з 01.01.2025, з 01.01.2026 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром є протиправними.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що ГУ ПФУ в Одеській області було правомірно застосовано положення Постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану» при здійсненні перерахунку пенсії позивача. Дослідивши доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції позовні вимоги в частині застосування коефіцієнтів до відповідних сум підвищення з 01.01.2025 та 01.01.2026, визначених постановою КМУ № 1 та постановою КМУ №1778, залишено без задоволення.

Оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині без застосування коефіцієнтів до відповідних сум підвищення з 01.01.2025 та з 01.01.2026, керуючись частиною 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не надає оцінку не оскарженій частині судового рішення.

Отже, викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №420/8725/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик