Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/31229/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31229/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

13.05.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 213050037983 від 22.04.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувати до страхового стажу перiод роботи з 02.09.1993 по 31.08.1999 та з 01.06.2000 по 31.07.2000 та призначити пенсію за віком з дня набуття права.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 213050037983 від 22.04.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, щодо врахування при обчисленні страхового стажу відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 щодо періодів роботи з 02.09.1993 року по 31.08.1999 та з 01.06.2000 року по 31.07.2000 року.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, ГУ ПФУ в Кіровоградській області, протиправно відмовлено позивачу у врахуванні періоду її трудової діяльності з 02.09.1993 року по 31.08.1999 та з 01.06.2000 року по 31.07.2000 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущено процесуальні порушення, а саме: позовна заява, ухвала про відкриття провадження та рішення по справі на адресу Головного управління не направлялися чим порушено норми ст. ст. 8, 44, 174, 251 КАС України. Крім того, апелянт зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 02.09.1993 по 31.12.1998, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи та печаткою підприємства; з 01.01.1999 по 31.08.1999 та з 01.06.2000 по 31.07.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивач було передано на розгляд Головному управлінню ПФУ в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 213050037983 від 22.04.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 18.07.1983 з 02.09.1993 по 31.12.1998 за записом №4-№5, оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства, або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, як це передбачено Інструкцією № 58.

Не погодившись з вказаним рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 02.09.1993 по 31.12.1998, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Судом встановлено, що запис № 19 про переведення 01.09.1993 позивачки завідучою виробництва школи № 30 з попередньої посади зав. виробництвом № 27 та подальше звільнення за власним бажанням 03.11.2000 містить підпис ст. інспектора виробничого торгового об`єднання їдалень при учбових закладах Суворовського району м. Херсона, реквізити наказів про переведення, однак дійсно не містить печатки підприємства.

Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Крім того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Водночас, на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 р. у справі № 548/2056/16-а, від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17.

Колегія суддів вважає, що недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, не можуть вважатися достатніми і самостійними підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Крім того, відповідачем не було зараховано стаж роботи позивача з 01.01.1999 по 31.08.1999 та з 01.06.2000 по 31.07.2000, підтверджений відомостями трудової книжки, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).

Враховуючи, що на розгляд відповідача подано повні відомості про трудовий стаж, однак такі необґрунтовано не були враховані органом пенсійного фонду, у тому числі відповідачем не обґрунтовано причини не зарахування цих періодів робіт до страхового стажу позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного рішення відповідача, наявність підстав для скасування цього рішення відповідача із покладенням на відповідача обов`язку врахування при обчисленні страхового стажу відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 щодо періодів роботи з 02.09.1993 року по 31.08.1999 та з 01.06.2000 року по 31.07.2000 року.

Водночас, відповідно до положень частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд враховує, що апелянт обґрунтовує свої доводи, у тому числі, й тим, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача та без забезпечення цьому учаснику права на участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи, не отримував копію позовної заяви, ухвали про відкриття провадження та оскаржуваного рішення.

З відомостей програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що судом першої інстанції було помилково зазначено в якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та всю процесуальну кореспонденцію було направлено до його електронного кабінету.

Наведене, з огляду на відсутність даних про сповіщення відповідача про дату, час і місце розгляду судової справи, а також не забезпечення відповідачеві його права на участь у справі, свідчить про обґрунтованість доводів апелянта про те, що справу розглянуто адміністративним судом за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу вказаною підставою, колегія суддів доходить висновку про наявність обов`язкових підстав, передбачених частиною 3 статті 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними, однак прийняті з порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 213050037983 від 22.04.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) від 15.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні щодо врахування при обчисленні страхового стажу відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 щодо періодів роботи з 02.09.1993 року по 31.08.1999 та з 01.06.2000 року по 31.07.2000 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський