Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/8144/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8144/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

14.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області стосовно не виплати поточної пенсії ОСОБА_1 та недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року по 30.04.2024 роки на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “А-Банк;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року по 30.04.2024 роки на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “А-Банк.".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виплата пенсії здійснювалася на рахунок позивачки у АТ КБ «Приватбанк». У зв`язку зі зміною банку, позивачка відкрила рахунок № НОМЕР_1 у АТ «А-Банк», тому 17.02.2025 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на новий рахунок, додавши до заяви апостильовану довіреність та банківські реквізити позивачки, однак відповідач відмовив у поновленні пенсії на тій підставі, що остання не особисто звернулася до відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений позивачкою банківський рахунок.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суми недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року по 30.04.2024 роки на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ “А-Банк." та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у виплаті пенсії позивача на визначений нею банківський рахунок з наведених відповідачем підстав є протиправною. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є передчасними, оскільки відповідачем не прийнято рішення про поновлення пенсії позивача на визначений нею банківський рахунок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідач порушує права позивачки, якою виконано всі умови для виплати пенсії на її банківський рахунок, не здійснюючи виплату пенсії на вказаний рахунок. Апелянт вказує, що суб`єкт владних повноважень не наділений дискреційними повноваженнями, тобто не має право діяти на власний розсуд, коли відповідно до закону правомірним є лише один варіант рішення, а рішення суду не є ефективним та не сприяє повному захисту порушеного права позивача.

Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України, що не було враховано судом першої інстанції. Апелянт звертає увагу, що поточна пенсія виплачується на наданий позивачем рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «Приватбанк», при цьому на вказаний рахунок нарахована та виплачена і заборгованість в сумі 216083,68 грн за період з 07.10.2009 року по 30.04.2024 роки. Апелянт також вказує, що рахунок в АТ «Акцент-банк» не призначений для виплати пенсії, що судом залишено поза увагою.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відсутність підстав для скасування судового рішення у вказаній частині.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

З наявної інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень та інформації в електронному вигляді в КП “ДСС”, судом встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року у справі №540/2379/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії позивачу починаючи з 07.10.2009 року з компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року у справі №420/9209/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 07.10.2009 року позивачу перерахунок та виплату пенсії без застосування до її пенсійних виплат особливості «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. - з 07.10.2009 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ», враховуючи автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше отриманих сум пенсії.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року у справі №420/9209/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009. Доплата пенсійних коштів за період з 07.10.2009 по 30.04. 2024 склала 216083,68 грн.

Доплата пенсійних коштів по перерахунку пенсії в сумі 216083,68 грн за період з 07.10.2009 по 30.04.2024 нарахована на рахунок АТ КБ “Приватбанк” за додатковою відомістю на квітень поточного року (22 число).

Представник позивача звернувся із заявою №9084 від 29.04.2024 про добровільне виконання рішення суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якій, серед іншого, просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму виплаченої в квітні доплати до пенсії за період з 07.10.2009 року по 30.04.2024 року розраховану на день виплати доплати, надати розрахунок.

Листом №4882-3974/П-02/8-2100/24 від 29.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовило у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів вказавши на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №420/9209/22 не зобов`язано нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Не погодившись із такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року у справі №420/32249/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 07.10.2009 року по 30.04.2024 року у розмірі 216083,68 грн., які були виплачені з порушенням строків у квітні 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на суми пенсії за період з 07.10.2009 року по 30.04.2024 року у розмірі 216083,68 грн, які були виплачені з порушенням строків у квітні 2024 року, з урахуванням уже проведених виплат.

Як встановлено судом, позивачка відкрила рахунок у АТ «А-Банк» (поточний рахунок № НОМЕР_1 ).

17.02.2025 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на новий рахунок, додавши до заяви апостильовану довіреність та банківські реквізити Позивачки.

Відповідач листом №1821-1332/П-02/8-2100/25 від 06.03.2025 року повідомив позивача, про відсутність підстав для опрацювання поданої заяви, фактично відмовивши позивачу в поновленні пенсії.

Вказана відмова мотивована тим, що позивачем порушено порядок звернення до територіального органу Пенсійного фонду, а саме: всупереч Порядку № 1596, вищезазначена заява до органів ПФУ подана представником ОСОБА_1 , а не нею особисто.

Позивачка, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині відмови у поновленні виплати пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок, звернулась до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV (застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст.47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.

Згідно п. 4 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Цим же пунктом Порядку № 1596 передбачено, що пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон виплачуються органами Пенсійного фонду, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача в уповноваженому банку.

За приписами п. 5 Порядку № 1596 уповноважені банки проводять операції з відкриття поточних рахунків, зарахування сум пенсій та грошової допомоги, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на поточні рахунки і їх виплати відповідно до зобов`язань, визначених додатком до Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1231, та укладених договорів, передбачених пунктом 3 цього Порядку.

Згідно п. 6 Порядку № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Відповідно до п. 8, п. 9 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Згідно п. 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.

Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596), яка може бути подана пенсійному органу, відповідно до п. 10 Порядку № 1596, двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.

Пунктом 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком № 1596.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії.

На сайті Пенсійного фонду України за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih-proektiv/ наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватися виплата пенсій, серед переліку уповноважених банків є також АТ «А-Банк». Отже, АТ «А-Банк» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відкрито особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ «А-Банк».

17.02.2025 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на новий рахунок, додавши до заяви апостильовану довіреність та банківські реквізити Позивачки.

В даному випадку волевиявлення позивача щодо виплати пенсії на відкритий ним поточний рахунок в уповноваженому банку оформлено письмово, подано через її представника, що не суперечить жодній нормі діючого законодавства.

Доводи відповідача, що заява про виплату пенсії надійшла від представника без дотримання вимог Порядку №1596, є помилковими, оскільки як вже зазначалося, цією заявою позивачем визначено його волевиявлення та реалізовано право на отримання пенсій на відкриті ним поточний рахунок в уповноваженій банківській установі.

До того ж, врегульований на законодавчому рівні порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті покладає на банк відповідальність за достовірність даних, внесених уповноваженим працівником банку до заяви про виплату пенсії щодо проведення у повному обсязі ідентифікації одержувача під час відкриття рахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 6 п. 10 Порядку № 1596 уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будьяких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 року по справі № 280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1 та від 16.12.2020 року № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1.

Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 року по справі № 280/6637/22).

Апеляційним судом встановлено, що волевиявлення позивача щодо виплати пенсії на відкритий нею поточний рахунок в уповноваженому банку оформлений письмово через її представника з наданням усіх необхідних документів, що не суперечить жодній нормі діючого законодавства, тому відмова у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, відкритий в АТ «А-Банк», є протиправною.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині виплати поточної пенсії та заборгованості в сумі 216083,68 грн на наданий позивачем рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «Приватбанк», а також що рахунок в АТ «Акцент-банк» не призначений для виплати пенсії, колегія суддів зазначає, що згідно висновків Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 17 грудня 2018 року (справа №509/4156/15-а), адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

Натомість, лист №1821-1332/П-02/8-2100/25 від 06.03.2025 року містив лише одну підставу для відмови – подання заяви представником, а не пенсіонером особисто, тому доводи відповідача у цій частині апеляційний суд оцінює критично.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги відповідача зазначених висновків суду не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Так, положеннями ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX) визначено, що дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Частиною 3 статті 6 Закону №2073-IX визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: дискреційне повноваження передбачено законом; дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Варто наголосити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, у тому числі не надав оцінки обставинам, на які посилається в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви вже під час судового провадження, апеляційний суд вважає, що саме зобов`язання повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, який забезпечить належний рівень реалізації відповідачем своїх дискреційних повноважень.

У цьому контексті, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати виплату недоотриманої пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський