Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/7768/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7768/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

21.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії від 06.02.2025 року №155250033235;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 30 січня 2025 року із зарахуванням до спеціального стажу період з 02.09.1988 року по 16.11.1992 року та з 11.10.2017 року по 31.07.2020 року в повному обсязі згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії від 06.02.2025 №155250033235.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 30 січня 2025 року із зарахуванням до спеціального стажу періоду з 02.09.1988 до 16.11.1992 та з 11.10.2017 до 31.07.2020 в повному обсязі згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з застосуванням статті 55 Закону №1788 в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015, яка на момент звернення позивачки визнана неконституційною, відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії. Крім того, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивачки з 02.09.1988 до 16.11.1992 старшою піонервожатою середньої школи №8 та з 11.10.2017 до 31.07.2020 медичною сестрою в Комунальному некомерційному підприємстві «Міський протитуберкульозний диспансер» підлягають зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на отримання пенсії за вислугою років.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (станом на 11.10.2017) з врахуванням статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить 25 років 5 місяців 28 днів. Враховуючи викладене, апелянт не вбачає в своїх діях порушення діючого законодавства, і вважає, що зарахування періодів роботи позивача здійснено правомірно на підставі наявних у пенсійній справі документів.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 30.01.2025 звернулась через Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за вислугу років (т.1 а.с.11-12; 132-133; 212-214).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.02.2025 №155250033235 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу (т.1 а.с.17-19; 141; 227-229).

У зазначеному рішенні вказано, що, зокрема пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, які станом на 1 квітня 2015 року набули не менше 25 років, до 01.01.2016 року не менше 25 років і 6 місяців, до 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу.

Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію (стаття 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Перелік закладів установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Зазначеним Переліком передбачено зокрема, що правом виходу на пенсію за вислугу років користується середній медичний персонал незалежно від найменування посад закладів охорони здоров`я.

Вік заявниці 55 років. Страховий стаж особи становить 31 рік 11 місяців 12 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (станом на 11.10.2017) з врахуванням статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 25 років 5 місяців 28 днів. Працює.

У спірному рішенні зазначено: відмовити в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відсутній спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Відповідно до форми РС-право, позивачу не зараховано до спеціального стажу період роботи з 02.09.1988 до 16.11.1992 та з 11.10.2017 до 31.07.2020.

Суд встановив, що, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.07.1987 (т.1 а.с.13-16;124-131; 191-205), позивач працювала:

з 02.09.1988 до 16.11.1992 – старшою піонервожатою середньої школи №80 (записи № 5-6);

з 05.07.2004 до 01.06.2005 – медичною сестрою в 411 Центральному військовому клінічному госпіталі Південного оперативного командування (записи №11-12);

з 11.07.2005 до 01.02.2009 – медсестрею в Обласному протитуберкульозному диспансері» (ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення») (записи № 13-17);

з 02.02.2009 до 16.02.2020 - медичною сестрою в КУ «Протитуберкульозний диспансер № 2» (ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення») (записи №18-23),

з 17.02.2020 до 31.07.2020 - медичною сестрою в Комунальному некомерційному підприємстві «Міський протитуберкульозний диспансер» ОМР (записи №24-25).

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Пунктом 21 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років за стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Згідно пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ викладено в іншій редакції, відповідно до якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати не менше 30 років.

У подальшому, згідно Законом України від 24.12.2025 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ внесено наступні зміни:

«в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінити словами та цифрами «після досягнення 55 років і»;

доповнити абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим такого змісту:

«До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років які народилися з 1 січня 1971 року».

Отже, Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України №213-VIII та №911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Отже, стаття 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України №213-VIII та №911-VIII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Відтак, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно застосовувати пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII.

Поряд з цим, з 04.06.2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років незалежно від віку необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років на посадах зазначених у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 у справі № 240/24/21 сформулював правову позицію щодо можливості у подібних правовідносинах здійснення обрахунку пільгового стажу на час звернення особи із заявою про призначення пенсії, а не станом на 11.10.2017, та зазначив, що обмеження пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 № 2-р/2019, відповідач повинен застосовувати положення п. "е" ст. 55 Закону №1788-ХІІ в первісній редакції, яка, як вже зазначено судом визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-VI, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту 1 якого посади у середніх загальноосвітніх навчальних закладах і школах інтернатах всіх типів і найменувань, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних, художніх й спортивних школах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, - віднесені до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).

Згідно з приміткою 3 до зазначеного Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період роботи позивача з 02.09.1988 до 16.11.1992 старшою піонервожатою середньої школи №80, що підтверджено записами трудової книжки, підлягає зарахуванню до стажу за вислугу років в закладах та установах державної або комунальної форм власності, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 17.07.1987, у період з 11.10.2017 до 31.07.2020 позивач працювала медичною сестрою в Комунальному некомерційному підприємстві «Міський протитуберкульозний диспансер» Одеської міської ради.

У розділі 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 визначено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Пунктами 1-1, 2 примітки до Переліку № 909 передбачено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі « 1. Освіта», відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років. Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття «заклад охорони здоров`я» міститься у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» №2108-ХІІ від 19 листопада 1992 року, згідно з якою це юридична особа будь- якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Оскільки посада позивача належить до спеціальностей середніх медичних працівників і позивач у період з 11.10.2017 до 31.07.2020 працювала медичною сестрою в Комунальному некомерційному підприємстві «Міський протитуберкульозний диспансер» Одеської міської ради, що є закладом охорони здоров`я, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Одеси, та створеним для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню в амбулаторних умовах, а також вжиття заходів з профілактики захворювань та підтримки громадського здоров`я, вказаний стаж роботи підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

За таких обставин, з огляду на наявність у позивача необхідного для призначення пенсії за вислугою років спеціального стажу згідно пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для призначення позивача пенсії за вислугу років з дати звернення, тобто з 30 січня 2025 року, із зарахування відповідних періодів її роботи до спеціального стажу.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський