Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/35505/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35505/25

Суддя першої інстанції - Бабенко Д.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі №420/35505/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року до 29 серпня 2025 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року до 29 серпня 2025 року включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд:

- визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 року до 28 серпня 2025 року;

- стягнув з НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 лютого 2022 рокудо 28 серпня 2025 року, але не більше ніж за шість місяців у період з 19 липня 2022 року до 28 серпня 2025 року, у розмірі 10082,67 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі №420/35505/25.

Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі №420/35505/25.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

07 вересня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

23 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

29 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23 лютого 2022 року №97-ос, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 23 лютого 2022 року.

Відповідно до Довідки від 27 жовтня 2025 ркоу №697, при звільненні ОСОБА_1 нараховано до виплати 201284,34 грн (без урахування утриманого військового збору).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27 серпня 2025 року №633-ос доповнено пункт наказу начальника прикордонного загону від 23 лютого 2022 року №97-ос стосовно виключення зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 абзацом «Виплатити грошову компенсація за 20 (двадцять) невикористаних календарних днів додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки» №504/96 як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2017, 2018 роки».

Згідно з архівною відомістю за період з січня 2025 року до грудня 2025 року, ОСОБА_1 нараховано компенсацію невикористаної додаткової відпустки у сумі 11580,20 (без урахування утриманого військового збору).

Відповідно до витягу з мобільного застосунку «ПРИВАТ24», виплата компенсації за невикористану додаткову відпустку виплачено ОСОБА_1 29 серпня 2025 року у сумі 11406,50 грн.

Згідно Довідки про види грошового забезпечення, що нараховані ОСОБА_1 за грудень 2021 року та січень 2022 року від 27 серпня 2025 року №557, ОСОБА_1 нараховано:

у грудні 2021 року – 16445,19 грн;

у січні 2022 року – 16445,19 грн.

02 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 лютого 2022 року по день фактичного розрахунку.

Листом від 23 вересня 2025 року НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України відмовлено ОСОБА_1 у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України (в редакції, яка діяла до 19.07.2022) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України (в редакції, яка діяла після 19.07.2022) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому, згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо), для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, Суд зазначає, що, спираючись на критерії, наведені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, у пунктах 58-60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тлумачення конструкції цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Колегія суддів зазначає, що аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який не прямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір фінансової відповідальності роботодавця. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Подібний підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано судом, зокрема, й у справі №489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 у справі №489/6074/23).

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, підлягає встановленню:

- розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Як вірно встановив суд першої інстанції, правовідносини щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється ст.117 КЗпП України в редакції, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, а за період з 19 липня 2022 року по 28 серпня 2025 року - ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ із застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.

Як вбачається із довідки про грошове забезпечення: у грудні 2021 року грошове забезпечення позивача складало 16445,19 грн, у січні 2022 року – 16445,19 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (16445,19 грн + 16445,19 грн) / 62 = 530,49 грн.

Середній заробіток за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року складає: 530,49 грн х 144 днів = 76390,56 грн.

Середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року (не більш як за шість місяців) складає: 530,49 грн х 184 днів = 97610,16 грн.

Разом розмір середнього заробітку за періоди з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року складає: 76390,56 грн + 97610,16 грн = 174000,72 грн.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Апеляційним судом встановлено, що у цій справі загальний розмір виплат належних позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 209671,57 грн:

- 198265,07 грн виплачено у добровільному порядку при звільненні;

- 11406,50 грн виплачено з затримкою.

Суд апеляційної інстанції встановив, що невиплаченою при звільненні була, зокрема, заборгованість у розмірі 11406,50 грн, в зв`язку з несвоєчасною виплатою якої позивач просить суд нарахувати йому середній заробіток в даному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду вважає такий підхід таким, що забезпечує справедливий баланс інтересів сторін (Постанова від 8 жовтня 2025 року справа №489/6074/23).

Таким чином, частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 11406,50 грн / 209671,57 грн * 100% = 5,44%.

Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати суми грошового забезпечення належного позивачу в сумі 11406,50 грн має складати: 174000,72 грн / 100% * 5,44% = 9465,64 грн.

З викладеного вбачається, що середній заробіток за несвоєчасну виплату грошового забезпечення в сумі 11406,50 грн позивачу не може перевищувати суму 9465,64 грн.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне рішення суду змінити.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року змінити з урахуванням мотивувальної частини постанови та викласти абзац третій його резолютивної частини в такій редакції:

"Стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2022 до 28.08.2025, але не більше, ніж за шість місяців, у період з 19.07.2022 до 28.08.2025, у розмірі 9465,64 грн".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв