Окрема думка від 29 вересня 2026 р. у справі №748/1690/26 — Чернігівський апеляційний суд

О К Р Е М А Д У М К А

30 вересня 2026 року

судді Чернігівського апеляційного суду Стельмаха А. П.

щодо постанови Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2026 року у справі № 748/1690/26 (провадження № 22-ц/4823/2006/26)

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Просив застосувати новий розмір від дня звернення з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано зміною сімейного та матеріального стану після первісного присудження аліментів: укладенням нового шлюбу, народженням двох доньок, стягненням на їх утримання 1/3 частини доходу та перебуванням дружини у відпустці для догляду за дитиною. Позивач посилався на збільшення обсягу обов`язків з утримання членів сім`ї та необхідність справедливого розподілу коштів між усіма дітьми.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив із того, що народження інших дітей не є безумовною підставою для зменшення аліментів, а погіршення майнового стану позивач не довів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення та задовольнити позов. Зазначав, що його матеріальний стан слід оцінювати з урахуванням обсягу обов`язкових витрат на всіх утриманців, а зміна сімейного стану є самостійною передбаченою законом підставою для перегляду розміру аліментів. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачка не подала.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Більшість колегії суддів погодилася з недоведеністю підстав для зменшення аліментів, пославшись на регулярний дохід позивача, відсутність підтвердження погіршення його майнового стану та те, що сукупна частка аліментів 7/12 доходу не перевищує граничного розміру відрахувань.

Не погоджуюся з таким вирішенням спору та на підставі частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку. Вважаю, що встановлена у справі сукупність змін давала підстави зменшити аліменти на утримання сина до 1/6 частини заробітку (доходу) зі збереженням установленої законом мінімальної гарантії.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2022 року у справі № 748/956/22 на утримання сина присуджено 1/4 частини доходу, а на утримання його матері – 1/6 частини до 30 грудня 2024 року.

12 квітня 2024 року позивач уклав новий шлюб. У нього народилися доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За наказом роботодавця від 11 грудня 2025 року № 950-К дружині позивача надано соціальну відпустку для догляду за дитиною з 12 грудня 2025 року до 24 вересня 2028 року.

На підставі судового наказу у провадженні № 2-н/748/101/26 з позивача стягуються аліменти на двох доньок у розмірі 1/3 частини доходу з 25 березня 2026 року, з установленими в наказі мінімальною та максимальною межами на кожну дитину. Виконавче провадження відкрито 13 травня 2026 року.

Нормативне регулювання цього спору передбачає врахування інтересів усіх дітей та інших законних обов`язків платника. Частини друга і третя статті 51 Конституції України закріплюють обов`язок батьків утримувати дітей до повноліття та державну охорону сім`ї, дитинства, материнства і батьківства. Частина перша статті 52 Конституції України гарантує рівність прав дітей незалежно від походження та народження у шлюбі чи поза ним.

Частина перша статті 142 СК України закріплює рівні права дітей щодо батьків незалежно від того, чи перебували батьки у шлюбі між собою. Стаття 180 цього Кодексу встановлює обов`язок утримувати дитину до повноліття.

За частиною першою статті 192 СК України зміна матеріального або сімейного стану є підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів. При цьому пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 182 СК України вимагають ураховувати здоров`я і матеріальне становище дитини та платника, наявність інших дітей, зазначених у законі непрацездатних членів сім`ї й інші істотні обставини. А частина друга цієї статті визначає критерій достатності утримання та мінімальну гарантію у 50 відсотків прожиткового мінімуму.

Частини друга та четверта статті 84 СК України передбачають право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення нею трьох років. Це право не залежить від працевлаштування та матеріального становища дружини; умовою є можливість чоловіка надавати допомогу.

Обов`язок доказування визначений частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України. За частинами першою і третьою статті 89 цього Кодексу докази оцінюються всебічно, з урахуванням їх достатності та взаємного зв`язку в сукупності. Саме сукупної оцінки встановлених у цій справі обставин, на мою думку, не здійснено.

Зі змісту частини першої статті 192 СК України не випливає, що позивач у кожному випадку зобов`язаний одночасно довести і зміну сімейного стану, і зменшення номінального доходу. Визнання зміни сімейного стану самостійною підставою несумісне з подальшим запереченням її значення лише через збереження або зростання заробітку. Водночас сама зміна сімейного стану підлягає оцінці з погляду її реальних наслідків та обґрунтованості конкретного нового розміру аліментів.

У цій справі такі наслідки мають конкретне підтвердження. Після ухвалення первісного рішення про стягнення аліментів у позивача народилися дві доньки, у зв`язку з чим виник обов`язок щодо їх утримання. Надалі судовим наказом на утримання обох доньок із нього стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу). Дружина здійснює догляд за малолітньою дитиною та перебуває у відповідній соціальній відпустці. Отже, зміна сімейного стану позивача пов`язана з виникненням додаткових обов`язків щодо утримання двох малолітніх доньок та дружини, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що збільшує його матеріальне навантаження.

Потреба малолітніх дітей у щоденному утриманні та юридичний обов`язок батька забезпечувати їх існують незалежно від того, чи підтверджено чеками кожну побутову витрату. Судовий наказ додатково визначає грошовий обсяг відповідного зобов`язання. За таких обставин висновок про відсутність доказів впливу нових сімейних обов`язків на майнове навантаження позивача не узгоджується зі змістом доказів та обставинами, які сам суд визнав установленими.

Перебування дружини позивача у відпустці для догляду за дитиною є обставиною, що підлягає врахуванню при оцінці фактичного розподілу обов`язків із матеріального забезпечення сім`ї. Здійснення нею щоденного догляду за дитиною становить особистий внесок у її утримання та виховання і водночас може об`єктивно обмежувати можливість отримання власного доходу. За наявності передбачених статтею 84 СК України умов право дружини на утримання виникає в силу закону та не ставиться в залежність від попереднього звернення до суду з вимогою про його стягнення. Тому сама лише відсутність судового рішення про стягнення аліментів на утримання дружини не є достатньою підставою для неврахування відповідних сімейних обставин при визначенні матеріальних можливостей позивача.

Порівнюючи сімейні та майнові обов`язки позивача з тими, що існували у 2022 році, слід урахувати, що 30 грудня 2024 року припинився обов`язок зі сплати присудженого утримання колишній дружині. Водночас після ухвалення попереднього рішення у позивача виникли нові сімейні обов`язки, пов`язані з утриманням двох доньок та забезпеченням сім`ї, у якій дружина здійснює догляд за молодшою дитиною. Отже, зміна сімейного стану позивача має оцінюватися не шляхом простого співвідношення кількості утриманців у різні періоди, а з урахуванням характеру, обсягу та сукупного впливу відповідних обов`язків на його матеріальні можливості.

За визначеними судовими рішеннями частками на сина припадає 1/4 доходу, а на двох доньок разом – 1/3, тобто по 1/6 на кожну. Отже, частка сина у півтора раза більша за частку кожної доньки. Після поточних аліментних платежів залишається 5/12 доходу на власні потреби позивача, допомогу дружині та інші витрати. Навіть умовний рівний поділ цього залишку між подружжям становив би по 5/24, або близько 20,83 відсотка, тоді як на сина визначено 25 відсотків.

За зменшення аліментів на сина до 1/6 частини доходу сукупна частка на трьох дітей становитиме 1/2 доходу. Це зберігає для кожної дитини істотну участь батька в утриманні та залишає ресурс для виконання обов`язку щодо дружини і забезпечення власних потреб. Такий результат у цій справі вважаю пропорційним установленим змінам, а не наслідком автоматичного застосування часток, передбачених для наказного провадження частиною п`ятою статті 183 СК України.

Посилання більшості на неперевищення 70 відсотків доходу не спростовує такого висновку. Частина третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» регулює межу примусового відрахування. Вона не визначає умов застосування статті 192 СК України та не встановлює, що будь-яке аліментне навантаження нижче цієї межі завжди є справедливим і незмінним. У цій справі сукупний розмір поточних аліментів, визначених у частках 1/4 та 1/3 заробітку (доходу), становить 7/12 заробітку (доходу), або приблизно 58,33 відсотка.

Погоджуюся, що сама наявність заборгованості та її примусове погашення не виправдовують зменшення майбутніх аліментів. Свій висновок про необхідність задоволення вимоги про зменшення я на цих обставинах не ґрунтую. Зміна поточного розміру не припиняє раніше утвореного боргу, штрафу чи виконавчого збору.

Інтереси сина, зокрема стан його здоров`я, мають бути враховані за пунктом 1 частини першої статті 182 СК України. Твердження відповідачки про захворювання дитини не можна ігнорувати через можливість окремої вимоги про додаткові витрати. Однак у постанові не визначено підтвердженого доказами обсягу особливих потреб сина, який у співвідношенні з потребами інших дітей обґрунтовував би збереження саме 1/4 доходу.

Збереження мінімальної гарантії саме собою також не доводить достатності будь-якого зменшеного розміру. Висновок про 1/6 у цій справі ґрунтується на сукупності обставин: значному доході, частковому способі стягнення, двох інших малолітніх дітях, судовому визначенні їх утримання та праві дружини на матеріальну допомогу. Необхідність одночасно забезпечити ці права не означає звільнення позивача від належного утримання сина.

Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду. У постанові від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24) колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила:

«Аналіз цієї норми права (статті 192 СК України) дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).».

У цій справі Верховний Суд залишив у силі рішення першої інстанції про зменшення аліментів до 1/6 з урахуванням нових сімейних обов`язків. Отже, йдеться про застосування статті 192 СК України при остаточному вирішенні спору, а не лише про загальне міркування чи направлення справи на новий розгляд. Відмінності в кількості дітей і конкретних витратах потребували порівняння, але не давали підстав відхилити цей правовий висновок загальною вказівкою на інші обставини.

У постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 758/5829/24 (провадження № 61-9917св25) колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що:

«колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції за вказаних обставин справи, установивши зміну сімейного стану ОСОБА_1 , зокрема народження ще однієї дитини, яка перебуває на утриманні батька на рівні із спільними з відповідачкою дітьми, наявність судових рішень у справі № 758/5182/24 (за позовом відповідачки до позивача про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_11 , що продовжує навчатися, у частці від заробіткуу розмірі 1/6 від заробітку позивача), дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь відповідачки з 1/4 на 1/6 частину».

У зазначеній справі Верховний Суд урахував народження іншої дитини та судове зобов`язання утримувати повнолітнього сина, який продовжував навчання. Ці обставини не тотожні обставинам справи Ярощука, однак підтверджують необхідність оцінювати нові сімейні обов`язки в сукупності та можливість зменшення частки за їх належного обґрунтування.

Водночас у постанові від 16 вересня 2024 року у справі № 591/6388/22 колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказала, що «народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів». Верховний Суд залишив у силі відмову, врахувавши, зокрема, збільшення доходу платника.

Наведеного висновку не заперечую. Він виключає автоматичне зменшення, але не встановлює заборони задовольняти такі позови за наявності інших дітей і зростання доходу. У справі, що розглядається, встановлено народження двох доньок, стягнення на них 1/3 доходу та перебування дружини у відпустці для догляду за дитиною. Саме оцінка цієї сукупності, з урахуванням прав усіх дітей, обґрунтовує інший результат.

Окремо рішення першої інстанції свідчить про розгляд позову у спрощеному провадженні. Позов про зменшення аліментів не належить до винятків, установлених пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України для сімейних спорів. За відсутності переходу до загального провадження це становить передбачену пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України підставу скасування рішення з ухваленням нового. Таке порушення саме собою не доводить обґрунтованості позову, яку я оцінюю за наведеними вище матеріально-правовими підставами.

Вважаю, що апеляційну скаргу належало задовольнити частково, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову: зменшити присуджені рішенням від 12 вересня 2022 року у справі № 748/956/22 аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Часткове, а не повне задоволення зумовлене заявленим початком застосування нового розміру. За пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» новий розмір застосовується з дня набрання рішенням законної сили. Отже, за такого вирішення спору апеляційним судом – з 29 вересня 2026 року, а не з дня подання позову. У відповідній частині вимоги про попередній період належало відмовити.

Отже, не погоджуюся з висновком про недоведеність підстав для зменшення аліментів. Визнані судом зміни сімейних обов`язків позивача, оцінені разом із його доходом, правом дружини на утримання та рівністю прав трьох дітей, на моє переконання, давали підстави визначити аліменти на сина у розмірі 1/6 частини доходу зі збереженням мінімальної гарантії. Саме такий результат забезпечував би справедливе узгодження інтересів усіх осіб, на утримання яких позивач зобов`язаний надавати кошти.

Суддя А. П. Стельмах