Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №748/2694/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/2694/26 Головуючий у 1 інстанції Хоменко Л. В.

Провадження № 33/4823/791/26

Категорія - ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Прачук О.В.,

за участі: особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Лєскова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Місцевим судом встановлено, що 21 серпня 2026 року близько 02 год. 00 хв. на території розташування військової частини в Чернігівському районі Чернігівській області (точне місце підрозділу не розголошується) військовослужбовець ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння № 87 з використанням технічного засобу «Алконт-М» (1,92 проміле).

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану» з 24.02.2022 на території України діють умови особливого періоду, а саме: воєнний стан. Таким чином, внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідальності ОСОБА_1 своїми діями, усвідомлюючи їх характер, порушуючи військову дисципліну, завідомо знаючи про відповідальність, вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 17220 КУпАП.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. Зазначає, що місцевий суд не забезпечив всебічного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, у тому числі, не врахував докази, які спростовують наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП. Апелянт зазначає, що не перебував на території військової частини у нетверезому стані, проходить військову службу за контрактом, проживає як цивільна особа поза межами військової частини та для виконання обов`язків військової служби прибуває на територію військової частини або в інше місце визначене командуванням.

21 серпня 2026 року ОСОБА_1 був вільний від виконання обов`язків військової служби, тому вжив незначну кількість алкогольних напоїв та пішов зустрічати дружину, яка закінчила роботу в магазині. Під час зустрічі та супроводження дружини і був складений протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Зазначає, що правові підстави направлення його для проведення огляду були відсутні. Також вказує, що в судове засідання його ніхто не викликав, а через деякий час його повідомили, що слухання по його справі вже відбулося, чим були порушені його права на розгляд справи у його присутності.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, скасувати постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2026 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Так, ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно вжив алкоголь, але в позаробочий час і перебував не на території військової частини, а біля магазину разом з дружиною та іншими людьми, що підтверджується фото в його телефоні. Також зазначив, що такий порядок несення служби - з можливістю залишати військову частину та ночувати вдома – здійснюється ним на підставі усного розпорядження командира.

Також пояснив, що підпис на заяві про розгляд справи без його участі та визнання вини дійсно його, але він не може згадати за яких обставин він писав цю заяву.

Захисник послався на обмеження прав його довірителя на надання пояснень в суді першої інстанції та відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Просив врахувати, що останній має на утримання сина – інваліда І групи.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, з огляду на таке.

Адміністративна відповідальність за ч.3 ст.172-20 КУпАП передбачена, зокрема, за розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи ( занять ) протягом робочого ( навчального ) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком ( розкладом занять ); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника ); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

За змістом ч.1 ст.1 ЗУ «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року

№ 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №264/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

На даний час на всій території України діє особливий період.

ОСОБА_1 вину категорично заперечив та показав, що він перебував у позаробочий час за поза межами військової частини за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 . Не вважає, що допустив якесь порушення.

Проте, як зазначено у протоколі ЧНГ/Г № 242 від 21.08.2026, військовослужбовець ОСОБА_1 21 серпня 2026 року близько 02 год 00 хв на території розташування військової частини в АДРЕСА_3 (точне місце підрозділу не розголошується), в умовах особливого періоду, перебував у стані алкогольного сп`яніння згідно Акта огляду на стан алкогольного сп`яніння № 87 з використанням технічного засобу «Алконт-М» (1,92 проміле). ( а.с.3).

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.

Обставини, викладені в протоколі про військове адміністративне правопорушення, також підтверджуються: копією військового квитка НОМЕР_1 (а.с.10); копіями наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності Про визначення посадових осіб зонального відділу, яким надано право складати протоколи про військові адміністративні правопорушення та Про порядок зберігання та використання спеціальних технічних засобів для проведення огляду на стан алкогольного спяніння (а.с. 5-9), актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння № 87 з використанням технічного засобу «Алконт-М» (результат 1,92 проміле) (а.с. 11-13).

Будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять, більше того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої останній прохав розглянути справу про адміністративне правопорушення без його участі, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є непереконливими.

Посилання захисту на копію протоколу, надану апеляційному суду, де зазначено, що кількість проміле складає 1,20, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки захистом надана фотокопія нібито з копії першої сторінки протоколу, врученого ОСОБА_1 , яка не завірена належним чином, та суду не надана безпосередньо сама копія, яку отримав ОСОБА_1 .

Крім того, наявність сп`яніння 1,92 проміле підтверджується результатами тесту, долученими до протоколу. (а.с. 12)

Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що сам факт вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 не заперечується стороною захисту в поданій апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, що підтверджує обґрунтованість виявлення зовнішніх ознак цього стану службовими особами військової частини та пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння.

Доводи ОСОБА_1 про те, що подія відбувалась у позаробочий час не заслуговують на увагу, так як згідно п. 7 Р. І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Таким, чином, ОСОБА_1 станом на 21.08.2026 року слід вважати таким, що проходив військову службу.

Доводи ж захисту, що огляд ОСОБА_1 проводили в позаробочий час і не на території військової частини, не підтверджені належними і допустимим доказами. Клопотань про дослідження таких доказів судом апеляційної інстанції, зокрема, допит свідків, про наявність яких зазначав ОСОБА_1 , від захисту не надходило.

Довідка, видана відділом ЦНАП Гончарівської селищної ради від 29.09.2026 № 871, підтверджує склад сім`ї ОСОБА_1 та його місце проживання поза несенням обов`язків військової служби (зокрема, під час перебування у відпустці).

Твердження про наявність у ОСОБА_1 сина – інваліда І групи також не підтверджені належними доказами (висновок лікарів, тощо). Крім того, вказане не є обставиною, яка виключає відповідальність; зазначене може бути враховане судом, який виніс постанову, у разі звернення ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 301, 304 КУпАП.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і безпідставними. Таку позицію слід розцінювати, як намагання уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, оскільки він виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.3 ст.172-20 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Прачук