Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №748/1690/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1690/26

Головуючий у першій інстанції – Хоменко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2006/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Любчика О. В., Стельмаха А. П.,

із секретарем Мисник С. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року адвокат Прохоренко М. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. В обгрунтування позову посилався, що після ухвалення рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.09.2022, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття, у ОСОБА_1 істотно змінився його сімейний стан: він уклав новий шлюб, у якому народилися дві доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Також за доводами позову, на підставі судового наказу з відповідача стягуються аліменти на утримання двох малолітніх дочок у розмірі 1/3 частини доходу, тому на утриманні позивача перебуває син ОСОБА_7 , дружина – ОСОБА_8 , доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , разом з тим, позивач з 14.03.2023 проходить службу в поліції, а з 17.11.2025 призначсений на посаду інспектора батальону полку поліції особливого призначення патрульної поліції і на час подання позовної заяви перебуває поза межами Чернігівської області.

За твердженням адвоката, на підставі відкритого виконавчого провадження з позивача здійснюється відрахування 50% його доходів щомісяця до погашення заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 31.03.2026 складала 71 018,53грн. Крім того, вказував, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частки на користь ОСОБА_2 на утримання сина не призведе до погіршення матеріального становища дитини, оскільки щомісячна сума становитиме 19 185,01грн (1/6 частка з 115 087,05грн - розмір грошового забезпечення позивача за квітень), що значно перевищує рекомендований розмір аліментів відповідно до ст. 182 СК України.

У позові представник ОСОБА_1 – адвокат Прохоренко М. М. просила зменшити розмір аліментів, що стягнуті з позивача за рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.09.2022 на користь ОСОБА_9 на утримання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення дитиною повноліття та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.07.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших двох доньок, не є безумовною підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів, оскільки позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дітей від іншого шлюбу, а батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Прохоренко М. М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.07.2026 і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

За доводами апеляційної скарги, рішення судом ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильної оцінки доказів, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, в результаті ого є незаконним та необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції, заявник посилається, що суд першої інстанції, встановивши факт істотної зміни сімейного стану позивача, а саме укладення ним нового шлюбу, народження двох малолітніх дочок, перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та наявність відкритого виконавчого провадження № 81005111 з виконання судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання двох інших дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки суд фактично визнав, що зазначені обставини впливають на можливість позивача сплачувати аліменти на сина у раніше визначеному розмірі і вважає, що такий висновок ґрунтується на неправильному тлумаченні положень ст. 182, 192 СК України.

Вказує, що зміна сімейного стану позивача не обмежується лише фактом народження двох дітей, оскільки позивач набув нових передбачених законом обов`язків щодо їх матеріального утримання, зокрема видано судовий наказ про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу нра утримання двох доньок, а ОСОБА_8 (дружина позивача) перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому ці обставини свідчать про істотне збільшення кількості осіб, яких позивач зобов`язаний матеріально забезпечувати і суд мав оцінити не лише номінальний розмір доходу позивача, а його реальну платоспроможність після виконання обов`язків щодо утримання всіх трьох дітей та непрацюючої дружини.

Заявник вважає необґрунтованим висновок суду про те, що дохід позивача після ухвалення первісного рішення збільшився, саме по собі не свідчить про відсутність зміни його матеріального становища, оскільки матеріальне становище особи визначається не лише розміром отримуваного доходу, а й обсягом її обов`язкових витрат та кількістю осіб, яких вона зобов`язана утримувати, а збільшення доходу не виключає погіршення реальної платоспроможності, якщо одночасно істотно збільшилися обов`язки щодо утримання інших дітей.

За доводами скарги, зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача не звільняє його від обов`язку утримувати сина та не позбавляє дитину гарантованого законом мінімального рівня утримання, оскільки запропонований розмір передбачає збереження умови про сплату не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому заявник вважає, що зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини є справедливим розподілом аліментного навантаження відповідача та відповідає – 1/2 частка доходу на всіх трьох дітей позивача, що становить по 1/6 частці доходу на кожну дитину.

Як зазначає заявник, судом першої інстанції не надано належної оцінки наданим позивачем доказам, зокрема постанові про звернення стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.04.2026 у ВП № 70201747, постанові про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2-026 про виконання судового наказу № 2-н/748/101/26, виданого 24.04.2026 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, оскільки вказані обставини підтверджують погіршення матеріального становище позивача.

За твердженням заявника, правовими висновками Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції, не встановлено, що народження інших дітей не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, тому висновок про те, що народження інших дітей не є безумовною підставою для зменшення аліментів, не тотожний висновку про те, що народження дітей не має правового значення або не може бути підставою для зменшення аліментів.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на правові висновки Верхвовного Суду, викладені постановах від 08.01.2025 у справі № 567/1462/23, від 16.09.2024 у справі № 591/6388/22, від 03.07.2024 у справі № 552/2073/23, від 27.11.2024 у справі № 367/2716/21.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив ОСОБА_3 до апеляційного суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що строни перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.11.2019, який розірвано на підставі заочного рішення Чернігівського, між сторонами розірвано (а.с.14).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.09.2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання ОСОБА_11 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08.07.2022 і до досягнення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Як убачається з матеріалів справи, на виконанні у Чернігівському відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 70201747, відкрите 02.11.2022 на підставі виконавчого документа про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_10 (а.с. 31-32, 33).

Згідно постанови державного виконавця від 16.04.2026 у виконавчому провадженні № 70201747 з доходів боржника ( ОСОБА_1 ) здійснюється відрахування 50 % доходу після утримання обов`язкових платежів до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 31.03.2026 складає 71 018,53грн, з них 43 929,78грн - заборгованість зі сплати аліментів, 18 059,17грн - штрафу та 9 029,58грн - виконавчий збір (а.с. 25-26).

Також судом встановлено, що 12.04.2024 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.18) і у шлюбі народилась донька ОСОБА_13 та донька ОСОБА_14 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 19, 20).

За матеріалам справи, ОСОБА_8 (дружина позивача) перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12.12.2025 по 24.09.2028, що підтверджуються наказом ПАТ «Київський електровагоноремонтний завод» від 11.12.2025 №950-К про надання соціальної відпустки (а.с. 21).

Судовим наказом Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31.03.2026 на підставі заяви ОСОБА_8 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.03.2026 (а.с. 22).

Постановою головного державного виконавця Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області від 13.05.2026 відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №2-н/748/101/26 виданого 31.03.2026 Чернігівським районним судом Чернігівської області про стягнення аліментів на утримання на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.03.2026 (а.с. 23).

Згідно довідки заступника начальника Департаменту патрульної поліції від 25.03.2026 ОСОБА_1 з 14.03.2023 проходить службу в поліції та з 17.11.2025 призначений на посаду інспектора взводу №3 роти №3 батальйону полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) (Хижак-1) Департаменту патрульної поліції (а.с.24).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на зміни сімейного стану, у зв`язку із його одруженням та народженням ще двох доньок, у зв`язку з чим визначений судовим рішенням розмір аліментів підлягає зменшенню з 1/4 на 1/6 від його заробітку (доходу).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших двох доньок, не є безумовною підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів, оскільки позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дітей від іншого шлюбу, а батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 , від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 .

Відповідно до роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.

При вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Водночас, діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20.

З огляду на положення ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача.

У даній справі з`ясуванню підлягає питання погіршення матеріального становища платника аліментів та зміна його сімейного стану з часу ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів.

Верховий суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 7 червня 2024 року у справі № 562/3422/23, зазначив, що зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання сина, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.09.2022 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання ОСОБА_11 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08.07.2022 і до досягнення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

ОСОБА_1 на час звернення з цим позовом перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16 та є батьком малолітніх доньок ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_16 , дружина позивача, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, після ухвалення оскаржуваного судового рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , з нього стягнуті аліменти на підставі судового наказу на утримання доньок ОСОБА_17 та ОСОБА_14 .

Звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на зміну його сімейного стану та народження доньок, що вплинуло на його матеріальний стан.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що позивач ОСОБА_1 з 14.03.2023 проходить службу в поліції та з 17.11.2025 призначений на посаду інспектора взводу №3 роти №3 батальйону полку поліції особливого призначення патрульної поліції (стрілецький) (Хижак-1) Департаменту патрульної поліції, у звязку з чим позивач отримує стабільний дохід, перебуваючи на службі, і має можливість сплачувати аліменти. Визначений судом розмір аліментів забезпечить право сина на нормальний життєвий рівень, мінімально достатній для його фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

Згідно інформації, отриманої апеляційним судом з відкритих джерел Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 21.08.2026 № 3209721, дохід ОСОБА_1 у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становив 402 198,88грн, за перід з січня 2026 року по червень 2026 року дохід позивача не змінився і складає 685 469,16грн.

Наявні докази дають колегії суддів підстави дійти висновку, що позивач має регулярний дохід, який після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів не змінився у бік погіршення. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що доводи позову та апеляційної скарги про зміну майнового стану платника аліментів внаслідок зміни сімейного стану не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.

Загальний розмір аліментів, які стягуються на користь сина ОСОБА_4 , доньок ОСОБА_17 та ОСОБА_14 на підстві судових рішень, складає 7/12 частин доходу позивача, що складає 58,3%, тому такий розмір стягнути аліментів, що не перевищує визначений ст. 183 СК України розмір аліментів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей від іншого шлюбу та дружини, яка перебуває у соціальній відпустці, без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Крім того, матеріали справи не містять достатніх доказів про те, що сплата аліментів на інших дітей на підставі судового наказу істотно погіршило матеріальне становище позивача та зумовило його неспроможність сплачувати аліменти на утримання сина сторін у визначеному судовим рішенням розмірі.

Суд обґрунтовано вказав про необхідність застосування ст. 192 СК України в сукупності з іншими нормами матеріального права, що врегульовують питання призначення аліментів на утримання дитини (ст. 180, 182, 183 СК України) і правильно констатував, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За змістом пунктів 1, 3 ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує саме стан здоров`я та матеріальне становище дитини, на утримання якої визначаються аліменти, а також наявність у платника аліментів інших дітей.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував та взагалі не надав оцінку такому аргументу, як зміна його сімейного стану, оскільки після присудження аліментів на першого сина в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу позивача, змінився його сімейний стан, оскільки він одружився і народилося ще двоє дітей, яким теж було присуджено аліменти в розмірі 1/3 частині всіх видів його доходу, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обмеження на відрахування зокрема стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі, який не може перевищувати 70 відсотків. Тоді як, в справі, що переглядається, відсоток стягнутих аліментів складає 58,3 % за кожним виконавчим провадженням, що не перевищує граничний розмір таких стягнень. Крім того, створення нової сім`ї не може бути достатньою та безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постановах від 08.01.2025 у справі № 567/1462/23, від 16.09.2024 у справі № 591/6388/22, від 03.07.2024 у справі № 552/2073/23, від 27.11.2024 у справі № 367/2716/21 колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин, так як у кожній конкретній справі суд з`ясовує наявність підстав, передбачених ст. 192 СК України для зменшення розміру аліментів.

Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів виходить з того, що позивач не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього за рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.09.2022 у справі № 748/956/22, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд враховує, що судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) був виданий Чернігівським районним судом Чернігівської області 31.03.2026, а з позовом про зменшення розміру стягнутих на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської област від 12.09.2022 аліментів на утримання сина сторін позмивач звернувся вже 01.06.2026.

Суд констатує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не вважається незмінним. Позивач не позбавлений можливості звернутись з позовом про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини в бік їх зменшення у разі зміни обставин, що враховуються судом при вирішенні цього спору, або за наявності підстав, передбачених положеннями ст. 192 СК України.

Посилання заявника на пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання та на відкриття виконавчих проваджень не є самостійною підставою для зміни розміру аліментів і не підтверджує істотного погіршення його матеріального становища чи інших підстав, визначених ст. 192 СК України. Наявність заборгованості зі сплати аліментів (у разі її утворення) також не обґрунтовує зменшення аліментів, оскільки є наслідком неналежного виконання платником встановленого судом обов`язку.

Не є обгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що сама по собі зміна сімейного становища платника аліментів без доведення того, що це вплинуло на можливість платника аліментів виплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі, не є самостійною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

Саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст. 192 СК України, зокрема, і те, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на утримання сина в раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем зроблено не було.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у цій справі і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

А. П. Стельмах