Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №728/31/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/31/26

Головуючий у першій інстанції - Лобода Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1533/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді - Шарапової О.Л.,

суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

з участю секретаря: Шапко В.М.

Сторони:

позивач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк».

Оскаржується рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року, суддя Лобода Н.В., рішення ухвалено у місті Бахмач,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року АТ «Райффайзен Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 достроково заборгованість за договором № 014/MR/82/267583347708320 від 22.08.2025 у сумі 237 849,22 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 219 000,00 грн, заборгованості за відсотками у сумі 18 849,22 грн та судовий збір у розмірі 3 567,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.08.2025 АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 уклали Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/MR/82/26758347708320.

АТ «Райффайзен Банк» виконав умови договору та надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 219 000,00 грн на строк до 22.08.2031 під 41.90% річних.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Райффайзен Банк» просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що факт наявності кримінального провадження та здійснення у ньому досудового розслідування підтверджує доводи відповідачки стосовно вчинення щодо неї шахрайських дій невідомими особами.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що у відповідності до п. 2.8 ст. 2. Розділу 4.2. Правил всі здійснені Клієнтом в процесі Реєстрації в Мобільному додатку «MyRaif» дії, а також всі операції та дії, здійснені в цьому Додатку після успішної автентифікації Клієнта способами, визначеними «Інструкцією щодо користування Мобільним додатком «MyRaif» та «Порядком доступу до Мобільного додатку «MyRaif» вважаються виконаними особисто Клієнтом та підписаними ним власноруч.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що функціонал Мобільному додатку «MyRaif» може використовуватись Банком та Клієнтом для підписання Електронних договорів, заяв, угод, паспортів споживчого кредитування тощо. Клієнт зобов`язаний безумовно виконувати вимоги Правил, «Інструкції щодо користування платіжним картками АТ «Райффайзен Банк» (Додаток № 2 до Правил), правил Платіжних систем та законодавства України з питань здійснення операцій з використанням ПК, зокрема: забезпечити належне зберігання ПК, не розголошувати ПІН-код, у тому числі ПІН-код платіжного гаманця Слово-пароль, CVV2/CVC2-код, ОТР-паролі та не передавати ПК у користування третім особам, у тому числі не передавати ПК для її активації та/або встановлення ПІН-коду; не розголошувати Реквізити ПК; забезпечити належний контроль за мобільним телефоном із SIM-картою; забезпечити належний контроль за мобільним пристроєм із встановленим Мобільним додатком «Платіжний гаманець «Raiffeisen Pay».

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що згідно підпункту 8.7.1. пункту 8.7. статті 8 Розділу 2 Правил - у разі втрати (крадіжки тощо) ПК/мобільного телефону із SIM-картою/із Фінансовим номером Клієнта, компрометації ПК (розголошення ПІН-коду /ОТП-паролю/ Реквізитів ПК, виникнення підозри, що ПІН-код /Реквізити ПК сталі відомі третім особам, зокрема під час здійснення операції з ПК тощо), а також у разі виявлення Спірних операцій, Банк має бути негайно повідомлений шляхом звернення Клієнта до Інформаційного центру про необхідність заблокувати ПК Клієнта, з обов`язковим проходженням Процедури ідентифікації. До моменту повідомлення Банка про ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на Клієнта. З моменту повідомлення Клієнтом Банка про ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на Банк. Така відповідальність Банку настає з моменту внесення Банком ПК до Стоп списку.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що у разі списання з карткових рахунків коштів в результаті шахрайських операцій, що сталися через недотримання зазначених вимог, Банк залишає за собою право не приймати ніяких претензій від Клієнта та подальше врегулювання питання щодо повернення даних коштів має відбуватись у встановленому законодавством порядку.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що 22.08.2025 до Інформаційного центру Банку з фінансового номеру НОМЕР_1 , зателефонувала клієнтка ОСОБА_1 та повідомила, що з її рахунку було знято кошти і оформлено кредит. Також зазначила, що перейшла за посиланням, яке прийшло у повідомленні в загальний батьківський чат і потім зателефонував чоловік. Запропонував перейти за посиланням і виконувати певні дії. Все що запропонували зробити, клієнтка виконувала і називала всі запитувані дані. Потім, зі слів клієнтки телефон заблокувався. Після того, як пристрій розблокувався звернулися до відділення банку і там дізналися, що оформлено кредит на її ім`я. Що також підтверджується аудіо файлом телефонної розмови ОСОБА_1 з оператором АТ «Райффайзен Банк».

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що ОСОБА_1 є користувачем поточної версії системи дистанційного обслуговування та електронного документообігу «MyRaif» з 28.07.2025. Станом на 22.08.2025 для роботи в системі клієнтом використовувався мобільний пристрій Xiaomi M2101K7BNY, внутрішній унікальний ідентифікатор в системі: 84c73d92-b79c-45f0-bd0d-8f2b2c458cfd, вказаний мобільний пристрій був довіреним для клієнта. 22.08.2025 о 14:37 год здійснено вхід в застосунок «MyRaif». Реєстрація здійснена з введенням підтверджуючого ОТР-коду, який приходив на фінансовий номер клієнта НОМЕР_1. Таким чином, оформлення кредиту пройшло із дотриманням всіх норм передбачених Правилами.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що саме, ОСОБА_1 своїми необережними діями сприяла можливому незаконному використанню його даними шахраями через надання доступу в додаток «MyRaif» за логіном і паролем та ймовірно став жертвою фішингу.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що АТ «Райффайзен Банк» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом діяльності якої є 64.19 Інші види грошового посередництва, та є правонаступником за всіма правами та обов`язками АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 40-44).

27.11.2015 ОСОБА_1 підписала Угоду №PDV2-1339878, згідно з якою відповідачка приймає Публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання Послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами, а також визнає, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, Заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування та складають його зміст (а.с. 23-24, 28-37).

Згідно із заявою на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» №014/MR/82/26758347708320, яка 22.08.2025 підписана клієнтом ОСОБА_1 за допомогою удосконаленого електронного підпису, клієнт просив банк надати кредит (а.с. 13).

22.08.2025 на підставі вказаної Заяви між АТ «Райффайзен Банк» та клієнтом ОСОБА_1 була укладена Заява-Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/MR/82/26758347708320, на підставі якого банк відкрив поточний рахунок для виплат та видав клієнту кредит в сумі 219 000,00 грн на строк 72 місяці, тобто до 22.08.2031, із визначенням фіксованої процентної ставки 41.90% річних, дати сплати щомісячного платежу 22 числа кожного місяця, а клієнт зобов`язався повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування (а.с. 14-22).

Заява-Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/MR/82/26758347708320 була укладена в електронній формі в мобільному додатку «MyRaif» та разом з Додатком у виді Графіку платежів та розрахунку загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки, а також Згодою на обробку даних та Паспортом споживчого кредиту з Додатком у виді Графіку платежів та розрахунку загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки були підписані клієнтом ОСОБА_1 удосконаленим електронним підписом.

Згідно з п.п. 2.6.5 Заяви-Договору, банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання клієнтом умов Заяви-Договору, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту (а.с. 15-19).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/MR/82/26758347708320 від 22.08.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком, станом на 10.11.2025, становить 237 849,22 грн., яка складається із 219 000,00 грн - заборгованості за кредитом, у тому числі 1388,77 грн - простроченої заборгованості за кредитом та 18 849,22 грн - заборгованості за відсотками, у тому числі 14 072,62 грн - простроченої заборгованості за відсотками (а.с. 6-7).

Згідно з випискою по рахунку за період з 22.08.2025 по 10.11.2025 вихідний залишок заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 237 849,22 грн (а.с. 25).

10.11.2025 АТ «Райффайзен Банк» на електронну адресу ОСОБА_1 надсилало вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором якою повідомлено ОСОБА_1 про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором №014/MR/82/26758347708320 в сумі 15 461,39 грн та запропоновано протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги, а у випадку неотримання цієї вимоги - протягом 40 календарних днів з дати її направлення, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів у сумі 237 849,22 грн та попереджено, що у випадку невиконання вимоги буде вжито заходів з примусового стягнення заборгованості у судовому порядку (а.с. 26-27).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 23.08.2025 о 07:41 год. до вказаного реєстру були внесені відомості про кримінальне провадження №12025270390000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_1 , яка надійшла до поліції 22.08.2025, про те, що 22.08.2025 близько 15:17 год. невстановлена особа шахрайським шляхом, з використанням електрообчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами на загальну суму 232 500,00 грн, які знаходились на банківській картці «Райффайзен Банк» (а.с.76, 109).

У вказаному кримінальному провадженні на даний час СВ ВП №1 (м.Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування (а.с.76-109, 134 - 147).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (частина п`ята статті 87 «Про платіжні послуги»).

Пунктами 136, 140, 143, 144, 146, 147, 148 розділу VII Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29 липня 2022 року, визначено, що користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.

Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні платіжних операцій 22.08.2025 ОСОБА_1 особисто не використовувала електронний платіжний засіб, вона не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а лише перейшла за посиланням, отриманим на телефон у повідомленні і одразу після виявлення підозрілих операцій з коштами повідомила банк та правоохоронні органи про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками якого внесено відомості до Єдиного реєстру до судових розслідувань за ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР стосовно кримінального провадження №12025270390000244 та аудіозаписом телефонних розмов ОСОБА_1 з представниками банку, а тому за вказаних обставин ОСОБА_1 не може нести відповідальності за такі платіжні операції та за відповідні правові наслідки у виді сплати суми боргу за кредитом та нарахованих відсотків, що настали у зв`язку із здійсненням таких операцій.

Інших належних доказів, які б підтверджували, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню будь-якої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з використанням її карткового рахунку, позивач не надав.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачка погодилася на надання кредиту, будь-яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору сторонами не було додержано вимог статті 203 ЦК України не має, оскільки Заява на отримання кредиту, Згода на обробку даних, Заява-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання кредиту, Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», Графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки підписані ОСОБА_1 за допомогою Удосконаленого електронного підпису, тобто є належними та допустимими доказами, якими підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

У зв`язку з тим, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Наявність відкритого кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами відповідачки, не доводить того, що саме треті особи заволоділи персональними даними ОСОБА_1 з метою укладення оспорюваного кредитного договору і уклали їх від її імені та без його волі.

Висновки суду, що саме позивач повинен довести, що відповідачка не передавала третім особам свої персональні дані, відомості про номер рахунку, реквізити банківської картки та інше є помилковим, оскільки будь-який укладений договір діє за замовчуванням (презумпція правомірності правочину) і саме на особу яка вважає його недійсним і покладається тягар доказування.

За вказаних обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» підлягає стягненню 3 567,74 грн судового збору за подання позовної заяви та 4 281,29 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01001, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А; ЄДРПОУ: 14305909) заборгованість у сумі 237 849,22 грн та у відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції 7 849,03 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2026 року.

Головуюча: Судді: