Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №688/530/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/530/26

Провадження № 22-ц/820/1939/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року (суддя Березюк О.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У січні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 27.02.2025 з ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 527438-КС-001, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 33000 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника, стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день, фіксована, денна процентна ставка 0,87%, комісія за видачу кредиту 6600 грн, строк дії договору до 14.08.2025. ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, а тому станом на 07.01.2026 за договором виникла заборгованість у розмірі 95670 грн, з яких: кредит - 33000 грн, проценти - 46180 грн, проценти відповідно до статті 625 ЦК України - 13860 грн, комісія - 2630 грн.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 527438-КС-001 від 27.02.2025 у розмірі 81810 грн, з яких: 33000 грн - кредит; 46180 грн – проценти, 2630 грн - комісія. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на незаконність рішення суду. Суд не виконав обов`язок щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи і доказів, не надав належну оцінку її запереченням, поклав обов`язок доказування на відповідача, не перевірив достовірність розрахунку. Мотивувальна частина рішення не відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України. Суд неправильно застосував статті 3, 13, 509 ЦК України, спеціальне законодавство про захист прав споживачів та принцип свободи договору. Безпідставно визнано законним стягнення процентів, які значно перевищують суму кредиту. Неправильно застосовано закон при вирішенні питання про стягнення комісії. Суд не застосував принцип пропорційності та позбавив її гарантій судового захисту. Суд не перевірив чи відповідає заявлений розрахунок умовам договору, чи законно нараховані проценти; чи не є комісія прихованою оплатою користування кредитом, чи відповідають умови договору принципам добросовісності, розумності та справедливості, чи не порушують вони права споживача фінансових послуг.

Рішення суду в частині відмови в позові не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 27.02.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 527438-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

Відповідно до розділу 2 Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 33000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надається кредит, 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом 1% в день, фіксована. Комісія за надання кредиту становить 6600 грн. Денна процентна ставка 0,87%. Загальний розмір наданого кредиту 33000 грн. Строк дії договору до 14.08.2025. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 81552,60 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 6926,47%.

Сторонами в п. 4.2.2. Договору кредиту встановлений «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Вказаний кредитний договір підписаний ОСОБА_1 27.02.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2740.

Акцепт пропозиції укласти договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-2740, номер телефону НОМЕР_1 , номер особистого платіжного засобу НОМЕР_2 .

Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 27.02.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3501.

Згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів через платіжний сервіс ТОВ «ПрофітГід» 27.02.2025 було здійснено успішний переказ коштів у сумі 33000 грн на платіжну картку ОСОБА_1 , номер карти НОМЕР_2 .

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 20.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 27.02.2025 зараховано 33000 грн кредитних коштів, що підтверджується також випискою по рахунку за період 27.02.2025-14.08.2025.

За розрахунком позивача заборгованість за договором станом на 07.01.2026 складає 95670 грн, з яких: кредит - 33000 грн, проценти - 46180 грн, проценти відповідно до статті 625 ЦК України - 13860 грн, комісія - 2630 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з факту неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до закону зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин

має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Установлено, що договір № 527438-КС-001 про надання кредиту від 27.02.2025, Паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2740 та UA-3501 відповідно.

Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, номер телефону, а також номер особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 , на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самою відповідачкою під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту та строк дії.

Факт перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 , вказаний ОСОБА_1 в кредитному договорі, підтверджується повідомленням щодо здійснення переказу грошових коштів через платіжний сервіс ТОВ «ПрофітГід» 27.02.2025 на суму 33000 грн; інформацією з АТ КБ «ПриватБанк» від 20.04.2026 про зарахування коштів на картковий рахунок.

Відповідачка не спростувала факт отримання кредитних коштів на її банківський рахунок.

Наявні у справі докази свідчать не лише про факт надсилання одноразового ідентифікатора, а й про завершення процедури ідентифікації відповідачки в електронній системі кредитора відповідно до умов Договору № 527438-КС-001 від 27.02.2025 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

Отже, доведеним є факт укладення між сторонами договору № 527438-КС-001 про надання кредиту від 27.02.2025.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідачка свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту не виконала.

Розрахунок заборгованості за договором відповідає умовам укладеного договору та підтверджує розмір заборгованості, в тому числі за процентами за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування, та за комісією за надання кредиту.

Умовами кредитного договору передбачено строк кредитування 24 тижні, строк дії договору до 14.08.2025, стандартна процентна ставка за кредитом становить в день 1%, комісія за видачу кредиту 6600 грн.

Нарахування процентів правомірно здійснювалось відповідно до пунктів 2.4., 2.12. Договору як плата за користування кредитними коштами, що відповідає умовам договору та вимогам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

З огляду на положення частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем несправедливих умов є підставою для визнання таких умов недійсними.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні відомості про оспорення ОСОБА_1 в судовому порядку укладеного кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсними.

Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину правомірність положень договору презюмується.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд не може застосовувати без відповідної позовної вимоги споживача. Тобто у разі, якщо споживач не пред?явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Такий висновок Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду сформульовано у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Розрахунок заборгованості відповідачка не спростувала і не навела свій контррозрахунок.

Нарахування комісії передбачено умовами кредитного договору та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, вказаним законом передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, яка з урахуванням часткової сплати в розмірі 1820 грн 17.03.2025 та 2150 грн 31.03.2025 складає 2630 грн, яку суд правомірно стягнув з відповідачки.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на недотримання вимог щодо вмотивованості судового рішення.

Рішення суду першої інстанції містить достатні мотиви, на яких воно ґрунтується, а тому, на думку колегії суддів, є вмотивованим.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки доказів не можуть бути прийняті до уваги.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта