Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №689/2150/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/2150/25

Провадження № 22-ц/820/2165/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав (суддя Шевчик О.М.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08.12.2025 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідачки ОСОБА_2 в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що зупинення провадження у справі, що стосується захисту конституційного права дитини, на підставі пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України по суті має невизначені часові рамки і таке зупинення має наслідком обмеження доступу до правосуддя яке стосується інтересів дитини, що суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та с порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.

Вказує на те, що Верховний Суд у постанові від 19 березня 2025 року (справа № 161/10943/24) звернув увагу на те, що ключовим для вирішення питання про наявність підстав для зупинення провадження у спірній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, є з?ясування того, чи застосування такого процесуального заходу відповідає завданню цивільного судочинства, чи є сумісним із основними засадами судочинства, зокрема, верховенством права, чи забезпечується справедливий баланс конкуруючих інтересів, з урахуванням характеру спірних правовідносин, конкретних обставин справи та поведінки учасників справи.

Зазначає, що на момент відкриття провадження у цій справі відповідачка відбувала покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Збаразька виправна колонія (N?63)». Під час відбування покарання неодноразово не приймала участі у судовому засідання в режимі відеоконференції.

Крім того, після підписання контракту із Міністерством оборони та звільнившись з цих підстав з місць позбавлення волі, відповідачка жодних дій щодо зацікавленості в розгляді цієї справи не вчинила.

Вказує, що після підписання контракту відповідачка приїжджала додому, при цьому вона не прийшла і не поцікавилася дитиною та не провідала її.

На думку скаржника, зазначене свідчить про байдужість відповідачки до порушеного питання про позбавлення її батьківських прав тим паче, що вона вже позбавлена батьківських прав щодо іншої дитини.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції обмежився лише фактом отримання інформації про те, що відповідачка проходить військову службу та не з?ясував чи є у неї можливість приймати участь у судовому засіданні дистанційно, або через свого представника, або ж під час короткострокової відпустки, тощо.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується і апеляційний суд, мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, а тому, наявні підстави для зупинення провадження у справі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов, розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з відповіддю ВЧ НОМЕР_1 № 940/24618 від 02.07.2026 на запит Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, солдат ОСОБА_2 , з 16.04.2026 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що існують обставини, які, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому обов`язком суду є зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідачки у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка не позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права через представника, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що цивільний процесуальний закон наділяє особу певними процесуальними правами, зокрема, брати участь безпосередньо у судовому засіданні, давати пояснення, надавати докази, ставити питання іншим учасникам справи. Обов`язок забезпечити особі реалізацію її процесуальних прав покладено на суд. При цьому саме сторона обирає чи буде вона приймати участь особисто чи через свого представника.

Дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ позивача до правосуддя і гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідачки у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання зупинення провадження. При цьому, обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційним судом також не встановлено.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай