Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №609/620/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 609/620/23

Провадження № 22-ц/820/2092/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю: представника позивачки Пньова П. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2024 року (суддя Ковтунович О. В., повне судове рішення складено 23 травня 2024 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» про скасування державної реєстрації права оренди за додатковою угодою від 29 травня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії і номер ТР 032972 вона є власником земельної ділянки площею 3,42 га кадастровий номер 6125888100:01:001:0164, яка розташована на території Темногаєцької сільської ради. 20 вересня 2015 року уклала із СТОВ «Агро Лан» договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років. Сторони визначили, що договір оренди набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. 30 серпня 2016 року вчинено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агро-Лан».

У червні 2023 року вона повідомила СТОВ «Агро-Лан» про те, що не має наміру продовжувати дію укладеного договору оренди землі і просила повернути її. У відповідь на вказане звернення працівники товариства повідомили, що прохання не може бути задоволено, оскільки додатковою угодою, укладеною між нею, СТОВ «Агро-Лан» і ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», змінено орендаря земельної ділянки та строк дії основного договору оренди землі від 20 вересня 2015 року продовжено на сім років, тобто до 29 травня 2025 року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди зі згоди орендодавця (яка виражається шляхом підписання даного договору) орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Також додатковою угодою було внесено зміни до пунктів 4.2., 5, 7, 8, 9 договору оренди. У пункті 8 договору зазначено, що він укладений строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Додаткову угоду від 29 травня 2018 року зареєстровано в державному реєстрі речових прав лише 07 лютого 2022 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію 63337440.

Лише належним чином підписаний сторонами договір є підтвердженням відображення волі на укладення правочину. Якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним.

Додаткову угоду вона не підписувала і не уповноважувала інших осіб на укладення такої. Тому за приписами законодавства додаткова угода від 29 травня 2018 року є такою, що не укладена.

Позивачка просила скасувати державну реєстрацію іншого речового права від 07 лютого 2022 року, індексний номер рішення 63337440 - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125888100:01:001:0164 за ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», ІК ЄДРПОУ 41099127 за додатковою угодою від 29 травня 2018 року.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2024 року позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права від 07 лютого 2022 року, індексний номер рішення 63337440 - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125888100:01:001:0164 за ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» за додатковою угодою від 29 травня 2018 року. Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2024 року стягнуто з відповідачів пропорційно на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не звернув увагу на те, що позивачка отримувала від ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» орендну плату за користування земельною ділянкою, тому умови договору оренди землі та додаткової угоди фактично виконувалися. Суд не врахував, що між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди до договору оренди землі, незважаючи на те, що згідно з висновком експерта підпис на вказаній угоді не належать їй. Належним способом захисту є заявлення негаторного позову, оскільки товариство продовжує користуватися земельною ділянкою. Сама ж по собі вимога про скасування державної реєстрації права оренди не забезпечить захист прав позивачки. Суд першої інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2026 року касаційну скаргу ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» задоволено частково. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Додаткове рішення у справі Верховним Судом не переглядалося.

Розпорядженням голови Тернопільського апеляційного суду № 9 від 21 липня 2026 року через неможливість утворити склад суду справу передано до Хмельницького апеляційного суду.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 липня 2026 року справа призначена до розгляду.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.

Представник ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що позивачка на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії та номер ТР 082972 від 13 січня 2005 року є власником земельної ділянки кадастровий номер 6125888100:01:001:0164 площею 3,42 га, яка розташована на території Темногаєцької сільської ради.

Відповідно до договору оренди землі від 20 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 і СТОВ «Агро Лан», орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладений на 7 років (пункт 8 договору). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6103,77 грн (пункт 9 договору). За змістом пункту 42 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 66947589 від 30 серпня 2016 року державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125888100:01:001:0164 за СТОВ «Агро-Лан» згідно з договором оренди земельної ділянки від 20 вересня 2015 року проведено 30 серпня 2016 року.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 98510763 від 26 вересня 2017 року та № 337242896 від 28 червня 2023 року зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія»: 14 вересня 2017 року на підставі договору оренди від 20 вересня 2015 року, додаткової угоди від 14 вересня 2017 року до договору оренди землі, протоколу позачергових зборів учасників СТОВ «Агро-Лан» № 21 від 07 серпня 2017 року. Відповідно до опису об`єкта іншого речового права орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11509,97 грн за рік оренди; 07 вересня 2022 року на підставі додаткової угоди б/н від 29 травня 2018 року.

За змістом додаткової угоди від 29 травня 2018 року зі згоди орендодавця (яка виражається шляхом підписання цього договору) орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди (пункт 1). Внесено зміни в договір оренди землі в пункт 8 і викладено його в новій редакції: «Договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку ця додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю…» (пункт 4.1. додаткової угоди). Внесено зміни в договір оренди землі в пункт 9 та викладено його в такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 13602,70 грн за рік оренди» (пункт 4.2. додаткової угоди).

Позивачка заперечує укладення нею 29 травня 2018 року додаткової угоди.

Згідно з висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1110/23-22 від 05 березня 2024 року підпис від імені ОСОБА_1 у документі під назвою «Додаткова угода (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 29 вересня 2018 року, який знаходиться у графі «Підписи Сторін за Угодою» навпроти слова «Орендодавець», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка не підписувала додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 29 травня 2018 року, а отже вона є неукладеною, відтак у ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» відсутнє право оренди земельної ділянки і державна реєстрація такого права за додатковою угодою від 29 травня 2018 року підлягає скасуванню.

Висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з таких підстав.

Частинами 1 і 2 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини 1 і 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV).

В силу статті 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону №161-ХІV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частини 1 і 2 стаття 15 Закону № 161-ХІV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 Закону від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли (постанова від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 також виснувала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно з якими власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК, якщо договір оренди хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

В силу пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесені до основних засад цивільного законодавства.

Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб`єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц).

Якщо наймодавець (орендодавець) не підписував договір оренди земельної ділянки, але підписав акт прийому-передачі земельної ділянки та отримує плату за користування земельною ділянкою (орендну плату) від наймача (орендаря), то за такого випадку визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки не може бути застосованим. Це зумовлено тим, що поведінка орендодавця суперечить його попередній поведінці (підписання акта прийому-передачі земельної ділянки та отримання плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісною. Оскільки відсутній підпис орендаря на договорі оренди, але сторонами підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки і орендодавець отримує плату за користування земельною ділянкою (орендну плату) від наймача (орендаря), то з урахуванням частини другої статті 763 ЦК договір оренди укладений на невизначений строк. Правові наслідки укладання договору найму на невизначений строк полягають в тому, що кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Відмова від договору найму не залежить від причин, які детермінували намір однієї зі сторін (постанова Верховного Суду від 17 вересня 2025 року в справі № 676/8831/23).

Якщо наймодавець (орендодавець) не підписував договір оренди земельної ділянки, але надав всі документи для укладення такого договору, отримував плату за користування земельною ділянкою (орендну плату) від наймача (орендаря), то за такого випадку визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки не може бути застосованим. Це зумовлено тим, що поведінка орендодавця суперечить його попередній поведінці (надання всіх необхідних документів які стали підставою для укладення договору оренди землі та отримання плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісною (постанова Верховного Суду від 08 червня 2026 року у справі № 680/520/24).

Згідно з висновком експерта від 05 березня 2024 року підпис від імені ОСОБА_1 у документі під назвою «Додаткова угода (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди)» від 29 вересня 2018 року у графі «Підписи Сторін за Угодою» навпроти слова «Орендодавець», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Проте відповідно до матеріалів справи орендар ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» використовувало земельну ділянку позивачки, а орендодавець ОСОБА_1 протягом 2018 - 2022 років отримувала від ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному з урахуванням додаткової угоди від 29 травня 2018 року (13% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 13602,70 грн за рік оренди), що підтверджується відомостями на виплату готівки № 00000000112 за 23 лютого 2018 року, № 00000000287 за 06 березня 2020 року та № 000003967 за 11 вересня 2020 року, відомостями на реалізацію с/г продукції № 1221 і № 1754 від 30 березня 2020 року, платіжними інструкціями від 13 грудня 2021 року № 9111235155, від 07 грудня 2022 року № 2473192098. (т. 1, а. с. 85-93, 130-131).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивачка отримала орендну плату в такому розмірі: у 2018 році - 10805 грн, у 2020 році - 10949,80 грн, 4124,81 грн, с/г продукція 1250 кг і 100 кг, у 2021 році - 10949,81 грн, у 2022 році - 10949,81 грн. Розмір фактично отриманої орендної плати - це сума від 13602,70 грн з урахуванням податку з доходів фізичних осіб і військового збору на час виплати (19,5%).

Наведеним спростовується позиція представника ОСОБА_1 про отримання орендодавцем орендної плати від ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на підставі договору оренди землі від 20 вересня 2015 року та додаткової угоди від 14 вересня 2017 року, зазначена у відзиві на касаційну скаргу.

Представник позивачки у засіданні апеляційного суду пояснив, що у 2023 році відповідач повернув земельну ділянку ОСОБА_1 .

Оскільки зобов`язання за договором оренди землі з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29 травня 2018 року, фактично виконувалися сторонами протягом 2018 - 2022 років, то між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення орендодавця на укладення та виконання додаткової угоди від 29 травня 2018 року до договору оренди землі, незважаючи на те, що підпис на даній угоді не належить їй. Тому додаткову угоду від 29 вересня 2018 року не можна вважати неукладеною і немає підстав для скасування державної реєстрації права оренди за цією додатковою угодою.

Наведені обставини, вимоги закону та правові висновки Верховного Суду не врахував суд першої інстанції при ухваленні рішення в справі.

З урахуванням наведеного вище заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» по оплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги (платіжні інструкції № 6219 від 14 червня 2024 року (а. с. 44, т. 2) та № 12291 від 08 листопада 2024 року (а с. 173, т. 2)) потрібно стягнути з позивачки у сумі 3006,08 грн.

При цьому апеляційний суд враховує суму судового збору, яка підлягала сплаті з урахуванням порядку подання апеляційної скарги, а не сплачену в більшому розмірі суму судового збору.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» задовольнити.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» про скасування державної реєстрації права оренди за додатковою угодою від 29 травня 2018 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» (місцезнаходження провулок Центральний, 1, місто Дубно, Рівненська область 35601, ІК ЄДРПОУ 41099127) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у сумі 3006,08 грн (три тисячі шість грн 08 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта