Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №495/3953/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1614/26

Номер справи місцевого суду: 495/3953/25

Головуючий у першій інстанції Братків І. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,0 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2026, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення, посилаючись на незаконність оскаржуваної постанови та ухвалення такої із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом всупереч вимогам чинного законодавства розглянуто справу по суті без отримання відповіді на постанову про витребування доказів, без повторного витребування доказів, необхідних для правильного вирішення справи та без повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про відсутність даної відповіді. При цьому, скаржником стверджується про наявність в даному випадку необхідності у отриманні витребуваних доказів, а саме даних про повірку, сервісне обслуговування та регулювання (градуювання) приладу Драгер, зважаючи на наявність у особи сумнівів щодо роботи приладу Драгер та отриманих показників.

Апеляційна скарга містить також клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зазначаючи, що розгляд справи по суті та ухвалення оскаржуваної постанови відбувалося без її участі, засвідчена копія постанови направлена судом засобами поштового зв`язку лише 09.07.2026, а отримана особою – 15.07.2024, при цьому, в єдиному державному реєстрі судових рішень вказана постанова опублікована 06.06.2026.

Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

В судове засідання 23.09.2026 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 121).

Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи/розгляду справи за відсутності від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на адресу суду не надходило.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на особу, яка звертається з апеляційною скаргою.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на особу, яка звертається

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувана постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ухвалена 20.03.2026.

Апеляційну скаргу подано особою, яка притягується до адміністративної відповідальності за допомогою підсистеми Електронний Суд 27.07.2026, тобто із пропуском строку апеляційного оскарження.

Звертаючись до суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження особою, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначалося, що участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції не приймала та копію оскаржуваної постанови отримала лише 15.07.2026.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2026 судом першої інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку направлено особі, яка притягується до адміністративної відповідальності копії оскаржуваної постанови суду від 20.03.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом (а.с. 104) та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримано копію даної постанови 14.07.2026 (а.с. 106).

Відповідно, з огляду на дату отримання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності копії оскаржуваної постанови суду та враховуючи положення ст. 294 КУпАП щодо визначеного строку оскарження, останній день для подання апеляційної скарги є 24.07.2026.

Однак, апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 27.07.2026 та будь-яких обґрунтованих тверджень щодо пропуску даного строку для подання апеляційної скарги останньою в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейським судом у справі «Пономарьов проти України», зазначено, що принцип правової визначеності порушується і у разі відсутності поваги до процесуальних строків (заява № 3236/03,3 квітня 2008, п. 40-41). Так, суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України», заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене в своїй сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотанняособи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 .

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева