Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №522/3996/26-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6935/26

Справа № 522/3996/26-Е

Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 ,на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року у складі судді Чорнухи Ю.В.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь суму заборгованості за Договором позики від 13 жовтня 2020 року у розмірі 134500 доларів США за готівковим курсом продажу долару США за гривню, який буде встановлений на день фактичного повернення грошей, а також відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 26203 11 гривень; стягнути з відповідачів солідарно на його користь суму заборгованості за Договором позики від 13 жовтня 2020 року у розмірі 97200 доларів США за готівковим курсом продажу долару США за гривню, який буде встановлений на день фактичного повернення грошей, а також відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 18926, 36 гривень.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

В квітні 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту на: квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_2 ;

-заборони будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які дії (державна реєстрація права власності, державна реєстрація поділу, виділу, та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) стосовно об`єктів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_2 , до вирішення спору по суті.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 13.10.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли договірні правовідносини з позики, що підтверджено двома договорами та розписками про отримання грошових коштів на суму 134500 доларів США та 97200 доларів США відповідно. У зв`язку із тим, що вказані грошові кошти було отримано в інтересах сім`ї, позивач звернувся до суду із позовом щодо солідарного стягнення грошових коштів за договорами позики із подружжя ОСОБА_4 . В позасудовому порядку спір між сторонами не врегульовано, тому на даний час він продовжує існувати. У позичальника майно відсутнє. У власності відповідача ОСОБА_3 перебуває квартира АДРЕСА_1 та машиномісце № НОМЕР_1 у цьому ж будинку. ОСОБА_3 , як власник спірного майна (квартири та паркомісця) має можливість в будь-який момент здійснити розпорядження ним, зокрема відчужити на користь третіх осіб, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тернової О.І. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1565141551101, зареєстровану за ОСОБА_3 . Накладено арешт на нерухоме майно машиномісце № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2381360651101, зареєстровану за ОСОБА_3 . Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1565141551101 та машиномісця АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2381360651101.

Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду у справі, оскільки відповідачка має не обмежену можливість у будь-який момент розпорядитися належним їй нерухомим майном. З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому обставин, за яких застосування зустрічного забезпечення є обов`язковим, судом не встановлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 та машиномісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідачі вчиняють дії щодо відчуження майна. Суд першої інстанції підійшов до розгляду заяви про забезпечення позову формально, не забезпечивши навіть мінімальної перевірки обґрунтованості вимог та реальності ризиків. Позивачем не було надано, а судом не встановлено жодного фактичного підбору доказів, які б свідчили про намір відповідачів відчужити майно, тоді як саме лише припущення про таку можливість не може бути підставою для обмеження фундаментальних прав особи. Суд першої інстанції, накладаючи арешт на дороговартісну нерухомість у м. Одесі, фактично проігнорував як обов`язкові процесуальні платежі, так і інститут зустрічного забезпечення, що призвело до грубого порушення балансу інтересів сторін.

ОСОБА_2 зазначає, що судом не дотримано елементарних процесуальних норм, зокрема як вбачається з ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2026, позивач при поданні позову навіть не сплатив судовий збір у розмірі 13 312,00 грн. Також судом було повністю проігноровано питання зустрічного забезпечення. Враховуючи, що об`єктами арешту є квартира та машиномісце в престижному районі Одеси (вул. Валерія Самофалова), ринкова вартість яких є високою, будь-яке обтяження на них завдає власникам суттєвих майнових ризиків.

Також скаржником зазначено про порушення прав ОСОБА_3 , яка є власницею арештованого майна. Так, згідно з Інформаційними довідками з ДРРП №462392280 та №462392583, власником 1/1 частки квартири АДРЕСА_4 та машиномісця № НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , яка не є стороною Договору позики, проте суд першої інстанції наклав арешт на майно особи, яка не є боржником взявши за основу нікчемний договір позики. Більше того, квартиру ОСОБА_3 придбала самостійно за власні кошти ще у 2018 році, до укладення нікчемних договорів ОСОБА_2 у 2020 році.

Доводи скарги також мотивовані непослідовністю процесуальних рішень суду першої інстанції. Зокрема, як зазначає скаржник 17.03.2026 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом про стягнення боргу за договором позики, а через місяць 17.04.2026 із заявою про забезпечення позову. При цьому, суд першочергово розглянув та задовільнив заяву про забезпечення позову, наклав арешт ухвалою від 29.04.2026, хоча пізніше ухвалою 04.05.2026 був змушений залишити позов без руху. Це означає, що на момент вжиття заходів забезпечення суд навіть не міг встановити наявність підстав для відкриття провадження, хоча позов був поданий першочергово. Забезпечення позову, за яким ще навіть не відкрито провадження через критичні недоліки позивача - це пряме порушення балансу інтересів сторін.

Звертає увагу суду на відсутність підстав для солідарної відповідальності подружжя та незаконність арешту майна дружини. Позивач заявляє вимоги про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що стало підставою для накладення арешту на майно останньої. Проте така позиція Позивача та висновки суду першої інстанції прямо суперечать сталій практиці Верховного Суду щодо зобов`язань подружжя. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_3 надавала згоду на укладення договорів позики, була обізнана про них, чи що кошти були спрямовані на потреби родини. Більше того, оскільки п. 17 договорів вимагає нотаріального посвідчення, будь-яка згода дружини за законом також мала бути нотаріальною (ст. 65 СК України). За таких обставин борг є особистим зобов`язанням ОСОБА_2 , а арешт майна дружини, яка є абсолютно сторонньою особою щодо цього правочину, є незаконним втручанням у право приватної власності та грубо порушує баланс інтересів сторін. Суд першої інстанції фактично наклав обтяження на активи особи, яка не несе відповідальність за даними договорами, що свідчить про повну необґрунтованість вжитих заходів забезпечення.

Окрім того, у переважній частині апеляційної скарги скаржником ОСОБА_2 наведено доводи щодо обставин, які стосуються суті спору, зокрема посилання на сплив строку позовної давності, відсутність відповідної заяви, нікчемність договорів позики тощо.

Позиція позивача та іншого відповідача в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року – без змін, оскільки застосований захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Дані заходи є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Вжиті заходи забезпечення позову не завдають шкоди та збитків відповідачу, не позбавляють його конституційних прав на володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежують його право реалізувати вказане майно третім особам. При цьому, вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із пред`явленими позовними вимогами.

04.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до його апеляційної скарги, у яких скаржник просить визнати поважними причини неподання разом з апеляційною скаргою доданих до цих письмових пояснень письмових доказів, поновити процесуальний строк на їх подання, прийняти зазначені докази, як такі, що не могли бути подані раніше з причин, які об`єктивно не залежали від апелянта, оскільки вони були отримані пізніше 25.06.2026 та долучити їх до матеріалів справи. Зокрема просить приєднати до матеріалів справи та дослідити як додаткові докази: відповідь ТОВ «КАДОРР-КАМАНІНА» вих. №25/06-01 від 25.06.2026 з доданими до неї копіями договору №2-8-2/27 купівлі – продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна та акту прийому – передачі від 19.03.2018, оскільки ці докази були отримані після подання апеляційної скарги і не могли бути подані раніше з причин, що не залежали від скаржника. Врахувати, що квартира АДРЕСА_4 була придбана /оплачена ОСОБА_3 до укладення спірних договорів позики від 13.10.2020, а тому кошти, на які посилається ОСОБА_1 , не могли бути використані для придбання цього нерухомого майна. Врахувати, що ТОВ «КАДОРР-КАМАНІНА» не підтвердило участі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 або інших осіб як платників, представників платника, поручителів, інвесторів чи осіб, які вносили кошти за договором щодо квартири АДРЕСА_4 . Визнати, що ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 29.04.2026 про забезпечення позову постановлена без належного встановлення зв`язку між предметом позову та арештованим майном, без доведення ризиків та без дотримання принципу співмірності. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

03.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_3 , в порядку ст. 363 ЦПК України, надійшла до суду заява про приєднання ОСОБА_3 до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року, у якій заявниця просить прийняти та задовольнити її заяву про приєднання до апеляційної скарги; долучити до матеріалів апеляційного провадження та врахувати під час розгляду апеляційної скарги: повторно подані відповідь ТОВ «КАДОРР-КАМАНІНА» №25/06-01 від 25 червня 2026 року із завіреними копіями договору купівлі-продажу майнових прав №2-8-2/27 від 23 вересня 2016 року та акта приймання-передачі від 19 березня 2018 року; інформаційну довідку №492544289 від 03 вересня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та пов?язаних реєстрів щодо ОСОБА_3 . Визнати поважними та такими, що об?єктивно не залежали від ОСОБА_3 , причини неподання зазначених у пункті 2 доказів під час вирішення судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, та прийняти їх відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року у справі скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви представниці ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю. Скасувати арешт та заборони реєстраційних дій щодо: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1565141551101; машиномісця № НОМЕР_2 у тому самому будинку, реєстраційний номер 2381360651101. Вирішити питання розподілу судових витрат відповідно до закону.

14.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі на заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року, у яких позивач просить прийняти їх до розгляду та врахувати наведені у них письмові пояснення під час апеляційного перегляду ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 24.09.2026 з`явилися: представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , представник ОСОБА_3 – ОСОБА_6 та представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 .

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь суму заборгованості за Договором позики від 13 жовтня 2020 року у розмірі 134500 доларів США за готівковим курсом продажу долару США за гривню, який буде встановлений на день фактичного повернення грошей, а також відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 26203 11 гривень; стягнути з відповідачів солідарно на його користь суму заборгованості за Договором позики від 13 жовтня 2020 року у розмірі 97200 доларів США за готівковим курсом продажу долару США за гривню, який буде встановлений на день фактичного повернення грошей, а також відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 18926, 36 гривень.

В квітні 2026 року від ОСОБА_1 надійшла до суду заява про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на: квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце АДРЕСА_2 ; заборони будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які дії (державна реєстрація права власності, державна реєстрація поділу, виділу, та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) стосовно об`єктів нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 та машиномісця АДРЕСА_2 , до вирішення спору по суті.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 за № 756/2609/20 (провадження № 61-11479св20), метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Встановлено, що між сторонами існує спір щодо стягнення грошових коштів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходив із того, що відповідачка має необмежену можливість розпоряджатися належним їй нерухомим майном, що у разі невжиття відповідних заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду. Обрані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчинення щодо нього реєстраційних дій є співмірними та пропорційними заявленим позовним вимогам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачами дій щодо відчуження належного їм майна, а тому відсутні підстави для забезпечення позову.

Проте колегія суддів вважає вищевказані доводи безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, зокрема, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як правильно встановив суд першої інстанції, предметом спору є вимоги про стягнення з відповідачів значної суми грошових коштів, а тому можливість відповідачів розпорядитися належним їм майном у подальшому може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому вимагати від позивача доказів саме фактичного наміру відповідачів відчужити майно означало б покладення на нього надмірного тягаря доказування, оскільки саме можливість розпорядження власним майном є очевидною та не потребує додаткового доведення.

Аналогічний правовий підхід викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що у випадку пред`явлення позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача розпорядитися належним йому майном є очевидною, а накладення арешту на таке майно спрямоване на забезпечення реального виконання можливого рішення суду.

Доводи апеляційної скарги щодо невирішення судом питання про зустрічне забезпечення також не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки за змістом статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення не є безумовним наслідком застосування заходів забезпечення позову, а його обов`язкове застосування пов`язується з наявністю визначених законом обставин. Таких обставин судом першої інстанції не встановлено, а скаржником не наведено конкретних даних, які б свідчили про необхідність застосування зустрічного забезпечення у цій справі.

Посилання скаржника на те, що на момент постановлення ухвали про забезпечення позову позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, враховуючи те, що відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, а заява про забезпечення позову підлягає розгляду судом у визначений законом строк. Отже, саме по собі залишення позовної заяви без руху з процесуальних підстав не свідчить про відсутність передбачених законом підстав для забезпечення позову.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали і доводи апеляційної скарги про те, що арешт накладено на майно ОСОБА_3 , яка не є стороною договору позики, а також посилання на відсутність її згоди на укладення договорів позики, придбання нею відповідного майна до виникнення спірних правовідносин та відсутність підстав для солідарної відповідальності подружжя.

Зазначені доводи фактично стосуються питання належності майна, правової природи зобов`язань відповідачів, наявності чи відсутності підстав для солідарної відповідальності та обґрунтованості позовних вимог по суті. Вирішення цих питань виходить за межі предмета розгляду під час вирішення питання про забезпечення позову та підлягає оцінці судом при розгляді справи по суті.

Також не впливають на правильність оскаржуваної ухвали доводи апеляційної скарги про сплив строку позовної давності, нікчемність договорів позики, відсутність відповідної заяви та інші заперечення щодо дійсності правочинів і наявності заборгованості. Зазначені обставини стосуються обґрунтованості позовних вимог та підлягають встановленню під час розгляду справи по суті, тоді як на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті.

При цьому колегія суддів враховує, що застосовані судом заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчинення щодо нього реєстраційних дій не позбавляють власника можливості володіти та користуватися майном, а лише тимчасово обмежують можливість розпорядження ним до вирішення спору по суті. Отже, такі заходи відповідають характеру заявлених позовних вимог та є співмірними із ними.

Колегія суддів також зазначає, що 04 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, до яких долучив відповідь ТОВ «КАДОРР-КАМАНІНА» вих. № 25/06-01 від 25 червня 2026 року з доданими копіями договору купівлі-продажу майнових прав № 2-8-2/27 від 23 вересня 2016 року та акта приймання-передачі від 19 березня 2018 року, просивши визнати причини неподання зазначених доказів до суду першої інстанції поважними та прийняти їх відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України.

03 вересня 2026 року ОСОБА_3 приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_2 та також подала зазначену відповідь ТОВ «КАДОРР-КАМАНІНА» з доданими до неї документами, а також інформаційну довідку № 492544289 від 03 вересня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, просивши прийняти та врахувати їх під час апеляційного перегляду.

Представник ОСОБА_1 – Тернова О.І. заперечувала проти прийняття зазначених доказів, посилаючись на те, що вони стосуються обставин виникнення права власності ОСОБА_3 на спірне майно та джерела коштів на його придбання, тобто обставин, які мають значення для вирішення справи по суті, а не для перегляду ухвали про забезпечення позову. На думку представника позивача, оцінка цих доказів у сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема щодо використання чи невикористання коштів за договорами позики в інтересах сім`ї, належить до компетенції суду першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе прийняти зазначені докази до матеріалів справи, оскільки вони були отримані та складені після постановлення оскаржуваної ухвали, а відтак не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявників.

Водночас колегія суддів не погоджується з доводами представника позивача про відсутність у цих доказів значення для перегляду оскаржуваної ухвали, оскільки вони містять відомості щодо права власності та обставин набуття саме того нерухомого майна, на яке накладено арешт у порядку забезпечення позову. Відтак такі докази можуть бути враховані під час перевірки законності, обґрунтованості та співмірності застосованого заходу забезпечення позову.

Разом з тим наведені докази не можуть бути підставою для остаточного вирішення питань щодо правової природи спірних зобов`язань, наявності чи відсутності солідарної відповідальності ОСОБА_3 , використання отриманих за договорами позики коштів в інтересах сім`ї та інших обставин, що становлять предмет розгляду справи по суті.

Отже, зазначені докази підлягають оцінці виключно в межах предмета апеляційного перегляду, а саме перевірки законності та обґрунтованості ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року про забезпечення позову.

З урахуванням вищенаведеного, наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 та подані на їх підтвердження докази не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для забезпечення позову, не свідчать про необґрунтованість чи неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 є недоведеними, а тому вони підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.09.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: С.О. Погорєлова

О.М. Таварткіладзе