Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №522/6418/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3835/26

Справа № 522/6418/25

Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Косіциної В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 24, 110, 112, 113, СК України просив визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина – ОСОБА_3 , шляхом встановлення систематичних побачень батька з сином наступним чином:

- побачення щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин без присутності матері;

- побачення щосуботи з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин за місцем проживання ОСОБА_2 без присутності матері.

В обґрунтування вимог зазначав, що під час перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2024 (справа № 522/2063/24) шлюб між сторонами по справі розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини та утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Після розірвання шлюбу дитина сторін залишилася проживати разом із відповідачкою. Позивач, на виконання рішення суду у справі № 522/2063/24, аліменти на утримання дитини сплачує в повному обсязі, заборгованість з їх сплати відсутня. Відповідачка разом із сином мешкають за фактичною адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу у позивача з відповідачкою почалися непорозуміння щодо участі у вихованні дитини: відповідачка категорично відмовляється надавати позивачу можливість бачити сина, спілкуватися з ним та брати участь у його вихованні, а всі намагання мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів та не принесли жодних результатів.

В межах досудового вирішення питання, позивач неодноразово звертався до ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області із заявами про усунення з боку ОСОБА_2 перешкод батьку ОСОБА_1 у вихованні сина, ОСОБА_3 , проте жодного результату вказані дії не дали і позивачу запропонували звернутися із відповідним позовом до суду (а.с. 1-4).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 частково визнала позов та вважала за можливим визначити графік побачень позивача з сином, враховуючи режим для дня дитини, наступним чином:

- побачення щосереди та щосуботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин в присутності матері, за умови, що побачення не повинні відбуватися за місцем проживання позивача чи відповідача.

Відповідач у відзиві зазначила, що з моменту народження дитини позивач мешкав окремо від родини. Після того, як дитині виповнився рік позивач виявив бажання спілкуватися з сином. З врахуванням режиму дня дитини, за попередньою домовленістю сторін стосовно годин побачення, позивачу надавалася можливість приходити до сина чотири рази на тиждень. Проте, 04.02.2025 позивач спровокував конфліктну ситуацію: прийшовши на чергове побачення з сином він схопив сина та побіг з ним у невідомому напрямку, сказавши, що буде гуляти, де бажає, та без присутності матері. Позивач, без згоди відповідачки, повіз сина у квартиру свого батька по АДРЕСА_2 і на зауваження відповідачки, що він не може без її присутності перебувати з зовсім маленькою малолітньою дитиною, і це може викликати в неї стрес, позивач почав штовхати відповідачку ногами, зачинаючи перед нею двері квартири. Тому, саме з 04.02.2025 після вказаних дій позивача відповідач перестала надавати можливість позивачу бачитися з сином і за вказаним фактом відповідач викликала поліцію. Відповідач категорично заперечувала проти побачень позивача з дитиною без її присутності, оскільки дитині лише два роки, вона не вміє навіть повноцінно розмовляти та не сприймає позивача як рідну людину. Позивач жодного дня не жив з сином та ніколи раніше не мав дітей, тому взагалі не знає, як поводитися із малолітньою дитиною. Позивач не знає, чим живе його син, його звички та вподобання, навіть під час спільних прогулянок, коли дитина плакала та вередувала, позивач не міг заспокоїти сина та звертався до відповідачки за допомогою (а.с. 40-41зв.).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Селюкова Павла В`ячеславовича про забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов, шляхом встановлення наступного способу участі батька – ОСОБА_1 в спілкуванні та вихованні малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням по справі № 522/6418/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, а саме:

- щосереди та щосуботи з 10 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин в присутності матері – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Роз`яснено, що учасники справи відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦПК України можуть звернутися до суду із клопотанням про зміну заходу забезпечення позову.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову складає три роки (а.с. 83-87).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини – задоволено частково.

Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку:

- побачення, кожного понеділка, середи та п`ятниці, починаючи з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин в присутності матері, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей протягом 3 (місяців) з моменту набрання рішенням законної сили;

- побачення кожної суботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин , в місцях культурно-розважального характеру в присутності матері, протягом 3 (місяців) з моменту набрання рішенням законної сили.

Через три місяці після набрання рішенням законної сили визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку:

- побачення, кожного понеділка та середи та п`ятниці починаючи з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері, в місцях культурно-розважального характеру або за місцем фактичного проживання батька протягом наступних 3 (трьох) місяців;

- побачення кожної суботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин без присутності матері, в місцях культурно-розважального характеру або за місцем фактичного проживання батька протягом наступних 3 (трьох) місяців.

В подальшому, визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку:

- побачення, кожного понеділка, середи та п`ятниці, починаючи з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері в місцях культурно-розважального характеру або за місцем фактичного проживання батька.

- побачення кожної суботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері в місцях культурно-розважального характеру або за місцем фактичного проживання батька.

Забезпечено право ОСОБА_1 на спілкування із сином у випадку неможливості особистої зустрічі з поважних причин: хвороба, перебування поза межами міста/країни, інші поважні причини, про які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають повідомляти заздалегідь, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити у визначені судом дні зустрічі у цій справі їх спілкування з використанням телефонного та/або відеозв`язку.

Зобов`язано ОСОБА_1 не порушувати графік спілкування з дитиною ОСОБА_3 , під час зустрічей дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини.

Зобов`язано ОСОБА_2 поважати батьківські права ОСОБА_1 , здійснювати передачу дитини у визначені дні та години, повідомити місце передання/повернення дитини, організовувати спілкування дитини за попередньою їх згодою в режимі телефоного зв`язку або відеозв`язку, сприяти у спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 , не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно батька дитини (а.с. 134-145).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2025 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити спосіб участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) у вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку побачень:

- щопонеділка та щосереди, починаючи з 16 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин в присутності матері за попередньою домовленістю про місце зустрічі;

- щосуботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин в присутності матері за попередньою домовленістю про місце зустрічі.

Доводами апеляційної скарги є те, що у позові ОСОБА_1 просив суд визначити спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина шляхом встановлення систематичних побачень наступним чином: побачення щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці з 16:00 по 19:00 без присутності матері та побачення щосуботи з 10:00 по 18:00 за місцем проживання ОСОБА_2 без присутності матері, проте в оскаржуваному рішенні судом визначено наступний період часу побачень: щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці з 16:00 по 20:00.

Суд не врахував, що дитина у віці 3 років має відходити до нічного сну не пізніше 21:00 і перед тим, як вкласти дитину спати, потрібно: привести після зустрічі з позивачем до дому, покупати, покормити і, очевидно, що для цього всього однієї години (з 20:00 по 21:00) недостатньо.

Крім того, суд зобов`язав відповідачку вчиняти певні дії, зокрема, організовувати спілкування дитини з позивачем в режимі телефонного зв`язку або відозв`язку, хоча вимоги про зобов`язання відповідача вчиняти певні дії позивачем взагалі не заявлялися.

На думку скаржника, суд безпідставно прийняв до уваги інформацію, що міститься у висновку Центру соціальних служб ОМР, що був складений за результатами відвідування квартири АДРЕСА_4 , оскільки ця квартира не є місцем проживання позивача. Вказана квартира, як повідомляє скаржник, є власністю батька позивача, і вказана позивачем як місце свого фактичного проживання без надання жодних доказів. Дійсно, до початку війни позивач разом із відповідачкою фактично мешкали у цій квартирі, однак після цього позивач повністю переїхав до місця своєї реєстрації.

Натомість, ані служба у справах дітей, ані Центр соціальних служб ОМР не провели обстеження умов проживання за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 .

Вважає, що орган опіки та піклування формально віднісся до виконання свого обов`язку, оскільки не забезпечив складання актів, складених результатами відвідування місця реєстрації позивача, хоча у позовній заяві позивач просив дозволити зустрічатися з сином за вказаною адресою.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції зробив висновок про недостатню обґрунтованість висновку органу опіки та піклування в частині встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, однак не звернув уваги на формальне відношення цього органу до питання відсутності доказів проживання позивача в квартирі АДРЕСА_4 .

Також, на думку скаржника, визначаючи побачення позивача з дитиною за відсутності матері, суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 30.07.2025 у справі № 753/2281/23, оскільки у вказаній справі судом були встановлені інші обставини, ніж у справі № 522/6418/25. Головною відмінністю є вік дітей: у справі № 753/2281/23 дитині було 8 років, в той час як дитині скаржниці та позивача ще навіть не виповнилося 3 роки. Така різниця є значущою, оскільки дитина у віці 8 років не потребує такої уваги як дитина до 3 років.

Суд першої інстанції слушно послався на частину другу ст. 159 СК України, однак, на думку скаржника, не врахував, що зазначені вище обставини і є тим випадком, який зазначений у вказаній нормі, тобто вимагають присутності відповідача під час зустрічей позивача з дитиною, оскільки це викликано саме інтересами дитини.

Відповідач не проти того, щоб позивач зустрічався з дитиною без присутності матері, однак, на її переконання, такі зустрічі можливі лише тоді, коли дитині виповниться хоча б 5 років.

Серед іншого, зазначає, що позивач не надав характеристику з місця проживання, що не в повній мірі надавало органу опіки та піклування, а також суду можливість об`єктивно оцінити особистість позивача.

Суд також безпідставно посилається на наявний особистий конфлікт між сторонами, який може негативно впливати на дитину, оскільки ці обставини не підтверджуються наявними у справі доказами.

Вважає припущеннями посилання суду на можливість вчинення тим із батьків, з ким буде перебувати дитина, дій, що спрямовані на нав`язування думки, що саме він/вона є кращим батьком/матір`ю та прививання в цей же час зневажливого ставлення до іншого з батьків (а.с. 155-160).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя – доповідач), Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.) від 26.01.2026 та 09.03.2026 відповідно за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 21 липня 2026 року о 16:00 год (а.с. 170-171, 177).

Судове засідання, яке призначено на 21 липня 2026 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Назарової М.В. у відпустці. Розгляд справи відкладено на 29.09.2026 р. о 16:30 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2026 здійснено заміну суддів Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М. на учасника постійно діючого складу колегії – суддю Лозко Ю.П. та резервного – суддю Шевиріну Т.Д.

У судовому засіданні 29.09.2026 позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав та пояснив, що на виконання ухвали суду про забезпечення позову він регулярно протягом року спілкується із сином, у них склалися родинні добрі відносини, вони зустрічаються навіть без присутності матері за згодою останньої, і син залишався у нього вдома в квартирі покійних батьків на денний сон після обіду. Також він бере участь в житті сина та відвозить колишню дружину з дитиною за потреби в певні місця. Вважає достатньо малим час для зустрічей з сином, про який просить відповідачка.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, відповідач (скаржник) ОСОБА_2 та третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 29.09.2026 доставлені до електронних кабінетів підсистеми «Електронний суд» 06.08.2026 о 13:39:10 та 13:44:44 відповідно, в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому 17 вересня 2020 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції шлюбі, актовий запис № 2145.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 19 січня 2023 року Малиновським відділом ДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 52 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 17).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2024 року у справі № 522/2063/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача – ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 13.02.2024 року до моменту досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача – ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_2 , у розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 13.02.2024 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 18-19).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» № ФОВА-003346851, виданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України станом на 05.03.2025 року є особою, стосовно якої: відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості – відсутні (а.с. 23).

Згідно з довідкою від 13.02.2025 року № 0399, виданою КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з даними архіву, реєстратури та картотеки Центру не значиться. На психіатричному та на наркологічному обліку не перебуває (а.с. 24).

Відповідно до характеристики, наданої Навчально-науковим інститутом біотехнологій та аквакультури Одеського державного аграрного університету від 10.02.2025, ОСОБА_1 , обіймає посаду доцента кафедри генетики, розведення та годівлі сільськогосподарських тварин. За час роботи проявив себе як дисциплінований працівник, надійний помічник. Серед колег та здобувачів вищої освіти користується повагою (а.с. 20).

Згідно з довідкою про доходи, виданою Одеським державним аграрним університетом від 14.02.2025 № 12, заробітна плата ОСОБА_1 за період з липня 2024 року по січень 2025 року включно склала 87464,86 грн, з них сплачені аліменти на дитину – 20220,01 грн, сплачені аліменти на дружину – 9516,4 грн (а.с. 22).

Згідно з довідкою про доходи, виданою Інститутом кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України від 14.02.2025 № 153, дохід ОСОБА_1 за період з липня 2024 року по січень 2025 року включно склав 34360,04 грн, з них 13607,06 грн – утримані аліменти (а.с. 21).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування про визначення способів участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наданого Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 15.09.2025 за № 01-11/1918/2вих, вирішено визначити способи участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи стан здоров`я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини:

- щопонеділка та щосереди, починаючи з 10:00 до 12:00 до моменту налагодження стосунків між батьками, в присутності матері, за попередньою домовленістю про місце зустрічі;

- щосуботи, починаючи з 10:00 до 15:00 до моменту налагодження стосунків між батьками, в присутності матері, за попередньою домовленістю про місце зустрічі (а.с. 109-112).

У даному висновку орган опіки та піклування зазначив, що 20.06.2025 року мати дитини ОСОБА_2 надала до Служби у справах дітей Одеської міської ради пояснення, де зазначила, що побачення сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 без її присутності можуть нашкодити дитині.

20.06.2025 спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради проведено обстеження умов проживання матері ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_5 , про що складено акт, відповідно до якого встановлено, що квартира розміщена на 2-му поверсі, 5-ти поверхового будинку, загальна площа 58 кв.м, житлова площа 35 кв.м, квартира має 2 кімнати, зроблений ремонт, в наявності меблі, побутова техніка, водо-, газопостачання. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: дитина мешкає в одній кімнаті з матір`ю, є окреме ліжко, багато іграшок, одяг та взуття відповідно до віку та сезону.

24.06.2025 спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради проведено обстеження умов проживання батька, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_6 , про що складено акт, відповідно до якого встановлено, що квартира розміщена на 2-му поверсі 2-х поверхового будинку, загальна площа орієнтовно 35 кв.м, житлова площа орієнтовно 16 кв.м, квартира має 1 кімнату, умови проживання задовільні, квартира облаштована меблями та побутовою технікою, водо-, електро-, газопостачання. Для виховання та розвитку дитини: у дитини є окреме спальне ліжко, місця для гри, іграшки у наявності.

Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради від 24.06.2025 року № 04/01-2234, фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи ЦСС OMP у Приморському районі 24.06.2025 здійснено відвідування ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_5 , про що складено акт оцінки потреби сім`ї/особи, відповідно до якого встановлено, що родина мешкає в двокімнатній квартирі в наявності електро-, водо-, газо-, теплопостачання.

23.06.2025 фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи ЦСС ОМР у Приморському районі здійснено відвідування батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , про що складено висновок оцінки потреб особи, відповідно до якого особа мешкає в однокімнатній квартирі в наявності водо-, електро-, газо-, теплопостачання».

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка частково визнала позов, вважала за можливе визначити графік побачень з сином, враховуючи режим дня дитини, наступним чином: щосереди та щосуботи з 10 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин в присутності матері, при цьому побачення не повинні відбуватися за місцем проживання матері або батька.

Суд першої інстанції визнав висновок органу опіки та піклування про визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 від 15.09.2025 року №01-11/1918/2-вих формальним та таким, що не забезпечує найкращі інтереси дитини та не може сприяти вирішенню спору між учасниками справи по суті, оскільки:

- в тексті висновку не досліджено питання щодо місця зустрічей батька з дитиною;

- в тексті висновку не досліджено питання щодо того, чи є доцільним присутність матері під час зустрічей батька з дитиною;

- в тексті висновку відсутнє будь-яке мотивування визначеного часу зустрічей батька з дитиною та того, що такі зустрічі мають відбуватися в присутності матері дитини.

Тому, суд вважав, що встановлений у висновку Органу опіки та піклування ПРА ОМР графік побачень дитини з батьком не може бути взятий судом за основу під час ухвалення рішення по справі.

Оцінюючи критерій безпечності батька для дитини, суд взяв до уваги характеристику Одеського державного аграрного університету від 10.02.2025 року, довідку КНП «ООМЦПЗ» ООР від 13.02.2025 року № 0399, витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності» № ФОВА-003346851.

Більше того, ухвалою суду від 16 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Селюкова Павла В`ячеславовича про забезпечення позову – задоволено, забезпечено позов, шляхом встановлення наступного способу участі батька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , в спілкуванні та вихованні малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили рішенням по справі № 522/6418/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, а саме:

- щосереди та щосуботи з 10 години 00 хвилин до 12 години 00 хвилин в присутності матері – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що під час зустрічей з дитиною в порядку, встановленому ухвалою суду про забезпечення позову, позивач чинив дії, спрямовані на завдання шкоди дитині – надано не було.

Навпаки, 10 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких міститься детальний графік його побачень з дитиною. В якості додатків до пояснення долучено фото з зустрічей, в тому числі фото батька з дитиною. Дитина на вказаних фото – задоволена, посміхається. Будь-яких ознак того, що дитина боїться батька, або дивно реагує на присутність батька – не виявлено.

У судовому засіданні, призначеному на 06 листопада 2025 року, суд заслухав батьків щодо того, чи необхідна участь матері під час зустрічі з дитиною.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що бажає проводити такі зустрічі без присутності матері. Вказав, що вміє готувати. На питання про те, що вміє готувати навів приклад: котлети, супи. При цьому, детально володів рецептами з приводу зазначених страв. Зміг пояснити, яке м`ясо краще обрати для приготування котлет дитині та чому. Пояснив, що має чіткі плани зустрічей з дитиною.

При цьому, відповідачка не погоджувалася на проведення зустрічей батька з дитиною, мотивуючи це тим, що відповідач не володіє інформацією про дитину, зокрема, того як її вкладати спати, що вона їсть, коли спить. Небажання зустрічі батька з дитиною за її відсутності також мотивувала тим, що дитина мала та вона боїться залишити дитину сама та морально не готова відпускати дитину сама.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 може спричинити шкоду дитині у разі зустрічей за відсутності матері – надано не було.

Більше того, у цьому ж судовому засіданні відповідачка пояснила, що позивач може самостійно вчиняти елементарні дії (наприклад, підігріти їжу). Зазначила, що будь-яких алергій на харчові продукти в дитини немає, дитина не перебірлива в їжі, їсть супи, каші тощо.

Зазначене у своїй сукупності свідчить про те, що участь матері під час проведення зустрічей батька з дитиною для створення відповідних умов (контроль за харчовими продуктами-алергенами, їжею якою позивач буде годувати дитину тощо) не є обов`язковою.

Тому вимога матері щодо її обов`язкової участі під час зустрічі з дитиною зумовлена виключно психо-емоційною прив`язанністю матері до дитини, а не будь-якими чинниками.

Суд також частково погодився із доводами відповідачки щодо того, що залишення дитини самої з ОСОБА_1 може негативно вплинути на психічний стан дитини, оскільки, під час розгляду справи встановлено, що дитина більшу частину часу перебуває з матір`ю, яка у засіданні наголосила, що ніколи на тривалий час не залишала дитину саму з іншими особами. Тому дійсно, до моменту повноцінної адаптації дитини з батьком та налагодження психо-емоційного зв`язку між ними, може виникнути ситуація, за якої відсутність матері може призвести до того, що у дитини може виникнути істерика, стрес тощо.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд вважав, що зустрічі батька з дитиною повинні виглядати таким чином, щоб спочатку такі зустрічі відбувалися за присутності матері в більш короткий проміжок часу, та в подальшому, час таких зустрічей - збільшувався, а присутність матері – мінімізувалася.

Саме такий порядок зустрічей забезпечить налагодження відносин батька та дитини, сприятиме посиленню зв`язку між ними, забезпечить дитині батьківське піклування, не призведе до виникнення стресових ситуацій та в цілому забезпечить найкращі інтереси дитини.

Щодо часових періодів зустрічей, суд врахував те, що позивач має постійне місце роботи, тоді як у відповідачки постійне місце роботи – відсутнє, а тому часовий проміжок, протягом якого відбуватиметься зустріч батька з дитиною повинен враховувати зазначену обставину.

Також, у судовому засіданні, призначеному на 06 жовтня 2025 року, відповідачка пояснила, що у дитини є обідній сон, який зазвичай триває починаючи з 13:00-14:00 та закінчується близько 17:00. Зазначене також враховано судом під час визначення графіку спілкування з дитиною.

Щодо місця зустрічей, батьки не змогли дійти згоди щодо місця проведення таких зустрічей. При цьому, матір заперечує проти проведення таких зустрічей за місцем її проживання, а також проти проведення таких зустрічей за місцем проживання відповідача.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та їх тривалість.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення, та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Надаючи висновок, Орган опіки та піклування ПРА ОМР визначив, що місце зустрічі батька з дитиною має визначатися за попередньою домовленістю.

Проте, Орган опіки та піклування ПРА ОМР у висновку не врахував той факт, що у батьків існує спір щодо місця зустрічі батька з дитиною, при цьому, кожен із батьків в заявах по суті справи (позов, відзив) по різному визначають місце зустрічі батька з дитиною.

Тому, із урахуванням зазначеного, суд вважав, що місце зустрічі батька з дитиною повинно визначатися залежно від того, чи будуть присутні під час такої зустрічі обоє з батьків, або ж тільки один, та у разі, якщо така зустріч проводитиметься за участі двох батьків, то місцем зустрічі повинна бути нейтральна територія, а саме місця культурно-розважального характеру, які б сприяли гармонійному розвитку дитини, тоді як зустріч батька з дитиною відбуватиметься без присутності матері, то місцем такої зустрічі може бути або місце проживання батька, або місця культурно-розважального характеру, які б сприяли гармонійному розвитку дитини.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції вважав, що графік зустрічей батька з дитиною повинен відбуватися протягом трьох місяців з моменту набрання рішенням законної сили шляхом побачення, кожного понеділка, середи та п`ятниці, починаючи з 17 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин в присутності матері, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей протягом 3 (місяців) з моменту набрання рішенням законної сили; кожної суботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин, в місцях культурно-розважального характеру в присутності матері, протягом 3 (місяців) з моменту набрання рішенням законної сили.

Зазначений графік, на думку суду першої інстанції, буде оптимальним, оскільки, зустрічі у вказаний період будуть проводитися за присутності двох батьків, а тому, для таких зустрічей вибрано нейтральну територію, яка сприятиме гармонійному розвитку дитини – місця культурно-розважального характеру. Оскільки, під час таких зустрічей будуть присутні обоє з батьків, це дасть змогу дитині плавно адаптуватися до присутності батька в її житті, посилити психо-емоційний зв`язок, що в подальшому під час проведення зустрічей батька з дитиною за відсутності матері не призведе до виникнення у дитини стресових ситуацій. Більше того, такі зустрічі дадуть батькові змогу звикнути до дитини, більш детальніше вивчити його інтереси, звички, порядок дня тощо, та підготуватися до самостійних зустрічей за відсутності матері. Обрані години дня визначені поза межами денного сну дитини, що не призведе до порушення денного розпорядку дитини.

Через три місяці після набрання рішенням законної суд вважав за необхідне визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , шляхом встановлення побачень кожного понеділка та середи, та п`ятниці починаючи з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері, в місцях культурно-розважального характеру або за місцем фактичного проживання батька протягом наступних 3 (трьох) місяців; кожної суботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин без присутності матері, в місцях культурно-розважального характеру або за місцем фактичного проживання батька протягом наступних 3 (трьох) місяців.

Зазначений графік – це другий етап адаптації батька та дитини, за якого кількість часу, протягом якого відбуватимуться зустрічі батька з дитиною – збільшилися, та при цьому виключено участь матері під час таких зустрічей. Суд звернув увагу на те, що у вказаному графіку враховано денний сон дитини. Оскільки, такі зустрічі будуть проводитися за відсутності матері, то місцем зустрічі може бути як місце проживання батька, так і місця культурно-розважального характеру, що у повній мірі забезпечуватиме найкращі інтереси дитини та сприятиме гармонійному розвитку дитини.

В подальшому, тобто через шість місяців після набрання рішенням законної сили, суд вважав за можливе визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , шляхом встановлення побачення, кожного понеділка, середи та п`ятниці, починаючи з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності матері в місцях культурно-розважального характеру або за місцем фактичного проживання батька; кожної суботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері в місцях культурно-розважального характеру або за місцем фактичного проживання батька.

Вказаний графік визначений судом, оскільки будь-які ризики, які може спричинити батько дитині – не доведені. При цьому, побоювання відповідачки щодо того, що ОСОБА_1 може не впоратися із вихованням дитини без її присутності фактично будуть усунуті попередніми графіками, які дадуть змогу батькові та дитині адаптуватися один до одного, вивчити спільні звички тощо.

У вказаному графіку також врахований денний сон дитини, оскільки графік побудований так, що зустрічі будуть відбуватися або після денного сну дитини (кожного понеділка, середи та п`ятниці, починаючи з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин) або в період сну дитини (кожної суботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин), коли батько зможе забезпечити денний сон дитини безпосередньо під час зустрічей.

Оскільки, такі зустрічі будуть проводитися за відсутності матері, то місцем зустрічі може бути як місце проживання батька, так і місця культурно-розважального характеру, що у повній мірі забезпечуватиме найкращі інтереси дитини та сприятиме гармонійному розвитку дитини. Не мало важливим у вказаному графіку є саме те, що місце зустрічі батька з дитиною може проводитися за його місцем проживання, оскільки це дасть змогу належним чином забезпечити денний сон дитини.

Суд також зауважує, що в житті кожного з нас бувають обставини, які не залежать від нашої волі, наприклад, хвороба, необхідність виїзду поза межі міста або країни тощо.

В даній справі, поважні причини (наприклад хвороба тощо), а також воєнний стан і пов`язані з ним обмеження, можуть об`єктивно впливати на обсяг і способи спілкування позивача із сином, а тому, в цій ситуації обов`язок обох батьків полягає в тому, щоб підтримати дитину, мінімізувати психологічний тиск на неї пов`язаний із сімейними конфліктами, налагодити комунікацію та співпрацювати в інтересах дитини.

Задля уникнення ситуацій, за яких через незалежні від учасників справи обставини обсяг спілкування позивача з дитиною може бути зменшено, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити право ОСОБА_1 на спілкування із сином у випадку неможливості особистої зустрічі з поважних причин шляхом їх спілкування з використанням телефонного та/або відеозв`язку.

Як вже було зазначено раніше, у позивача та відповідача наявний особистий конфлікт один з одним, що, на думку суду, може негативно впливати на дитину, в тому числі на відносини дитини з одним із батьків, оскільки, той з батьків, з яким буде перебувати дитина, нехтуючи батьківськими правами іншого з батьків, може вчиняти дії, спрямовані на те, аби нав`язати дитині думку про те, що саме він (вона) найкращий (найкраща) батько (матір), та прививати в цей же час зневажливе ставлення до іншого з батьків.

Суд зауважив, що батьки дитини – мають рівні права та обов`язки щодо неї.

Тому, чинення дій, пов`язаних з нехтуванням батьківськими правами одного з батьків, нав`язування дитині зневажливого ставлення дитини до одного з батьків, порушення встановленого режиму зустрічей, харчування, розвитку та відпочинку дитини є недопустимим та вочевидь порушуватиме найкращі інтереси дитини.

Тому, суд вважав за необхідне зобов`язати позивача не порушувати графік спілкування з дитиною ОСОБА_3 , під час зустрічей дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини, а також, зобов`язати відповідачку поважати батьківські права ОСОБА_1 , здійснювати передачу дитини у визначені дні та години, повідомити місце передання/повернення дитини, організовувати спілкування дитини за попередньою їх згодою в режимі телефоного зв`язку або відеозв`язку, сприяти у спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 , не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно батька дитини.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі, її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Суд першої інстанції вірно встановив наявність спору між батьками щодо визначення способу участі батька у спілкуванні з сином та її вихованні.

Так, звертаючись до суду із позовом, в обґрунтування якого позивач, зокрема, вказував на відсутність досягнутої між сторонами згоди щодо участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини сторін по справі, просив визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкування та вихованні малолітнього сина – ОСОБА_3 , шляхом встановлення систематичних побачень батька з сином наступним чином:

- побачення щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці з 16 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин без присутності матері;

- побачення щосуботи з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин за місцем проживання ОСОБА_2 без присутності матері.

Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 позов визнає частково, однак заперечує проти побачень позивача з їх сином без присутності матері.

У відзиві на позовну заяву обґрунтовує свої заперечення досить малим віком дитини (станом на час розгляду справи судом першої інстанції хлопчику було лише два роки) і особливими умовами догляду, виховання та спілкування у такому віці. Крім того, негативне ставлення відповідача щодо відсутності матері при зустрічах сина з батьком мотивоване побоюванням відповідачки за життя та здоров`я сина, так як житло, в якому проживає позивач ( АДРЕСА_3 ), не облаштоване для дитини і в будинку мешкають три собаки, що може становити загрозу для дитини.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на неврахуванні судом першої інстанції режиму дня сина та повторно зауважує на вікові дитини та його психоемоційному та фізіологічному розвитку в даний період і неможливості наразі проводити зустрічі з батьком без участі матері.

Колегія суддів частково погоджує такі доводи апеляційної скарги, з огляду на таке.

По справі встановлено та ніким не заперечується, що обидва з батьків добре ставляться до дитини, до виконання своїх батьківських обов`язків, піклуються про дитину та належно виконують покладені на них законом обов`язки піклування про дитину.

Докази негативного відношення до своїх батьківських обов`язків, існування на боці одного з батьків будь-яких факторів, які б свідчили про можливість завдання шкоди фізичному або ментальному здоров`ю дитини, по справі відсутні.

Фактично спір виник між сторонами виключно щодо тривалості, періодичності та місця побачень батька, який проживає окремо, з сином та участь у такому матері дитини.

За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

У постанові КЦС ВС від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23, на яку в оскаржуваному рішенні посилався суд першої інстанції, вказано, що суди не встановили негативної поведінки позивача, яка могла б зашкодити дитині, чи виключних обставин, які свідчили б про необхідність обов`язкової присутності відповідача під час побачень батька з донькою. При цьому наявність між сторонами неприязних стосунків і конфліктів може негативно впливати на ставлення дитини до батька при проведенні його зустрічей з дочкою у присутності матері, що може перешкоджати налагодженню їх спілкування. Визначаючи порядок побачень дитини з батьком у присутності матері, суди не врахували наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання доньки, тому за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками. Крім того, встановлений судами графік спілкування батька з донькою є обмеженим, а спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт з дитиною.

Однак, застосовуючи висновки Верховного Суду у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23, суд першої інстанції не врахував, що у згаданій справі дитині сторін на час розгляду справи касаційним судом було 9 років, а у даній же справі сину сторін до моменту ухвалення оскаржуваного рішення не було і 3 (трьох) років, на що слушно звертає увагу скаржниця, оскільки у даному випадку в такому маленькому віці, коли мати продовжує відігравати основну роль у житті дитини та є основною і базовою фігурою, яка формує довіру дитини до світу, будь-яка, навіть найбільш «м`яка сепарація» пов`язана із необхідністю залучення до участі у вихованні дитини батька може мати непередбачуваний результат на психоемоційний розвиток дитини у такому віці, що ставитиме під сумнів якнайкращі інтереси дитини.

Колегія суддів також не може погодитися із посиланням суду першої інстанції на вжиті заходи забезпечення позову і у зв`язку з цим на відсутність доказів, які б свідчили про те, що під час зустрічей з дитиною в порядку, встановленою ухвалою суду про забезпечення позову, позивач чинив дії, спрямовані на завдання шкоди дитині і її адекватного реагування на батька, як на підстави для проведення зустрічей сина сторін з батьком без присутності матері, оскільки наразі дитина входить у період «кризи трьох років», яка супроводжується формуванням самоусвідомлення дитини у цьому світі та першим етапом розвитку самостійності та наполегливим бажанням дитини робити все самотужки, не зважаючи на складність дій та/або процесів (дитина стає більш впертою і схильна до різких змін у настрої, а також більш непередбачуваною у своїх діях), тому на даному етапі розвитку дитини присутність матері є обов`язковою для створення комфортного і звичного середовища хлопчика, помірної адаптації дитини і мінімізації збудників психоемоційних перепадів настрою дитини.

Встановлений судом графік спілкування батька з сином, колегія суддів вважає надмірно деталізованим, перевантаженим періодами, протягом яких зустрічі батька з сином відбуватимуться за та без присутності матері, оскільки графік зустрічей батька з дитиною та його участь у її вихованні має відповідати всім встановленим по справі обставинам, віку дитини, враховувати безумовно першочергово інтереси дитини, щоб вона отримувала задоволення від спілкування з рідною людиною та почувалася комфортно під час зустрічей, а батько міг налагодити повноцінний родинний контакт з дитиною задля формування у батька та сина міцного чоловічого та родинного зв`язку, можливості отримувати сином від батька практичних навичок у житті та спілкуванні, формування своєї власної чоловічої особистості через призму найріднішої людини чоловічої статі - батька, що судом першої інстанції належним чином та в повній мірі не враховано.

На етапі ухвалення оскаржуваного рішення, коли вік дитини сягав 3-х років, а зв`язок між батьком та сином щойно почав формуватися, є досить складним прогнозування подальшого розвитку відносин аж до такої деталізації, як вдався суд і про що, власно, не йшлося у позові і у відзиві на позов.

По справах такої категорії сторони не позбавлені можливості – у разі появи інших обставин в житті дитини, згодом відвідування ним дошкільних або шкільних закладів, розвивальних центрів, тощо, у зв`язку із чим зміни режиму дня дитини – звернутися до суду задля встановлення інших графіків участі батька в житті сина. При цьому, звісно, пріоритетним залишається можливість обох батьків визначити такий графік з урахуванням всіх швидкоплинних життєвих обставин самотужки, без втручання органу опіки чи суду в ситуацію, з дотриманням першочергового та пріоритетного інтересу дитини в такому, без жорстких часових рамок, але прогнозованим та зрозумілим, комфортним для дитини.

Крім того, зазначення в резолютивній частині судом про забезпечення права позивача не порушувати його права на спілкування з сином у разі неможливості особистої зустрічі з поважним причин шляхом забезпечення спілкування з використанням телефонного та/або відеозв`язку, зобов`язання позивача не порушувати графік спілкування з сином, дотримуватися режиму дня дитини, а також зобов`язання відповідачки поважати батьківські права позивача виходить за межі позовних вимог, а відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На вказане цілком слушно посилається відповідачка в своїй апеляційній скарзі.

Щодо висновку органу опіки та піклування, який судом підданий критиці та оцінено як формальний, і на незгоду через помилковість висновків якого посилається і відповідачка, то колегія суддів зазначає таке.

У ч. 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За положенням ч. 6 ст. 19 СК суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування, в цілому, є мотивованим, обґрунтованим, винесеним на підставі відомостей і документів, які стосуються справи, відповідає вимогам Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (в редакції станом на час його складення), Типовому положенню про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України

від 24 вересня 2008 р. № 866 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 3 жовтня 2018 р. № 800), тому приймається судом як належний доказ можливості та доцільності батька брати участь у вихованні сина певним чином.

При цьому, будь-яких обставин якоїсь загрози для дитини щодо такого спілкування як органом опіки та піклування, так і судом не встановлено.

Запропонований ООП графік побачень батька з сином, в цілому, відповідає як запропонованому позивачем, так і графіку побачень, про який йдеться в апеляційній скарзі, а зазначення у висновку про попередню домовленість сторін про місце зустрічі свідчить лише про погодження сторонами місця виконання запропонованого графіку.

Розбіжність полягає у додатковому дні побачень – п`ятниці - та проведення таких побачень за присутності або без присутності матері.

Не впливає на врахування запропонованого ООП графіку посилання заявниці на обстеження лише спадкової квартири позивача, де створено умови для перебування дитини, а не місця реєстрації позивача, оскільки така є місцем проживання ОСОБА_1 .

Тому, проаналізувавши встановлені обставини справи, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини, вік дитини, виконання сторонами ухвали суду про забезпечення позову, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, наполегливе бажання батька брати участь у вихованні сина і часткову згоду матері дитини на їх спілкування та проведення зустрічей, колегія суддів вважає за доцільне таким, що відповідатиме інтересам дитини, встановити такий графік побачень (спілкування) батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

- щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці, починаючи з 16 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин в присутності матері за попередньою домовленістю про місце зустрічі;

- щосуботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин в присутності матері за попередньою домовленістю про місце зустрічі.

Натомість, по досягненню дитиною 4-х років (11.01.2027) вказані побачення доцільно проводити без присутності матері.

Встановлюючи саме такий графік, колегія суддів бере до уваги відсутність відомостей про відвідування дитиною дошкільних закладів, необхідність його денного сну та прийому їжі в обідній час, необхідність перебування на свіжому повітрі та прогулянок, фізичну активність, тому - з урахуванням вимог апеляційної скарги – вважає обґрунтованим побачення батька з сином після денного сну дитини і до того, як дитині треба вечеряти та готуватися до нічного сну, а у вихідний день – суботу – після сніданку та до закінчення денного відпочинку дитини.

Також колегія суддів ще раз звертає увагу на неможливість передбачити динаміку подій і можливість сторін змінювати встановлений графік з урахуванням як зовнішніх обставин, так і їх сімейних та родинних обставин.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову сплачений судовий збір у розмірі 1211,2 грн (а.с. 26), за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 1816,8 грн (а.с. 167). У зв`язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги шляхом взаємозарахування з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 302,8 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини задовольнити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) у вихованні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку побачень:

- щопонеділка, щосереди, щоп`ятниці, починаючи з 16 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин в присутності матері за попередньою домовленістю про місце зустрічі;

- щосуботи, починаючи з 10 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин в присутності матері за попередньою домовленістю про місце зустрічі.

По досягненню дитиною віку 4-х років (з 11.01.2027) вказані побачення проводити без присутності матері.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 302,8 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 30 вересня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: Ю.П. Лозко

Т.Д. Шевиріна