Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №522/1/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3035/26

Справа № 522/1/25

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також, розподілити судові витрати у встановленому порядку, мотивуючи це тим, що 20.11.2023 року на перехресті вул. Преображенської та вул. Троїцької в м.Одеси трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме, відбулось зіткнення автомобіля Hyundai Sonata, д/н НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який здійснював рух попроїжджій частині вул. Преображенської в напрямку вул. Дерибасівської на зелений сигнал світлофора, з автомобілем Mercedes Benz GT250, д/н НОМЕР_2 , під керуванням відповідачки, яка здійснювала поворот на вул. Троїцьку рухаючись на зустріч позивачу по вул. Преображенській, не надавши переваги, при здійсненні маневру, автомобілю, який рухався прямо подорожній смузі.Позивачем на місце дорожньо-транспортної пригоди був викликаний патруль поліції. Прибувши на місце події, старшим лейтенантом поліції складений протокол про адміністративне правопорушення від 20.11.2023 року щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2023 року по справі № 522/23116/23, визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2023 року виправлено технічну описку у написанні прізвища ОСОБА_2 у постанові Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2023 року.

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної події позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у стійкому стресі та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна та за наслідком ДТП, такі обставини викликали суттєві душевні хвилювання, які лише посилилися після погроз зі сторони винуватиці ДТП.

Так, на момент ДТП одразу за автомобілем позивача рухався автомобіль патрульної поліції, інспектори якого стали свідками ДТП, за участі яких, в подальшому, було досягнуто порозуміння та домовленість між учасниками ДТП щодо складання європротоколу. На етапі досягнення домовленості на місце пригоди прибув чоловік відповідачки, який також не заперечував щодо складання європротоколу. Як наслідок інспектори, з метою звільнення трамвайної колії для проїзду трамваїв та з метою усунення затору на дорозі зазначили про необхідність припаркувати автомобілі біля правого краю проїзної частини вул. Преображенської, після чого автомобіль патрульної поліції поїхав. Одразу після цього відповідачка почала погрожувати позивачу «подальшими проблемами у житті» та стверджувати, що винуватцем ДТП є саме позивач (що в подальшому було зазначено в поясненнях винуватиці ДТП не дивлячись на свідків зі сторони інспекторів патрульної поліції та наявності камер зовнішнього спостереження).

Оскільки досягнути порозуміння не було можливим, у зв`язку з агресивною поведінкою як винуватиці ДТП так і її чоловіка, позивач зателефонував до поліції та викликав інший патруль поліції, які в подальшому склали протокол про адміністративне правопорушення.

Вищезазначене призвело до стійкого стресу, зниження концентрації, уваги, нав`язливих думок, пов`язаних з побоюванням за безпеку свого життя та здоров`я, емоційної напруги, порушення сну, що призводило до швидкої втомлюваності, пригніченості, дратівливості, фіксованості на негативних переживаннях, постійної напруги. В сукупності це також призвело до неможливості у повній мірі виконувати свої службові обов`язки одночасно з необхідністю суміщати останні з відвідуванням лікарів та намаганням відремонтувати автомобіль. Позивач був змушений витрачати свій вільний та службовий час на відновлення порушених прав, відвідувати лікарів та витрачати кошти на ліки, займатися оформленням ДТП, відвідувати страхову компанію, станції технічного обслуговування тощо.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, зокрема, щодо оцінки моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вина відповідачки у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року. Після дорожньо-транспортної пригоди позивач звернувся за медичною допомогою, що, на його думку, підтверджується висновком лікаря, в якому зазначено інформацію щодо первинного прийому та підставу звернення, а саме відчуття тривоги, пригнічений настрій та стрес, що виникли внаслідок ДТП.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зазначено, що моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від наявності медичних документів або підтвердження певного медичного діагнозу, якщо встановлені обставини дають достатні підстави вважати, що особа зазнала душевних страждань чи емоційних втрат у зв`язку з протиправними діями відповідача; сам факт вчинення правопорушення презюмує настання моральної шкоди, що відповідає загальним засадам справедливості та розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги - відмовити у повному обсязі, а рішення суду - залишити без змін.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Тому, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи без задоволення позов, судом першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт заподіяння йому моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки та заявленими позивачем моральними стражданнями.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що надана позивачем довідка лікаря-психіатра не містить конкретної дати звернення, а також не зазначає причин встановлення відповідного стану та причинно-наслідкового зв`язку між таким станом і дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 20 листопада 2023 року. Надані позивачем рецепти також не містять дат їх виписування, а тому, на думку суду, не підтверджують обставин, на які посилається позивач.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки та заявленими позивачем душевними стражданнями, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року, визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення - штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн на користь держави України та стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп на користь держави України (зв. а. с. 8).

Вказаною постановою суду підтверджується, що 20.11.2023 року приблизно о 17 годині 43 хвилині ОСОБА_2 (відповідачка), керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz GLA 250», д/н НОМЕР_2 , в м. Одесі по вулиці Преображенській, на регульованому перехресті із вулицею Троїцькою, при повороті ліворуч, не надала переваги у русі автомобілю «Hyundai Sonata», д/н НОМЕР_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, під керуванням водія ОСОБА_1 (позивач), внаслідок чого відбулось зіткнення. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2023 року, внесено виправлення у постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року, а саме: у частині зазначення анкетних даних правопорушення ОСОБА_2 замість « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_2 » (а. с. 9).

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до ПРАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» заяву щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування в сумі 10 871 грн. (зв. а. с. 9).

05 січня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 надійшло відшкодування у розмірі 10 871 грн, згідно страхового акту №230000891402 від 04.01.2024 року, що підтверджується інформації про рух коштів (а.с. 10).

12 березня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву до ПРАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. (зв. а. с. 14, а.с. 15).

11 квітня 2024 року листом про прийняття рішення ПРАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомили ОСОБА_1 , що загальний розмір страхового відшкодування у сумі 392,60 грн буде перерахованого на банківські реквізити (зв. а. с. 15).

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина 2 стаття 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункти 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами та доповненнями).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19 зазначив, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини та на законодавчому рівні закріплено дію презумпції моральної шкоди. Моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини у її завданні. При цьому саме на відповідача покладається процесуальний обов`язок спростувати факт завдання позивачу моральної шкоди належними та допустимими доказами.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди суд має встановити факт протиправного діяння, наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і такою шкодою, а при встановленні відповідних обставин оцінити, чи спростовані відповідачем доводи позивача про завдання йому моральних страждань.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У цій справі факт протиправної поведінки відповідачки встановлена постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Зазначеною постановою встановлено, що 20 листопада 2023 року приблизно о 17 годині 43 хвилини відповідачка, керуючи автомобілем Mercedes-Benz GLA 250, під час здійснення повороту ліворуч на регульованому перехресті вулиць Преображенської та Троїцької в м. Одесі не надала переваги в русі автомобілю Hyundai Sonata під керуванням позивача, який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів та їх механічне пошкодження.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення для суду, що розглядає цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено таке рішення, у питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт дорожньо-транспортної пригоди, протиправність поведінки відповідачки та її вина у виникненні ДТП у цій справі, є встановленими.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо наявності моральної шкоди, колегія суддів виходить із того, що моральні страждання особи не обов`язково мають підтверджуватися виключно медичним діагнозом або окремим висновком спеціаліста про причинний зв`язок між таким станом та конкретною подією.

Як убачається з матеріалів справи, позивач після дорожньо-транспортної пригоди звернувся за медичною допомогою. У наданому ним висновку лікаря зазначено підставу звернення, а саме відчуття тривоги, пригнічений настрій та стрес, які позивач пов`язував із дорожньо-транспортною пригодою.

Колегія суддів враховує, що зазначені відомості містяться у медичній документації та узгоджуються з обставинами справи щодо часу виникнення негативного психоемоційного стану позивача після ДТП.

Крім того, позивач у позовній заяві посилався на те, що внаслідок ДТП він зазнав стійкого стресу, емоційної напруги, порушення сну, пригніченості та дратівливості, був змушений витрачати свій вільний і службовий час на звернення до лікарів, оформлення ДТП, взаємодію зі страховою компанією та відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Тобто, позивач мотивував свої вимоги про стягнення моральної шкоди, яка задана йому пошкодженням належного йому майна та шкодою, яка завдана його здоров`ю.

Факт завдання шкоди майну позивача (автомобілю) внаслідок протиправної винної поведінки відповідача (вина у недотриманні правил дорожнього руху під час керування автомобілем - джерелом підвищеної небезпеки) є доведеним.

Також є доведеним і факт шкоди здоров`ю позивача, який вимушений був придбавати ліки для відновлення здоров`я, що підтверджується відповідними платіжними документами, на підставі яких страховою компанією «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», в якій застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, здійснено виплату страхового відшкодування витрат на лікування 373,90 грн та витрат на моральну шкоду, яка обмежена 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю – 18,70 грн ( 37,90 х 5%).

Пошкодження власного майна не може не викликати негативних емоцій, хвилювань, пов`язаних, як з самим фактом пошкодження майна, який вже відбувся, так і з вимушеною зміною укладу життя і витрачання додаткових зусиль для її організації протягом часу, який потребується для проведення відновлювально-ремонтних робіт.

При цьому колегія суддів враховує, що дорожньо-транспортна пригода, учасником якої став позивач, супроводжувалася зіткненням транспортних засобів та пошкодженням належного йому автомобіля, що об`єктивно зумовило для нього необхідність витрачати додатковий час та зусилля на оформлення наслідків ДТП, звернення до страхової компанії, вирішення питань щодо відновлення транспортного засобу та подолання наслідків події.

Тобто, факт зіткнення автомобілів вже сам по собі є стресовою ситуацією, що негативно впливає на стійкість психічної організації людини, яка невільно опинилась серед учасників ДТП.

Крім того, звернення позивача після ДТП за медичною допомогою та зазначені у висновку лікаря відчуття тривоги, пригнічений настрій і стрес узгоджуються з його доводами щодо негативного психоемоційного стану, який виник після дорожньо-транспортної пригоди.

При таких обставинах, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у вимогах про стягнення моральної шкоди з підстав недоведеності завдання моральної шкоди.

Тому рішення суду першої інстанції не може залишатися без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення моральної шкоди.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить із того, що такий розмір має визначатися з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань позивача, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення попереднього стану, а також інших обставин справи та має відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.

Колегія суддів враховує характер правопорушення, обставини дорожньо-транспортної пригоди, ступінь вини відповідачки, характер та обсяг негативних переживань позивача, необхідність вчинення ним додаткових дій для усунення наслідків ДТП, звернення за медичною допомогою, а також те, що доказів на підтвердження тривалих або тяжких наслідків для психічного чи фізичного стану позивача матеріали справи не містять.

При цьому, наданий позивачем висновок лікаря підтверджує звернення за медичною допомогою та наявність у нього відчуття тривоги, пригніченого настрою і стресу, однак сам по собі не містить даних про тривалість такого стану, ступінь його тяжкості та необхідність тривалого лікування. Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про істотне або тривале погіршення психоемоційного чи фізичного стану позивача, матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів вважає доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди, однак вважає заявлений до стягнення розмір 15 000 грн таким, що не відповідає встановленому характеру та обсягу моральних страждань позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, характеру та тривалості моральних страждань позивача, наслідків дорожньо-транспортної пригоди, ступеня вини відповідачки, а також засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів доходить висновку про необхідність визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

Саме така сума, на переконання колегії суддів, є достатньою та справедливою компенсацією завданих позивачу душевних страждань і водночас відповідає встановленим у справі обставинам та характеру заподіяної моральної шкоди.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, незважаючи на наведення позивачем належних обґрунтувань та надання достатніх доказів.

За наведених обставин, рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід частково задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 15 000 грн, при цьому апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позов частково у розмірі 5 000 грн, що складає 33,33% від заявлених позовних вимог.

При зверненні до суду першої інстанції з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 08.01.2025 року (а. с. 25).

При зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 816,80 грн, що підтверджується квитанцією від 29.05.2025 року.

На підставі ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам у розмірі 403,69 грн (за подання позовної заяви) та 605,53 грн (за подання апеляційної скарги), а всього 1 009,23 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - частково задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 009,23 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова