Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №505/3712/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2874/26

Справа № 505/3712/24

Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А. О.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Курінь-2»

на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Курінь-2», третя особа: Департамент житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин Подільської міської ради Подільського району Одеської області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом у якому просила стягнути з ПП «Курінь-2» 36 043 грн відшкодування майнової шкоди, 80 000 грн моральної шкоди, 2 500 витрат на проведення експертизи та вирішити питання стосовно судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що розташована на п`ятому з п`яти поверхів будівлі.

14-16 серпня 2024 року співробітниками ПП «Курінь- 2», на балансі якого перебуває будівля за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено частковий демонтаж даху для подальшого його відновлення без згоди на те, або попередження мешканців та власників.

У вечорі 17 серпня 2024 року пішов дощ, через що у зв`язку з відсутністю покриття на даху вказаного будинку, відбулось затоплення квартири позивачки: пошкоджено стелю, стіни та підлогу.

Оскільки 18 серпня 2024 року припало на неділю – вихідний день відповідача, позивачкою було викликано поліцію, яка зафіксувала факт залиття квартири.

У понеділок 19.08.2024 року, ОСОБА_1 звернулась до ПП «Курінь-2» із заявою щодо виходу комісії ПП «Курінь-2» до її квартири для складання акту про факт залиття квартири та встановлення обставин залиття квартири, однак, представники ПП «Курінь-2» не прийшли для складання акту, у зв`язку із чим, вона була вимушена звернутися до Подільської міської ради із проханням створити комісію для проведення обстеження її квартири та складання акта про факт залиття квартири, встановлення обставин залиття квартири.

Того ж дня, 19.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ПП «Міжгосподарське бюро забудовника та будівельний маркетинг» та уклала з ними договір про проведення технічного обстеження по факту залиття квартири.

Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , внаслідок затоплення квартири водою становить 36 043 грн.

22.08.2024 року комісія Департаменту ЖКГ, архітектури та земельних відносин Подільської міської ради у складі начальника відділу – Черницького В.М., головного спеціалісту відділу - Котович Н.А, та головного інженера ПП «Курінь-2» - Рудика О.В. оглянула квартиру ОСОБА_1 та склали відповідний Акт, у якому зафіксували факт пошкодження квартири внаслідок її залиття.

Після звернення в поліцію, складання акту, скарг, ситуація із дахом, станом на 13.09.2024 року залишилась незмінною - дах продовжує протекати, руйнуючи майно позивачки та комунікації будинку.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2025 року вказаний вище позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Курінь-2» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завданої залиттям квартири у розмірі 36 043 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПП «Курінь-2» просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2025 року та ухвалити в нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

За доводами апеляційної скарги вирішуючи справу судом неправильно застосовано норми матеріального права, залишено поза увагою недопустимість наданих позивачкою доказів на підтвердження факту заподіяння їй майнової шкоди та розміру такої саме внаслідок незаконних дій відповідача, а також відсутність жодних доказів спричиненя їй моральних страждань.

На вказану апеляційну скаргу, ОСОБА_1 подала відзив у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПП «Курінь-2» залишити без змін рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2025 року. В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу звертає увагу на те, що наведені у апеляційній скарзі заперечення проти наданих позивачкою доказів не спростовують їх доказової сили, при цьому відповідач не заперечує проти завданою позивачці шкоди, а оспорюючи розмір завданих збитків не надає жодного доказу на спростування заявлених ОСОБА_1 сум. При цьому стягнутий судом першої інстанції розмір моральної шкоди є символічним та не відображає глибини та сили перенесених позивачкою страждань, і хоча ОСОБА_1 не оскаржувала рішення суду у цій частині, стягнутий розмір компенсації моральної шкоди також не підлягає зменшенню.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вище вимогам рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини.

Позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі ПП «Курінь-2».

03 липня 2024 року ПП «Курінь-2» (замовник) та ПМП «Курінь»(підрядник) уклали договір про надання послуг, за яким підрядник зобов`язався виконати відповідно до проектно-кошторисної документації замовника з використанням своїх матеріалів та матеріалів замовника, механізмів, устаткування і транспорту, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити ремонтні роботи, а сама: «Поточний ремонт будинку за адресою: АДРЕСА_3 за серпень-вересень 2024 року».

17.08.2024 сталося залиття квартири ОСОБА_1 , про що комісією Департаменту ЖКГ, архітектури та земельних відносин Подільської міської ради у складі начальника відділу – Черницького В.М., головного спеціалісту відділу - Котович Н.А, та головного інженера ПП «Курінь-2» - Рудика О.В., складено Акт візуального огляду від 22.08.2024 року.

Вказаним вище актом зафіксовано жовті плями на стелі коридору квартири АДРЕСА_1 . Зі слів власниці квартири, плями утворилися в наслідок затікання покрівлі, після дощу. У ванній кімнаті візуально спостерігається відшарування стелі. Стіни коридору покриті вагонкою, що унеможливлює здійснити їх огляд. На одовірку дверей спостерігається вологість стіни та пожовтіння. В кімнаті також спостерігаються жовті плями і кутку на сталі та на стіні. Огляд здійснено в присутності власниці квартири ОСОБА_1 .

У звіті № 8/19.08.2024 ПП «Міжгосподарське бюро забудовника та будівельний маркетинг» про проведення технічного обстеження квартири АДРЕСА_1 , на предмет визначення обсягів від збитків від залиття квартири Експерт засвідчує, що:

1. мокрі водяні плями на поверхнях внутрішніх стін та на стельових поверхнях залізобетонних плит перекриття п`ятого (останнього) поверху будинку з тривалим терміном висихання є свідченням протікання атмосферних опадів крізь конструкції покриття і перекриття на поверхні внутрішнього оздоблення квартири, що обстежується.

2. сума збитків від безконтрольного затікання води крізь стики будівельних конструкцій у приміщення житлової квартири АДРЕСА_1 складає 36 043 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що акт візуального огляду від 22.08.2024 року, складений комісією у складі: представника Департаменту ЖКГ АЗВ – начальника відділу Чернецького АВ.М., представника Департаменту ЖКГ АЗВ - головного спеціаліста відділу Котович Н.А. та представника ПП «Курінь-2»- головного інженера Рудика О.В., та звіт № 8/19.08.2024 ПП «Міжгосподарське бюро забудовника та будівельний маркетинг» про проведення технічного обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет визначення обсягів від збитків від залиття квартири, є належними доказами спричинення ВолошановськійО.Л. ПП «Курінь-2» матеріальної шкоди у розмірі 36 043 грн. Також урахувавши, що через залиття вказаної вище квартири був порушений звичний уклад життя життя позивачки, тому виникла необхідність докладання додаткових зусиль для нормалізації та витрачання її власного часу для вирішення проблем пов`язаних з усуненням наслідків залиття, позивачка відчула емоційний стрес, душевні та психологічні страждання, негативні емоції, переживання пов`язані із пошкодженням майна, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі N 214/7462/20 (провадження N 61-21130сво21).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт візуального огляду від 22.08.2024 року та звіт № 8/19.08.2024 є неналежними доказами наявності вини відповідача у залитті квартири позивачки, не заслуговують на увагу.

Так, зауваження скаржника про те, що відповідний акт не відповідає вимогам встановленим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", не містить висновку про вину особи що вчинила залиття та детального опису пошкоджень із зазначенням обсягів необхідного ремонту та його вартості, як на підстави для визнання відповідного доказу, як неналежного, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, у Акті візуального огляду від 22.08.2024 зафіксовано факт пошкоджень у наслідок залиття квартири позивачки та їх обсяг, тобто, вказаним Актом зафіксовані всі істотні та необхідні обставини для встановлення події залиття, її причини та наслідки.

Крім того, щодо посилань скаржника на те, що відповідний Акт не відповідає вимогам, встановленим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", апеляційний суд зауважує, що вказаний порядок регулює та встановлює вимоги щодо змісту та форми Актів про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), які складаються головним інженером виконавця послуг (голови комісії), майстром технічної дільниці, майстром ремонтної дільниці, слюсарем-сантехніком (слюсарем-електриком), представниками організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представниками власника.

У спірних ж правовідносинах залиття відбулось не у наслідок аварії, що трапилась на системі центрального опалення чи водопостачання, а в результаті недбалості ПП «Курінь-2» у організації проведенні ремонтних робіт даху будинку АДРЕСА_2 , відсутність захисного покриття на якому призвело до затоплення квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться на верхньому поверсі, під час зливи.

Також апеляційний суд зауважує, що попри звернення позивачки до ПП «Курінь-2» для складення відповідного акту про залиття квартири, останній фактично усунувся від вжиття будь-яких дій, пов`язаних зі встановленням факту залиття, його причин та наслідків.

Щодо доводів скаржника про необґрунтованість Звіту № 8/19.08.2024 ПП «Міжгосподарське бюро забудовника та будівельний маркетинг» про проведення технічного обстеження квартири АДРЕСА_1 , на предмет визначення обсягів збитків від залиття квартири апеляційній суд, погоджуючись із запереченнями позивачки ОСОБА_1 , зауважує про помилковість доводів скаржника про те, що тільки висновок судового експерта може бути доказом у справі та звертає увагу на те, що відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, недолучення до вказаного звіту сертифіката про підвищення кваліфікації та відсутність такого експерта у реєстрі судових експертів не призводять до недопустимості звіту, як джерела доказу, не впливає на правильність обчислень та визначення розміру шкоди. Посилання скаржника на положення ЗУ «Про судову експертизу», зважаючи на те, що форму проведеного експертом ОСОБА_2 дослідження, є безпідставними.

При цьому, як зазначає і сам ПП «Курінь-2» у апеляційній скарзі, кваліфікаційний сертифікат відповідного виконавця окремих видів робіт (послуг) пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури не обмежений по часу. А будь-які недоліки експертного дослідження належить доводити шляхом рецензування, про що ПП «Курінь-2» ані у суді першої інстанції, ані протягом апеляційного розгляду не заявлялось.

Відхиляючи зауваження скаржника про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між зняттям покрівлі з даху будинку та затопленням квартири позивачки, апеляційний суд звертає увагу на те, що такий зв`язок є логічним і очевидним, а його встановлення не потребує особливих експертних знань.

Причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням належної позивачці квартири та діями ПП «Курінь-2», яким було організовано ремонтні роботи даху будинку АДРЕСА_2 таким чином, що в ніч з 17 на 18 серпня 2024 року, на даху будинку фактично була відсутня покрівля, має похідний характер від визначення особи, що має відповідати у цьому випадку за завдану позивачці шкоду.

А тому, зважаючи на викладене вище, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та наслідками, що настали у вигляді заподіяння позивачці майнової шкоди.

З підстав зазначених вище також є необґрунтованими і твердження скаржника про те, що однією з передумов для задоволення позовних вимог має бути встановлення факту винної бездіяльності відповідача та причинено наслідкового зв`язку між такою та завданою позивачці шкодою у Акті, що відповідатиме вимогам Правил утримання житлових будинків а прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року №76.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі N 202/10602/22зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 464/3789/17 зазначено, що "адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання".

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку з пошкодженням її майна, вона зазнала душевних страждань, відбулись зміни у її життєвих і суспільних стосунках, та була змушена докладати додаткових зусиль, для відновлення її попереднього стану.

Урахувавши наведені вище обставини, дотримуючись засад справедливості, розумності та достатності, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 5000 грн у якості відшкодування моральної шкоди.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду, з якими не погоджується скаржник.

Доказів, які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПП «Курінь-2» потрібно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367,375,382-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Курінь-2»залишити без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова