Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №521/6185/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1593/26

Номер справи місцевого суду: 521/6185/26

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Чекал Олени Григорівни,

Гажійського Сергія Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу захисника Губської Христини Юріївни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 16.04.2026, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi», н/з НОМЕР_1 , по вул. Овідіопольська дорога, 3/1 в м. Одесі, при зміні напрямку руху, не впевнився в безпечності, не надав перевагу в русі, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mazda», н/з НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пункти 2.3 б, 10.1, 10.3 ПДР.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Губська Х.Ю. звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- твердження суду, що докази по справі не були спростовані водієм, не відповідає дійсності;

- реальне місце зіткнення відбулось в іншому місці, що також було підтверджено в судовому засіданні іншим учасником ДТП - ОСОБА_2 , захисником було надано суду роздруківки з картографічного сервісу Google Maps, які демонструють розбіжність між адресою вказаною у протоколі, та фактичним місцем ДТП, відстань між адресами 2 км;

- сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи;

- у схемі місця ДТП відсутні сталі орієнтири, до яких мала бути здійснена прив`язка об?єктів та слідів, не відображено розташування автомобілів і місце зіткнення відносно місцевості, повністю відсутнє відображення дорожніх знаків, зокрема знаку 4.9. «Об`їзд перешкоди з правого або лівого боку» та не зазначено третю смугу руху;

- автомобілі на схемі зображені не так як вони знаходилися в момент ДТП;

- суд першої інстанції не дослідив схему місця ДТП та не надав їй належної оцінки;

- пояснення ОСОБА_2 є непослідовними та неузгодженими, однак суд першої інстанції належної оцінки не надав;

- не зрозуміло як транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 опинився на лінії розмежування попутних смуг руху, якщо відповідно до змінених пояснень «намагався уникнути зіткнення, зайнявши максимальне крайнє ліве положення проїзної частини дороги»;

- обидва учасника ДТП фактично підтверджують, що після контакту т/з Mitsubishi Outlander знаходився у правій смузі руху, у судовому засіданні захисник ОСОБА_1 прямо зазначив, що після випередження автомобіля Mazda він рухався правою смугою руху, а після того як дорога розширилася до трьох смуг руху в одному напрямку, почав зміщуватися із середньої смуги до крайньої правої смуги, за таких обставин сам по собі факт знаходження автомобіля Mitsubishi у правій смузі після зіткнення не може автоматично свідчити про те, що саме ОСОБА_1 здійснював перестроювання ліворуч;

- пошкодження саме арки заднього лівого колеса, яка конструктивно розташована на боковій поверхні кузова, ближче до центру автомобіля, переднім правим кутом автомобіля Mazda на лінії розмежування смуг повністю спростовує версію ОСОБА_2 ;

- автомобіль Mitsubishi Outlander рухався прямолінійно, зайняття ж автомобілем Mazda 6 позиції безпосередньо на лінії розмежування попутних смуг руху свідчить або про його власне маневрування (перестроювання), або про недотримання ним безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого ОСОБА_2 і вчинив наїзд передньою правою частиною свого автомобіля на бокову арку заднього колеса попутного транспортного засобу;

- якщо припустити: що водій автомобіля Mitsubishi Outlander дійсно здійснював різкий маневр перестроювання з правої смуги в ліву (як стверджує ОСОБА_2 ), траєкторія його руху була б спрямована під кутом ліворуч, за подібного динамічного маневру першочергового удару від передньої частини автомобіля Mazda 6 неминуче зазнала б ліва частина заднього бампера автомобіля Mitsubishi Outlander, оскільки під час перестроювання ліворуч саме задній бампер першим перетинає лінію розмітки та опиняється в зоні небезпеки;

- не зрозуміло, яким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що фотокартки транспортних засобів із наявними пошкодженнями слугують підтвердженням вини саме ОСОБА_3 ;

- під час судового розгляду свідок ОСОБА_4 надала послідовні, чіткі та логічні свідчення щодо обставин та хронології події, судом першої інстанції безпідставно ігноровано той факт, що свідок є професійним водієм з вагомим стажем керування т/з та офіційно працевлаштована за цією спеціальністю, в силу своєї професійної діяльності свідок володіє необхідними навичками оцінки дорожньої обстановки, а її показання базувалися саме на об?єктивному сприйнятті механізму ДТП, жодних суперечностей чи викривлень фактів у її свідченнях матеріали справи не містять, а критична оцінка суду є суб`єктивною та нічим не підтвердженою.

До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що захисник Губська Х.Ю. з копією постанови ознайомилася після її отримання в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 16.07.2026. ОСОБА_1 також отримав 16.07.2026 копію постанови, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи.

Вказує, що без ознайомлення з повним текстом постанови суду, встановленими судом обставинами та мотивами, з яких виходив суд при прийнятті рішення, є фактично неможливим скласти обґрунтовану апеляційну скаргу.

В судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисник Чекал О.Г. підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, просили задовольнити, скасувати постанову суду.

ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у судовому засіданні, перевіривши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова винесена 09.07.2026, повний текст складено 14.07.2026.

Апеляційна скарга подана до суду 21.07.2026.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що строк пропущено незначний, апеляційна скарга подана невдовзі після складення повного тексту оскаржуваної постанови, а матеріали справи не містять даних, які б свідчили про зловживання стороною захисту своїм правом на апеляційне оскарження чи умисне затягування строків звернення до суду.

З огляду на необхідність забезпечення особі реальної можливості реалізувати гарантоване законом право на апеляційний перегляд судового рішення, а також враховуючи незначність пропущеного строку, апеляційний суд вважає наведені підстави поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та вважає за можливе поновити захиснику Губській Х.Ю. строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Щодо суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 124 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Пунктом 2.3. б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з 10.1. ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

За п. 10.3. ПДР у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Визнаючи винним ОСОБА_1 суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 642690, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП, поясненнями іншого учасника ДТП водія ОСОБА_2 , фотокартками транспортних засобів із наявними пошкодженнями.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 642690 від 16.04.2026 зафіксовано, що 16.04.2026, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi», н/з НОМЕР_1 , по вул. Овідіопольська дорога, 3/1 в м. Одесі, при зміні напрямку руху, не впевнився в безпечності, не надав перевагу в русі, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mazda», н/з НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пункти 2.3 б, 10.1, 10.3 ПДР (а.с. 1).

Зі схеми місця ДТП від 16.04.2026 вбачається напрямок руху, розташування автомобілів: «Mitsubishi», н/з НОМЕР_1 – праве переднє колесо на відстані 0,85 м від правого краю проїзної частини, праве заднє колесо на відстані 0,80 м від правого краю проїзної частини; автомобіль «Mazda», н/з НОМЕР_2 - праве переднє колесо на відстані 1,43 м від правого краю проїзної частини, праве заднє колесо на відстані 1,56 м від правого краю проїзної частини; місце зіткнення - № 3, на відстані 4,80 м від правого краю проїзної частини.

Також наведено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП, а саме: у автомобіля Mitsubishi, н/з НОМЕР_1 – задня ліва частина, у автомобіля Mazda, н/з НОМЕР_2 – передня права частина.

Вказана схема містить, в тому числі, й підпис учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо ознайомлення з даною схемою, тобто ОСОБА_1 ознайомився зі схемою ДТП, після її складення працівниками поліції та не був позбавлений можливості вносити певні зауваження та заперечення відносно складеної схеми, або ж зафіксувати їх в письмових поясненнях, в тому числі, й щодо зображеного на схемі напрямку руху транспортних засобів.

В письмових поясненнях від 16.04.2026 ОСОБА_1 зазначив, що близько о 21:10 год 16.04.2026 пересувався на автомобілі Mitsubishi, н/з НОМЕР_1 по вул. Овідіопольська дорога в лівій смузі за автомобілем «Mazda», н/з НОМЕР_2 в напрямку виїзду з м. Одеса. У районі АЗК «UKRNAFTA» після випередження автомобіля «Mazda» він перелаштувався у праву смугу, після чого відчув незрозумілий шум та гойдання свого автомобіля. Проїхавши декілька метрів, почав з`їжджати у крайню праву смугу, оскільки зрозумів, що відбулося тертя між автомобілями. Після цього до нього під`їхав автомобіль «Mazda», н/з НОМЕР_2 (а.с. 4).

У письмових поясненнях від 16.04.2026 ОСОБА_2 зазначив, що рухався з м. Одеси в напрямку смт Авангард вул. Овідіопольською дорогою у крайній лівій смузі на автомобілі «Mazda», н/з НОМЕР_2 . Автомобіль «Mitsubishi», н/з НОМЕР_1 , рухався позаду, після чого почав здійснювати обгін з правого боку, підрізав його автомобіль та допустив зіткнення. Водій автомобіля «Mitsubishi», н/з НОМЕР_1 , після цього почав залишати місце ДТП, однак ОСОБА_2 наздогнав його приблизно через 300 метрів та зупинив.

Таким чином, сукупність доказів свідчить про те, що саме під час виконання ОСОБА_1 маневру перелаштування відбулося зіткнення з автомобілем «Mazda», який перебував у русі. Перед початком такого маневру ОСОБА_1 відповідно до вимог пунктів 10.1 та 10.3 ПДР України повинен був переконатися у його безпечності та не створювати перешкод транспортному засобу, що рухався у відповідній смузі. При цьому характер пошкоджень транспортних засобів, їх розташування після зіткнення та визначене на схемі місце зіткнення узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджують обставини, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про неспростування доказів водієм не відповідає дійсності, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, обставини ДТП підтверджуються не лише протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 642690 від 16 квітня 2026 року, а й схемою місця ДТП із зафіксованими в ній пошкодженнями транспортних засобів, письмовими поясненнями обох учасників та фотоматеріалами із зафіксованими пошкодженнями транспортних засобів.

При цьому сам ОСОБА_1 у письмових поясненнях підтвердив, що після випередження автомобіля «Mazda» перелаштувався у праву смугу, після чого відчув шум та гойдання автомобіля і зрозумів, що відбулося тертя між транспортними засобами.

Отже, його пояснення підтверджують факт виконання ним маневру випередження автівки під керуванням ОСОБА_2 та перелаштування, у тому разі і після ДТП шляхом з`їзду в крайню праву смугу.

Посилання захисту на те, що фактичне місце ДТП знаходилося на іншій ділянці дороги, ніж зазначено у протоколі, та на роздруківки з Google Maps, що підтверджено поясненнями самих учасників ДТП, не спростовують висновків суду, оскільки такі роздруківки підтверджують лише відомості картографічного сервісу щодо розташування об`єктів та відстані між ними, однак не підтверджують фактичного місця зіткнення транспортних засобів.

Натомість, місце зіткнення безпосередньо зафіксовано працівниками поліції у схемі ДТП, де воно позначене як № 3, а розташування транспортних засобів після ДТП також відображене графічно, жодного іншого об`єктивного доказу, який би достовірно встановлював інше місце зіткнення, захистом не надано.

При цьому посилання на те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав на інше місце ДТП, саме по собі не спростовує відомостей, зафіксованих у схемі місця ДТП, складеній безпосередньо після події та підписаній обома її учасниками без зауважень щодо зазначеного в ній місця ДТП.

Довід скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини, є слушним, проте висновок про винуватість ОСОБА_1 зроблено не на підставі самого протоколу, а з урахуванням того, що його зміст узгоджується зі схемою ДТП, характером пошкоджень транспортних засобів та, що має істотне значення, з власними поясненнями ОСОБА_1 про здійснення ним перелаштування безпосередньо перед контактом транспортних засобів.

Натомість, докази перелаштування або зміни напрямку руху автомобіля під керування ОСОБА_2 , що само по собі, без винуватості інших учасників ДТП, стало би причиною такого, по справі відсутні та не є предметом доказування в межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

Не є підставою для скасування постанови і посилання на недоліки схеми місця ДТП. Відсутність на схемі, на думку захисту, додаткових орієнтирів, дорожніх знаків чи третьої смуги руху не свідчить про недостовірність відображених у ній обставин, схема містить дані про напрямок руху, положення транспортних засобів, відстані до правого краю проїзної частини та місце зіткнення.

Крім того, як вже зазначалося, схема підписана ОСОБА_1 , який був з нею ознайомлений та не зазначив при її складенні жодних зауважень щодо неправильного розташування транспортних засобів, місця зіткнення чи відсутності будь-яких об`єктів.

Безпідставним є й довід про недослідження судом першої інстанції схеми ДТП, так як в оскаржуваній постанові схема зазначена серед доказів, на підставі яких встановлено обставини правопорушення.

Щодо непослідовності пояснень ОСОБА_2 , то наведені захистом розбіжності стосуються переважно деталей механізму ДТП та оцінки положення транспортних засобів, разом з тим істотна для справи обставина — факт зіткнення автомобіля «Mazda» з автомобілем «Mitsubishi» під час виконання останнім маневру узгоджується з об`єктивними даними схеми та характером пошкоджень.

Зокрема, у автомобіля «Mitsubishi» зафіксовано пошкодження задньої лівої частини, а у «Mazda» — передньої правої частини, саме таке співвідношення пошкоджень підтверджує наявність контакту транспортних засобів, а не спростовує його.

Посилання захисника на дії ОСОБА_2 виходять за межі предмета розгляду у цій справі, оскільки апеляційний суд здійснює перевірку законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції виключно в частині наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та виключно в межах висунутого йому звинувачення – порушення п. 10.1, 10.3, 2.3.б.

Отже, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення саме у діях зазначеної особи.

Довід про те, що автомобіль «Mazda» знаходився на лінії розмежування смуг, не встановлює факту його перестроювання . Схема фіксує кінцеве положення транспортних засобів після ДТП, тоді як безпосередньо перед контактом, за власними поясненнями ОСОБА_1 , автомобіль здійснював зміщення у праву смугу.

Таким чином, ці обставини не є взаємовиключними.

Доводи про те, що характер пошкодження задньої лівої арки автомобіля «Mitsubishi» начебто повністю спростовує версію про його перестроювання, ґрунтуються на припущенні захисту щодо траєкторії руху автомобілів. Матеріали справи не містять висновку спеціаліста або експерта, який би підтверджував запропонований захистом механізм зіткнення, самостійна оцінка учасником процесу геометрії контакту транспортних засобів не може підміняти спеціальні знання та не спростовує інших доказів у справі.

З цих же підстав не можуть бути прийняті доводи про те, що у разі різкого перестроювання автомобіля «Mitsubishi» ліворуч першочергово мав би бути пошкоджений задній бампер.

Доводи апеляційної скарги про те, що незрозуміло, яким чином фотокартки пошкоджених транспортних засобів підтверджують вину саме ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки фотокартки об`єктивно відображають локалізацію та характер пошкоджень автомобілів, що у сукупності зі схемою місця ДТП, на якій зафіксовано місце зіткнення та положення транспортних засобів, а також поясненнями учасників ДТП, дає можливість оцінити механізм зіткнення.

Отже, фотокартки є одним із доказів, який у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує встановлені судом обставини ДТП, а не самостійним доказом вини ОСОБА_1 .

Не свідчать про помилковість постанови і показання свідка ОСОБА_4 .

Той факт, що вона є професійним водієм та має значний стаж керування транспортними засобами, не означає, що її оцінка механізму ДТП має наперед установлену доказову силу.

ОСОБА_4 є учасником доказування у статусі свідка, а тому її показання підлягають оцінці нарівні з іншими доказами, при цьому показання свідка не можуть спростувати об`єктивні дані, зафіксовані безпосередньо після ДТП, лише з огляду на її професійний досвід.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо механізму ДТП фактично ґрунтуються на іншій інтерпретації наявних доказів та припущеннях щодо можливої траєкторії руху транспортних засобів, не спростовують сукупності доказів, з яких убачається, що ОСОБА_1 безпосередньо перед зіткненням здійснював перелаштування, не переконавшись у безпечності такого маневру, та не надав перевагу у русі іншій автівці, що рухалася у попутному напрямку, а також не виконав вимоги ПДР щодо обов`язку водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміну.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику Губській Христині Юріївні, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Губської Христини Юріївни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова