Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №471/63/26 — Миколаївський апеляційний суд

30.09.26

22-ц/812/1627/26

Справа №471/63/26 Головуюча у 1-й інстанції Гукова І. Б.

Провадження № 22ц/812/1627/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем : Коростієнко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ ФК)

«Фінансова компанія «Кредит Капітал»,

на заочне рішення Братського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Гукової І. Б. у селищі Братське Миколаївської області, зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 118 886 грн 40 коп. загальної заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 29 жовтня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №1087133 на суму 19 200 грн на строк 360 днів, зі сплатою кожні 30 днів стандартної процентної ставки за користування коштами у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожний день користування протягом терміну дії договору, а також із застосуванням за певних умов зниженої процентної ставки у розмірі 0,99 % в день.

Між тим, відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним з ТОВ «Селфі Кредит» договором належним чином не виконані, внаслідок чого первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» 21 червня 2024 року передано право вимоги позивачу на підставі укладеного між ними договору факторингу №21062024, за яким передано право вимоги до боржниці про стягнення з неї заборгованості у розмірі 118 886 грн 40 коп., яка складається з 19 200 заборгованості за тілом кредиту та 99 686 грн 40 коп. боргу за процентами за користування кредитом.

При подачі позову позивачем заявлено клопотання про витребування від АТ «А-Банк» відомостей щодо належності платіжної картки позичальниці стосовно успішності транзакції з перерахування суми кредиту та про зарахування цих коштів на карту позичальниці.

Відзиву на позовну заяву не надійшло.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2026 року клопотання позивача про витребування відомостей задоволено, ухвалено про витребування від АТ «А-Банк» відомостей зазначених у клопотанні.

12 березня 2026 року на виконання вимог вищевказаної ухвали від АТ «А-Банк» надійшли витребувані відомості.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 7 травня 2026 року відкладено розгляд справи та визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою.

Заочним рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит Капітал» відмовлено.

Ухвалюючи рішення місцевий суд виходив з не доведення позовних вимог, у зв`язку з перерахуванням кредитних коштів за умовами договору на платіжну картку, що відкрита за рахунком іншої особи.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що місцевим судом не враховано ті обставини, що під час підписання кредитного договору відповідачкою надано усі персональні дані, які дають можливість її ідентифікувати та точно встановити кому було надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Також зазначав, що грошові кошти було перераховано на реквізити платіжної картки, що вказана позичальницею під час підписання нею договору. Тому сам по собі факт неналежності банківської картки позичальниці не свідчить про те, що кредитні кошти не були перераховані кредитодавцем, а свідчить лише про те, що позичальниця надала реквізити іншої картки, і тому спростовує факт неналежного виконання кредитором своїх зобов`язань.

Крім того ні умови укладеного договору, ні норми чинного ЦК України не вимагають обов`язкової належності банківської картки позичальнику, як умови дійсності кредитного договору та не звільняють позичальника від взятих на себе зобов`язань, тим більше, що банківською установою підтверджено зарахування коштів.

За наведеного вважав, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують факт укладення кредитного договору та виконання кредитором своїх зобов`язань за ним.

Посилався на відповідну судову практику та обов`язковість виконання зобов`язання.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Справа в суді апеляційної інстанції розглянута за відсутністю сторін у відповідності до статті 372 ЦПК України за належним їх повідомленням та відсутністю клопотань про відкладення слухання справи з поважних причин неявки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначається, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Аналогічні положення містять статті 626, 628 ЦК України, де ще передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення цих статей застосовується і до відносин за кредитним договором, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» цієї глави і не випливає із суті кредитного договору, а особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (частина 3 статті 1054 ЦК України), зокрема, і стосовно нарахування процентів (стаття 1056? ЦК України)

З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2023 року, після проведення процедури ідентифікації, ознайомлення з умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредитування, між ТОВ «Селфі Кредит» та позичальницею ОСОБА_1 укладено договір № 1087133 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» на суму 19 200 грн строком на 360 днів, зі сплатою за користування кредитом зниженої процентної ставки за програмою лояльності в розмірі 0,99% на день, кожні 30 днів, або при порушенні зобов`язання з повернення кредитних платежів - стандартної процентної ставки у розмірі 2,2% в день (а.с.7-10, 11-12,13).

Згідно графіку платежів позичальниці розраховано загальну вартість кредиту, з урахуванням програми лояльності та виходячи із належного виконання нею зобов`язань на період знижки за процентною ставкою до 23 жовтня 2024 року, тобто зі сплатою платежу з погашення процентів в розмірі 12 672 грн 60 коп. При тому за таблицею відповідачці, як споживачці послуг, роз`яснено, що у випадку порушення нею зобов`язання нарахування процентів відбуватиметься за стандартною процентною ставкою в 2,2% на день, внаслідок чого сума платежів за період кредитування складе 171 264 грн, а процентів за користування кредитом 152 064 грн ( а.с.10зв).

Договір, додатки до нього та паспорт споживчого кредитування підписано позичальницею за допомогою одноразового ідентифікатора В021 29 жовтня 2023 року о 12 год 11хв 52сек.

На виконання умов договору ТОВ «Cелфі Кредит» здійснено переказ коштів на суму 19 200 грн за допомогою системи PayTech 20 серпня 2023 року о 9 год 29 хв 22 сек задля їх зарахування на платіжну карту № НОМЕР_1 , що зазначена у змісті підписаного позичальницею договору (а.с.15,7зв).

За повідомленням АТ «А-Банк» вбачається, що платіжна картка НОМЕР_1 не належить ОСОБА_2 та емітована на ім`я ОСОБА_3 , на банківський рахунок якої 29 жовтня 2023 року зараховано грошові кошти від позивача у розмірі 19 200 грн (а.с.65).

Враховуючи ці обставини, місцевий суд вважав їх достатньою підставою для відмови у стягненні з відповідачки заявлених кредитором суми кредиту та процентів, але не врахував, що без входу відповідачки ОСОБА_1 на вебсайт ТОВ «Селфі Кредит» та здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, з урахуванням наданих позивачем доказів здійснення верифікації особи позичальниці первісним кредитором, кредитний договір між ним та відповідачкою не був би укладений.

Тобто отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету свідчать про укладення між сторонами кредитного договору.

Крім того, з огляду на обізнаність відповідачки про ініціювання кредитором судового спору, суду першої інстанції слід було врахувати, що нею як позичальницею обґрунтованих заперечень з приводу укладення або безгрошовості кредитного договору не висунуто (а.с.49-50)

Тому отримання кредитних коштів не відповідачкою, а перерахування їх первісним кредитором на банківську карту іншої особи - ОСОБА_3 , яка виходячи з наявних в матеріалах справи вказівок у паспорті споживчого кредиту контактних осіб ймовірніше за все є донькою відповідачки, не вказує на невиконання первісним кредитором укладеного договору, а навпаки, є доказом належного виконання обов`язку за умовами договору шляхом здійснення перерахування кредитних коштів за вказівкою позичальниці.

Отже, ухвалюючи рішення судом першої інстанції не застосовані необхідні норми права, які регулюють порядок укладення правочину в електронній формі, а також порядок ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, зокрема положення статті 1054 ЦК України та відповідні положення Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Наведене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 31 січня 2024 року під час розгляду справи № 671/1832/20.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим, що сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого первісним кредитором виконано обов`язок з видачі кредитних коштів за вказівкою позичальниці, яка в свою чергу, не виконала свої зобов`язання з належного погашення отриманої суми кредиту та сплати за користування ним процентів.

В подальшому, у зв`язку з невиконанням позичальницею умов укладеного кредитного договору, 21 червня 2024 року між первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №21062024, за умовами якого фактор, яким є позивач, набув права вимоги від клієнта до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором укладеним із ОСОБА_1 (а.с.2128.).

Отже, враховуючи наявну суму боргу у розмірі 118 886 грн 40 коп., яка передана первісним кредитором фактору, позивачем пред`явлено позов до позичальниці в межах нарахованої кредитної заборгованості на день передачі права вимоги у відповідності до визначеної за умовами договору процентної ставки.

Між тим повністю погодитись з вимогами позивача про стягнення нарахованого боргу первісним кредитором неможна, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

В той же час до договорів, які укладено до набрання чинності положень Закону України «Про споживче кредитування» в частині визначення максимального розміру денної процентної ставки, та якими визначено розмір процентів за домовленістю сторін застосовуються перехідні положення, визначені змістом пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», згідно яких, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання ним чинності з 24 грудня 2023 року, встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Такі підстави для застосування у справі розміру процентів, визначених пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відповідають висновкам про застосування норм права, які викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 7 вересня 2026 року під час розгляду справи № 552/672/23, та відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню в цій справі, в частині того, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України №3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що первісним кредитором станом на 21 червня 2024 року боржниці розраховано, крім боргу за тілом кредиту на суму 19 200 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у період з 29 жовтня 2023 року по 27 листопада 2023 року за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,99 % ( 190 грн 08 коп.) на день та у зв`язку з невнесенням нею платежів у визначений договором період, починаючи з 29 листопада 2023 року по 21 червня 2024 року за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,2 % ( 422 грн 40 коп.) на день, а всього на загальну суму 118 886 грн 40 коп. (а.с.16-20).

Тобто нарахування процентів за період з 24 грудня 2024 року по 21 червня 2024 року здійснено без врахування положень пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

За наведеного заборгованість позичальниці за процентами за користування кредитом слід розрахувати наступним чином: за період з 29 жовтня по 27 листопада 2023 року, виходячи із принципу диспозитівності на підставі розрахунку первісного кредитора із застосуванням процентної ставки 0,99% на день та у період з 29 листопада 2023 року по 21 квітня 2024 року з урахуванням ставки 2,2 % на день за умовами договору. В той же час у період з 22 квітня по 21 червня 2024 року з урахуванням ставки 1,5% на день відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Тобто сума процентів за користування кредитом складає загальну суму 84 230 грн 40 коп.

Таким чином з позичальниці на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у загальному розмірі 103 430 грн 40 коп., яка складається з: 19 200 грн заборгованості за тілом кредиту та 84 230 грн 40 коп. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

За наведеного колегія суддів висновує про необхідність часткового задоволення скарги та скасування заочного рішення суду з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог та стягнення з позичальниці на користь позивача заборгованості про надання споживчого кредиту у розмірі 103 430 грн 40 коп., та відповідно суми судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої у розмірі 2 316 грн 27 коп.

У зв`язку зі скасуванням рішення суду та часткового задоволення позову, а також за відсутності заперечень відповідачки наявні підстави для стягнення витрат позивача на правничу допомогу, яку на думку колегії суддів слід визначити виходячи із принципів розумності та співмірності складності справи у розмірі 5 000 грн.

Крім того відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 474 грн 41 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Заочне Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» за договором № 1087133 про надання споживчого кредиту від 29 жовтня 2023 року загальну суму заборгованості в розмірі 103 430 грн 40 коп., яка складається з: 19 200 грн заборгованості за тілом кредиту та 84 230 грн 40 коп. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 316 грн 27 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 000 витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 474 грн 41 коп. судових витрат за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова