Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №487/6754/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 487/6754/26

Провадження № 33/812/414/26

Головуючий у суді І-ї інстанції – Карташева Т.А.

Доповідач - Червоненко Д.В.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“30” вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського апеляційного суду Червоненко Д.В.,

при секретарі - Гулий С.В.,

з участю захисника – адвоката Долгова А.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника – адвоката Долгова А.Г. на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2026 року про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Згідно постанови суд першої інстанції встановив, що 06.08.2026 о 18:40 в м.Миколаєві, вул. Погранична, буд. 47Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA Soul, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, ARLM0326, результат тесту 2,51 ‰, з результатами тесту водій не згоден. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі водій відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП..

Не погоджуючись з постановою суду захисник Долгов А.Г. подав апеляційну скаргу з доповненнями, вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, без всебічного, повного та об`єктивного з`ясуванні обставин справи, без дотримання стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та принципу презумпції невинуватості.

Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови, адже її копія отримана апелянтом 10.09.2026 року, постанову просить скасувати та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Звертає увагу, що незгода ОСОБА_1 з результатом первинного огляду мала правовим наслідком виникнення обов`язку органу поліції забезпечити проведення огляду в найближчому закладі охорони здоров`я, що не було зроблено (або, принаймні, не підтверджено жодними доказами і не з`ясовано судом), а тому висновок суду про доведеність перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння є передчасним і таким, що не ґрунтується на повно і всебічно досліджених доказах.

З тексту постанови вбачається розбіжність у найменуванні приладу, яким нібито проводився огляд ОСОБА_1 : в одних доказах, на які посилається суд (протокол, відеозапис, акт огляду), фігурує газоаналізатор «Alcotest Drager, ARLM0326», в інших (роздруківка результатів перевірки) - «ALKOTEST 7510, прилад N ARLM-0326». Суд першої інстанції цієї розбіжності не помітив, не дослідив і жодним чином не усунув, хоча вона прямо стосується належності, достовірності й допустимості доказів, якими встановлюється факт і ступінь алкогольного сп`яніння.

Сумніви щодо технічної надійності засобів фіксації, якими послуговувалася поліція у цій справі, підтверджуються не лише розбіжністю в найменуванні приладу огляду, а й самими відеозаписами, наданими апелянту для ознайомлення з матеріалами справи. Відеозапис з реєстратора патрульного автомобіля (формат «70mai») супроводжується системними метаданими «Початок запису: 06.08.2026 20:23:25, Кінець: 20:24:19», тоді як вбудований у сам відеоряд годинник реєстратора одночасно показує зовсім інший час — з 18:38:37 до 18:40:13, — розбіжність, що перевищує півтори години, при цьому тривалість запису за метаданими (54 секунди) не відповідає його реальній тривалості (близько 96 секунд). Ще показовіше те, що відеозапис з бодікамери (детальніше про його зміст і межі фіксації — у п. 7 цієї скарги) протягом усього часу запису накладає на зображення географічні координати «12.03645° півд. ш., 77.04150° зах. д.» — місто Ліма, Республіка Перу, а не м. Миколаїв. Пристрій, який фізично перебував у м. Миколаєві, не міг зафіксувати геолокацію іншої півкулі; це не поодинока похибка, а системна ознака того, що автоматично згенеровані цією системою відеофіксації дані — включно з часовими мітками, якими датовано ключові процесуальні дії у цій справі, — не можуть вважатися самостійно достовірними без незалежного підтвердження. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказ має бути не лише належним, а й достовірним; технічний засіб, що документовано «бреше» про власне місцезнаходження, не може автоматично вважатися джерелом достовірних відомостей про час.

Суд першої інстанції обмежився відтворенням змісту протоколу, акта огляду та відеозапису, не зіставивши їх критично між собою (в тому числі щодо зазначеної вище розбіжності в найменуванні приладу) та не з`ясувавши, чи дотримано процедуру, передбачену Порядком № 1103 та Інструкцією N 1452/735 у зв`язку з незгодою водія з результатами первинного огляду.

Із тексту оскаржуваної постанови не вбачається, яку саме з цих форм суд визнав доведеною: з одного боку, суд вказує на керування транспортним засобом «у стані алкогольного сп`яніння» з посиланням на спірний і не підтверджений належним чином результат огляду 2,51 %о; з іншого боку, у тому ж тексті констатується відмова від проходження огляду в медичному закладі, яка е самостійною формою правопорушення і потребує окремого встановлення відповідних обставин (роз`яснення наслідків відмови, дотримання процедури її фіксації тощо), чого судом зроблено не було. Таке змішування двох різних, документально не підтверджених повною мірою підстав притягнення до відповідальності свідчить про неповне і не всебічне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що є порушенням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП.

Апелянт (захисник) ознайомився з повним обсягом матеріалів справи, направлених Управлінням патрульної поліції в Миколаївській області до Заводського районного суду м. Миколаєва (лист «Про направлення адміністративних матеріалів для розгляду до суду» № 1156.3/41/16-2026, вх. № 27936 від 21.08.2026, матеріали щодо ОСОБА_1 ). Ці матеріали — рапорти працівників патрульної поліції, які супроводжували виїзд на місце події, — є частиною справи № 487/6754/26 і підлягали дослідженню судом першої інстанції відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП. Однак в оскаржуваній постанові вони жодним чином не згадані і, судячи з її змісту, судом не досліджувалися і не оцінювалися.

Із цих матеріалів вбачається така послідовність подій… Об 17:03 на лінію «102» надійшло анонімне повідомлення (подія № 298619183) про порушення ПДР: заявник, який відмовився себе назвати, повідомив лише, що автомобіль KIA (д/н НОМЕР_2 ) рухається в напрямку вул. Садова з чотирма особами, які нібито перебувають у стані сп`яніння. За цим викликом об 17:04 направлено патруль «КОРВЕТ-ТЗ» (поліцейський ОСОБА_2 ), який прибув на місце о 17:07:54. У власному рапорті від 06.08.2026 поліцейський Кабальнов А. В. зафіксував лише таке: «Прибувши на місце виклику, було виявлено даний автомобіль та водія ОСОБА_1 … який мав ознаки алкогольного сп`яніння, на місце викликано корвет 451 для подальшого з`ясування всіх обставин» — тобто сам поліцейський, який першим прибув на місце, не констатував факт вчинення правопорушення, а лише викликав інший патруль для «з`ясування всіх обставин».

Другий патруль, «КОРВЕТ-0451», у складі якого перебувала поліцейський Сухорукова В. О. — та сама посадова особа, яка згодом склала протокол про адміністративне правопорушення й акт огляду, — направлено на місце лише о 18:01:31, тобто майже через годину після прибуття першого патруля, і прибув він о Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.09.2026 10 18:04:38. У власному рапорті поліцейського Сухорукової В. О. від 06.08.2026 (відмітка про виконання — 18:23, підтверджено о 18:24:29 та 18:24:51) дослівно зазначено: «Прибувши на місце виклику, факт порушення ПДР не виявлено. Факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не знайдено. Відеофіксація Motorola VB400 471229, 471631, 474073.».

Попри цей власний письмовий висновок, адресований безпосередньо керівництву — начальнику Управління патрульної поліції в Миколаївській області, — та сама поліцейський Сухорукова В. О. вже за сімнадцять хвилин після цього, о 18:40, зафіксувала момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; о 18:45 роздруківкою приладу «Alcotest Drager» зафіксовано позитивний результат огляду 2,51 ‰; о 18:47 оформлено направлення на огляд у медичний заклад; а о 19:13:33 тим самим поліцейським Сухоруковою В. О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 739122, яким ОСОБА_1 інкриміновано саме те керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, факт якого сама ж ОСОБА_3 менш ніж за годину до цього письмово заперечила в рапорті своєму керівництву.

На думку апелянта, наведена суперечність не є технічною дрібницею чи випадковою неточністю формулювання — вона стосується самої суті обвинувачення: чи мало взагалі місце діяння, яке ставиться ОСОБА_1 за провину. Один і той самий працівник поліції в межах однієї зміни спочатку письмово повідомив керівництву про те, що ні порушення ПДР, ні факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння не встановлено, а вже за лічені хвилини зафіксував протилежне — вчинення ОСОБА_1 правопорушення, і в межах тієї ж зміни склав протокол і акт огляду, на підставі яких особу оштрафовано на 17 000 грн та позбавлено права керування транспортним засобом на один рік. Ані стороні захисту, ані суду не надано жодного пояснення того, що саме змінилося протягом цих хвилин і чому початковий висновок поліцейського про невиявлення порушення був згодом спростований тим самим поліцейським без фіксації будь-яких проміжних подій чи додаткових дій. Юридично можливим є лише один із двох висновків: або достовірним є письмовий рапорт від 18:23, яким той самий працівник поліції засвідчив відсутність порушення, або достовірним є складений менш ніж через годину протокол, яким стверджується протилежне, — обидва документи одночасно правдивими бути не можуть. Оскаржувана постанова цієї дилеми не вирішує: вона просто не помічає існування рапорту. Додатковою обставиною, яка посилює цей сумнів, є те, що в самому протоколі про адміністративне правопорушення в пункті 2 «Місце складання протоколу» зазначено адресу: « АДРЕСА_1 », яка дослівно збігається з адресою місця проживання ОСОБА_1 , зазначеною в пункті 4 того ж протоколу, і не має нічого спільного з місцем зупинки транспортного засобу та проведення огляду (вул. Погранична, буд. 47Б), яке фігурує в усіх інших матеріалах справи, включно з оскаржуваною постановою. Відповідно до ст. 256 КУпАП місце складення протоколу є одним з обов`язкових реквізитів цього процесуального документа. Матеріали справи не містять жодного пояснення, чому і за яких обставин протокол щодо події, яка нібито відбулася на вул. Погранична, 47Б, виявився (згідно з його ж текстом) складеним за адресою місця проживання особи, щодо якої він складався.

Крім того, апелянт посилається на стан здоров`я ОСОБА_1 та наявні у нього захворювання і діагнози, які могли самостійно, без вживання алкоголю, зумовити зовнішні прояви у вигляді порушення мови та порушення координації рухів, зафіксовані в протоколі та акті огляду від 08.08.2026 року.

Також захисник заявляє про небезсторонність суду першої інстанції, зумовлену відсутністю сторони обвинувачення та перебиранням на себе функцій обвинувачення необхідно зазначити наступне.

Під час апеляційного розгляду захисник Долгов А.Г. апеляційну скаргу підтримав з тих же підстав.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Отже, згідно положень статті 294 КУпАП, неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали адміністративної справи, вивчивши доводи апеляційної скарги захисника, у тому числі щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вважаю пропущений строк таким, що підлягає поновленню, а апеляційна скарга є такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За положеннями пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).

Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться:

-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

-лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. п. 1, 7, 10 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 739122 від 06.08.2026 зазначено, що 06.08.2026 о 18:40 в м. Миколаєві, вул. Погранична, буд. 47Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA Soul, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, ARLM0326, результат тесту 2,51 ‰, з результатами тесту водій не згоден. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі водій відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- результатом перевірки ОСОБА_1 06.08.20206: ALKOTEST 7510, прилад № ARLM-0326, деталі аналізу: 2, 51 ‰;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП МОЦПЗ МОР від 06.08.2026 18:47 год у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння, запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів (а.п. 5).

- з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів встановлено, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленням ознак: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, результат тесту позитивний, 2,51 ‰. З результатами водій не згоден. (а.п. 4).

- з відеозапису, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що працівники поліції наздогнали транспортний засіб KIA Soul, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм зазначеного транспортного засобу був ОСОБА_1 . У подальшому працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти тест на місці зупинки транспортного засобі, оскільки виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився. Працівник поліції зазначила технічний прилад Alcotest Drager 0326. Далі по відеозапису ОСОБА_1 продув у технічний прилад та зафіксований показник 2,51 ‰, від підписів останній відмовився. Працівник поліції запропонувала ОСОБА_1 пройти ще один огляд у медичному закладі, на що останній відмовився. У подальшому ОСОБА_1 заходить на територію домоволодіння і закриває за собою металеву хвіртку. (а.п. 8)

Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено. Порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.

Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає.

Так, ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Саме з підстав керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння складено протокол про адміністративне правопорушення з посиланням на порушення водієм п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.

Сукупність зазначених вище доказів, досліджених судом апеляційної інстанції, у своїй сукупності і взаємозв`язку поза розумним сумнівом вказують на те, що саме ОСОБА_1 керував 06.08.2026 о 18:40 в м. Миколаєві, вул. Погранична, буд. 47Б, транспортним засобом KIA Soul, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння.

Стосовно відмови від повторного проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі суд зазначає, що одночасна незгода водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, та відмова від огляду в закладі охорони здоров`я, очевидно свідчить не про бажання особи спростовувати результати попереднього огляду, маючі всі можливості це зродити альтернативним шляхом, а про бажання уникнути відповідальності усвідомлюючи її невідворотність.

Відтак, доводи апеляційної скарги захисника та доповнень до неї суд відхиляє як такі, що не свідчать про інший перебіг та розвиток подій, відмінний від встановленого судом першої інстанції.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу є також доводи захисника, що наданий органом поліції відеозапис не може вважатись належним і допустимим доказом.

При цьому, захисник просить витребувати оригінали відеозаписів та призначити експертизу матеріалів і засобів відео- та звукозапису з метою встановлення автентичності наданих і витребуваних відеозаписів файлів, поставивши на розгляд експертів низку питань.

Дослідивши заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість відомостей щодо події керування ОСОБА_1 транспортним засобом та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, і на час апеляційного розгляду не вбачається необхідності залучення експерта, який володіє спеціальними знаннями, у відповідності до вимог ст. 273 КУпАП.

Порушення ПДР, які інкримінуються ОСОБА_1 , ґрунтуються на показах інших технічних засобів, а саме Alcotest Drager ARLM0326 та його результатах ALKOTEST 7510, показник 2,51 ‰.

Оскільки за наслідками розгляду поданої апеляційної скарги суду належить вирішити суто правові питання про винуватість або невинуватість особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і питання, що ставляться апелянтом експерту в заявленому клопотанні охоплюються апеляційними доводами щодо незгоди з судовим рішенням та межують з вирішенням правових питань щодо винуватості особи, які належить вирішувати тільки суду, тому перевірка висновку суду щодо їх наявності (відсутності) охоплюються загальними правовими знаннями та судовими дискреційними повноваженнями.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи залучено об`єднаний відеозапис із відеореєстратора та нагрудної камери працівника поліції, створений 07.08.2026 року, що на його думку свідчить про монтаж, а відтак запис не є оригіналом документа і він не може бути використаний як належний та допустимий доказ, не є переконливими, адже на ньому (відеозаписі) зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Об`єднання відеозаписів з окремих файлів в один відеоряд є суто технічним рішенням. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі з результатами огляду водія з використання приладу Alcotest Drager, ARLM0326 - ALKOTEST 7510.

Інші технічні зауваження апелянта до наявної на відеоряду інформації судом відхиляються як такі, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції стосовно дійсних фактичних обставин справи.

Крім того, деякі з цих невідповідностей, як то геолокація, обумовлені триваючим в Україні військовим станом та використанням силами оборони відповідних засобів РЕБ, що є загальновідомим фактом.

Отже, апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис обґрунтовано прийнятий як належний та допустимий доказ.

Посилання апелянта на стан здоров`я ОСОБА_1 та наявні у нього захворювання і діагнози, які на думку захисника могли самостійно, без вживання алкоголю, зумовити зовнішні прояви у вигляді порушення мови та порушення координації рухів, зафіксовані в протоколі та акті огляду від 08.08.2026 року, суд відхиляє, адже ті ознаки, які небезпідставно зазначені поліцейським у вказаних документах, узгоджуються з виявленим у ОСОБА_1 станом алкогольного сп`яніння в ході проведеного огляду за допомогою приладу Alcotest Drager ARLM0326.

На переконання апеляційного суду, працівниками поліції дотримані вимоги закону щодо засвідчення факту керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, тому твердження апелянта про зворотне не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на рапорти працівників патрульної поліції, які супроводжували виїзд на місце події 06.08.2026 року (а.с. 6) та наведений ним детальний аналіз цих подій, жодним чином не свідчить про інший перебіг та розвиток подій, відмінний від встановленого судом першої інстанції.

Що стосується доводів сторони захисту про небезсторонність суду першої інстанції, зумовлену відсутністю сторони обвинувачення та перебиранням на себе функцій обвинувачення необхідно зазначити наступне.

Пунктом першим статті 6 ЄКПЛ кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відтак безсторонність суду, зміст якої полягає у відсутності упередженості або необ`єктивності, є однією з гарантій, покликаних забезпечити загальну справедливість судового провадження. Дотримання її відповідно до усталеної практики ЄСПЛ встановлюється за двома критеріями: суб`єктивним та об`єктивним.

Безсторонність за суб`єктивним критерієм означає, що суддя не виявляв особистої упередженості або зацікавленості у результатах розгляду справи. Особиста безсторонність презюмується доти, доки з урахуванням поведінки та/або особистих переконань конкретного судді не буде доведено протилежного.

Об`єктивна безсторонність вимагає забезпечення самим судом, зокрема його персональним складом, достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви в його об`єктивності та неупередженості (рішення у справі «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 56)).

У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, підлягає перевірці наявність або відсутність переконливих фактів, які можуть викликати сумнів у його безсторонності. Це означає, що під час з`ясування питання про існування причин припускати небезсторонність судді вирішальною є не позиція заінтересованої сторони, а обґрунтованість відповідного побоювання. Об`єктивний критерій зазвичай стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження (рішення у справі «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року, заява № 10644/08, пункт 56).

Дотримання вищезазначеного критерію покликане продемонструвати безсторонність суду учасникам процесу і суспільству з урахуванням того, що одержати докази необ`єктивності чи упередженості конкретного судді зазвичай досить складно. У цьому відношенні ЄСПЛ неодноразово акцентував увагу на важливості зовнішньої форми судових процедур для сприйняття їх поінформованим та розсудливим стороннім спостерігачем. Іншими словами, правосуддя повинно не тільки чинитися має бути також видно, що воно чиниться. Навіть видимість є важливою, оскільки йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні викликати у громадськості (рішення у справі «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 56).

За практикою ЄСПЛ у разі проведення усного судового розгляду справи за будь-яким обвинуваченням, яке у розумінні Конвенції вважається «кримінальним», за участю сторони захисту присутність сторони обвинувачення є, «як правило, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду» (рішення у справах: «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року, заява № 10644/08, пункт 65; «Карєлін проти росії» від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08, пункт 76). Використання Судом словосполучення «як правило» свідчить про те, що необхідність участі сторони обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення, на яку поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ, не має абсолютного й безумовного характеру, а її відсутність не завжди свідчить про порушення судом вимоги безсторонності, яке б автоматично призводило до несправедливості судового провадження й нівелювало його результати.

У частині першій статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак, процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ні цим Кодексом, ні Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження.

Таким чином, розглянувши справу щодо ОСОБА_1 без участі прокурора, суд першої інстанцій діяв в межах вимог КУпАП та інших законів України.

Разом із тим, відповідно до сталої практики ЄСПЛ участь у судовому процесі сторони обвинувачення є, як правило, необхідною у разі проведення судом усного слухання справи, якщо сторона захисту при наданні їй можливості бути присутньою в судовому засіданні від реалізації цього права не відмовиться («Карєлін проти росії» від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08, пункт 76; «Озеров проти росії», заява № 64962/01, пункти 5254).

Також, слід зауважити, що уповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконував функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази.

В інших справах, у яких ЄСПЛ оцінив відсутність у судовому процесі сторони обвинувачення як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, національні суди допитували осіб, яких притягували до адміністративної відповідальності, а також із власної ініціативи викликали і допитували свідків. У результаті зазначених самостійних дій судові органи отримували додаткові докази, які використовували на обґрунтування своїх висновків про винуватість заявників у вчиненні адміністративних правопорушень (рішення у справах: «Карєлін проти росії» (Karelin v. Russia) від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08, пункт 16; «Озеров проти росії» (Ozerov v. Russia), № 64962/01, пункт 53; «Кривошапкін проти росії» (Krivoshapkin v. Russia) від 27 січня 2011 року, заява № 42224/02, пункти 44, 45). Цим самим суди фактично перебирали на себе функцію прокурора щодо доведення обвинувачення.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не отримував додаткових доказів на обґрунтування своїх висновків про винуватість ОСОБА_1 , уповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконував функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази, суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції розглянувши справу без участі прокурора діяв в межах вимог КУпАП та інших законів України.

Апеляційний суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Будь-яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність дій поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно ОСОБА_1 не встановлена.

Відтак, згідно сукупності досліджених доказів, судом правильно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

При накладені адміністративного стягнення судом, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Врахувавши вказані обставини суд першої інстанції наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм матеріального або процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що могло бути підставою скасування судового рішення, не встановлено.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги захисника особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 – адвоката Долгова А.Г., про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без зміни.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити захиснику Долгову А.Г. строк на апеляційне скарження постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Долгова А.Г. залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Д.В. Червоненко