Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №335/8098/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/8098/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №33/807/1099/26Головуючий у 1-й інстанції Стеценко А.В.

Єдиний унікальний №335/8098/26Доповідач в 2-й інстанції Кольц Д.М.

Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кольц Д.М., за участі ОСОБА_1 та його захисника Габуєва Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Габуєва Георгія Юрійовича на постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Згідно з постановою суду, 02 липня 2026 року о 20 год. 56 хв. у м. Запоріжжі, на вул. Возз`єднання України, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz 412 D з реєстраційним номером НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

В апеляційній скарзі захисник Габуєв Г.Ю. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 двічі погоджувався пройти огляд на стан сп`яніння, проте працівники поліції через конфлікт безпідставно відмовилися везти його до медичного закладу та залишили місце події. Одразу після інциденту (через 30 хвилин) водій самостійно звернувся до медичного закладу, де згідно з висновком лікаря № 2049 від 02 липня 2026 року ознак сп`яніння у нього виявлено не було.

Вказав, що суд порушив права особи на подання та дослідження доказів, оскільки надана ОСОБА_1 копія висновку лікаря-нарколога безпідставно не потрапила до матеріалів справи та взагалі вказаний висновок не був оцінений судом у постанові.

Працівниками поліції не було належним чином роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу. Протокол та направлення на проведення медичного огляду не були складені на місці події, працівниками поліції не було запропоновано отримати таке направлення. Відомості до протоколу внесені без участі ОСОБА_1 .

Щодо встановлених ознак сп`яніння вказав, що з відеозапису вбачається, що жоден із поліцейських не встановлював реакцію зіниць очей ОСОБА_1 під дією світла; ознака порушення мови нічим не підтверджена; подія відбувалась ввечері і запис з нагрудних камер жодним чином не відображає блідості обличчя.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Габуєва Г.Ю., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 709096 від 02 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 ставилось у провину те, що 02 липня 2026 року о 20 год. 56 хв. у м. Запоріжжі, по вул. Возз`єднання України, 14, він керував транспортним засобом «Mercedes-Benz 412d», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, неприродна блідість обличчя) та від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина повністю підтверджується даними протоколу та наданими відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, а зафіксована поведінка ОСОБА_1 свідчила про обґрунтованість підозри щодо наявності стану наркотичного сп`яніння та факт відмови від огляду.

Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження медичного огляду чітко регламентований нормами ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі – Порядок № 1103), та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735).

Відповідно до зазначених норм, відмова водія від проходження медичного огляду є самостійним складом адміністративного правопорушення лише за умови, що вимога поліцейського була законною, обґрунтованою та висунутою у суворій відповідності до визначеної законом процедури, а сама відмова водія була безумовною, усвідомленою та однозначною (яка виключає подвійне тлумачення).

Під час апеляційного розгляду захисником Габуєвим Г.Ю. у порядку захисту прав Будка Ю.Г. було заявлено клопотання та долучено медичні документи з комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради (надані на запит ОСОБА_1 від 20 серпня 2026 року), а саме: власну заяву ОСОБА_1 черговому лікарю кабінету медоглядів від 02 липня 2026 року, подану о 21:35 год.; акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 2049 від 02 липня 2026 року (діагноз за результатами огляду – ознак сп`яніння не виявлено); результат аналізу № 4100 токсикологічних досліджень сечі від 02 липня 2026 року (етанол не виявлено); результат імунохроматографічного дослідження сечі (CITO TEST) від 02 липня 2026 року №№ 7099, 7100, 7101 (результат дослідження негативний).

Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що безпосередньо під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 на підтвердження своєї невинуватості надавався висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 2049 від 02 липня 2026 року.

Не зважаючи на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення складений за відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, вказаний висновок повинен бути врахований під час оцінки дотримання співробітниками поліції порядку проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції у тексті оскаржуваної постанови взагалі жодним чином не відобразив подання ОСОБА_1 зазначеного письмового доказу, не дослідив його зміст і не надав йому жодної юридичної оцінки, обмежившись лише формальною констатацією пояснень ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції належним чином не проаналізував долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер (бодікамер) поліцейських, яким встановлено фактичні обставини події, які істотно спростовують висновки суду першої інстанції.

Так, з відеозапису вбачається, що о 20:55 год. поліцейський зателефонував ОСОБА_1 з вимогою спуститися у двір будинку та перепаркувати автомобіль «Mercedes-Benz 412d», повідомивши, що у разі, якщо ОСОБА_1 не вийде, транспортний засіб буде евакуйовано. ОСОБА_1 , виконуючи дану вказівку працівника поліції, вийшов до автомобіля та виключно з метою усунення перешкоди перепаркував його у дворі. Після цього поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено постанову за порушення правил паркування, при цьому жодних претензій щодо його фізичного чи психоемоційного стану, як і підозр щодо керування в стані сп`яніння, висловлено не було.

У подальшому між ОСОБА_1 та поліцейськими виник гострий вербальний конфлікт, ОСОБА_1 почав кричати та фіксувати дії патрульних на свій мобільний телефон, вимагати показати службові посвідчення. Поліцейські сіли у службовий автомобіль та почали від`їжджати. ОСОБА_1 , намагаючись зафіксувати їхні дані, почав перешкоджати рухові патрульного автомобіля, підбіг до водійських дверей та почав лізти у відчинене вікно автомобіля, продовжуючи вимагати пред`явлення посвідчень.

Лише після цього працівники поліції вийшли зі службового автомобіля та під час продовження словесного конфлікту, заявили, що вбачають ОСОБА_1 ознаки саме наркотичного сп`яніння. При цьому, як беззаперечно слідує з відеозапису, поліцейські лише формально вголос перелічили ознаки наркотичного сп`яніння, проте фактично жодних дій для їх реального виявлення та перевірки не вчиняли (реакція зіниць очей на світло ліхтарем чи іншим чином не перевірялася, координація рухів не досліджувалася).

На пропозицію поліцейського пройти медичний огляд ОСОБА_1 двічі чітко й недвозначно надав позитивну згоду, висловившись: «Канєшно», «Канєшно, поєхалі» (час на відеозаписі 21:02:44).

Надалі, під час продовження емоційної сварки та взаємних докорів, ОСОБА_1 коротко вигукнув «Ні», після чого поліцейський одразу ж оголосив, що на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, як зафіксовано на відеозаписі, на запитання патрульного, чи буде ОСОБА_1 очікувати на копію протоколу, останній о 21:04:46 чітко відповів: «Нашо, ми будемо їхати на освідєтельствованіє, робить», демонструючи своє дійсне бажання пройти огляд у медичному закладі. На це поліцейський протиправно зазначив: «Та ви ж відмовились тільки що», а на репліку ОСОБА_1 «Я щас поїду сам», патрульний відповів, що той може робити що завгодно.

О 21:05 год. (згідно відеозапису) працівники поліції сіли в автомобіль і взагалі поїхали з місця події, залишивши ОСОБА_1 . Тобто, поліцейські всупереч вимогам ст. 266 КУпАП не забезпечили доставлення водія до медичного закладу та поспішно залишили місце події, самоусунувшись від встановлення об`єктивної істини.

Перебуваючи у службовому автомобілі, один із поліцейських констатує, що вони не мають фотографій документів водія, на що інший відповідає, що «все є в базі» (21:06 год. на відеозаписі).

Таким чином, відеозапис однозначно спростовує зміст протоколу про адміністративне правопорушення та свідчить про те, що протокол фактично не складався на місці події за участі ОСОБА_1 , направлення на медичний огляд водію не формувалось, а сам протокол був складений значно пізніше (згідно з реквізитами протоколу час його складання зазначено як 21 год. 42 хв., тоді як поліцейські покинули місце ще о 21 год. 05 хв.).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на хронологію подій: час інкримінованого правопорушення в протоколі зазначено як 20 год. 56 хв.; вся подія спілкування поліцейських із ОСОБА_1 тривала всього близько 9 хвилин (з 20 год. 56 хв. до 21 год. 05 хв.); о 21 год. 05 хв. патрульні поїхали з місця події; у протоколі час його складання вказано 21 год. 42 хв.

Проте після залишення поліцейськими місця події ОСОБА_1 одразу самостійно прибув до спеціалізованого медичного закладу – Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, де його заява на проходження огляду зареєстрована вже о 21 год. 35 хв. та одразу ж розпочато огляд, а відповідний акт медичного огляду та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлено о 21 год. 45 хв. за № 2049 від 02 липня 2026 року.

Фактично, ОСОБА_1 звернувся до медичного закладу раніше, ніж патрульні поліцейські почали складати протокол про адміністративне правопорушення. Отже, підстав відмовити ОСОБА_1 у його доставці до медичного закладу для проведення огляду у лікаря-нарколога у патрульних поліцейських не було.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи має бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» є обов`язковим при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Належних, допустимих та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано не було, а наявні в матеріалах справи дані повністю спростовуються дослідженими відеозаписом та медичними документами.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Габуєва Георгія Юрійовича задовольнити.

Постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 скасувати і провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Кольц