Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №309/4983/21 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/4983/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цопко Світлана Василівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року, повний текст якого складено 17 лютого 2025 року, ухвалене головуючою суддею Лук`яновою О.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивував тим, що 07.04.2004 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за №1713 та посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король Н.І., за яким зобов`язалися передати у власність покупцю – ОСОБА_3 - житлову квартиру АДРЕСА_1 .

Вказує, що не продавав відповідачці гараж з прибудовою, а тільки дозволив тимчасово користуватись.

Позивач дізнався, що ОСОБА_3 продала житлову квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу зареєстрованому в реєстрі під №5900 та посвідченому приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І. від 18.08.2010.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом до добросовісного набувача – відповідача ОСОБА_2 яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане нею за відплатним договором, у особи, яка не мала права його відчужувати.

Позивач просив витребувати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належний йому на праві власності гараж.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 рок, у задоволенні позову відмовлено.

Суд вказав, що ОСОБА_1 не надав належні та допустимі докази права власності на нежитлову будівлю (гараж) в АДРЕСА_2 від 09.09.2021, а тому відсутні підстави для задоволення пред`явленого ним позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цопко С.В., подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Вважає оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, оскільки суд не врахував, що відповідно до витягу з рішення №250 Виконавчого комітету Хустської міської ради від 02.07.2001 «Про надання дозволу на ведення індивідуального будівництва»: дозволено ОСОБА_1 видати правовстановлюючі документи на надбудований на другий поверх над власною квартирою та на побудований гараж, а також що у технічному паспорті від 09.09.2021 замовником вказано позивача.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Цопко С.В. просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились повторно, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином. Однак, судові повісти повернулись на адресу суду без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Разом з тим, ч. 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до витягу з рішення №250 Виконавчого комітету Хустської міської ради від 2 липня 2001 року «Про надання дозволу на ведення індивідуального будівництва»: дозволено ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_3 , видати правовстановлюючі документи на надбудований другий поверх над власною квартирою та на побудову гаражу; попередити громадян, що проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці без «Будівельного паспорта» на забудову садиби, виданого головним архітектором, є самовільним будівництвом і тягне за собою наслідки, передбачені ст.97 КУ про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 07.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король Н.І., зареєстровано в реєстрі за №1713: з однієї сторони - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_5 , по дорученню, посвідченому в.о. нотаріуса Любимової В.І. нотаріусом м. Москви Челищева І.В. від 05.04.2004, що мешкають там же, іменовані далі як «ПРОДАВЦІ» та з другої сторони – ОСОБА_3 , мешканка АДРЕСА_4 , іменована далі як «ПОКУПЕЦЬ», уклали цей договір про таке: за цим договором ПРОДАВЦІ передали у власність ПОКУПЦЮ житлову квартиру під номером АДРЕСА_1 . Ця житлова квартира в цілому на п`ять житлових кімнат, житловою площею 102,2кв.м, загальною площею 146,9кв.м.

Згідно витягу з рішення №904 ХХІ (позачергової) сесії ІV скликання Хустської міської ради від 28.07.2005 «Про безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадам»: ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_4 , передано безоплатно у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0586га, по АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ №458398: ОСОБА_3 , яка проживає: АДРЕСА_4 , і на підставі рішення ХХІ сесії ІV скликання Хустської міської ради від 28.07.2005 №904, є власником земельної ділянки, площею 0,0586га, у межах згідно с планом. Земельна ділянка розташована: АДРЕСА_3 . Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, за №2110800000:01:09:711: 00076 18.02.2009; план меж земельної ділянки: кадастровий номер земельної ділянки: 2110800000:01:031:0038, 21108 00000:01:031:0062.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 18.08.2010, посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І., зареєстровано в реєстрі за №5900: ОСОБА_3 (надалі – ПРОДАВЕЦЬ) та ОСОБА_2 (надалі – ПОКУПЕЦЬ) домовилися про наступне: ПРОДАВЕЦЬ передає, а ПОКУПЕЦЬ приймає у власність цілу житлову квартиру АДРЕСА_1 та сплачує на нею обговорену грошову суму. Квартира на п`ять житлових кімнат, житловою площею 102,2кв.м, загальною площею 146,9кв.м. До квартири відноситься гараж, зазначений на технічному плані літерою «Б». Квартира та належний до неї гараж розташовані на земельних ділянках, площею 0,0502га, кадастровий номер 2110800000:01:031:0038 та, площею 0,0084га, кадастровий номер 2110800000:01:031:0062, договір купівлі-продажу яких посвідчується одночасно з підписанням даного договору.

09.09.2021 ФОП ОСОБА_7 виготовлено на ім`я ОСОБА_1 технічний паспорт на нежитлову будівлю (гараж) в

АДРЕСА_2 у постанові від 05.12.2018 року у справі № 522/2202/15 щодо відсутності волі власника на вибуття з його володіння майна на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого зазначила наступне:

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі N 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано суду доказів (правовстановлюючих документів), що спірний гараж, що розташований в АДРЕСА_2 , належить саме йому.

Натомість належними доказами підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером №2110800000:01:09:711:00076, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та на якій розташований спірний гараж, належить на праві власності ОСОБА_3 .

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не дають підстав вважати, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріально та процесуального права.

З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивача без задоволення.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цопко Світлана Василівна, залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року

Головуючий:

Судді: