Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №307/2331/15-ц — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/2331/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого: Собослоя Г.Г.,

суддів: Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Марич Іван Юрійович, на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року у справі № 307/2331/15-ц за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 644 (шістсот сорок чотири тисячі) гривень 28 копійок заборгованості за кредитним договором та 3654 гривні сплаченого судового збору.

В решті позову відмовлено.

У лютому 2026 року АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з заявою про виправлення описки в рішенні Тячівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2016 по справі № 307/23331/15-ц.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року виправлено допущену описку в рішенні Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2016 року по цивільній справі № 307/2331/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме:

у мотивувальній частині рішення замість суми «104 511.51 долар США заборгованість по процентам за користування кредитом» вказати суму «41877. 91 долар США заборгованість по процентам за користування кредитом»;

у резолютивній частині рішення замість «стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 644 (шістсот сорок чотири тисячі) гривень 28 копійок заборгованості за кредитним договором та 3654 гривні сплаченого судового збору» вказати «стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 80 740, 01 доларів США, що еквівалентно 644 305, 28 гривень заборгованості за кредитним договором та 3654 гривні сплаченого судового збору».

Не погодившись у зазначеною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Маренич І.Ю., оскаржила таку у апеляційному порядку та просить скасувати ухвалу Тячівського районного суду від 05.03.2026 у справі № 307/23331/15-ц і у задоволенні заяви Банку про виправлення описки відмовити.

На обґрунтування доводів зазначає, що резолютивна частина рішення від 20.07.2016 була чіткою і визначала борг виключно в національній валюті, кореспондуючись з попереднім рішенням суду у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач не оскаржував рішення протягом 10 років і не вважав резолютивну частину такою, що порушує його права. Вважає, що доповнення резолютивної частини валютним еквівалентом є фактично новою вимогою, заявленою через 10 років після ухвалення рішення, а не опискою.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» у відзиві апеляційну скаргу не визнав, вважає її безпідставною, оскільки в мотивувальній частині рішення суд встановив, що загальна заборгованість ОСОБА_1 становить (36942,10 + 41877,91 + 1920,00) = 80740,01 дол. США, що еквівалентно 644305,28 грн. Мотивувальна частина рішення не містить жодного доводу про те, що ця сума судом надалі змінювалася, а отже, зазначення в резолютивній частині суми «644 (шістсот сорок чотири тисячі) грн 28 коп.» суперечить власним висновкам суду, викладеним у мотивувальній частині, і є не чим іншим, як опискою, яка правомірно виправлена судом першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.2 ст.369 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Чинне процесуальне законодавство передбачає, що судове рішення повинно бути зрозумілим, точним.

Помилки в тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який прийняв рішення або ухвалу.

Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер і можуть ускладнити виконання рішення. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, значення дат та строків тощо.

Для наявності підстав для виправлення описки, помилка має відповідати таким критеріям: 1) вона повинна бути технічною, тобто спричиненою випадковими огріхами під час друкування тексту судового рішення (неуважністю суду, автоматичним виправленням текстовим редактором тощо); 2) таку технічну помилку має бути допущено під час складання тексту судового рішення самим судом; 3) помилка повинна бути мимовільною та випадковою, а не обумовленою цитуванням документів, у яких було допущено помилки іншими учасниками судового процесу (позивачем, відповідачем, експертом тощо).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 524/1970/21, не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності щодо: встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо); технічних помилок (тобто таких, що виникли в процесі виготовлення тексту рішення). Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення.

Щодо виправлення в мотивувальній частині рішення

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність описки в частині зазначення суми заборгованості по процентах «104511,51 дол. США». Ця цифра прямо суперечить арифметичному розрахунку, здійсненому самим судом у тому ж абзаці рішення: 36942,10 + 41877,91 + 1920,00 = 80740,01 дол. США, що еквівалентно 644 305,28 грн. Отже, виправлення суми 104 511,51 дол. США на 41877,91 дол. США не змінює висновків суду, а лише узгоджує текст мотивувальної частини з розрахунком, який суд уже здійснив і застосував, що відповідає вимогам ст. 269 ЦПК України.

Щодо виправлення в резолютивній частині рішення

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності виправлення резолютивної частини рішення.

Резолютивною частиною рішення від 20.07.2016 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість виключно в національній валюті України. Оскаржуваною ухвалою ця частина викладена в принципово іншій редакції – стягнення визначено в доларах США з гривневим еквівалентом.

Стягнення боргу в іноземній валюті принципово відрізняється від стягнення в національній валюті за правовими наслідками для боржника, зокрема покладає на нього курсовий ризик на момент фактичного виконання рішення та впливає на порядок примусового виконання. Такі відмінності є питанням суті рішення, а не форми його викладення.

Колегія суддів також враховує, що на момент ухвалення рішення від 20.07.2016 у судовій практиці застосовувався підхід, за яким грошове зобов`язання, визначене в договорі в іноземній валюті, підлягало виконанню в національній валюті — гривні, а іноземна валюта використовувалася лише як розрахункова одиниця для визначення суми зобов`язання (частина перша статті 533 ЦК України). Лише постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 373/2054/16-ц підхід судової практики було змінено, і зазначення в резолютивній частині рішення двох грошових сум (в іноземній валюті та у гривневому еквіваленті) визнано таким, що вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, а у разі стягнення заборгованості за зобов`язанням в іноземній валюті в резолютивній частині зазначається лише сума боргу в іноземній валюті, а гривневий еквівалент визначається на день виконання рішення.

Отже, визначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення від 20.07.2016 суми боргу саме в національній валюті України повністю відповідало обов`язковій судовій практиці, яка діяла на час ухвалення рішення, а не є результатом технічної помилки чи недогляду. При цьому колегія суддів звертає увагу, що згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 317953,20 дол. США, що за курсом 21,01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.06.2015 становило 6680196,73 грн, тоді як частково задовольняючи позов, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення визначив підсумкову суму заборгованості за власним розрахунком — 80740,01 дол. США, що еквівалентно 644305,28 грн, застосувавши інший курс (7,98 грн за 1 дол. США), ніж курс, заявлений позивачем у позові. Це свідчить про те, що суд самостійно визначив і поклав в основу задоволення позову саме гривневий еквівалент боргу, розрахований судом на дату ухвалення рішення, а долар США в мотивах рішення фігурує лише як розрахункова одиниця для обчислення структури заборгованості, а не як валюта, в якій підлягало стягненню.

За таких обставин найбільш очевидним і таким, що не змінює зміст рішення, є виправлення резолютивної частини шляхом відновлення пропущених розрядів гривневої суми — «644 305,28 грн» замість «644 (шістсот сорок чотири тисячі) гривень 28 копійок», що узгоджується як зі словесним викладенням суми («шістсот сорок чотири тисячі»), так і з розрахунком, здійсненим самим судом у мотивувальній частині рішення. Натомість зміна резолютивної частини шляхом визначення долара США як основної одиниці стягнення з гривневим еквівалентом є зміною валюти виконання зобов`язання, встановленої судом у справі, а отже виходить за межі повноважень, наданих статтею 269 ЦПК України, та суперечить суті рішення, ухваленого відповідно до практики, чинної на момент його постановлення.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що мотивувальна частина рішення нібито підтверджує волю суду стягнути борг саме в доларах США, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначено вище, підсумковим показником, застосованим самим судом при задоволенні позову, є сума в гривні, розрахована судом за власним курсом, що відповідало обов`язковій на той час судовій практиці.

Колегія суддів також бере до уваги, що у 2019 році судом першої інстанції за заявою стягувача було видано дублікат виконавчого листа, у якому суму до стягнення також було зазначено в національній валюті України - 644 000,28 грн, без будь-якого зазначення суми в доларах США. Це підтверджує, що зміст рішення від 20.07.2016 не передбачав стягнення в іноземній валюті, а стягувач, отримавши в 2019 році виконавчий документ саме в гривні, жодних заперечень щодо валюти стягнення не висловлював. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що рішення від 20.07.2016 у редакції виконавчого листа від 15.04.2019 не виконувалося чи не могло бути виконаним з причин, пов`язаних із валютою стягнення.

Зміна судом першої інстанції у 2026 році валюти стягнення на долари США не узгоджується з матеріалами попереднього виконання рішення та виходить за межі інституту виправлення описок, передбаченого статтею 269 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марич Іван Юрійович, задовольнити частково.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2026 року змінити, виклавши резолютивну частину ухвали суду першої інстанції в такій редакції:

«Заяву про виправлення описки задовольнити частково.

Виправити описку в мотивувальній частині рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2016 у справі № 307/2331/15-ц, зазначивши правильну суму заборгованості по процентах — «41 877,91 доларів США».

Виправити описку в резолютивній частині рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2016, замінивши у відповідному абзаці резолютивної частини суму стягнення з «644 (шістсот сорок чотири тисячі) гривень 28 копійок» на правильну суму — «644 305 (шістсот сорок чотири тисячі триста п`ять) гривень 28 копійок».

У задоволенні решти вимог заяви про виправлення описки — відмовити».

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: