Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №132/2045/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/2045/26

Провадження № 33/801/999/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 689654 від 11 червня 2026 року, водій ОСОБА_1 10 червня 2026 року о 22 год 30 хв, рухаючись по вулиці Миру в селі Павлівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-11193», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, чим порушив пункт 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги лише докази, що надали працівники поліції, не надав оцінки його поясненням, які містяться на відеозаписах портативних реєстраторів працівників поліції щодо спростування обставин зазначених в протоколі. При цьому ні протокол про адміністративне правопорушення, ні рапорт працівника поліції не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Вважає, що поліцейськими були допущені численні порушення вимог Інструкції № 1452/735, при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Зі змісту вимог Інструкції слідує певний законний алгоритм дій поліцейського в наступному порядку: встановлення ознак сп`яніння та повідомлення про це водія – вимога щодо проходження огляду на місці – відмова водія – направлення на огляд в заклад охорони здоров`я – відмова водія – складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Також, звертає увагу на те, що дослідивши відеозаписи додані працівниками поліції до протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, вбачається, що факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та його причетність до ДТП не встановлено та не доведено, проте незважаючи на це суд першої інстанції визнав його винним. При цьому ОСОБА_1 на місці події неодноразово наголошував на тому, що він не керував транспортним засобом, а відтак не можна вважати, що він відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння.

Вважає, що працівниками поліції порушені вимоги статті 266 КУпАП, а відтак, усі зібрані та надані суду матеріали є неналежними та недопустимими доказами, так як викладені у них обставини не відповідають дійсності, а самі матеріали виготовлені з порушенням вимог законодавства про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Довгалюк Л. І. апеляційну скаргу підтримала, просить її задовольнити.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 689654 від 11 червня 2026 року, водій ОСОБА_1 10 червня 2026 року о 22 год. 30 хв., рухаючись по вулиці Миру в селі Павлівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-11193», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису (а. с. 2).

До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4); рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції Олександра Таранухи (а. с. 5); письмові пояснення правопорушника ОСОБА_2 (а. с. 6); письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а. с. 7-8).

Також до матеріалів справи долучено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 689654 від 11 червня 2026 року, а саме факт відмови ОСОБА_2 , котрий керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, шляхом ухилення від його проходження (а. с. 10).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6).

Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи, що за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння особи, яка керує транспортним засобом, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Як вбачається з досліджених відеозаписів, 10 червня 2026 року працівники поліції прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої за участю транспортного засобу марки (моделі) «ВАЗ-11193», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », водієм якого був ОСОБА_1 .

Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп`яніння, від проходження якого останній неодноразово та категорично відмовлявся.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписах не зафіксовано безпосереднього моменту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а також його заперечення щодо факту керування, апеляційний суд відхиляє.

Як уже зазначалося, працівники поліції прибули на місце події за повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а тому об`єктивно не могли зафіксувати момент зупинки транспортного засобу саме ними.

Водночас факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема поясненнями свідків, наданими безпосередньо на місці події та зафіксованими на відеозаписах, а також їх письмовими поясненнями (а. с. 7–8).

При цьому матеріали справи не містять жодних даних про те, що на місці події перебувала інша особа, яка заявляла б про те, що саме вона керувала транспортним засобом «ВАЗ-11193», реєстраційний номер « НОМЕР_1 ». Відповідних доказів апеляційному суду також не надано.

За таких обставин заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом не відповідає встановленим у справі обставинам та спростовується сукупністю досліджених доказів, а тому розцінюється судом як спроба уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про численні порушення працівниками поліції вимог Інструкції № 1452/735, а також наведене захисником власне трактування порядку проходження огляду на стан сп`яніння апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.

По-перше, за результатами дослідження матеріалів справи апеляційним судом не встановлено порушень вимог законодавства чи зазначеної Інструкції, які б вплинули на порядок проведення огляду на стан сп`яніння або могли поставити під сумнів достовірність установлених обставин.

При цьому наявність ознак сп`яніння поліцейський визначає самостійно, виходячи із зовнішніх проявів та поведінки особи, тобто шляхом її безпосереднього спостереження. У разі виявлення таких ознак саме на водія покладається обов`язок підтвердити відсутність стану сп`яніння шляхом проходження огляду в установленому законом порядку. Водночас особа не позбавлена права у подальшому оскаржити дії працівників поліції, якщо вважає їх неправомірними.

По-друге, сторона захисту безпідставно ототожнює відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з відмовою від проходження такого огляду в цілому. Водночас із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не обмежився відмовою від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, а категорично відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водночас заперечуючи сам факт керування транспортним засобом, що, як уже зазначалося вище, спростовується сукупністю досліджених доказів.

У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Апеляційний суд наголошує, що мотиви відмови особи від проходження огляду не мають правового значення, оскільки визначальним є виконання встановленого законом обов`язку щодо виконання законної вимоги поліцейського. Такий підхід відповідає принципу справедливого балансу між правами особи та публічним інтересом у забезпеченні безпеки дорожнього руху.

До завершення спілкування з працівниками поліції особа зобов`язана безперешкодно виконувати їх законні вимоги, у тому числі не вчиняти дій, які перешкоджають виконанню покладеного на поліцейських обов`язку щодо огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд наголошує на тому, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689654 від 11 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

Інші матеріали справи оформлені відповідно до вимог закону та згідно статті 251 КУпАП містять фактичні дані, на підставі яких встановлено наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, відтак є належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, на законну вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська