Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №127/5238/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/5238/26

Провадження № 22-ц/801/2226/2026

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа № 127/5238/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Якименка Олексія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Ан О. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії про зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка є власницею 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Будинок газифікований, ОСОБА_1 є споживачем природного газу, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Проте власники іншої частки будинку побудували поряд новий будинок та приєдналися до існуючого стояка. І тепер один газовий стояк, який примикає до частини будинку позивачки, діє на сусідню частину будинку і на новий будинок. Однак один стояк не розрахований на два будинки. Це призводить до обґрунтованих сумнівів щодо неналежного газопостачання та викликає обґрунтовані побоювання щодо безпеки газопостачання.

22 травня 2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій просила здійснити перевірку відповідності системи газопостачання двох житлових будинків по АДРЕСА_2 проектній виконавчо-технічній документації, вимогам безпеки та чинному законодавству.

Орієнтовно через півтора місяця в липні 2025 року до ОСОБА_1 прийшли працівника відповідача та, посилаючись на її заяву, почали перевіряти газопостачання лише її частини будинку, зокрема, всередині будинку. Вона була вражена, оскільки у заяві стояло зовсім інше питання. Позивачка поставила вимогу, що має право на належні та безпечні умови споживання газу, а тому вони зобов`язані провести, як зазначено в заяві, перевірку системи газопостачання від одного стояка двох житлових будинків по АДРЕСА_2 відповідно до проектної та виконавчо-технічної документації, вимогам безпеки та чинному законодавству, і надати відповідну письмову відповідь. Однак працівники відповідача відмовилися з приводу цього щось пояснювати, а швидко пішли з будинку.

Проходив уже другий місяць від подачі заяви, третій і уже шостий місяць, а відповіді не було. Тому позивачка звернулася до адвоката за правовою допомогою.

Адвокат Якименко О. О. надіслав відповідачу адвокатський запит, у якому просив надати відомості про причини не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) від 22 травня 2025 року.

У відповідь відповідач листом від 18 листопада 2025 року повідомив, що висновки проведених перевірок зафіксовані у відповідних актах перевірки стану газопостачання, інформація про які не може бути надана особам, які не є власниками об`єкту обстеження.

25 листопада 2025 року ОСОБА_1 знову звернулася до відповідача із заявою, у якій просила надати письмову відповідь на звернення від 22 травня 2025 року, на що 30 грудня 2025 року отримала відповідь аналогічну тій, що була надана на адвокатський запит адвоката Якименка О. О.

Така поведінка відповідача, на думку позивачки, є знущанням та грубо порушує її права як споживача природного газу, адже стосується питання безпеки його споживання, внаслідок чого вона зазнала душевних страждань.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 , звернувшись в суд із цим позовом просила:

- зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільної мережі України» розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 травня 2025 року та надати у відповідь необхідну, доступну та достовірну інформацію;

- стягнути із ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільної мережі України» на її користь 50 000 грн моральної шкоди та витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2026 року позов було задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 травня 2025 року та надати у відповідь необхідну, доступну та достовірну інформацію.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії на користь держави було стягнуто судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, а на користь ОСОБА_1 – 5 000 грн витрат на правничу допомогу.

Своє рішення суд мотивував тим, що відповідач визнав, що між сторонами існують договірні правовідносини, так як позивач є споживачем природного газу, яке забезпечується відповідачем.

Запит позивачки стосувався можливого порушення її прав зі сторони інших співвласників та безпеки використання послуг. Тому отримання результатів перевірки є доцільним, адже від вказаної інформації залежить її безпека та якість наданих послуг. Суд вважав, що інформація про результати не містить конфіденційної інформації. Така інформація безпосередньо стосується реалізації права позивачки як споживача на безперервне та безпечне отримання житлово-комунальної послуги, а отже є інформацією, яка підлягає наданню в межах Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання відповідача на конфіденційність інформації не може бути прийняте судом, оскільки внутрішні нормативні документи суб`єкта господарювання не можуть обмежувати права споживачів, встановлені законом. Крім того, запитувана інформація не стосується комерційної стратегії чи внутрішніх процесів діяльності відповідача, а стосується умов надання житлово-комунальної послуги, яка безпосередньо впливає на права та інтереси позивачки як кінцевого споживача.

Суд врахував, що запитувана позивачкою інформація не стосувалась персональних даних інших співвласників, банківських реквізитів, комерційних показників чи іншої інформації з обмеженим доступом, а була спрямована виключно на з`ясування факту можливого порушення системи газопостачання від одного стояка двох житлових будинків. Тому надання відповідачем загального посилання на конфіденційність інформації без конкретизації, які саме відомості мають обмежений доступ та на підставі якого закону, не може вважатися належним обґрунтуванням відмови у наданні інформації.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не було забезпечено належної реалізації права позивачки на отримання змістовної та повної відповіді по суті поставлених у зверненні питань, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 належну вичерпну відповідь на питання, поставлені у зверненні від 22 травня 2025 року з можливим вилученням персональних даних як конфіденційної інформації.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з тих причин, що відповідачем було надано відповідь на звернення позивачки, проте не у повному обсязі. Суд вважав, що вказані дії хоч і є порушенням, проте не є такими, що завдали моральної шкоди позивачці. Належними допустимими доказами вказані обставини не підтверджені, а тому відмовив у задоволенні відповідних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог, представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду у відповідній частині скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та судових витрат задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Панасюк О. С., Береговий О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 24 вересня 2026 року о 10 год 30 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Суд не надав належної правової оцінки доводам та доказам щодо спричинення позивачці моральної шкоди.

У результаті протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 зазнала душевних страждань, оскільки їй уже понад 70 років, з 2008 року у позивачки розвинена гіпертонічна хвороба, високий ризик ССУ, дифузний кардіосклероз тощо, остеохондроз з порушенням функцій ходи та больовим синдромом тощо. Їй важко ходити, навіть вдома, категорично заборонено будь-які хвилювання.

Протиправна поведінка відповідача призвела до хвилювань та, як наслідок, до глибоких душевних страждань.

Також відмовляючи у стягненні повністю витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, суд першої інстанції не врахував, що адвокатом здійснювалися дії з метою врегулювання спору у досудовому порядку. Саме в результаті відмови відповідача від досудового вирішення спору, позивачка вимушена була звернутися за захистом безпосередньо до суду. Тобто саме відповідач своїми діями призвів до збільшення обсягу правової допомоги, яка не обмежувалася підготовкою матеріалів до суду.

Не зважаючи на те, що справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, адвокатом не тільки було складено позовну заяву, але і відповідь на відзив представника відповідача, а сама позовна заява та відповідь на відзив вимагали значного обсягу юридичної обізнаності. Подання апеляційної скарги – також складова цих витрат.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому подано заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки будинку по АДРЕСА_2 . Співвласниками решти будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 7, 8-10).

ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою по АДРЕСА_2 з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 , послуги з розподілу якій надаються у відповідності до Типового договору розподілу природного газу (а. с. 17).

22 травня 2025 року позивачка зверталася із запитом до відповідача з вимогою здійснення перевірки відповідності системи газопостачання двох житлових будинків по АДРЕСА_2 проектній та виконавчо-технічній документації, вимогам безпеки та чинному законодавству (а. с. 13).

10 листопада 2025 року адвокат Якименко О. О. здійснив адвокатський запит із проханням надати відомості про причини не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 травня 2025 року (а. с. 14).

18 листопада 2025 року відповідач надав відповідь у якій повідомив, що 08 липня 2025 року працівниками Вінницької філії було проведено, перевірку стану систем газопостачання за вказаною адресою та складено відповідні акти, у тому числі було проведено і перевірку стану системи газопостачання в належній позивачу частині будинку за адресою АДРЕСА_2 . За результатами проведених перевірок власникам буди надані пропозиції по приведенню системи газопостачання у відповідність до вимог чинного законодавства у газовій галузі, особливих порушень за даними адресами працівниками Вінницької філії не виявлено, а висновки зафіксовані у відповідних актах. Від підпису у акті перевірки стану системи газопостачання належного ОСОБА_1 об`єкту позивачка відмовилась. При цьому відповідачем відмовлено у надані інформації та результатів обстеження, відносно іншої частини будинку, оскільки позивач не є його власником (а. с. 15).

25 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача із заявою, у якій просила надати письмову відповідь на її заяви від 22 травня 2025 року (а. с. 16).

30 грудня 2025 року відповідач надав відповідь аналогічну попередній (а. с. 17).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Колегія суддів враховує, що рішення суду оскаржується лише у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та стягнутого розміру судових витрат на правничу допомогу, тому у іншій частині рішення суду не переглядається.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає у повній мірі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач повинен довести, які саме спричинено страждання чи приниження, яку саме шкоду було заподіяно і який її обґрунтований розмір, а суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії відповідачів негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Водночас у матеріалах цієї справи немає і позивачкою не надано суду жодних доказів про настання для неї моральної шкоди (як-то моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя). Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Щодо витрат на правничу допомогу апеляційний суд вважає, що при визначенні їх розміру, суд першої інстанції керувався критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті наданих послуг.

Покликання у апеляційній скарзі на те, що її подання також є складовою цих витрат є безпідставними, оскільки відповідно до договору на надання правничої допомоги розмір гонорару адвоката є фіксованим, а станом на дату його підписання сторонами 10 листопада 2025 року їм не могло бути відомо про оскарження рішення суду першої інстанції у липні 2026 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, правильно застосовано норми закону, що їх регулюють.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, судові витрати за перегляд справи судом апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Якименка Олексія Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повна постанова складена 29 вересня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк