Суд: Талалаївський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 29 вересня 2026 р.
Справа: №747/242/26
Суддя: Тіщенко Л. В.
Справа № 747/242/26
Провадження № 2/747/213/26
РІШЕННЯ
іменем України
(заочне)
30.09.2026 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я. звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.06.2021 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 017/05055/06/21. Позичальник, підписавши кредитний договір, підтвердив, що до його укладення отримав повну та вичерпну інформацію щодо умов кредитування, зокрема, ознайомився з умовами договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, а також іншими документами, що є невід`ємною частиною договору. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 50 000 грн. Згідно умов договору перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику, і становить 14 місяців. За користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому п 4.1 Договору. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надав позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Позичальник прийняв на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним у строки та на умовах, визначеним кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви відповідач всупереч умовами договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком платежів, а також не сплатив в повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі. 01.03.2024 укладено договір № 50-ФП-ПП-202403, відповідно до якого ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОР П» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 017/05055/06/21. 30.01.2026 укладено договір № 30-01/26, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОР П» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 017/05055/06/21. Таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 017/05055/06/21.
20.04.2021 між ТОВ «СЕНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 008/01679/04/21. Позичальник, підписавши кредитний договір, підтвердив, що до його укладення отримав повну та вичерпну інформацію щодо умов кредитування, зокрема, ознайомився з умовами договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, а також іншими документами, що є невід`ємною частиною договору. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 11 000 грн. Згідно умов договору перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику, і становить 240 днів. За користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому п 4.1 Договору. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надав позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Позичальник прийняв на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним у строки та на умовах, визначеним кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви відповідач всупереч умовами договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, не здійснив повернення отриманих кредитних коштів у строки, визначені договором і графіком платежів, а також не сплатив в повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі. 01.05.2023 укладено договір № 34-ФП-СК-202305, відповідно до якого ТОВ «СЕНС КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОР П» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 008/01679/04/21. 30.01.2026 укладено договір № 30-01/26, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОР П» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 008/01679/04/21. Таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 008/01679/04/21. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за Договором № 017/05055/06/21 від 30.06.2021 р, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування заяви становить 69 407, 00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 42 266, 45 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 24 140, 55 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за Договором № 008/01679/04/21 від 20.04.2021 р, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування заяви становить 23 640, 00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 9 691, 64 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 13 948, 36 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 93 047, 00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 54 958, 09 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 38 088, 91 грн. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, понесені судові витрати по сплаті судового збору 2662, 40 грн, витрати на правову допомогу – 25 000 грн.
Ухвалою від 23 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 30 липня 2026 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Відповідачу за місцем його реєстрації було направлено судову повістку та матеріали. Судова повістка та матеріали, що направлялись відповідачу, повернулись до суду не врученими із відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, тобто відповідач не вважався належним чином повідомленим про розгляд справи в суді, тому ухвалою від 30 липня 2026 року було вирішено проводити розгляд справи у заочному порядку, розгляд справи відкладено на 30 вересня 2026 року, про місце, дату і час судового засідання повідомлено відповідача ОСОБА_1 шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України у відповідності до ст. 128 ЦПК України.
В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просили суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов не подав, про дату час і місце судового розгляду повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщене 30 липня 2026 року, тому у відповідності до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалює провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов. Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 30 червня 2021 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 017/05055/06/21, який підписаний особисто позичальником. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 50 000 грн. Згідно умов договору перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику, і становить 14 місяців. За користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому п 4.1 Договору. (а.с.97-98) Також позичальником ОСОБА_1 особисто підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.95-96) Позичальником ОСОБА_1 отримано кредитні кошти в сумі 50 000 грн згідно з умовами договору, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 30.06.2021 (а.с.80) 01 березня 2024 укладено договір факторингу № 50-ФП-ПП-202403, відповідно до якого ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОР П» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 017/05055/06/21. (а.с.63-65) Згідно додатку до договору факторингу ТОВ «ФАКТОР П» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму простроченого тіла кредиту – 45 266, 45 грн та суми прострочених відсотків по кредиту – 24 140, 55 грн (а.с.54) 30 січня 2026 укладено договір факторингу № 30-01/26, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОР П» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 017/05055/06/21. (а.с.47-53) Згідно додатку до договору факторингу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 69 407, 009 грн, з яких загальна сума заборгованості по кредиту – 45 266, 45 грн, загальна сума заборгованості по процентах – 24 140, 55 грн (а.с.74) 20 квітня 2021 між ТОВ «СЕНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 008/01679/04/21, який підписаний особисто позичальником. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 11 000 грн. Згідно умов договору перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику, і становить 240 днів. За користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому п 4.1 Договору. (а.с. 81-82) Також позичальником ОСОБА_1 особисто підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.89-89 зв) Позичальником ОСОБА_1 отримано кредитні кошти в сумі 11 000 грн згідно з умовами договору, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 20.04.2021 (а.с. 11) 01 травня 2023 укладено договір факторингу № 34-ФП-СК-202305, відповідно до якого ТОВ «СЕНС КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОР П» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 008/01679/04/21. (а.с.68-69) Згідно додатку до договору факторингу ТОВ «ФАКТОР П» набуло в права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму простроченого тіла кредиту – 9699, 64 грн та суми прострочених відсотків по кредиту – 13 948, 36 грн (а.с. 65) 30.01.2026 укладено договір № 30-01/26, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОР П» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 008/01679/04/21. (а.с.47-53)
При розгляді даної справи судом застосовуються положення цивільного законодавства, що регулюють договірні правовідносини.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 612 ч. 1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк. Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором. Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 516 ЦК України вказує, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на підставі наведених вище положень цивільного законодавства в судовому засіданні підтверджено факт укладання 30 червня 2021 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 договору № 017/05055/06/21 та 20 квітня 2021 між ТОВ «СЕНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 договору Договір № 008/01679/04/21.
Перевіряючи наявність у ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до ОСОБА_1 за укладеними ним з ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ТОВ «СЕНС КРЕДИТ» договорами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України. Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поняття договору факторингу міститься у ст.1077 ЦК України, згідно ч.1 якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 червня 2021 між ТОВ «ПРОСТО ПОЗИКА» та ОСОБА_1 № 017/05055/06/21 та 20 квітня 2021 між ТОВ «СЕНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 № 008/01679/04/21. Також судом встановлено, що загальний розмір заборгованості Договором № 017/05055/06/21 від 30.06.2021 р становить 69 407, 00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 42 266, 45 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 24 140, 55 грн; а загальний розмір заборгованості за Договором № 008/01679/04/21 від 20.04.2021 р, становить 23 640, 00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 9 691, 64 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 13 948, 36 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за Договорами становить 93 047, 00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 54 958, 09 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 38 088, 91 грн. Тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. До судових витрат згідно ч.1 ст 133 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню сума судового збору в сумі 2662, 40 грн, яка була сплачена позивачем при подачі позову до суду згідно платіжної інструкції від 25.05.2026.
Також позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 25 000 грн. Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Частинами 1 та 2 ст 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. За змістом ч.ч. 4, 5 ст 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідно до ч. 3 ст 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст 141, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 ст 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 3-5, 9 ст 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, копію заявки на надання юридичної допомоги № 221 від 07.03.2026, копію витягу з акту № 30 про надання юридичної допомоги від 11.03.2026 року. Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 16 000 грн є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультацією та складанням позовної заяви). За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, процесуальну поведінку учасників справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 4 000 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціні позову, а також результат розгляду справи судом, зміст і значення остаточного рішення суду для сторін.
На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами – задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договорами у розмірі 93 047 (девяносто три тисячі сорок сім) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: 03150 м Київ, вул Єжи Гедройця, 6 офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 )
Суддя Л.В.Тіщенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua