Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/25742/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/25742/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Волгіна Н.П., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/25742/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Головного управління розвідки Міністерства оборони України третя особа Міністерство оборони України

про визнання протиправним та скасування акту, наказу зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Міністерство оборони України (далі – третя особа), в якому просив:

1) визнати протиправними та скасувати:

- акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 номер 222\28\7\959 від 21.07.2026 про підсумки службового розслідування за фактом привласнення військового майна в\ч НОМЕР_1 ,

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 про завершення службового розслідування за фактом привласнення військового майна від 21.07.2026 № 172/осд/дск в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді «ДОГАНИ»;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) повернути позивачу стягнуті з грошового забезпечення ОСОБА_1 кошти внаслідок незаконного накладення згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 на нього дисциплінарного стягнення;

3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.);

4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 1,00 грн. (одна гривня 00 коп.).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Головного управління розвідки Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (зареєстроване місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26a, м. Київ, 01133).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам ст. 242 КАС України та є перешкодою позивачеві у доступі до правосуддя, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 року про передачу справи за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, яка перешкоджає розгляду справи, - скасувати та справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі та витребування доказів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем в\ч НОМЕР_1 , яка розпорядженням Директора 7 департаменту в\ч НОМЕР_4 щодо тимчасового пункту постійної дислокації в АДРЕСА_4 номер 16т\ОКП\р\7Д від 26.04.2023 року - знаходиться в місті Харкові. Також апелянт вказує, що відповідач в\ч НОМЕР_1 позбавляє можливості позивача та представника позивача отримати паперовий примірник відзиву на позову заяву (справа № 520/20951/26), та розгляд справи Київським окружним адміністративним судом позбавляє процесуального права на ознайомлення в приміщенні суду сторону позивача з матеріалами справи, оскільки всі матеріали справи містять гриф « ІНФОРМАЦІЯ_1 », навіть паперовий примірник відзиву на позовну заяву. Дистанційне ознайомлення також виключено з підстав наявності грифу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на всіх матеріалах справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що офіційним місцезнаходженням військової частини НОМЕР_1 є: АДРЕСА_5 . Саме зазначена адреса є офіційним місцезнаходженням військової частини НОМЕР_1 як юридичної особи та відповідача у цій адміністративній справі, а тому підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо територіальної підсудності справи за місцезнаходженням відповідача. При цьому поняття місцезнаходження військової частини як юридичної особи не може ототожнюватися з місцем дислокації її окремих структурних підрозділів, місцем виконання військовослужбовцями завдань, місцем проходження ними військової служби чи іншими обставинами, пов`язаними з організацією діяльності військової частини. Зміна місця виконання завдань, розташування окремих підрозділів або військовослужбовців не має наслідком автоматичної зміни офіційного місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 як юридичної особи. Апеляційна скарга не містить належних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права. З огляду на викладене, відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 про передачу адміністративної справи за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду залишити без змін.

Третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Передаючи справу на розгляд до Київського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстрованим місце проживанням ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 26 жовтня 2017 року є: АДРЕСА_2 . При цьому зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (Головного управління розвідки Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 26629830) є: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 33. У позовній заяві в якості місця проживання («мешкання») позивача зазначено: « АДРЕСА_3 ». Також у позові зазначено, що позивач виконує обов`язки військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 на території Харківської області на підставі розпорядження Директора департаменту щодо тимчасового пункту постійної дислокації в м. Харків номер 16т\ОКП\р\7Д від 26 квітня 2023 року. Водночас доказів на підтвердження реєстрації (в т.ч. на період проходження служби) позивача за місцем розташування службового житла (або договір оренди житла), як і доказів на підтвердження постійної дислокації відповідача у м. Харкові/Харківській області - до позову не додано.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд – це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ

Із зазначеного вбачається, що належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 171 КАС України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Питання територіальної підсудності врегульовані параграфом 3 глави 2 розділу 1 КАС України.

За змістом ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні (ч. 5 ст. 29 КАС України).

Згідно з ч. 6 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що підсудність справ за вибором позивача є надана законодавцем особі-позивача можливість обрати місце вирішення адміністративним судом адміністративної справи з приводу оскарження індивідуального акту, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Вибір суду, якому саме територіально підсудна справа, є виключним правом позивача.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 990/340/23.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 26 жовтня 2017 року та станом на момент подання позову є: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги звернені до Військової частини НОМЕР_1 Головного управління розвідки Міністерства оборони України, яка також знаходиться у АДРЕСА_5 .

Отже, офіційним місцезнаходженням як позивача, так і відповідача є місто Київ.

Щодо посилання апелянта на те, що він проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка розпорядженням Директора 7 департаменту в\ч НОМЕР_4 щодо тимчасового пункту постійної дислокації в АДРЕСА_4 номер 16т\ОКП\р\7Д від 26.04.2023 року, знаходиться в місті Харкові, колегія суддів зазначає, поняття місцезнаходження військової частини як юридичної особи не може ототожнюватися з місцем дислокації її окремих структурних підрозділів, місцем виконання військовослужбовцями завдань, місцем проходження ними військової служби чи іншими обставинами, пов`язаними з організацією діяльності військової частини.

При цьому, колегія суддів зауважує, що положення ч. 1 ст. 25 КАС України дійсно передбачено альтернативну підсудність справ за вибором позивача за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) або знаходження особи-позивача.

Водночас, наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі – Закон № 1382-IV):

місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги;

місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.

Колегія суддів зауважує, що реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Таким чином, положення процесуального законодавства імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для передачі справи до Київського окружного адміністративного суду з урахуванням того, що позивач має зареєстроване місце проживання у місті Києві, а також те, що відповідач також знаходиться у місті Києві.

Посилання апелянта на справу № 520/20951/26 колегія суддів відхиляє, як такі, що не стосуються цієї справи, і не впливають на вирішення питання щодо підсудності справи № 520/25742/26 та правильність висновків суду щодо її передачі до Київського окружного адміністративного суду.

Стосовно посилань апелянта на обмеження доступу до правосуддя та порушення принципу, колегія суддів зазначає таке.

Право на судовий захист не є абсолютним. Чинним процесуальним законодавством встановлено певні обмеження, зокрема щодо територіальної підсудності справ, які мають на меті забезпечити чіткий, впорядкований та ефективний розгляд спорів належним судом. Судовий розгляд справи судом, до юридичної компетенції якого вона не віднесена законом, є порушенням гарантованого статтею 6 Конвенції права на розгляд справи «судом, встановленим законом».

Направлення справи до Київського окружного адміністративного суду за належною територіальною підсудністю в жодному разі не обмежує ОСОБА_1 у доступі до правосуддя та не позбавляє його права на судовий захист.

Сама по собі незгода позивача з передачею справи не свідчить про порушення його прав, якщо справа направляється до суду за його офіційним місцем реєстрації позивача, оскільки у такому випадку в повній мірі забезпечується розгляд справи судом, установленим законом.

Отже, вирішення спору за зареєстрованим місцем проживання позивача та за місцезнаходженням відповідача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ та Київську область (Київський окружний адміністративний суд). За таких обставин ця справа не підсудна Харківському окружному адміністративному суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 242, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року по справі № 520/25742/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов