Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/14106/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/14106/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/14106/26

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС у Харківській області, позивач, апелянт) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач), в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 25 000,00 гривень на розрахунковий рахунок № UA628999980314080715000020649, одержувач: ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/18011000, код одержувача: 37874947, банк одержувача: Казначейство України, МФО: 899998.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів, того, що адреса: АДРЕСА_1 є місцем реєстрації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 у справі № 520/14106/26 у повному обсязі та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на положення п. 70.7 ст. 70 ПК України і вказує, що контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, платник податків має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Також апелянт вказує, що згідно з ч. 7 ст. 171 КАС України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному ст. 130 цього Кодексу, а саме відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції направив запит до неналежного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, оскільки 4 квітня 2016 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», що встановлює нові правила реєстрації місця проживання громадян. Функцію з реєстрації місця проживання передано до виконавчих органів територіальних громад, відтак підрозділи міграційної служби припинили здійснення реєстрації місця проживання.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з метою з`ясування місця реєстрації відповідача було відправлено до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області лист від 03.06.2026, в якому суд просив надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Харківській області про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою дотримання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України. 29.06.2026 судом від ГУ ДМС у Харківській області було отримано лист, в якому повідомлено, що станом на 17.06.2026 за відомчою інформаційною системою ДМС місце проживання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації на території Харківської області не значиться. Таким чином, у суду була відсутня можливість пересвідчитись у виконанні позивачем вимог ч. 2 ст. 161 КАС України, про надсилання відповідачу - фізичній особі копії позову з додатками. У зв`язку з викладеним судом прийнято ухвалу від 22.07.2026, якою позовну заяву залишено без руху. На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем не надано додаткових доказів, про те, що відповідач зареєстрований саме за вказаною адресою. До того ж, у суду відсутня можливість пересвідчитись, що даний позов належить розглядати саме у Харківському окружному адміністративному суді, оскільки відповідно до ст. 26 КАС України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування. Суду самостійно не вдалось встановити місце реєстрації відповідача, про що свідчать лист ДМС та відповідь з реєстру. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі від 22.07.2026.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції виходить з такого.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статтях 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, у випадку подання особою позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, позовна заява залишається без руху і позивачеві надається строк для усунення встановлених судом недоліків. У разі ж коли особа не усунула зазначені недоліки така позовна заява повертається позивачу.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач надав суду довідку від 29.04.2026 № 8255/5/20-40-13-09-13, згідно з якою станом на дату її видачі згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 .

Залишаючи позовну заяву без руху, а потім повертаючи її, суд першої інстанції зазначив, що в нього відсутня можливість переконатись у виконанні позивачем вимог ч. 2 ст. 161 КАС України про надсилання відповідачу - фізичній особі копії позову з додатками.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви ГУ ДПС України у Харківській області було додано опис вкладення до відправлення № 6101200252686 та накладну АТ «Укрпошта» № 6101200252686, з яких встановлено, що позивач направив на відому йому адресу відповідача позовну заяву про стягнення податкового боргу з додатками на 18 арк., отже суд першої інстанції мав можливість встановити належне виконання позивачем вимог ч. 2 ст. 161 КАС України.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов`язком позивача є саме направити копію позовної заяви з додатками відповідачеві та надати суду відповідні докази, а не надавати докази місця проживання відповідача.

Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність даних про підсудність справи Харківському окружному адміністративному суду колегія суддів зазначає таке.

Первинне визначення територіальної юрисдикції (підсудності) справи здійснюється позивачем самостійно на підставі статей 25-27 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 КАС України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За змістом ч.ч. 3-7 ст. 171 КАС України якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що саме на суд покладено обов`язок отримання інформації від відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо встановлення зареєстрованого місця проживання.

З матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції з метою з`ясування місця реєстрації відповідача відправив до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області лист від 03.06.2026, в якому просив надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Харківській області про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). 29.06.2026 судом від ГУ ДМС у Харківській області було отримано лист, в якому повідомлено, що станом на 17.06.2026 за відомчою інформаційною системою ДМС місце проживання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації на території Харківської області не значиться.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції направив запит до неналежного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, оскільки 4 квітня 2016 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», що встановлює нові правила реєстрації місця проживання громадян. Функцію з реєстрації місця проживання передано до виконавчих органів територіальних громад, відтак підрозділи міграційної служби припинили здійснення реєстрації місця проживання.

Колегія суддів вважає зазначені доводи обґрунтованими з огляду на таке.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-IX (далі – Закон № 1871-IX) орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону № 1871-IX реєстр територіальної громади створюється та ведеться з метою:

1) обробки, використання визначеної цим Законом інформації для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

2) надання адміністративних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб;

3) здійснення у порядку міжвідомчої електронної взаємодії внесення інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) особи, а також обміну інформацією між реєстрами територіальних громад, Єдиним державним демографічним реєстром та іншими інформаційно-комунікаційними системами;

4) забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування знеособленою інформацією з реєстрів територіальних громад, пов`язаною з місцем проживання (перебування) особи, для здійснення ними своїх повноважень.

Реєстр територіальної громади ведеться органом реєстрації.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в листі ГУ ДМС у Харківській області від 17.06.2026, який було отримано судом 29.06.2026 у відповідь на лист суду про надання інформації про реєстрацію місця проживання відповідача, вказано таке: «Згідно з Законом України від 10.12.2015 № 888-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» повноваження з реєстрації місця проживання з 04 квітня 2016 року делеговані органам місцевого самоврядування. Відповідно до статті 20 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 № 265, виконавчий орган сільської, селищної або міської ради для потреб декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб, зокрема для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, формує та веде в електронній формі реєстр територіальної громади. Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру територіальної громади. Враховуючи вищезазначене, для отримання інформації про реєстрацію місця проживання Вам слід звертатися до відповідних територіальних громад».

Отже, із вищезазначеного вбачається, що суд першої інстанції на виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є підприємцем, мав звернутися до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, яким в силу закону є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

При цьому положення ч. 7 ст. 171 КАС України чітко встановлюють, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався та безпідставно повернув позовну заяву позивачу, оскільки не звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно із ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області та скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року по справі № 520/14106/26 - скасувати.

Справу № 520/14106/26 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко