Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/4333/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/4333/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., по справі № 520/4333/25

за позовом ОСОБА_1

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 07923280), яка полягає у неподанні клопотання до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійним житлом;

- зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 07923280) подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових Харківського квартирно-експлуатаційного управління, квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 520/4333/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 07923280), яка полягає у неподанні клопотання до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійним житлом;

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 07923280) подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 для забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійним житлом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 520/4333/25, прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі, судовий збір покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Скаржник зазначає, що пунктом 11 Порядку № 1081 передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. Відповідач наголошує, що позивачем не дотримано встановленої процедури розгляду питання про погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення, відсутність будь-якого рішення з боку Комісії з контролю свідчить про передчасність позовної вимоги щодо зобов`язання Харківське квартирно експлуатаційне управління направити спірне клопотання до Харківської міської ради, яке Інструкцією не передбачено.

Додатково відповідач вказує на наявність у нього дискреційних повноважень у спірних правовідносинах.

Позивач реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/4333/25 від 27.10.2025 залишити без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 22.06.2016 року (а.с.14) та має загальний стаж військової служби з 08.11.2004 року (а.с.20).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується безтерміновим посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.09.2015 року (а.с.10).

ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні в загальній черзі з 29.11.2013 року за №261, в першочерговій черзі з 27.11.2015 за №72. Проживає з сім`єю, у складі з трьох осіб, у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 (2-х кімнатна житлова площа 34,3 кв.м) (відповідно до довідки Квартирно-експлуатаційного управління від 16.12.2024 №583/7059) (а.с.13).

06.02.2024 позивач отримав ордер №15486 на житлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 (2-х кімнатна житлова площа 34,3 кв.м) (а.с.11), виданий на підставі наказу Чугуївської міської військової адміністрації №115 від 02.02.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №443 від 31.01.2025 затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про зняття статусу «службове» з житлових приміщень та надання постійного житла майору ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 (2-х кімнатна житлова площа 34,3 кв.м).

На підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.10.2024 № Д-321/10/дск та директиви командувача Сил логістики Збройних сил України від 01.11.2024 № Д-23/ДСК з 31.01.2025 Харківське квартирно-експлуатаційне управління переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова.

Позивач звернувся до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з заявою про подання клопотання до Чугуївської міської ради Харківської області про виключення з числа службових Харківського квартирно-експлуатаційного управління, квартири АДРЕСА_2 .

Разом з тим, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова позивачу направлено лист від 11.02.2025 №583/777, де зазначено, що рішенням заступника Міністра оборони України №2551/з/5 від 04.11.2022 року та рішенням Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, протокол №142 від 16.11.2022 року, питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загнули (померли) або пропали безвісти (а.с.12).

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у неподанні клопотання до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійним житлом.

Також суд першої інстанції зауважив, що у спірних правовідносинах, враховуючи наявні в матеріалах справи документи, відсутній інший варіант правомірної поведінки, окрім як направлення до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області відповідного клопотання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

За приписами частини 1 статті 118 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 19.06.1992 № 2482-XII установлено, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

У відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.

Водночас, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XIІ (далі – Закон № 2011-XIІ).

Згідно з положеннями статей 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1081 від 03.08.2006 (далі - Порядок № 1081), військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Отже, Порядком № 1081 на цей час визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме: 1) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі № 520/14989/23.

Тобто, законодавством передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Відповідно до частини 2 пункту 11 Порядку № 1081, виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

При цьому, зміст та методику забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено в Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 (далі - Інструкція № 380 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 380, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами).

Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла (пункт 4 розділу І Інструкції № 380).

Розділом VIІ Інструкції № 380 передбачено порядок надання житлових приміщень для постійного проживання.

Пунктом 1 розділу VIІ Інструкції № 380 визначено, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380, виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підстави клопотання КЕУ КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

За наявності умов, визначених пунктом 10 Інструкції № 380 виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380.

Пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380 передбачено, що для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом одного місяця з дня затвердження командиром військової частини протоколу з питань, вказаних у пункті 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.

Протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання (додаток 23) (далі - список надання постійного житла), який затверджується командиром військової частини.

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

погодження надання постійного житла;

відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, ТЦК та СП та військовими частинами.

ЦУІІЗ на підставі рішення Комісії з контролю протягом п`яти робочих днів з дня проведення засідання Комісії з контролю готує список надання постійного житла у Збройних Силах України та надає його до ГУКВ.

ГУКВ протягом одного дня подає список надання постійного житла заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків), який затверджує цей список протягом десяти робочих днів з дня його надходження.

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Відповідно до пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

З аналізу наведених вище положень вбачається чітка процедура, дотримання якої є обов`язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою Комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження знаття статусу службової з житлового приміщення, яке займає позивач.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Із урахуванням викладених вище норм, колегія суддів доходить висновку, що визначальними обставинами для визнання права на виключення житла з числа службового є перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку, що надає право на забезпечення постійним житлом, у тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та має календарну вислугу більше 20 років, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 № 8/5/482 від 06.03.2024. Позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.09.2015, має загальний стаж військової служби з 08.11.2004 року, що підтверджується витягом із послужного списку, виданим Військовою частиною НОМЕР_1 (а.с. 20).

Позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні в загальній черзі з 29.11.2013 року за №261, в першочерговій черзі з 27.11.2015 за №72, проживає у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 (2-х кімнатна житлова площа 34,3 кв.м), що підтверджується довідкою Квартирно-експлуатаційного управління від 16.12.2024 №583/7059).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №443 від 31.01.2025 затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про зняття статусу «службове» з житлових приміщень та надання постійного житла майору ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 (2-х кімнатна житлова площа 34,3 кв.м).

Позивач звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з заявою про подання клопотання до Чугуївської міської ради Харківської області про виключення з числа службових Харківського квартирно-експлуатаційного управління, квартири АДРЕСА_2 .

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова позивачу направлено лист від 11.02.2025 №583/777, де зазначено, що рішенням заступника Міністра оборони України №2551/з/5 від 04.11.2022 року та рішенням Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, протокол №142 від 16.11.2022 року, питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загнули (померли) або пропали безвісти.

Отже, відповідач фактично відмовив у задоволенні звернення позивача, дій з направлення до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових не вчинив.

При цьому, відповідач ні у листі від 11.02.2025 №583/777, ні в апеляційній скарзі не посилається на неподання позивачем необхідних документів, передбачених законом, для направлення спірного клопотання.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на рішення заступника Міністра оборони України №2551/з/5 від 04.11.2022 року та протокол рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022, оскільки у перелічених осіб та органів відсутні повноваження звужувати категорії військовослужбовців, які за приписами пункту 10 Інструкції № 380 мають право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

За таких обставин, колегія суддів вказує, що у спірних правовідносинах наявні умови, визначені пунктом 10 Інструкції № 380, для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у встановленому порядку.

Водночас, доводи апеляційної скарги про відсутність клопотання начальника гарнізону та командира військової частини колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом позову є саме дії відповідача щодо неподання відповідного клопотання органу місцевого самоврядування, а не зазначених осіб.

Щодо доводів відпровідача про наявність у нього дискреційних повноважень у спірних правовідносинах, колегія суддів вказує на таке.

Зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межахзаконуповноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Приписами статті статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи, в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даній справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, за наявності визначених законом підстав для подання до відповідного органу клопотання про виключення житла з числа службового для забезпечення позивача постійним житлом.

Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, а саме: визначення відповідачу обов`язку подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 для забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійним житлом.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 07923280), яка полягає у неподанні клопотання до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійним житлом, зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 07923280) подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 для забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійним житлом.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із врахуванням зазначеного, колегія суддів вказує, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги відповідача без задоволення підстави для здійснення повторного розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 520/4333/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій