Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/4298/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/4298/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/4298/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі – відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 085365 від 25.11.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідачем прийнято протиправну постанову № 085365 від 25.11.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу за відсутність на момент перевірки договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Разом з тим, позивач зауважував, що на момент перевірки водій надав підтвердження наявності страхових полісів ОСЦПВ на транспортний засіб та на причіп шляхом демонстрації електронного договору у візуальній формі у телефоні у форматі PDF. На переконання позивача, оскільки чинне законодавство дозволяє укладення договору в електронній формі, фізичне носіння паперового поліса не є обов`язком, якщо водій може пред`явити: електронний поліс на екрані смартфона, або QR-код / серію-номер, можливість перевірити поліс у реєстрі МТСБУ.

Крім того, позивач наголосив, що не був повідомлений про розгляд матеріалів та не запрошувався для надання пояснень, що суперечить вимогам належної процедури державного нагляду (контролю) і принципам змагальності й права бути вислуханим. Про існування Постанови Позивач довідався лише після арешту коштів у межах виконавчого провадження, відкритого державною виконавчою службою.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності належить до переліку документів для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, що визначено статтею 48 Закону №2344-ІІІ. Однак, при проведенні рейдової перевірки транспортного засобу водієм транспортного засобу не було пред`явлено договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача про пред`явлення чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в електронному вигляді, оскільки акт рейдової перевірки містить відомості про відсутність на момент перевірки такого договору. Водночас наявність чинного поліса ОСЦПВ не спростовує встановленого відповідачем факту його непред`явлення під час проведення рейдової перевірки.

Щодо доводів позивача щодо його неналежного повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суд першої інстанції зазначив про вжиття відповідачем належних заходів для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, тому вважав доводи в цій частині безпідставними.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі № 520/4298/26; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання позову та апеляційної скарги.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично відійшов від принципів адміністративного судочинства та поклав на позивача обов`язок спростовувати недоведені твердження контролюючого органу і доводити наявність документів під час перевірки. За відсутності належних доказів того, що водій не пред`явив інспектору чинні договори ОСЦПВ, висновки, викладені в Акті перевірки та оскаржуваній постанові, ґрунтуються виключно на припущеннях посадової особи контролюючого органу, що не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та належного доказування в адміністративному процесі.

Апелянт зауважив, що факт існування договорів страхування станом на дату перевірки є встановленим та неоспорюваним, проте суд фактично проігнорував зазначені докази.

Крім того, скаржник вказав, що наданий відповідачем відеозапис без аудіодоріжки не може підтвердити обставини, на які він посилається, та вважатись належним доказом. Інспектор не перевірив наявні електронні поліси, які були пред`явлені водієм, не здійснив свій обов`язок перевірити чинність полісу через МТСБУ, що займає кілька секунд, висловив суб`єктивне припущення без жодної фактичної та юридичної перевірки.

Автор скарги звертає увагу, що жодною нормою законодавства не передбачено обов`язку пред`явлення поліса виключно в паперовій формі. Більше того, чинність електронного поліса може бути негайно перевірена через Єдину централізовану базу даних МТСБУ. Отже, висновок інспектора про відсутність договору не підтверджений жодними об`єктивними даними.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Державна служба України з безпеки на транспорті подала відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що виконав у повній мірі свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, а тому останній був заздалегідь повідомлений щодо розгляду акта перевірки. Згідно з вичерпним переліком щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 703 від 16.04.2025, документами, які повинні знаходитись та пред`являтись для перевірки уповноваженим посадовим особам, зокрема, є договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. З посиланням на відеозапис відповідач зазначає про підтверджений факт відсутності у позивача договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (інспектор зазначає, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на тягач є, а на причіп відсутній і повідомляє, що буде складено акт). Вважає оскаржувану постанову правомірною, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.10.2025 № ОНР001432 старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Червінкою А.М. на ділянці автодороги Київ-Чоп М-06-436+200.

28 жовтня 2025 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортним засобом MAN НОМЕР_1 , причіп KRONE 2005xJ.

Автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 , що встановлено з товарно-транспортної накладної № 6 від 26.10.2025.

У ході проведення рейдової перевірки уповноваженою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» а саме: на момент перевірки відсутній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вказане порушення зафіксовано в акті рейдової перевірки серії ЕАР № 008506 від 28.10.2025.

25.11.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях винесено постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу № 085365 за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за яке передбачена відповідальність на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Вважаючи прийняту Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), статтею 2 якого визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі – Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Відповідно до пунктів 13, 16, 17 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.

Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник, зокрема, за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5 (пункт 19 Порядку).

За пунктом 20 Порядку № 1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та припис виносяться у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості). Постанова чи припис, складені в електронній формі, роздруковуються, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формами постанови та припису.

У справі, що розглядається, актом проведення рейдової перевірки № ЕАР008506 встановлено порушення, внаслідок чого було винесено оскаржувану постанову № 085365 від 25.11.2025 про застосування про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (на момент перевірки відсутній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності).

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 01.02.2024 у справі №600/3906/22-а, від 06.03.2024 у справі №200/4052/22

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, зокрема, Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Так, Закон України від 21.05.2024 №3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №3720-ІХ) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Відповідно до статті 6 цього Закону укладаються договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності таких видів:

1) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України (внутрішній договір страхування);

2) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті «Зелена картка» (міжнародний договір страхування).

Пунктами 3, 10 статті 4 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 №1909-ІХ передбачено, що до класів страхування іншого, ніж страхування життя, належать, зокрема, клас 3 - страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного рухомого складу), клас 10 - страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу (у тому числі відповідальності перевізника).

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Аналіз наведених норм свідчить про те, що на водія механічного транспортного засобу покладено обов`язок мати при собі чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в паперовій або електронній формі, при цьому відомості про такий договір мають підтверджуватися інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Дотримання зазначеної вимоги передбачає наявність чинного договору страхування та можливість підтвердження його чинності у встановленому законодавством порядку.

Необхідність наявності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності при здійсненні пасажирських та вантажних перевезень передбачається й іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2025 №666/44072, який набрав чинності 19.05.2025, затверджено Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Перелік №703 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, підпунктом 5 пункту 1 розділу II Переліку №°703 передбачається обов`язкова наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення, а саме: договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності.

Таким чином, слушним є висновок суду першої інстанції, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності належить до переліку документів для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, тобто до визначених статтею Закону №2344-ІІІ інших документів, передбачених законодавством.

Колегією суддів встановлено, що рейдову перевірку було проведено щодо транспортного засобу марки MAN AA1507HH, причіп KRONE 2005xJ під керуванням водія ОСОБА_2 .

З долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозапису № ЕАР 008506(1).МР4 (відеофіксації процесу перевірки), з використанням програми VSPlayer, судом апеляційної інстанції встановлено, що інспектором було висунуто вимогу до водія щодо надання страхового полісу на причіп (тайм-код 16:08:25), оскільки за наслідками перевірки нею інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, наявна інформація щодо тягача, водночас стосовно причепу відомості відсутні (16:08:44). При цьому, з розмови інспектора та водія слідує, що інспектор тричі перевіряла наявну в базі даних інформацію щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, проте були встановлені відомості лише щодо чинності страхового полісу до травня 2025 року (16:09:53; 16:11:25; 16:12:05). Інспектор також зауважила (16:12:26), що «якщо по базі не шукається, то його немає».

Доводи апелянта щодо пред`явлення водієм електронного полісу у форматі PDF на мобільному телефоні під час перевірки, а також відсутності перевірки інспектором Єдиної централізованої бази даних МТСБУ не відповідають дійсним обставинам справи, встановленим судом апеляційної інстанції під час дослідження долучених відповідачем відеозаписів фіксації процесу перевірки.

Таким чином, оскільки водієм на момент проведення рейдової перевірки не було надано уповноваженій особі відповідача чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, як і не було надано такого документу під час процедури розгляду відповідачем матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а також враховуючи відсутність на момент перевірки в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності інформації щодо наявності страхового полісу на причіп, колегія суддів дійшла висновку про порушення під час перевезення законодавства про автомобільний транспорт, а саме положення 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є підставою для застосування адміністративно- господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи дійсно містять страхові полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме:

№ 229622894 на транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 2011 року випуску, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_3 ;

№ НОМЕР_4 на причіп марки KRONE, модель SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_5 року випуску, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_6 .

У контексту зазначених обставин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020, відповідно до якої за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно - транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально - контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, подання у майбутньому документів не спростовують факт відсутності встановлених порушень, оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Посилання скаржника на долучені до позовної заяви відомості МТСБУ про чинність договорів на дату проведення перевірки ж необґрунтованим, оскільки наведена у витязі інформація актуальна станом на 01.03.2026, тобто після проведення перевірки (28.10.2025), а тому не підтверджує чинність страхових полісів на момент проведення перевірки.

Водночас суд першої інстанції правильно зауважив, що предметом дослідження у даній справі є не лише наявність у перевізника чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а й виконання обов`язку щодо пред`явлення такого документа уповноваженим посадовим особам під час здійснення державного контролю. Наявність чинного поліса ОСЦПВ не спростовує встановленого відповідачем факту його непред`явлення під час проведення рейдової перевірки.

З урахуванням наявності доведених відповідачем та не спростованих позивачем у ході судового розгляду цієї справи висновків про допущення останнім порушень законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону, а тому оскаржувана постанова від 25.11.2025 № 085365 прийнята відповідно до приписів чинного законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 по справі №520/4298/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко