Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/21671/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/21671/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, повний текст складено 13.08.26 по справі № 520/21671/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 21.07.2026 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі – ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, 61002) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2020 року (з дати звільнення) по 18 липня 2022 року (по час дії редакції статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ), у сумі 115356,42 (сто п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 42 коп;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській (ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, 61002) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2020 року (з дати звільнення) по 18 липня 2022 року (по час дії редакції статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ), у сумі 115356,42 (сто п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 42 коп;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, 61002) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року (з дати дії нині чинної редакції статті 117 КЗпП України) по 26 червня 2026 року (по час повного розрахунку), але не більше шести місяців у сумі 93145,17 (дев`яносто три тисячі сто сорок п`ять) грн. 17 коп;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській (ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, 61002) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року (з дати дії нині чинної редакції статті 117 КЗпП України) по 26 червня 2026 року (по час повного розрахунку), але не більше шести місяців у сумі 93145,17 (дев`яносто три тисячі сто сорок п`ять) грн. 17 коп;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській (ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, 61002) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні зі служби у ГУНП в Харківській області (31.01.2020) за рахунок невиплати грошового забезпечення у належному розмірі, що підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі №520/28911/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026, на виконання якого відповідачем лише 26.06.2026 виплачено належні позивачу кошти, наявні підстави для зобов`язання відповідача відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) нарахувати та виплатити на користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 у справі № 520/21671/26 позовну заяву - залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин;

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA678999980313141206084020661; код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім`я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд" або

- документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали від 23.07.2026 позивачем 01.08.2026 подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків разом з копією квитанції про оплату судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (із застосуванням коефіцієнту 0,8 до визначеної суми судового збору) в сумі 1064.96 грн.

Крім того, позивачем подано до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25, стверджував, що строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення роботодавцем окремої виплати несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення.

Враховуючи те, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 26.06.2026 шляхом зарахування на його банківський рахунок на виконання рішення суду заборгованості з несвоєчасно отриманого грошового забезпечення, а позовну заяву ОСОБА_1 подано 21.07.2026, переконував, що місячний строк звернення до суду з цим позовом позивачем дотримано.

Враховуючи викладене, просив суд вважати процесуальні строки на звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Харківській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні такими, що не пропущені, а позов поданим в межах процесуальних строків та відкрити провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 у справі №520/21671/26 позовну заяву - повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року по справі № 520/21671/26 та направити справу для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з підстав пропуску місячного строку звернення до суду не врахував актуальну правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, відповідно до якої, для встановлення початку перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні важливими є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 26.06.2026 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі №520/28911/24, а до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 21.07.2026, наполягав на дотриманні позивачем приписів частини 5 статті 122 КАС України.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 13.08.2026 - без змін.

В обґрунтування відзиву стверджував, що звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці позивач мав усвідомлювати і наявність у нього права на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці, так і згідно зі статтею 117 КЗпП України ще при первинному зверненні до суду, а не чекати винесення рішення національним судом за його позовом, набрання таким рішенням чинності та факту подальшого його виконання.

З огляду на викладене, переконував, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 2023 року, натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив, що свідчить про правомірність повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/28911/24, зокрема, зобов`язано ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки як учаснику бойових дій (14 днів) за 2020 рік, а також індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно із встановленням листопада 2015 року як базового місяця.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись приписами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, дійшов висновку про не виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 23.07.2026 та не наведення ОСОБА_1 поважних причин пропуску строку звернення до суду.

На переконання суду першої інстанції, не заявлення позивачем одночасно усіх вимог по оплаті праці при звільненні штучно збільшує період, за який можливе стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботодавця, і може розглядатися як зловживання процесуальними правами; позивач мав розуміти, що звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці, може мати право й на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, повинен був заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці, так і за статтею 117 КЗпП України ще при першому зверненні до суду, а не чекати винесення рішення національним судом за його позовом, набрання таким рішенням чинності та факту подальшого його виконання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що строк звернення до суду розпочинається з моменту здійснення відповідачем виплати позивачу належних сум за рішенням суду.

Суд вважав, що у позивача було достатньо часу для звернення до суду із вимогами по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 2023 року, натомість ОСОБА_1 своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рахунок невиплати грошового забезпечення у належному розмірі за період з 31 січня 2020 року по 26.06.2026.

В силу приписів пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, отже, військова служба в органах цивільного захисту є публічною службою.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби (військової служби).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 240/532/20 за схожих фактичних обставин сформував висновок, який полягає у тому, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Ухвалюючи згадану постанову, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 4 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) та від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а відтак, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком відповідно до приписів частини п`ятої статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2025 по справі № 320/26833/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню апеляційним судом при вирішенні спірних правовідносин.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 у справі № 200/5338/19-а.

Колегією суддів встановлено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 520/28911/24 відповідачем нараховано та виплачено позивачу 26.06.2026 частину належних йому сум грошового забезпечення у розмірі 5343,47 грн.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів статті 117 КЗпП, за наявності права на виплату суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, такий середній заробіток мав бути нарахований та виплачений відповідачем разом з частиною належних позивачу сум грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення суду 26.06.2026.

Однак не виконавши покладені на нього обов`язки з виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно із заборгованістю з грошового забезпечення, саме відповідач (а не позивач як помилково вважав суд першої інстанції) збільшив час звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, саме з моменту здійснення відповідачем 26.06.2026 відповідної виплати на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 по справі № 520/28911/24 позивач був обізнаний про не виплату суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

А відтак, з 26.06.2026 розпочався перебіг встановленого частиною 5 статті 122 КАС України строку для звернення позивача до суду з заявленими ним позовними вимогами.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом у цій справі 21.07.2026, тобто, в межах місячного строку після здійснення відповідачем остаточного розрахунку при звільнені, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 дотримано строк звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів зауважує, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25, у разі коли виплата належних сум при звільненні була здійснена не одноразово, а частинами, строк звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, має обчислюватися з дати фактичного проведення кожної такої виплати окремо.

Порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення.

Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов`язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку.

Наявність спору або судових рішень про розмір заборгованості не є визначальними для кваліфікації самої затримки, оскільки правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є не факт згоди сторін щодо суми заборгованості, а сам факт несвоєчасного виконання обов`язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення.

Таким чином, кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов`язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 у подібних правовідносинах, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа – колишній публічний службовець може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці позивач мав заявити одночасно і вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ще при першому зверненні до суду, а не чекати винесення рішення національним судом за його позовом, набрання таким рішенням чинності та факту подальшого його виконання, є хибним.

За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Беручи до уваги, що повертаючи позовну заяву з підстав пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд першої інстанції не з`ясував суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, що в свою чергу позбавило позивача права на звернення до суду з позовом про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 по справі № 520/21671/26 підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 по справі № 520/21671/26 - скасувати.

Справу № 520/21671/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко