Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №520/21531/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р.Справа № 520/21531/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, по справі № 520/21531/26

за позовом Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (далі - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 64064632 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 року позов Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області залишено без задоволення.

Не погодившись з цим судовим рішенням, Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 року та ухвалити постанову про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у справі № 520/21531/26 виконавче провадження № 64064632 було відкрито 08.01.2021, а оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору винесено 02.07.2026, тобто більш ніж через п`ять років після відкриття виконавчого провадження. Передача провадження 09.06.2026 та його прийняття 01.07.2026 не є новим відкриттям виконавчого провадження і не створюють повторно юридичного моменту, передбаченого частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII. Крім того, ні відповідачем, ні судом першої інстанції не встановлено та не підтверджено, що до винесення оскаржуваної постанови від 02.07.2026 виконавчий лист № 200/5050/20-а був повернутий стягувачу ОСОБА_1 з будь-якої із передбачених частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII підстав. Так само судом не встановлено факту закінчення виконавчого провадження № 64064632 з будь-якої із підстав, прямо визначених цією нормою у взаємозв`язку зі статтею 39 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у межах справи №200/5050/20-а заявником, ОСОБА_1 , були заявлені вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини від 18.03.2019, зобов`язання призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини на доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 14.11.2018.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.08.2020 р. у справі №200/5050/20-а було визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 18.03.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини. Зобов`язано Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні ІНФОРМАЦІЯ_1 дочки – ОСОБА_2 за заявою від 14.11.2016 та здійснити її виплату.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 р. у справі №200/5050/20-а апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 р. у справі № 200/5050/20-а – залишено без змін.

Тож, судові акти у справі №200/5050/20-а набрали законної сили 28.10.2020р., 05.11.2020р. Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.

За виконавчим листом про зобов`язання Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні ІНФОРМАЦІЯ_1 дочки – ОСОБА_2 за заявою від 14.11.2016 та здійснити її виплату державним виконавцем Торецького міського відділу виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - 08.01.2021р. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №64064632.

За викладеними у відзиві твердженнями, відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 09.06.2026 за підписом начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Могильного Ю.В виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

01.07.2026р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про прийняття виконавчого провадження №64064632.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026р. ВП №64064632 стягнуто з боржника, Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області, виконавчий збір у сумі 24.000,00 грн.

На вимогу державного виконавця від 02.07.2026р. №64064632 про вчинені дії, спрямовані на виконання рішення суду, відповідач листом від 07.07.2026р. №03/3-01012 повідомив, що на виконання судового рішення у справі № 200/5050/20-а Управлінням прийнято рішення про призначення державної соціальної допомоги від 02.11.2020, відповідно до якого допомогу призначено за період з 01.03 2016 по 31 03 2016 у розмірі 10.320,00 грн, а з 01.04.2016 по 31.03.2019 - у розмірі 860,00 грн. щомісячно. Виконавчий лист зареєстровано в базі обліку заборгованості за судовими рішеннями щодо виплат за минулі періоди, яка ведеться Управлінням, за черговістю №33. При надходженні фінансування на вищевказані цілі Управлінням перераховуються грошові кошти в порядку черговості та в повному обсязі. Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчий збір не стягується у разі, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області від 09.07.2026р. №17961 відповідача повідомлено, що виконання вищевказаних виконавчих проваджень, де УСЗН є боржником регламентує порядок примусового виконання рішень немайнового характеру, які зобов`язують боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення у відповідності до Розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Тому при виконанні виконавчих проваджень немайнового характеру ВП № 65096724, 64064299, 64064632, 64105345, 64065479, 64066434, 64065029, 63305386, 63180189, 63180614, 76821056, 60085425 виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника на час відкриття виконавчого провадження.

Стверджуючи про протиправність оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень у формі постанови про стягнення виконавчого збору від 02.07.2026р., заявник ініціював даний спір.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень при вчиненні оскарженого управлінського волевиявлення забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, до порушення прав та інтересів заявника не вдавався, позаяк виконавчий документ у виконавчому провадженні №64064632 має немайновий характер та передбачає обов`язок боржника вчинити певні дії (а не стягнення коштів), визначені п.3 ч.5 ст.27 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" підстави для несправляння виконавчого збору у даному конкретному випадку - відсутні, визначений ч.4 ст.27 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" строк справляння виконавчого збору не є присікальним (преклюзивним), оскаржене управлінське волевиявлення з приводу справляння виконавчого збору було вчинено у межах триваючого виконавчого провадження.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

Згідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Також, пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі Інструкція № 512/5) закріплено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Вказане, також закріплено в статті 40 Закону №1404-VIII якою передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вищезазначених норм, колегія суддів зазначає, що Законом України “Про виконавче провадження” по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

Так, у першому випадку, аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №580/1328/19, від 1 квітня 2020 року у справі №802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі №823/1824/17, від 27 квітня 2023 року у справі №640/26475/21, від 05 червня 2024 року у справі №400/6302/23, від 22 січня 2025 року у справі №580/11774/23.

З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що 08.01.2021 року державним виконавцем Торецького міського відділу виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мухіною Т. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64064632 з виконання листа №200/5050/20-а виданого 05.11.2020.

Однак, постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не виносилась одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження .

01.07.2026р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про прийняття виконавчого провадження №64064632.

02.07.2026 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить положень, відповідно до яких у разі зміни державного виконавця, передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого або винесення постанови про прийняття виконавчого провадження державний виконавець набуває самостійного повноваження повторно вирішувати питання про стягнення виконавчого збору шляхом винесення відповідної постанови.

Так, відповідно до частини 4 статті 25 Закон №1404-VIII передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 6 розділу V Інструкції №512/5 виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі:

якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби;

відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби;

утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби;

якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби;

ліквідації або реорганізації органу державної виконавчої служби;

наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Пунктом 9 розділу V Інструкції №512/5 встановлено, що про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

Отже, постанова про прийняття виконавчого провадження за своєю правовою природою не є постановою про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, винесення постанови про прийняття виконавчого провадження свідчить лише про прийняття вже відкритого виконавчого провадження до виконання відповідним державним виконавцем.

Відтак, саме по собі винесення 01.07.2026 року постанови про прийняття виконавчого провадження не є передбаченою Законом № 1404-VIII юридичною підставою для винесення 02.07.2026 року постанови про стягнення виконавчого збору.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем приймалось постанови щодо закінчення виконавчого провадження у розумінні ст. 39 Закону №1404-VIII.

Враховуючи вказане, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята не одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження - 08.01.2021, а лише 02.07.2026, а також прийняттю оскаржуваної постанови не передувала постанова про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз наведених обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано ані положень ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-УІІІ, ані положень ч. 3 ст. 40 цього ж Закону.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19.

Враховуючи вказане, судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем порушено саме процедуру прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору саме 02.07.2026 року у зв`язку з тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 08.01.2021 р., постанова про закінчення виконавчого провадження - відсутня, а тому такі дії державного виконавця та постанова про стягнення виконавчого збору не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість адміністративного позову Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та наявність правових підстав для залишення позовних вимог позивача без задоволення.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 64064632 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 по справі № 520/21531/26 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 64064632 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій