Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/31288/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/31288/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Гордейчука Віталія Вікторовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026, по справі № 520/31288/25

за позовом ОСОБА_1

до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування»

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України №3792 від 24.02.2025.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи №3792 від 24.02.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі нормативно-правового акта, що втратив чинність, з порушенням вимог постанови КМУ №1338 від 15.11.2024, яка є чинною та визначає нову процедуру оцінювання; містить грубі порушення процедури проведення оцінювання, передбаченої законодавством, окрема, щодо форми розгляду, складу експертної команди, дати набуття чинності рішень, належного повідомлення та обґрунтованості рішення; не враховує усіх наявних медичних документів, що підтверджують тривалий, важкий перебіг захворювання, наявність системних ускладнень, обмежень життєдіяльності та потреби у заходах соціального захисту; призвело до порушення прав позивача, зокрема на правову визначеність, участь у процедурі оцінювання, належне інформування та збереження статусу особи з інвалідністю відповідно до діючих критеріїв.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2026 здійснено заміну відповідача - Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" її правонаступником - Державним некомерційним товариством "Інститут оцінювання функціонування".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 21.07.2020 встановлена 3 група інвалідності строком до 01.08.2021, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №292423 від 22.07.2020.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №749990 від 26.08.2021 позивачу з 01.08.2021 встановлено 3 групу інвалідності на строк до 01.08.2022.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №683202 від 11.08.2022 позивачу з 01.08.2022 встановлено 3 групу інвалідності на строк до 01.08.2023.

З 01.08.2023 ОСОБА_1 3 група інвалідності строком до 01.08.2025, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №695578 від 15.08.2023.

До Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України надійшов лист Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, яким надіслано постанову старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідування ОСОБА_2 про залучення спеціалістів від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923.

Згідно з зазначеною постановою вирішено залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України»; перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами:

Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом Голови Центральної МСЕК МОЗ України Інни Ханюкової від 27.12.2024 ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність прибути не пізніше 17.01.2025 до ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» у м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-А для ретельного аналізу документів медико-експертної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності.

Експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи проведено перевірку обґрунтованості рішення №834 від 15.08.2023, за наслідками якого прийнято оскаржуване рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України №3792 від 24.02.2025

Відповідно до витягу з рішення №3792 від 24.02.2025 визнано необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству рішення №834 від 15.08.2023 про встановлення ІІІ (третьої) групи інвалідності на 2 роки. Вказане оцінювання проводилося Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності міністерства охорони здоров`я України» в порядку заочного розгляду на підставі листа ДБР №363779/01/24 від 25.10.2024.

За результатами здійсненої перевірки за наслідками проведеного аналізу медико-експертної справи позивача встановлено, що ІІІ група інвалідності, загальне захворювання, строком на 2 роки встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 , мають місце незначні патологічні зміни з боку серцево-судинної системи, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності. Підстава: «Постанова КМУ від 03.12.2009 №1317».

Не погодившись із рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог законодавства та на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, доручень МОЗ України, СБУ, ДБР про здійснення перевірок обґрунтованості рішень Обласних МСЕК щодо зазначених у додатках до запитів осіб.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.

Положеннями ст. 7 Закону № 2961-IV передбачено, що залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022). У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Також, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 встановлено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів (далі - робочі групи).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-IX (далі - Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до абзацу 1-6 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX, установлено, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;

документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:

- видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

- рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;

- особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 10 п. 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

15.11.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п. 3 Постанови установлено зокрема, що з моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи: перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ № 1338 (далі - Положення № 1338, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 1 Положення № 1338).

Згідно з п. 3 Положення № 1338 експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (п. 6 Положення № 1338).

Пунктом 8 Положення № 1338 визначено, зокрема, що Центр оцінювання функціонального стану особи:

1) надає організаційно-методичне консультування експертним командам;

2) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;

3) здійснює обмін інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення оцінювання, відповідно до Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого МОЗ;

4) узагальнює, аналізує та інформує МОЗ та правоохоронні органи про випадки необґрунтованого прийняття рішень експертними командами;

5) перевіряє під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

У свою чергу Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (далі - Порядок № 1338, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання).

Відповідно до п. 51 Порядку № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, або рішенні, ухвалі суду від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно з п. 52 Порядку № 1338 центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття цієї особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених підстав, що випливають з його контрольно-моніторингових функцій. Такими підставами можуть бути: (1) на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді; (2) за запитом робочої групи з моніторингу; (3) за результатами внутрішнього моніторингу, здійснення якого забезпечується безпосередньо Центром оцінювання функціонального стану особи.

Отже, визначальним для перевірки дотримання відповідачем порядку здійснення перевірки оскаржуваного рішення є встановлення підставності його перегляду.

Подібний висновок викладений у Постанові КАС ВС від 20.02.2026 по справі № 280/4630/25.

Зі змісту витягу з рішення експертної команди №3792 від 24.02.2025 встановлено, що у гр. 6.1. "Підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці" зазначено: "Спеціаліст», у гр. 6.2. "Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці» вказано: "лист ДБР №363779/01/24 від 25.10.2024".

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що в силу п. 51 Порядку № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Отже, лист ДБР, який наведений у рішенні експертної команди №3792 від 24.02.2025 як документ, на підставі якого ініційовано перевірку не є процесуальним рішенням компетентного органу, на підставі якого Центр оцінювання функціонального стану особи уповноважений проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності.

Посилання відповідача на лист ДБР №3187-25/10-2-0201-1348/25 від 31.01.2025 із доданою до нього постановою слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідування Чернобаєва С.І. від 31.01.2025 про залучення спеціалістів у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 колегією суддів не приймаються, оскільки виходячи зі змісту витягу з рішення №3792 від 24.02.2025 вказаний документ не був підставою ініціювання перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №3792 від 24.02.2025 у графі 7 «дати перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці» містить відомості щодо дати початку проведення перевірки – 25.10.2024.

У той же час, постанова старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідування Чернобаєва С.І. про залучення спеціалістів у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024, на яку як на підставу проведення перевірки обґрунтованості рішення посилається відповідач, була прийнята 31.01.2025, та направлена До Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України листом ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, який отримано адресатом 04.02.2025.

Отже, згідно з витягом з оскаржуваного рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи перевірка обґрунтованості рішення розпочалася 25.10.2024, що є датою, яка передує моменту винесення слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань постанови про залучення спеціалістів у кримінальному провадженні, яка за твердженням відповідача є підставою ініціювання перевірки обґрунтованості рішення.

На додаток до наведеного, колегія суддів звертає увагу, що обґрунтовуючи рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №3792 від 24.02.2025 за результатами перевірки обґрунтованості рішення відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", яка на момент прийняття оскаржуваного рішення вже втратила чинність (01.01.2025).

Крім того, стосовно доводів позивача щодо незабезпечення реалізації його права на участь у проведенні перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 підп. 2 п. 8 Положення № 1338 якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинне бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, щодо якого проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

Отже, Положенням № 1338 встановлено обов`язок експертної команди повідомити особу про проведення повторного оцінювання на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Натомість, у ході судового розгляду не встановлено та відповідачем не заперечувалось, що позивач про проведення повторного оцінювання належним чином не повідомлявся.

Питання співвідношення принципів правомірності та суворого дотримання встановленої законом процедури в діяльності суб`єкта владних повноважень були предметом дослідження Верховного Суду під час розгляду справи №320/1510/20 та викладені у постанові від 27.09.2022.

Так, при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, слід виходити з того, що протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

При цьому, межею, яка розділяє істотне порушення процедури від неістотного, є встановлення обставини того, чи міг суб`єкт владних повноважень ініціювати початок процедури, за наслідком якої прийняте спірне рішення, за умови безумовного дотримання закону.

Виходячи з обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що встановлення факту дій відповідача поза межами своїх повноважень, що вразилось у проведенні перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії за відсутності передбачених законом підстав, є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.

Водночас, встановлення протиправності рішення внаслідок недотримання законодавчо визначених умов для проведення перевірки зумовлює відсутність підстав для перевірки висновків відповідача, зроблених за її результатами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідачем не виконано обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, щодо доказування правомірності свого рішення, з огляду на що колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржуване рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України №3792 від 24.02.2025 не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по справі вказаного вище враховано не було, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи правова допомога позивачу надавалась Адвокатським бюро «Віталія Гордейчука» на підставі договору про надання правової допомоги від 21.11.2025.

На підтвердження надання адвокатом позивачу правничої допомоги надано: акт наданих послуг від 17.12.2025 до Договору про надання правової допомоги від 21.11.2025, рахунок на оплату №1 від 17.12.2025, платіжна інструкція від 18.12.2025, акт наданих послуг № 2 від 21.09.2026 до Договору про надання правової допомоги від 21.11.2025, рахунок на оплату №2 від 21.09.2026, платіжна інструкція від 22.09.2026.

Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг позивачу надані наступні послуги:

- аналіз рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» №3792 від 24.02.2025 на предмет обґрунтованості та можливості оскарження в судовому порядку - тривалість витраченого часу - 1 год. – 4000 грн.;

- підготовка та направлення адвокатського запиту до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» - тривалість витраченого часу - 30 хв. – 2000 грн.;

- підготовка та подання адміністративного позову до Харківського окружного адміністративного суду щодо оскарження рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» №3792 від 24.02.2025 (справа №520/31288/25) - тривалість витраченого часу - 6 год. – 24000 грн.;

- написання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 по справі №520/31288/25 - тривалість витраченого часу - 4 год. – 16000 грн.

Загальна вартість наданих послуг у даній справі за результатами розгляду справи складає 30000 грн. у суді першої інстанції та 16000 грн. у суді апеляційної інстанції.

Вартість послуг із надання професійної правничої допомоги позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 18.12.2025, від 22.09.2026.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката колегія суддів зазначає, що наведені послуги у своїй сукупності мають результатом підготовку та складання адміністративного позову та апеляційної скарги, що в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі свідчить про те, що реальним результатом, який відображено у актах приймання-передачі послуг є складання позовної заяви та апеляційної скарги.

При цьому, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та їх обсягом.

Так, колегія суддів не погоджується із розміром витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу та надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви та апеляційної скарги критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, врахуванню підлягає суть спірних правовідносин, проведення розгляду справи в порядку спрощеного провадження без участі сторін.

Також, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга за своїм змістом частково дублює зміст позовної заяви, складається з раніше викладених обставин справи, норм законодавства, отже заявлена позивачем до відшкодування сума витрат в розмірі 16000 грн. за даний вид робіт є завищеною та неспівмірною з реальними затратами часу.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що заявлені до відшкодування суми є не обґрунтованими, а вартість наданих послуг, як у суді першої інстанції, так і суді апеляційної інстанції є завищеною, тому з дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності, складність справи, предмет позову та обставини справи, характер і тривалість професійних відносин адвоката з позивачем, з огляду на те, що справа є незначної складності та розгляд справи проведений в порядку письмового провадження без участі сторін, заява позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених на оплату правової допомоги під час розгляду справи є частково обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині відшкодування судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції у розмірі 15000 грн. та 8000 грн. у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь позивача підлягають витрати у сумі 23000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. згідно з квитанцією від 03.12.2025, за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,5 грн. згідно з квитанцією від 31.08.21026.

Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду справи апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, внаслідок чого позовні вимоги задоволено у повному обсязі, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,46 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Гордейчука Віталія Вікторовича - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 по справі № 520/31288/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України №3792 від 24.02.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування». (код ЄДРПОУ 03191673; пров. Ф. Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,46 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов