Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №440/15186/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 440/15186/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 (суддя Канигіна Т.С.; м. Полтава) по справі № 440/15186/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі – ГУ ДПС в Полтавській області, відповідач, апелянт), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 24.10.2024 №00151310705 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на загальну суму 54289,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року по справі № 440/15186/24 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області від 24.10.2024 №00151310705.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 призначено наказом ГУ ДПС у м. Києві від 02.10.2024 №6573-П на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв`язку з надходженням інформації про можливі порушення порядку проведення розрахункових операцій. Фактичною підставою для прийняття наказу була доповідна записка управління фактичних перевірок від 02.10.2024 №1893/26-15-07-07-00-12. Стверджує, що наказ містить усі передбачені пунктом 81.1 статті 81 ПК України реквізити: правові та фактичні підстави перевірки, її вид, мету, тривалість, період діяльності, що перевіряється, відомості про посадових осіб та об`єкт перевірки. При цьому ПК України не вимагає докладного викладення в наказі отриманої податковим органом інформації або конкретного порушення платника. Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.

Апелянт заперечує висновок суду першої інстанції про неналежне визначення об`єкта перевірки, так як зазначення в наказі мобільного об`єкта продажу у вигляді кур`єрської доставки інтернет-магазину та адреси: АДРЕСА_1 , було достатнім для визначення об`єкта перевірки, а допущена розбіжність у назві інтернет-магазину не свідчить про незаконність наказу. Крім того, до початку перевірки особі, яка фактично здійснювала розрахункові операції в магазині, було вручено копію наказу та направлення на перевірку, а також пред`явлено службові посвідчення перевіряльників, що підтверджується підписами цієї особи в направленнях. Отже, на думку апелянта, перевірку призначено та проведено з дотриманням установленої процедури.

Щодо встановленого порушення порядку проведення розрахункових операцій, апелянт зазначає, що перед початком фактичної перевірки працівниками податкового органу проведено контрольну розрахункову операцію: придбано Apple iPhone 15 Pro Black Titanium вартістю 53 990 грн та сплачено 299 грн за доставку. Загальна сума операції становила 54 289 грн. Однак, як стверджує відповідач, ФОП ОСОБА_1 не провів зазначену розрахункову операцію на повну суму через РРО або ПРРО та не видав покупцеві відповідний розрахунковий документ, що є порушенням пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР.

З огляду на викладене, апелянт вважає законним податкове повідомлення-рішення від 24.10.2024 №0015140705, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 54 289 грн. Оскільки порушення вчинено вперше, розмір фінансової санкції відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР становить 100 відсотків вартості товарів і послуг, реалізованих із порушенням установленого порядку проведення розрахунків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції про відсутність належних підстав для проведення перевірки. У доповідній записці та додатку до неї, на підставі яких видано наказ від 02.10.2024 №6573-П, відсутні будь-які відомості про ФОП ОСОБА_1 , його РНОКПП та місце здійснення ним господарської діяльності. Натомість у цих документах зазначено мобільний об`єкт продажу у вигляді кур`єрської доставки інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 не спростовує правильності рішення, оскільки суд першої інстанції врахував наведені в ній висновки та встановив, що інформація, яка стала підставою для перевірки, не стосувалася саме позивача. Крім того, в апеляційній скарзі контролюючий орган стверджує, що перевірка проводилася в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас позивач не здійснює діяльності під цією торговельною маркою та за вказаною адресою. Матеріали справи також не містять доказів здійснення ним там господарської діяльності. Тому, на переконання позивача, доводи апелянта щодо суб`єкта, об`єкта та місця проведення перевірки є суперечливими.

Також позивач зазначає, що наказ і направлення на перевірку були вручені ОСОБА_2 , який надавав позивачу кур`єрські послуги на підставі цивільно-правового договору. Доказів того, що ця особа була працівником позивача, його уповноваженим представником, особою, яка фактично проводила розрахункові операції, або мала право отримувати документи контролюючого органу, матеріали справи не містять. Отже, передбачені статтею 81 ПК України документи не були вручені позивачу чи уповноваженій ним особі, а перевірку проведено без його відома та участі. Крім того, позивачу не було надіслано акт перевірки, унаслідок чого він був позбавлений можливості подати заперечення, пояснення та додаткові документи.

Також позивач заперечує доведеність факту продажу ним товару без застосування РРО або ПРРО. Наявна у справі копія видаткової накладної від 03.10.2024 №5471 не містить підпису та відомостей про покупця, а тому не підтверджує фактичного передання товару та проведення розрахункової операції. Інших доказів продажу товару саме позивачем, зокрема відеозапису контрольної закупки або пояснень свідків, контролюючим органом не надано. У зв`язку із цим позивач вважає недоведеним порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР і, відповідно, безпідставним застосування штрафу в розмірі 54 289 грн.

Позивач звертає увагу, що апелянт безпідставно посилається на порушення судом статті 201 ПК України, яка регулює питання складання податкових накладних і справляння ПДВ та не стосується спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пройшов процедуру державної реєстрації та набув правового статусу суб`єкта господарювання в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15.05.2003, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 25750000000001752, дата реєстрації: 22.04.2019.

Основним видом діяльності позивача є "46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, а додатковими видами діяльності: "47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах", "47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах", "47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах", "47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах", "47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, "47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет", "47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами", "63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність", "73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки", "95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування".

Відповідно до доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу Управління фактичних перевірок ГУ ДПС у м. Києві від 02.10.2024 №1893/26-15-07-07-00-12 в ході виконання функціональних повноважень управлінням фактичних перевірок ГУ ДПС у м. Києві стало відомо про діяльність на території м. Києва інтернет-магазинів, які здійснюють роздрібну торгівлю, зокрема, товарами, складною побутовою технікою, яка підлягає гарантійному ремонту через мобільний об`єкт продажу у вигляді кур`єрської доставки без застосування РРО/ПРРО, без видачі фіскальних розрахункових документів при проведенні розрахунків та відсутність можливості розраховуватися у безготівковій формі. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві отримано інформацію стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки "АРРLЕ" на території м. Києва (лист ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07). Пропозиції: дозволити проведення фактичних перевірок платників податків/об`єктів, зазначених у додатку до доповідної записки, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України протягом жовтня 2024 року.

У переліку платників податків (об`єктів), що здійснюються свою діяльність з порушенням вимог законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи, значиться: Мобільний об`єкт продажу у вигляді кур`єрської доставки Інтернет-магазину "МcStore", м. Київ, вул. Коперника, 10А, ДПІ за місцем здійснення діяльності 2659.

02.10.2024 заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві І. Якушко винесено наказ №6573-п "Про проведення фактичних перевірок", згідно з яким на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України від 21.06.2012 №5007-VI "Про ціни і ціноутворення", також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, наказано провести фактичні перевірки платників податків/об`єктів, зазначених у додатках 1-3, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 02.10.2024 №1893/26-15-07-07-00-12.

Згідно з додатком 1 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 02.10.2024 №6573-п, назва суб`єкта господарювання: Мобільний об`єкт продажу у вигляді кур`єрської доставки Інтернет-магазину "МcStore", адреса об`єкта: м. Київ, вул. Коперника, 10А, тривалість перевірки: не повинна перевищувати 10 діб, дата початку перевірки 02.10.2024; період діяльності, що перевіряється: згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України.

02.10.2024 за підписом заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві І. Якушко оформлені направлення на перевірку №22764/26-15-07-07-01 та №22765/26-15-07-07-03.

03.10.2024 о 15:00 год. ГУ ДПС у м. Києві було проведено фактичну перевірку господарської одиниці – Мобільний об`єкт у вигляді кур`єрської доставки інтернет-магазину "McStore", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 10-А, суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ (РНОКПП): НОМЕР_1 , адреса державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності: АДРЕСА_3 , зареєстрованого в органі ДПС ГУ ДПС у Полтавській обл. (1622).

Службові посвідчення та направлення на фактичну перевірку пред`являлися ОСОБА_2 , який представився кур`єром. Копію наказу про проведення фактичних перевірок також вручено ОСОБА_2 . Вказане підтверджується підписами ОСОБА_2 у направленнях на перевірку.

За результатами проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у м. Києві складений акт фактичної перевірки від 03.10.2024, яким встановлено непроведення розрахункової операції через ПРРО/РРО та невидачу відповідного розрахункового документу при продажу мобільного телефону Іphone 15 PRO (МТ QW3) за ціною 53990,00 грн та послуги з доставки 299,00 грн на загальну суму 54289,00 грн. Вищезазначена контрольно-розрахункова операція була проведена перед початком перевірки, розрахунок проводив ОСОБА_2 , який представився кур`єром, проте, повідомлення до податкового органу за нього не надходило, що свідчить про неоформлення трудових відносин з працівником. Також у кур`єра був відсутній термінал, що не забезпечує можливість безготівкового розрахунку з покупцями. Перевіркою встановлено, що було проведено розрахунок у готівковій формі на загальну суму 54289,00 грн, що є порушенням Порядку розрахунків у готівковій формі (понад 50000 грн) з однією фізичною особою. Протоколи не складались.

Згідно з висновками акта фактичної перевірки встановлено порушення:

- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

- пункту 6 Розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017;

- пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 № 894 "Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)";

- частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.

Акт фактичної перевірки підписаний ОСОБА_2 без зауважень та примірник вказаного акта отриманий останнім 03.10.2024, про що свідчать його підписи в акті.

На підставі висновків акта ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2024 №00151310705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 54289,00 грн. Вказане ППР було направлено на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 та вручено останньому 26.10.2024, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення від 24.10.2024 №00151310705, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доповідна записка, яка стала підставою для призначення фактичної перевірки, не містила відомостей про ФОП ОСОБА_1 , а в наказі від 02.10.2024 №6573-п не було чітко визначено суб`єкта та об`єкт перевірки: не зазначено РНОКПП позивача, наведено іншу назву інтернет-магазину та адресу, за якою позивач не здійснював господарської діяльності. Крім того, документи на проведення перевірки та її акт були вручені кур`єру ОСОБА_2 , який не був працівником чи уповноваженим представником позивача, а саму перевірку проведено без участі та відома останнього, що позбавило його можливості подати заперечення й пояснення. Суд також визнав недоведеним факт продажу позивачем товару без застосування РРО, оскільки видаткова накладна не містила даних і підпису покупця, а інших належних доказів передачі товару та проведення розрахункової операції контролюючим органом не надано. З огляду на це суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 54 289 грн та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення.

Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Згідно з п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Слід зазначити, що наказ про проведення перевірки є ключовим документом на підставі якого контролюючий орган може приступити до проведення перевірки.

При цьому, наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків.

Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.

У зв`язку з цим наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки.

Вимоги п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо обов`язкового зазначення в наказі найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта, виду та підстав перевірки мають імперативний характер та спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю.

Натомість, відсутність чіткої індивідуалізації у спірному наказі або її заміна узагальненими чи розмитими позначеннями фактично нівелює принцип правової визначеності.

Так, матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 02.10.2024 №6573-п призначено фактичну перевірку мобільного об`єкта продажу у вигляді кур`єрської доставки інтернет-магазину «McStore» за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 10-А, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та пункту 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Фактичною підставою для її проведення визначено доповідну записку управління фактичних перевірок від 02.10.2024 №1893/26-15-07-07-00-12.

Водночас у додатку 1 до наказу від 02.10.2024 №6573-п у графі «Назва платника податків/об`єкта, перевірка якого проводиться» зазначено: «Мобільний об`єкт продажу у вигляді кур`єрської доставки інтернет-магазину “McStore”», а у графі «Назва/Адреса об`єкта, перевірка якого проводиться» - «м. Київ, вул. Коперника, 10-А». Графа «Код ЄДРПОУ/РНОКПП» залишена незаповненою.

Відповідно до доповідної записки управління фактичних перевірок ГУ ДПС у м. Києві від 02.10.2024 №1893/26-15-07-07-00-12 контролюючим органом отримано інформацію про можливу реалізацію інтернет-магазинами на території міста Києва складної побутової техніки через мобільні об`єкти продажу у вигляді кур`єрської доставки без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідних розрахункових документів.

У додатку до зазначеної доповідної записки містяться відомості про мобільний об`єкт продажу у вигляді кур`єрської доставки інтернет-магазину «McStore» за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 10-А. Водночас відомості про ФОП ОСОБА_1 , його РНОКПП або місце здійснення ним господарської діяльності у доповідній записці та додатку до неї відсутні.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Судової палати, викладеного в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним».

Враховуючи зміст наказу від 02.10.2024 №6573-п та доповідної записки від 02.10.2024 №1893/26-15-07-07-00-12, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про наявність передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстави для призначення фактичної перевірки. Нерозкриття в наказі повного змісту отриманої інформації та конкретного можливого порушення не свідчить про його протиправність.

Разом із тим наявність підстави для призначення фактичної перевірки не звільняє контролюючий орган від обов`язку належним чином визначити у наказі платника податків або об`єкт, щодо якого проводиться перевірка.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює господарську діяльність через інтернет-магазин «MyCloudStore», що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті цього інтернет-магазину, а також видатковою накладною від 03.10.2024 №5471, яка містить відповідну назву та відбиток печатки з логотипом «MyCloudStore».

Отже, зазначена в наказі назва інтернет-магазину «McStore» не відповідає назві інтернет-магазину, через який позивач здійснює господарську діяльність. При цьому РНОКПП ФОП ОСОБА_1 у наказі не зазначено.

Крім того, матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем господарської діяльності або розташування належного йому господарського чи іншого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість на сайті інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та у видатковій накладній від 03.10.2024 №5471 зазначено інші адреси здійснення діяльності: АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_1 .

Контролюючим органом не наведено обставин, на підставі яких адресу: АДРЕСА_1 , було визначено місцем фактичного здійснення позивачем господарської діяльності. Відповідних доказів не надано й під час апеляційного розгляду справи.

Більше того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що перевірку проведено щодо магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , хоча така назва відсутня у наказі про проведення перевірки та не відповідає назві інтернет-магазину позивача.

Така невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі, та суб`єктом, щодо якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта. Адже наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах.

Належне визначення адресата наказу є визначальною умовою його легітимності, оскільки саме цей елемент забезпечує персоніфікований характер державного втручання. У разі відсутності чіткого визначення платника податків наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки.

Отже, значення наказу у процедурі податкового контролю полягає не лише у формальному оформленні рішення контролюючого органу, а у забезпеченні законності початку перевірки, визначеності її меж та гарантуванні прав платника податків. Недотримання вимог щодо індивідуалізації суб`єкта перевірки ставить під сумнів правомірність усієї процедури податкового контролю, що здійснювалася на підставі такого наказу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, будь-яка реалізація владних управлінських функцій контролюючим органом повинна мати чітку нормативну підставу та здійснюватися у строго встановленому законом порядку.

Оскільки спірний наказ про проведення перевірки не забезпечував належної індивідуалізації платника податків, стосовно якого прийнято рішення про контроль, подальше здійснення перевірочних заходів щодо ФОП ОСОБА_1 не відповідало вимогам законності.

Крім того, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем встановленого порядку ознайомлення позивача з документами перевірки та її результатами.

Так, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 до початку фактичної перевірки копію наказу від 02.10.2024 №6573-п та направлення на її проведення не вручено і не надіслано. Позивач під час перевірки присутній не був та про її проведення не повідомлявся.

Матеріали справи також не містять доказів направлення або вручення позивачу акта фактичної перевірки від 04.10.2024 №110254/26/15/07/ НОМЕР_1 , а також будь-яких запитів про надання документів чи пояснень з питань, що були предметом перевірки.

Посилання апелянта на пред`явлення документів та вручення акта перевірки кур`єру не спростовує встановленої обставини, що безпосередньо ФОП ОСОБА_1 про проведення перевірки та її результати повідомлений не був, а доказів отримання ним відповідних документів до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач не мав можливості до прийняття податкового повідомлення-рішення надати контролюючому органу документи та пояснення щодо своєї непричетності до об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , невідповідності назви інтернет-магазину, обставин здійснення кур`єрської доставки та проведення спірної розрахункової операції, а також подати заперечення до акта перевірки.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що встановлені у справі порушення, допущені при оформленні та визначенні змісту наказу про проведення перевірки, є такими, що мають істотний характер, оскільки стосуються базової передумови здійснення податкового контролю - належної та індивідуалізованої правової підстави для його початку.

Невідповідність наказу вимогам Податкового кодексу України щодо визначення конкретного платника податків та об`єкта перевірки, а також фактичне проведення перевірки щодо іншого суб`єкта, ніж той, який зазначений у наказі, свідчить про порушення процедури призначення перевірки, що є визначальною стадією податкового контролю. У такому випадку сам наказ не може розглядатися як належна та законна підстава для проведення перевірки.

Суд виходить з того, що протиправність наказу про проведення перевірки має наслідком незаконність усіх дій контролюючого органу, вчинених на його виконання, а також результатів такої перевірки, оформлених відповідними актами та прийнятими на їх підставі рішеннями. За відсутності належної правової підстави для проведення перевірки, сам процес її здійснення не породжує правомірних юридичних наслідків.

У зв`язку з цим усі інші доводи сторін, наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі, у тому числі щодо правильності встановлених під час перевірки обставин, оцінки доказів та застосування норм матеріального права, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки вони стосуються наслідків перевірки, яка проведена з істотним порушенням процедури її призначення.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суттєві процедурні порушення, допущені контролюючим органом є самостійними наслідками визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

При вирішенні справи, судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 09.06.2026 у справі № 380/26084/24.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність проведення фактичної перевірки.

Таким чином, оскільки допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 по справі № 440/15186/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко