Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №440/16997/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р. Справа № 440/16997/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 23.02.26 по справі № 440/16997/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі – ГУ ДСНС у Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області у нездійсненні перерахунку та видачі додаткової довідки про роботу в зоні Чорнобильської АЕС Федоренку Миколі Володимировичу, ІПН НОМЕР_1 , щодо порушення невиконанням вимог пп. 3 п. 4 Постанови від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для призначення йому пенсії по інвалідності, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в смт. Прип`ять за 26 квітня 1986 року з 02 год.10 хв. до 26.04.1996 до 23 год. 55 хв., що відповідає по часу перебування в зоні Чорнобильської АЕС 09 год. 45 хв., в розмірі відшкодування фактичних збитків на підставі оновленої довідки до раніше виданої довідки від 08 травня 2012 року № 17-14/Ф-68, виданої ВПО УВС Полтавського міськвиконкому, та не взяття розміру заробітної плати в повній мірі зі збереженим середнім заробітком за період перебування в зоні Чорнобильської катастрофи при оплаті праці за дні роботи в зоні, що становить 06.94 крб. (нуль шість крб., 94 коп., бережений середній заробіток для обрахунку) плюсується з графою (графою 2 нижня частина довідки, оплата праці за дні роботи в зоні), яка становить 323.19 крб. плюсується з резерв в сумі 18.51 крб. (вісімнадцять крб. 51 коп., резерв 1/3 робочого часу), що всього складає-348.64крб., яка ділиться на 1 та множиться на 25.4, що становить 8855.46крб. з додаванням до обчисленої заробітної плати 615.0 крб. (шість сот п`ятнадцять крб.), за одноразову винагороду умовно перераховану згідно з наказом МВС СССР №149 від 26.05.1986 та згідно зі списком особового складу УПО УВД Київського міськвиконкому за фактичну роботу в зоні відчуження Чорнобильської

- зобов`язати Головне Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та видати додаткову довідку про суму заробітку в Чорнобильській АЕС для подальшого обрахунку пенсії ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , щодо порушення невиконанням вимог постанови пп. 3 п. 4 постанови 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для призначення пенсії по інвалідності, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в смт. Прип`ять за 26 квітня 1986 року з 02 год.10 хв., до 26.04.1996 до 23 год 55 хв, що становить по часу перебування в зоні Чорнобильської АЕС 09 год 45 хв в розмірі відшкодування фактичних збитків на підставі оновленої довідки до раніше виданої довідки від 08 травня 2012 року №17-14/Ф-68, виданої ВПО УВС Полтавського міськвиконкому, та не взяття розміру заробітної плати в повній сумі зі збереженим середнім заробітком за період перебування в зоні Чорнобильської АЕС при оплаті праці за дні роботи в зоні в сумі що становить 06.94 крб ( плюсується з графою (графою 2 нижня частина довідки, оплата праці за дні роботи в зоні), яка становить 323.19 крб. плюсується з резерв в сумі 18.51 крб (вісімнадцять крб 51 коп, резерв 1/3 робочого часу), що всього складає - 348.64 крб (триста сорок вісім крб 64 коп), яка ділиться на 1 та множиться на 25.4, що становить 8855.46 крб з додаванням до обчисленої заробітної плати 615.0 крб, за одноразову винагороду умовно перераховану згідно з наказом МВС СССР № 149 від 26.05.1986 та згідно зі списком особового складу УПО УВД Київського міськвиконкому за фактичну роботу в зоні відчуження Чорнобильської катастрофі, що становить 9470.46 крб. за 26 квітня 1986 року починаючи з 01 с

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність відмови відповідача у складенні та наданні позивачу оновленої довідки про заробітну плату з урахуванням періоду перебування ОСОБА_1 в зоні Чорнобильської АЕС впродовж 09 годин 45 хвилин 26.04.1986 із застосуванням кратності, що додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу), що призводить до порушення прав позивача на отримання пенсії у належному розмірі.

Переконував, що попередня довідка від 08.05.2012 № 17-14/Ф-68, на підставі якої обчислюється пенсія позивача, не містить у графі 4 відомостей про перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження по ліквідації пожежі (зона 3, в якій розмір заробітної плати враховується у п`ятикратному розмірі) 26.04.1986 протягом 09 годин 45 хвилин, а розрахунок заробітної плати проведено без урахування доплати за перебування в зоні в понаднормовий час, що суперечить приписам постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Постанова № 1210).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №440/16997/25 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (вул. Решетилівська, 26/1, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38610079) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав, що долученими до матеріалів справи доказами підтверджуються обставини перебування позивача в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у м. Прип`ять протягом 09 годин 45 хвилин під час виконання завдань з ліквідації пожежі в зоні 3, заробітна плата в якій обчислюється у п`ятикратному розмірі, що свідчить про наявність підстав для внесення таких відомостей до оновленої довідки для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у якій замість годинної тарифної ставки, яка повинна становити 6,84 крб, зазначено денну в розмірі 27,32 крб, виходячи з 8 годинного робочого дня, що свідчить про неврахування усього часу перебування позивача у зоні відчуження та штучне зменшення розміру належної ОСОБА_1 заробітної плати.

Зауважив, що листом Управління пожежної охорони м. Київ (далі – УПО м. Київ) від 30.11.1992 № 54/3/733 повідомляло начальника Управління пожежної охорони м. Полтави (далі – УПО м. Полтави) про те, що оплата за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відкомандированому складу, зокрема ОСОБА_1 на місці не здійснювалась, отже виплата грошового забезпечення мала бути проведена позивачу на місці проходження служби відповідно до фактично відпрацьованого часу, однак відповідач таких дій не вчинив, чим позбавив позивача права на отримання заробітної плати за 09 годин 45 хвилин виконання обов`язків у зоні відчуження та відображення таких відомостей у довідці про розмір заробітної плати, що не було враховано судом першої інстанції.

В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 20.08.2019.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 позивач є особою з ІІ групою інвалідності, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

08.05.2012 ОСОБА_1 було видано довідку № 17-14/Ф-68 про те, що йому за роботу в населених пунктах зони відчуження з 26 квітня по 26 квітня 1986 року по місцю роботи ВПО УВС Полтавського виконкому на посаді інспектора СВПЧ-1 встановлено посадовий оклад – 95,00 крб, звання – 110,00 крб, виплачена заробітна плата в сумі 67,77 крб., з урахуванням коефіцієнта 4, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Окрім іншого, довідка містить інформацію про збережений середній заробіток позивача за дні роботи (служби) в зоні відчуження в 1986 році – 6,94; дані про оплату праці за дні роботи (служби) в зоні відчуження – 27,32; премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986 році, а саме: 18,51 - резерв 1/3 робочого часу з виплатою денної ставки посадового окладу та окладу за звання, умовно перерахованого відповідно до листа МНС від 13.04.2012 № 03-3654/201; 615,01 – одноразова винагорода, умовно перерахована згідно з наказом МВС СССР від 26.05.1986 № 0149 та списком особового складу УПО УВД Київського міськвиконкому. Загальна сума довідки складає 667,77.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області про видачу оновленої довідки про грошове забезпечення під час перебування в зоні Чорнобильської АЕС.

Листом від 08.09.2025 № 01-01-04-Ф-429/61-16 Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області повідомило про відсутність підстав для видачі довідки.

Не погодившись з діями (бездіяльністю) Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області у нездійсненні перерахунку та видачі додаткової довідки про роботу в зоні Чорнобильської АЕС, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та відсутності у позивача права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за час перебування в зоні Чорнобильської АЕС, оскільки позивач проходив внутрішню службу в органах Міністерства внутрішніх справ Української РСР на посаді старшого пожежного у званні молодшого сержанта внутрішньої служби, а відтак належав до осіб рядового складу органів внутрішніх справ, які перебували у публічно-службових правовідносинах, а не у трудових відносинах, у зв`язку з чим ОСОБА_1 встановлювався місячний посадовий оклад, що визначав розмір денної, а не погодинної тарифної ставки.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки органи Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій не є компетенційними правонаступниками органів пожежної охорони системи МВС Української РСР та органів пожежної охорони системи МВС України в частині обрахунку грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідач, як територіальний орган цивільного захисту не наділений повноваженнями видавати розпорядчі акти щодо грошового забезпечення позивача, який проходив публічну службу в органах в органах Міністерства внутрішніх справ Української РСР, оскільки ОСОБА_1 перебував у службово-правових відносинах з іншим суб`єктом владних повноважень, а саме з відповідним органом внутрішніх справ, у системі якого він проходив службу, що унеможливлює задоволення вимог про зобов`язання територіального органу цивільного захисту здійснити перерахунок грошового забезпечення та видати відповідні довідки чи накази.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок відмови ГУ ДСНС у Полтавській області у видачі позивачу додаткової довідки про грошове забезпечення під час перебування в зоні Чорнобильської АЕС для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , як особі, яка проходила службу в органах Міністерства внутрішніх справ Української РСР, мала спеціальне звання - молодший лейтенант та на час виконання службових обов`язків у зоні відчуження Чорнобильської АЕС належала до осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням часу перебування позивача в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у м. Прип`ять протягом 09 годин 45 хвилин, обчисленого з урахуванням годинної тарифної ставки - 6,84 крб.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991(далі - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

За змістом статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частинами 1, 2 статті 54 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

За приписами частини 1 статті 60- 2 Закону № 796-ХІІ призначення пенсій провадиться відповідно до законодавства, чинного на час звернення особи за призначенням пенсії. Перерахунок пенсій проводиться відповідно до законодавства, чинного на час проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до вимог частини 4 статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування..

Згідно зі статтею 57 Закону № 796-ХІІ визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - заробітна плата (дохід) визначається шляхом поділу загальної суми заробітної плати (доходу) за календарні місяці роботи на кількість зазначених місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - заробітна плата (дохід) визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - заробітна плата (дохід) визначається за відповідний календарний місяць з додаванням до заробітної плати (доходу) на основній роботі.

Для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення, визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі – Порядок № 1210).

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Пунктом 6 Порядку № 1210 встановлено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленої заробітної плати (обчисленого доходу).

Пунктом 8 Порядку № 1210 передбачено, що в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців.

Пунктом 2.10 Порядку № 1210 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Колегією суддів встановлено, що у 1986 році позивач проходив внутрішню службу в органах Міністерства внутрішніх справ Української РСР на посаді старшого пожежного у званні молодшого сержанта внутрішньої служби.

Згідно з наказом в.о. начальника управління внутрішніх справ виконкому Київської міської ради народних депутатів від 06.06.1986р. № 215 л/с позивач вважається таким, що знаходився у відрядженні до району Чорнобильської АЕС до смт. Прип`ять з 26.04.1986 (2 год 10 хв) по 26.04.1986 (23 год 55 хв).

ОСОБА_1 08.05.2012 було видано довідку № 17-14/Ф-68 про те, що йому за роботу в населених пунктах зони відчуження з 26 квітня по 26 квітня 1986 року по місцю роботи ВПО УВС Полтавського виконкому на посаді інспектора СВПЧ-1, його посадовий оклад становить 95,00 крб, звання – 110,00 крб, виплачена заробітна плата в сумі 67,77 крб., з урахуванням коефіцієнта 4, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7.

Довідка відповідає формі Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, що затверджена наказом Міністерства соціальної політики від 03.09.2012 № 536 та, окрім іншого, містить інформацію про: збережений середній заробіток позивача за дні роботи (служби) в зоні відчуження в 1986 році – 6,94, дані про оплату праці за дні роботи (служби) в зоні відчуження – 27,32, премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986 році, а саме: 18,51 - резерв 1/3 робочого часу з виплатою денної ставки посадового окладу та окладу за звання, умовно перерахованого згідно з листом МНС від 13.04.2012 № 03-3654/201, 615,01 – одноразова винагорода, умовно перерахована згідно з наказом МВС СССР від 26.05.1986 № 0149 та згідно зі списком особового складу УПО УВД Київського міськвиконкому.

Загальна сума довідки складає 667,77 крб, водночас позивач, стверджує, що сума заробітної плати для обрахунку пенсії має бути визначена на рівні 9470,46 крб, з урахуванням погодинної оплати праці та кратності 5 за виконання обов`язків у зоні підвищеного ризику ІІІ, що на переконання колегії суддів, у першу чергу не узгоджується з приписами спеціального застереження пункту 8 Порядку № 1210, відповідно до якого, в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців.

Крім того, слід зазначити, що порядок виплати грошового забезпечення для військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки з 26 квітня 1986 року неодноразово змінювався.

Спочатку оплата праці регулювалася постановою ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 (на яку посилається позивач), тобто проводилися за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами) незалежно від населеного пункту.

Надалі, враховуючи складність та напруженість у роботі по ліквідації наслідків аварії для більш суттєвої компенсації робітникам за вказану роботу та втрату працездатності, Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки, проводиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і оклад за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувалися на одинарний посадовий оклад. В даному розпорядженні не визначено, що для вказаного розрахунку беруться оклади збільшені на 100%, на що посилається в позові позивач.

Крім того, відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06 січня 1988 року №12-р) виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошове утримання проводилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. В разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.

Записи в особовому рахунку позивача за 1986 рік свідчать, що позивачу належало до виплати саме грошове утримання (грошове забезпечення), а не заробітна плата.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин правила нарахування і виплати позивачу грошового утримання визначались нормами Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090.

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року № 964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3-кратному розмірі.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Постанови РМ СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3-, 2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктами 4 та 5 Постанов Ради Міністрів Української PCP від 10 червня 1986 року № 2077 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 робітникам підприємств, організацій, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлювалася додаткова оплата праці за роботу у нічний час в розмірі 35% часової тарифної ставки за кожен час роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60% тарифної ставки.

Після настання події аварії на ЧАЕС оплату праці особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала Постанова від 07 травня 1986 року № 524-156, абзац другий пункту 1 якої зобов`язував виплачувати таким особам посадові оклади і оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.

Вказана постанова є найпершим нормативним актом, що прийнятий для врегулювання умов оплати праці працівників, що найперші були задіяні на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки установи та підприємства, на яких вони працювали, розташовувалися в зоні атомної станції. Постанова № 524-156 визначає переміщення працівників підприємств зони ЧАЕС на інші робочі місця у випадку технологічного простою, умови збереження їх оплати праці, одноразової допомоги евакуйованим, що свідчить про її поширення на працівників підприємств, що мають місце знаходження в зоні ЧАЕС.

ОСОБА_1 до вищевказаних осіб не належить, оскільки був відкомандирований з УВС Київського міськвиконкому для виконання робіт.

З огляду на те, що Постанова від 07.05.1986 № 524-156 не поширюється на відкомандированих осіб, підстави для нарахування подальших виплат з подвоєного грошового забезпечення відсутні. Отже, виплати нараховувалися з однократного розміру.

Для врегулювання умов оплати праці співробітників органів внутрішніх справ, які були відряджені для виконання службових обов`язків в зону ЧАЕС, розпорядженням Ради міністрів СРСР від 17.05.1986р. № 964 рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» надано право Міністру МВС застосовувати кратність оплати за зонами небезпеки, а саме: в цілях прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції: виділити в розпорядження Міненерго СРСР додатковий фонд заробітної плати у розмірі 100 тис. крб.; надати право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, що відрізнилися, за виконання особливо важливих і відповідальних робіт залежно від небезпеки їх проведення одноразова винагорода в розмірі до 1 тис. рублів; дозволити керівникам міністерств і відомств, що беруть участь в ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії робити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на вказаних роботах в III зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі в порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, по II зоні - в чотирикратному розмірі і в I зоні - в триразовому розмірі.

Тобто, посадовий оклад та оклад за спеціальним званням, відповідно до категорії зони відповідно збільшувався в 3-ри, 4-ри, 5-ть разів.

Відповідно до роз`яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 03.07.2003р. №18-462 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ СРСР від 26.05.1986р. №0149, на виконання розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986р. № 964-рс та від 23.05.1986р. № 1031 було дозволено виплачувати грошове утримання особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які були зайняті на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки у 5-кратному, 4-кратному та 3-кратному розмірі, виходячи з посадових окладів та окладів за спеціальне звання. Зазначено, що при збереженні грошового утримання за місцем штатної служби, показник кратності зменшується на одиницю і складає відповідно 2-х, 3-х, 4-х кратний розмір посадового окладу та окладу за спецзванням понад збережений заробіток.

Тобто, у довідці від 08 травня 2012 року № 17-14/Ф-68 застосована кратність 4, проте позивачу фактично виплачено разом із збереженим заробітком за перебування в 3-й зоні - 5-ти кратний розмір грошового забезпечення, як це передбачено розпорядженням № 964-р.

Оскільки листом Мінпраці та соціальної політики від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 роз`яснено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які перебували в І, ІІ, ІІІ зонах небезпеки, посадові оклади та оклади за спецзвання виплачувалися у кратних розмірах, особам, що перебували на решті території зони відчуження - лише на 100% підвищувалися оклади, а у разі збереження грошового забезпечення за місцем служби - показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю, що підтверджується наказом Міністерства внутрішніх справ СРСР № 0149, то позивачу правомірно визначено коефіцієнт кратності 4-ри по III зоні небезпеки.

Також слід зазначити, що відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 27.01.2012, яке доведено до виконання вказівкою Міністерства надзвичайних ситуацій України від 01.02.2012 № 01-803/201 та відповіді МНС України від 18.09.2012 № 02-8836/201 на запит Територіального управління роз`яснено, що норми робочого часу, встановлені Кодексом законів про працю України для працівників на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не поширювалися.

Пунктом 10 узагальнюючого листа Міністерства праці України від 24 квітня 1997 року № 06-1695 «Про оплату праці громадян, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в 1986-1990 р.р.» за погодженням з Федерацією профспілок України роз`яснюється, що грошове утримання в підвищених розмірах особам начальницького складу виплачувалося, виходячи з посадових окладів та окладів за спеціальне звання. Усі інші надбавки, підвищення і компенсації, що виплачувалися за основним місцем роботи, нараховувалися тільки на одинарний посадовий оклад.

Відповідно до пункту 3 наказу МВС СРСР № 0189 посадові оклади, підвищені в подвійному розмірі, але без урахування кратності виплачувались військовослужбовцям, призваним на збори. Виплата з посадових окладів збільшених у 2 рази та ще з урахуванням кратності нормативними документами не передбачена.

Враховуючи викладене, оскільки позивач на час виконання службових обов`язків у зоні відчуження Чорнобильської АЕС належав до осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, які перебували у публічно-службових правовідносинах, а не у трудових відносинах, ОСОБА_1 встановлювався місячний посадовий оклад, що визначав розмір денної, а не погодинної тарифної ставки.

Отже, доводи апелянта про необхідність включення у довідку від 08 травня 2012 року № 17-14/Ф-68 робочого часу у годинах, не відповідає умовам грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ОВС, яким нарахування грошового забезпечення здійснюється не за години, а за календарний день.

При вирішенні спірних правовідносин, колегія суддів також враховує, що питання правомірності визначення складових грошового забезпечення ОСОБА_1 у довідці Територіального управління МНС України у Полтавській області від 08.05.2012 № 17-14/Ф-68 вже була предметом судового розгляду, за наслідками якого, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2017 по справі № 816/677/13-а касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 у даній справі залишено без змін.

У вищенаведеній ухвалі, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для видачі позивачу уточнюючої довідки, з огляду на те, що погодинна оплата праці особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не була передбачена, а грошове забезпечення за час відрядження по виконанню спеціальних завдань по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачу було виплачено у розмірах згідно з діючим на той час законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, з огляду на викладене, та приписи частини 5 статті 242 КАС України, колегія суддів враховує вищенаведені висновки Вищого адміністративного суду України при вирішенні спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у довідці Територіального управління МНС України у Полтавській області від 08.05.2012 № 17-14/Ф-68 грошове забезпечення ОСОБА_1 , який був направлений у відрядження для виконання спеціальних завдань по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, було вірно перераховано на суму 667,77 крб у розмірах, згідно з вищезазначеними нормативно-правовими актами, підстави для видачі іншої уточнюючої довідки відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст.229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/16997/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко