Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/8810/2020 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. Справа № 520/8810/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 (суддя: Лук`яненко М.О., м. Полтава) по справі № 520/8810/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 у справі №520/8810/2020 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019р. 75% суми підвищення до пенсії.

Зобов`язано здійснити з 05.03.2019 виплату пенсії у 100% розмірі підвищення, з урахуванням проведених платежів, однією сумою.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 840.80 грн.

Представник відповідача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №520/8810/2020, в якій останній просить суд замінити боржника в адміністративній справі №520/8810/2020 з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що листом від 29 квітня 2026 року № 2000-0203-9/74051 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області направлено запит на матеріали пенсійної справи в зв`язку з переїздом ОСОБА_1 до Харківської області. На виконання запиту електронну пенсійну справу ОСОБА_1 направлено засобами програмного забезпечення ПВП ДКГ 04 травня 2026 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. У зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1 з 04.05.2026 перебуває на обліку як отримувач пенсійних виплат в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, а тому Головне управління є об`єктивно позбавлене технологічних можливостей самостійно здійснювати виплату нарахованої заборгованості. Отже, відповідач вважає, що відповідно до норм діючого законодавства обов`язок виплачувати пенсію переходить до компетенції Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що є підставою для заміни сторони виконавчого провадження у справі №520/8810/2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження по справі №520/8810/2020 - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції зазначив, що порушення прав позивача (стягувача) допустило саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, отже, підстави вважати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правонаступником по правам та зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відсутні.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 520/8810/2020 та замінити боржника в адміністративній справі з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач з 04 травня 2026 року перебуває на обліку як отримувач пенсійних виплат в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що підтверджується листом про запит пенсійної справи від 29 квітня 2026 року № 2000-0203-9/74051 та листом щодо направлення електронної пенсійної справи засобами програмного забезпечення ПВП ДКГ від 04 травня 2026 року № 0500-0510 9/47605. Отже, відповідач вважає, що відповідно до норм діючого законодавства обов`язок виплачувати пенсію переходить до компетенції Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що є підставою для заміни сторони виконавчого провадження у справі №520/8810/2020 Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції фактично звів поняття вибуття сторони виконавчого провадження виключно до припинення юридичної особи, що не передбачено ані статтею 379 КАС України, ані статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач не реалізував своє процесуальне право на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Одночасно згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У той же час, відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Верховним Судом у постанові від 22.03.2021 у справі № 200/6387/20-а сформульовано правовий висновок, відповідно до якого, враховуючи положення ст. 52 КАС України, суд першої інстанції може допустити заміну сторони у справі її правонаступником до закінчення судового розгляду. Це пов`язано із тим, що з моменту вступу правонаступника у судовий процес, він користується правами та несе обов`язки особи, яку він замінив. З моменту закінчення судового розгляду справи вирішення питання процесуального правонаступництва знаходиться поза межами повноважень суду першої інстанції, однак, таке питання може бути вирішено під час апеляційного і касаційного провадження.

Одночасно Верховний Суд вказав на те, що на стадії примусового виконання судового рішення заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється при зверненні до суду, що розглянув справу, державного виконавця або заінтересованої особи в порядку, передбаченому ст. 379 КАС України. Натомість, після набрання судовим рішенням законної сили процесуальне законодавство не передбачає заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України, оскільки інакше це призведе до зміни судового рішення, що є недопустимим.

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом в ухвалі від 19.01.2022 у справі № 440/6771/20, постанові від 08.12.2022 у справі № 440/4060/18.

В силу ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

При цьому, положення ст. 379 КАС України передбачають можливість заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження або можливість заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, ст. 379 КАС України прямо вказує на можливість заміни сторони у виконавчому провадженні внаслідок її вибуття в порядку процесуального правонаступництва.

Так, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

При цьому, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Адміністративне (публічне) правонаступництво передбачає дві форми: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Таким чином, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Судом встановлено, що позивач оскаржував дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії.

Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 обов`язок перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, з урахуванням виплачених сум та здійснити з 05.03.2019р. виплату пенсії у 100% розмірі підвищення, з урахуванням проведених платежів, однією сумою покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

При цьому заявник зазначає, що рішення суду в частині здійснення виплати пенсії не може бути виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у відповідності до норм чинного законодавства з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та посилаючись на ст. 52, 379 КАС України просить замінити сторону (боржника) виконавчого провадження.

Разом з тим, станом на теперішній час Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є окремим територіальним органом Пенсійного фонду України із самостійним балансом, рахунком в установах банків, печаткою та своїм найменуванням, не перебуває в стані реорганізації чи припинення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження , які полягають у визначенні боржником, який має виконувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 шляхом виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 та виплату пенсії у 100% розмірі підвищення, з урахуванням проведених платежів, однією сумою на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області фактично спрямовані на зміну судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для заміни сторони виконавчого провадження згідно зі ст. 379 КАС України, з огляду на що у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 по справі № 520/8810/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова