Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №580/10828/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року справа № 580/10828/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через свого представника подав позов до Міністерства у справах ветеранів України (далі – Мінветеранів, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства у справах ветеранів України в виплаті одноразової грошової та компенсаційної допомоги ОСОБА_1 після смерті його сина ОСОБА_2 звільненому з ЗСУ 16.08.2024 року, який був особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у інвалідністю його сина ОСОБА_2 , який був особою з інвалідністю 11 групи внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач, як батько померлого сина, визнаного особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, має право на виплати одноразової допомоги, однак відповідач відмовив у її виплаті.

Ухвалою від 30 вересня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.10.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що подана заява від 20.03.2025 за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 336 могла бути реалізована лише у разі смерті ОСОБА_2 до виплати йому призначеної Мінветеранів одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХІІ та Порядку № 336 у зв`язку з отриманням ним інвалідності. Звернув увагу, що документи ОСОБА_2 стосовно призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ним інвалідності відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до Мінветеранів на розгляд не надходили, у зв`язку з чим одноразова грошова допомога йому Мінветеранів не призначалась. Надання одноразової грошової допомоги особі, яка її не отримала за життя, посмертно чинним законодавством не передбачено. Вказав, що визначені законом права загиблої особи з інвалідністю внаслідок війни не успадковуються іншими особами, а в подальшому виникають як самостійні права у члена сім`ї загиблого.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

19.09.2024 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми (поранення), пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 438473 від 19.09.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер від захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (згідно з витягом з протоколу засідання Центральної ВЛК ЗС України від 11.02.2025 № 1067).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.02.2025 № 52/975 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), звільненому 16.08.2024, який є особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ № 438473 від 09.09.2024 призначено одноразову грошову допомогу - у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2024), в сумі 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн 00 коп.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 6/зм Комісія скасувала пункт 25 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.02.2025 № 52/975 щодо призначення одноразової грошової допомоги старшому солдату в запасі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), звільненому 16.08.2024, який є особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а допомога у зв`язку з установленням інвалідності призначена 07.02.2025. Допомога була призначена, оскільки даних про смерть заявника на час призначення допомоги не було. Згідно зі статтею 1219 Цивільного кодексу України права та обов`язки особи не входять до складу спадщини, зокрема це стосується прав на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, прав на допомогу або інші виплати, встановлені законом. Отже, право заявника на допомогу не може переходити до членів його сім`ї. Ураховуючи, що ОСОБА_2 , який був звільнений з військової служби, помер до призначення одноразової грошової допомоги, члени його сім`ї не мають права на одержання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності.

20.03.2025 позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про перерахування коштів для виплати одноразової грошової допомоги, у якій просив призначити йому відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 336, одноразову грошову допомогу, яка не одержана ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю.

Мінветеранів листом від 02.05.2025 № 9129/.1.3/3.2-25 повідомило позивачу, що подана заява від 20.03.2025 за формою згідно з додатком 3 до Порядку могла бути реалізована лише у разі смерті ОСОБА_2 до виплати йому призначеної Мінветеранів одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ним інвалідності. Однак документи ОСОБА_2 стосовно призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ним інвалідності відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону до Мінветеранів на розгляд не надходили, у зв`язку з чим одноразова грошова допомога йому Мінветеранів не призначалась. Адміністративне провадження за заявою закрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про адміністративну процедуру» оскільки заява подана особою, яка не мала права на її подання.

Відмову відповідача у виплаті одноразової грошової та компенсаційної допомоги позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі – Закон № 3551-XII).

Згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 3551-XII особам, зазначеним у пунктах 11-16 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо особа у зв`язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб (далі - одноразова грошова допомога) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 336 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2024 р. № 1090) (далі – Порядок № 336).

У пункті 3 Порядку № 336 зазначені особи, які є одержувачами одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 336 у разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за їх вибором.

Тобто, законодавством передбачено для одержувача одноразової грошової допомоги право вибору підстави її виплати у разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів.

Відповідно до п. 22 Порядку № 336 сума одноразової грошової допомоги, яка належала особі з інвалідністю внаслідок війни, зазначеній у пунктах 11-16 частини другої статті 7 Закону, і не була виплачена у зв`язку з її смертю, виплачується Мінветеранів рівними частинами дружині (чоловіку), дітям, а в разі їх відсутності - батькам померлого. Якщо в померлого одержувача одноразової грошової допомоги відсутні дружина (чоловік), діти або батьки, сума невиплаченої одноразової грошової допомоги входить до складу спадщини.

Суд вище встановив, що сину позивача ОСОБА_2 відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.02.2025 № 52/975 призначено одноразову грошову допомогу - у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2024), в сумі 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн 00 коп.

У подальшому, згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 6/зм Комісія скасувала пункт 25 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.02.2025 № 52/975 щодо призначення одноразової грошової допомоги старшому солдату в запасі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), звільненому 16.08.2024, який є особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а допомога у зв`язку з установленням інвалідності призначена 07.02.2025. Допомога була призначена, оскільки даних про смерть заявника на час призначення допомоги не було.

Аналіз встановлених обставин вказує на те, що у спірних правовідносинах сину позивача була призначена ОГД відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в подальшому скасована. Натомість у матеріалах справи відсутні жодні докази звернення сина позивача про отримання ОГД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та її призначення відповідачем.

Отже, оскільки сину позивача не призначалась ОГД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у відповідача відсутні підстави для її виплати позивачу.

Суд також врахував, що у заяві від 20.03.2025 позивач просив здійснити виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 336. Натомість у позові покликається на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, які встановлюють підстави та порядок виплати ОГД Міноборони.

Отже, правові підстави позову не стосуються порядку виплати ОГД Мінветеранів, у зв`язку із чим суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що Мінветеранів у спірних правовідносинах діяло обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 );

2) відповідач – Міністерство у справах ветеранів України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34, код ЄДРПОУ 42657144).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 30.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК