Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №580/8355/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року справа № 580/8355/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач 2), в якому позивач просить:

визнати протиправним і скасувати рішення, оформлене протоколом питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.06.2026 №97, щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву від 02.06.2026 та прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є таким, що має право на відстрочку від мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. У зв`язку із цим, подав відповідачу заяву про надання відстрочки з підтверджуючими документами. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки з формальних підстав.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що законодавець пов`язує виникнення права на відстрочку за п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не лише з фактом наявності у військовозобов`язаного матері або батька з інвалідністю 1 або 2 групи, а із наявністю сукупності юридично значущих обставин.

Зокрема, необхідно встановити: наявність у батька або матері відповідної групи інвалідності; родинний зв`язок між військовозобов`язаним та особою з інвалідністю: відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу з інвалідністю; або наявність документально підтверджених обставин, які унеможливлюють виконання такими особами відповідного обов`язку. Відповідач вказує, що сама лише наявність у позивача матері з інвалідністю не створює безумовне право на відстрочку.

У ході розгляду заяви позивача Комісією встановлено, що позивач має сестру ОСОБА_2 , яка є невійськовозобов`язаною особою.

Вказана обставина має істотне значення для вирішення питання про наявність у позивача права на відстрочку за п п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Законодавець прямо передбачив, що право військовозобов`язаного на відстрочку за цією підставою виникає за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу з інвалідністю.

Таким чином, наявність у матері позивача іншої повнолітньої дитини, яка не є військовозобов`язаною, є обставиною, яка безпосередньо впливає на можливість реалізації позивачем права на відстрочку за пунктом 13 частини 1 ст. 23 Закону.

Позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що свою позицію відповідач обґрунтовує наявністю у позивача рідної сестри, яка перебуває за межами України, та її обов`язком утримувати матір з інвалідністю II групи.

Позивач вказує, що відповідачем не враховано та не надано оцінку факту наявності у його сестри двох неповнолітніх дітей, яких вона виховує самостійно. Всі вони громадяни Великобританії, постійно проживають в цій країні протягом тривалого часу та не мають бажання повертатися в Україну.

У зв`язку з вихованням двох неповнолітніх дітей сестра позивача не має можливості працювати повний робочий тиждень протяжністю 40 год., працює лише 20 год. на тиждень. Її заробітна плата, відповідно до наданого контракту, складає 190 фунтів на тиждень при офіційному прожитковому мінімумі в розмірі 538 фунтів на дорослу людину на тиждень та 320 фунтів на кожну дитину віком до 18 років на тиждень. Крім цього, сестра щомісячно сплачує значний податок на житло – близько 140 фунтів, і розрахунок податків надавався до заяви. Тому низький рівень її доходів не надає їй можливості не тільки здійснювати утримання матері, а й забезпечувати на належному рівні своїх дітей, чому відповідачем оцінки не надано.

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність у сестри позивача можливості здійснювати утримання матері.

Відповідачем також не враховано та не надано оцінку заяві матері, в якій вона зазначає про вищевказані обставини щодо відсутності у сестри позивача можливості здійснювати її утримання, а також здійснення її утримання лише позивачем одноособово.

Крім цього, відповідачем залишено поза увагою довідку ЛКК від 30.04.2024 №362 про встановлений діагноз матері позивача, яка має потребу в тривалому сторонньому догляді, що не може здійснюватися його сестрою.

Позивач вказує, що його сестра не може здійснювати утримання матері та догляд через свій низький матеріальний стан, а також оскільки проживає за межами території України та повертатись немає наміру.

Враховуючи наведене позивач вважає, що саме він є єдиною особою яка може здійснювати догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, а отже є особою, яка на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має право на оформлення відстрочки.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 (позивача у справі).

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.11.2025 №75/25/6800/ВТ підтверджено, що мати позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи безтерміново.

Позивач 02.06.2026 через ЦНАП звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

З опису вхідного пакету документів вбачається, що позивачем до заяви додано: Витяг з рішення EKOПФ; Довідка до акта огляду MCEK; Свідоцтво про народження дитини; Облікова картка платника податків (РНОКПП) або Паспорт матері чи батька з інвалідністю; Довідка 362, свідоцтво розірвання шлюбу; Закордонні документи сестри; Документи дітей; Паспорти дітей; Документи про сплачені податки за кордоном.

За результатами розгляду заяви позивача Комісія прийняла рішення, оформлене протоколом від 02.06.2026 №97, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Підставою вказано, що згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян у ОСОБА_3 є донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не перебуває на обліку військовозобов`язаних і всупереч вимогам Порядку №560 не надано документів, що вона відповідно до закону не зобов`язана утримувати матір.

Вважаючи протиправним вказане рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі – Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі – Закон №3543-ХІІ).

За визначенням ст.1 Закону №3543-ХІІ комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності спірного рішення, суд зазначає таке.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 (далі – Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до підп.8 п.1 “Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (додаток 2 до “Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів”) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі – Положення №154), Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок №560), яким зокрема, визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

На підставі п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Суд враховує, що підставою для оформлення відстрочки позивач визначив наявність у нього матері - особи з інвалідністю другої групи, що підпадає під умови, передбачені пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.

Так, Додатком 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Зокрема, за підставами, визначеними п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, надаються такі документи, що підтверджують право на відстрочку: для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження); для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Як установлено судом, згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 (позивача у справі).

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.11.2025 №75/25/6800/ВТ підтверджено, що мати позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи безтерміново.

При цьому, підставою відмови у наданні відстрочки вказано наявність у ОСОБА_3 доньки - ОСОБА_2 .

Суд враховує, що основним доводом позивача про те, що його сестра не може здійснювати догляд за матір`ю, яка є особою з ІІ групою інвалідності, є тещо ОСОБА_2 з 2009 року постійно проживає у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, є громадянкою цієї країни, розлучена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не має наміру повертатися в Україну. Отже, не вважається членом сім`ї.

Суд встановив, що відповідно до наявної у матеріалах справи нотаріально засвідченої копії паспорта від 03.01.2025 № НОМЕР_2 ОСОБА_4 (прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 (Акт від 10.06.2014), є громадянкою Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Завіреними нотаріально копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 (Акт від 10.06.2014) та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 (прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 (Акт від 10.06.2014).

Наявними у матеріалах справи копіями паспортів № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 підтверджується, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є громадянками Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Відповідно до нотаріально посвідченого перекладу витягу із провадження EZ18D02310 Сімейного суду Іст-Мідлендс у справах про розлучення 22.10.2018 розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (батьком ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ).

Відтак, судом установлено, що ОСОБА_4 виховує двох неповнолітніх доньок.

Також, у матеріалах справи наявний нотаріально посвідчений переклад Письмового викладу умов та положень працевлаштування від 28 листопада 2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 з 05.12.2022 працює в Компанії «W Boyes & CO LTD» Асистентом із продажів. ЇЇ стандартний робочий час становить 20 годин протягом 5 днів на тиждень, що може включати роботу в неділю.

Робочий час становить 1040 годин на рік.

Заробітна плата становить 9.50 фунтів стерлінгів за годину. Виплата заробітної плати здійснюється дванадцятьма рівними щомісячними платежами шляхом банківського переказу в передостанній банківський день місяця.

Згідно з даними офіційного сайту Уряду Великої Британії (https://assets.publishing.service.gov.uk/media/6926e8d32a37784b16ecf523/LPC_summary_of_evidence_2025_final.pdf), офіційні ставки Національного прожиткового мінімуму (National Living Wage) та Національної мінімальної заробітної плати (National Minimum Wage) у Великій Британії, які набули чинності з 1 квітня 2026 року, становлять: від 21 року й старше (National Living Wage) - 12.71 Футів Стерлінгів година; молодіжний тариф (18-20 Year Old Rate) - 10.85 ОСОБА_13 година; неповнолітні (16-17 Year Old Rate) - 8.00 Футів Стерлінгів година.

Отже, заробітна плата ОСОБА_14 ( ОСОБА_5 ) - 9,50 ОСОБА_13 година є меншою за встановлену Урядом Великої Британії мінімальну заробітну плату (12.71 ОСОБА_13 година).

Вказане, на переконання суду, з огляду на необхідність утримання двох неповнолітніх доньок, а також необхідність сплати муніципального податку (близько 140 ОСОБА_13 на місяць) свідчить про скрутне матеріальне становище сестри позивача – ОСОБА_14 .

Суд також враховує заяву ОСОБА_3 (матері позивача), адресовану ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до якої з чоловіком вона розлучена 10.10.2004 (підтверджується наявним у справі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 ), він помер у 2021 році. Донька ОСОБА_2 є громадянкою Великої Британії, де проживає з 2009 року, розлучена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а тому не може здійснювати утримання та догляд. Єдиною особою, який здійснює утримання ОСОБА_3 з її син – ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу на наявну у матеріалах справи довідку ЛКК від 30.04.2024 №362, з якої вбачається, що ОСОБА_3 потребує стороннього догляду.

Так, зі змісту п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ вбачається, що для надання відстрочки у випадку необхідності здійснювати утримання одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших осіб які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати;

- такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Таким чином «відсутність інших осіб які не є військовозобов`язаними» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати утримання особи з інвалідністю.

У випадку ж «юридичної наявності» інших осіб які не є військовозобов`язаними, які, при цьому, реально не можуть здійснювати утримання такої особи з об`єктивних причин, то така особа відсутня у розумінні приписів п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ.

В контексті наведеної норми поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки через об`єктивні обставини (територіальна віддаленість, матеріальний та сімейний стан, тощо).

У цьому випадку, хоча формально існують «інші особи які не є військовозобов`язаними» (сестра позивача), її неможливість здійснювати утримання матері через матеріальний (отримання менше мінімальної заробітної плати) та сімейний стан (утримання неповнолітніх дітей), є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний обов`язок.

Надання відстрочки для забезпечення належного утримання особи з інвалідністю у цьому випадку є правомірним також з точки зору дотримання принципів соціальної справедливості та гарантій соціального захисту.

Отже, відмова у наданні позивачу відстрочки за наявності в нього обов`язку щодо утримання та догляду матері, яка його потребує, та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити такий обов`язок особі з інвалідністю в ситуації, що склалася, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного утримання та догляду (Закон № 875-XII).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сестра позивача постійно проживає у Великій Британії, є громадянкою цієї країни, виховує двох неповнолітніх доньок, має дохід, нижчий мінімальної заробітної плати, а тому позивач є єдиною особою, який відповідно до закону зобов`язаний та має фактичну можливість здійснювати утримання матері, як особи з інвалідністю ІІ групи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 02.06.2026 №97, яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що “Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом”.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

Враховуючи, встановлені судом обставини та наведені норми Законодавства України, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення, оформлене протоколом Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.06.2026 №97, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ