Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №580/5987/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року справа № 580/5987/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Скло-Сервіс” до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

05 червня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Скло-Сервіс” з позовом до Черкаської митниці в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів № UA902000/2025/000004/2 від 04.12.2025;

2) визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902040/2025/000059.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у митного органу були відсутні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначив, що надані ним документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Зокрема зазначив, що декларантом не подано документи, які б давали можливість встановити чи були зазначені витрати включені до ціни товару чи оплачувалися окремо та їх фактичний розмір. Таким чином, у митниці на момент митного оформлення були відсутні документальні підтвердження складових митної вартості та митниця була позбавлена можливості перевірити правильність визначення митної вартості за основним методом. Зважаючи на вищевикладене, у митниці наявні обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті). Заявлені митниці відомості про витрати транспортування партії оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України не підтверджені документально у повному обсязі, а надані документи не містять всіх відомостей про числові значення всіх обов`язкових складових митної вартості (витрати на страхування, витрат на транспортування, навантаження/вивантаження, обробку та які пов`язані з транспортуванням партії оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України, витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням та маркування), які відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені. Для розрахунку митної вартості за резервним методом визначення митної вартості, митницею взято за основу митну вартість товарів з подібними характеристиками на рівні 0,85 дол. США/кг та враховано обсяг партії оцінюваних товарів, який становить 26 200 кг нетто. Митна вартість, визначена за резервним методом, становить 0,85 х 26 200 = 22 270,00 дол. США. Джерело інформації: МД від 11.06.2025 №25UA401020026254U3.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити повністю.

Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Між ТОВ «СКЛО-СЕРВІС» (далі – Покупець або Позивач) та «Modern Glass Group Limited» (Китайська Народна Республіка) (далі - Продавець) було укладено контракт № 05 від 01 липня 2025р.

Згідно Контракту Продавець здійснив продаж товари (різні види скла) на загальну суму 1 000 000,00 доларів США.

Згідно п. 1.2 контракту ціни на окремі товари визначаються у інвойсах (рахунках-фактурах) і включають у себе вартість скла, пакування, маркування, завантаження в морський контейнер, страхування та доставку в порт.

До контракту була укладена специфікація № 2 від 28.08.2025р., яка визначила типи товару та його ціну.

На виконання контракту були виставлено інвойс-проформу № MGSG2507001 від 10.07.2025р., згідно якої підтверджено замовлення товару, усього на суму 48 566,37 доларів США, а саме «Скло багатошарове безпечне (триплекс), ламіноване (6,38 мм ламіноване скло, розмір 6х3660х2440мм, площею 1071,65 кв.м.; 6,76 мм ламіноване скло, розмір 6х3660х2440мм, площею 357,22 кв.м.; 8,76 мм ламіноване скло, розмір 8х3660х2440мм, площею 267,91 кв.м.). Використовується в виробництві меблів та будівництві. Не подвійного та не військового призначення. Торговельна марка: MODERN GLASS. Виробник: MODERN GLASS GROUP LIMITED. Країна виробництва: CN, Китай».

Умовами інвойсу-проформи передбачено сплату авансу в розмірі 30% та сплату залишку 70% протягом 30 днів після відвантаження.

Платіжною інструкцією № 7 від 11.07.2025р. Покупцю було сплачено кошти в сумі 14 569,91 доларів США у якості авансу в розмірі 30% вартості товару.

Після 30% передоплати Продавець відвантажив товар, надавши інвойс № MGSG2507001 від 30.08.2025р., та товаро-супровідні документи.

Платіжною інструкцією № 17 від 01.10.2025р. Покупцю було сплачено кошти в сумі 33 996,46 доларів США у якості залишку в розмірі 70% вартості товару.

Валюта транзакції долар США, ціна товару за домовленістю сторін складає 48 566,37 доларів США, чим фактично визначено митну вартість товару.

04 грудня 2025 року для митного оформлення товару до Черкаської митниці (далі –Відповідач) подана електронна митна декларація 25UA902040408627U0, з додатками (Контракт; Рахунок-проформа; Платіжний документ про оплату товару; Рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару; Копія митної декларації країни відправлення).

Відповідачем прийнято рішення № UA902000/2025/000004/2 від 04.12.2025р. про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, згідно вимог ст. 58 МК України, у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про складові митної вартості товарів. Також відповідачем сформовано Картку відмови № UA902040/2025/000059.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови у прийнятті митних декларацій, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 – 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 – 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15 у подібних правовідносинах.

Верховний Суд з аналізу викладених норм зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Під час надання оцінки правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає таке.

Суд вище встановив, що для підтвердження митної вартості товару митниці позивач подав Контракт; Рахунок-проформа; Платіжний документ про оплату товару; Рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару; Копія митної декларації країни відправлення.

Аналіз переліку поданих позивачем документів у процедурі митного оформлення товару вказує на те, що позивач подав необхідний перелік документів для підтвердження митної вартості поставленого товару, який визначений ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи, на переконання суду, не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів у суду не викликає. У матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що була фактично сплачена за товар. Відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Під час надання оцінки доводам, що покладені у основу спірного рішення, суд зазначає, що відповідач вказав, що у платіжних інструкціях в іноземній валюті № 7 від 11.07.2025р. та № 17 від 01.10.2025р. в призначенні платежу є посилання тільки на Контракт. Також Відповідач вказує, що загальна сума сплачених коштів згідно наданих платіжних інструкцій складає 48 566,37 доларів США, а сума контракту складає 1 000 000,00 доларів США. 3.4.2. В той же час суд зазначає, що у графі «Призначення платежу» даних інструкцій вказано «оплата за скло, контракт № 05 від 13 червня 2023р». Тобто можна чітко ідентифікувати товар і контракт.

Відповідач вказав, що позивачем не надано митниці ліцензійні/авторські договори з власником торговельної марки «Modern Glass».

Суд зазначає, що Контракт № 05 від 13.06.2023 укладений між Позивачем та «Modern Glass Group Limited» (Китайська Народна Республіка), який є власником торговельної марки «Modern Glass». Окрім того, ч. 2 ст. 53 МК України не містить вимогу щодо подання ліцензійних/авторських договорів з власником торговельної марки, оскільки майбутній перепродаж презюмується за фактом переходу права власності на товар. Контракт не містить жодних заборон чи обмежень на подальше використання товару з торговельною маркою «Modern Glass».

Щодо покликань відповідача про відсутність інформації про таку складову митної вартості, як витрати на страхування та транспортні витрати, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України визначено, що до митної вартості включаються витрати на страхування. Для транспортування товарів Позивачем було укладено з ТОВ «Ламан Шипінг» договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 11- 2020 від 11.03.2020, згідно п. 2.2.2. якого ТОВ «Ламан Шипінг» як Експедитор здійснює страхування товарів. Також згідно п. 4.1.7 даного договору оплата експедиторові зазначається у додатку до договору. Таким додатком є рахунок, заявка, лист (довідка). Таким чином, надана довідка про транспортні витрати №13315(1) від 24.11.2025р. є таким додатком. Більше того, витрати на страхування були включені у митну вартість і з них були стягнуті митні платежі.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано відомості про вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в порту XINGANG. Як встановлено судом, для транспортування товарів позивачем укладено з ТОВ «Ламан Шипінг» договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 11-2020 від 11.03.2020. До послуг з організації транспортування включалось як перевезення, так і навантажувально-розвантажувальні роботи, експедиційні витрати в порту призначення та плата за зберігання на території порту призначення. Також пп. «А» п. 4.1.3 договору № 11- 2020 від 11.03.2020р. передбачено, що в рахунок Експедитора включені платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори. Таким чином, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи були включені у витрати на транспортування, зазначені у поданій під час декларування довідці про транспортні витрати №13315(1) від 24.11.2025р. Усі перевезення було організовано ТОВ «Ламан Шипінг» як Експедитором. Позивач ТОВ «СКЛО-СЕРВІС» не є учасником правовідносин між ТОВ «Ламан Шипінг» як організатором перевезення та перевізником у розрізі взаєморозрахунків між даними особами. ТОВ «Ламан Шипінг» як Експедитор на виконання замовлення Позивача ТОВ «СКЛО-СЕРВІС» залучив третю особу для виконання перевезення від порту Гданськ до станції «Медика ПКП», однак ТОВ «СКЛО-СЕРВІС» не має будьяких зобов`язань перед перевізником щодо оплати. Позивач оплатив послуги ТОВ «Ламан Шипінг», які зазначені у довідці про транспортні витрати №13315(1) від 24.11.2025р. «Міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України».

Отже, покладені у основу спірного рішення підстави суд вважає необґрунтованими.

Суд врахував, що у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 11.06.2025 №25UA401020026254U3.

Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння всіх характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідач не довів, що вартість товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак поставленого товару.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, суд дійшов висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів № UA902000/2025/000004/2 від 04.12.2025.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902040/2025/000059.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скло-Сервіс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА