Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №580/6070/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року справа № 580/6070/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

09 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 2026-0218-0830 від 18.02.2026 року;

2) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 з постановки на військовий облік ОСОБА_1 як військовозобов`язаного;

3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 лютого 2026 року Центральною військово-лікарською комісією Збройнх Сил України (далі - ЦВЛК ЗСУ) була винесена постанова, оформлена протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройнх Сил України № 2026-0218-0830 від 18.02.2026 року (далі - Протокол № 2026-0218-0830 від 18.02.2026), якою були скасовані постанова військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), оформлена свідоцтвом про хворобу від 25.11.2024 № 29/23912 щодо громадянина ОСОБА_1 , 1981 р.н. (далі - Свідоцтво про хворобу № 29/23912), а також постанова ЦВЛК ЗСУ від 19.02.2025 № 1726/26, якою дане свідоцтво про хворобу було затверджене. За наслідком прийняття ЦВЛК ЗСУ постанови від 18 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було виключено відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність позивача та поновлено останнього на військовому обліку. Позивач зазначає, що свідоцтво про хворобу № 29/23912 від 25.11.2024 та постанову ЦВЛК ЗСУ від 19.02.2025 № 1726/26 скасовано через «начебто» недійсність документів щодо стану здоров`я позивача, з огляду на інформацію з супровідного листа старшого слідчого Слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві № 6469-2026 від 08.01.2026. В той же час, оскаржувана постанова ЦВЛК ЗСУ прийнята без висновку закладу охорони здоров`я (установи) про зміну раніше встановленого діагнозу, на підставі якого позивач був визнаний ВЛК непридатним до військової служби, а лише на підставі припущень слідчого про те, що медичні документи на підставі яких приймалося Свідоцтво про хворобу № 29/23912, яке згодом була затверджено постановою ЦВЛК ЗСУ № 1726/26 від 19.02.2025 є недійсними.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 1 відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмоити повністю. Обгрунтовуючи свою позицію зазначив, що Постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленою протоколом №2026-0218-0830 від 18.02.2026, було скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену свідоцтвом про хворобу №29/23912 від 25.11.2024, а також скасовано постанову Центральної військово-лікарської комісії від 19.02.2025 №1726/26, якою зазначене свідоцтво було затверджено. З моменту прийняття такого рішення воно було чинним та підлягало безумовному виконанню усіма підпорядкованими органами незалежно від їхнього ставлення до його змісту або мотивів прийняття. ІНФОРМАЦІЯ_3 не був суб`єктом прийняття оскаржуваної постанови Центральної військово-лікарської комісії, не здійснював її правової оцінки, не мав повноважень щодо її перегляду або відмови у виконанні, а лише реалізував покладений законом обов`язок щодо виконання рішення органу вищого рівня. Саме тому відсутні будь-які правові підстави вважати, що відповідач 2 допустив протиправну бездіяльність або протиправні дії.

Ухвалою суду від 17.08.2026 (які відповідачем 1 отримано 17.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа) витребувано у Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України докази, а саме:

1) належним чином завірену копію постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 19.02.2025 №1726/26, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

2) належним чином завірену копію Протоколу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 18.02.2026 за No 2026-0218-0830 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

3) належним чином завірені копії документів наявних у Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України, які розглядалися та на підставі яких приймалося рішення та оформлювався Протокол Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 18.02.2026 за No 2026-0218-0830, зокрема, але не виключно: копію Супровідного листа старшого слідчого СВ Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 08.01.2026 № 6469-2026 (1834837); копію Свідоцтва про хворобу від 25.11.2024 № 29/23912; копію Картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_2 від 25.11.2024; копію Медичної карти стаціонарного хворого від 19.09.2024 № 12220, видана ДОЗ КМДА КНП "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ"; копію Медичної карти стаціонарного хворого від 20.06.2024 № 8156, видана ДОЗ КМДА КНП "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ"; копію особової справи арх. 23217.

У встановлений в ухвалі суду від 17.08.2026 строк Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України витребовувані судом докази не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

25.11.2024 ОСОБА_1 , 1981 р.н., перебуваючи в статусі військовозобов`язаного, пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За результатами медичного огляду позивач за діагнозом: «(F07.8) Органічна дисфункція головного мозку змішаного судинно-травматичного генезу (черепно-мозкова травма 2020) зі стійко вираженими змінами особистості за застрягаючим типом, вираженими емоційно-вольовими порушеннями, стійким інсомнічним компонентом, помірним мнестичним зниженням та тривожно-деприсивним компонентом» на підставі статті 14, пункт «а» графи III Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402) був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та оформлено Свідоцтво про хворобу № 29/23912.

Свідоцтво про хворобу № 29/23912 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 було затверджено постановою ЦВЛК ЗСУ від 19.02.2025 № 1726/26.

08.01.2026 старший слідчий Слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві В. Троцюк звернувся із листом до ЦВЛК ЗСУ, в якому просив «переглянути та за наявності підстав скасувати рішення ВЛК про непридатність до військової служби» ОСОБА_1 14.12.1981.

Лист обгрунтовано, що Слідчим відділом Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080003077 від 15.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Зокрема в листі зазначено, що під час перебування на лікуванні позивач діючи умисно, використовуючи власні зв`язки та фінансові ресурси, вживав активних заходів з метою ухилення від проходження військової служби. У результаті ОСОБА_3 сприяв оформленюю завідомо недостовірних довідок, що нібито підтверджують психічний розлад і наслідки черепно-мозкової травми, а також подав ці документи до ВЛК для офіційного оформлення виключення з обліку

Постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленою протоколом №2026-0218-0830 від 18.02.2026, було скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену свідоцтвом про хворобу №29/23912 від 25.11.2024, а також скасовано постанову Центральної військово-лікарської комісії від 19.02.2025 №1726/26, якою зазначене свідоцтво було затверджено, оскільки вони були прийняті на підставі недійсних документів.

Вважаючи постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленою протоколом №2026-0218-0830 від 18.02.2026 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною 1 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402) (тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з пунктом 2.2 розділу І Положення №402 Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

За змістом пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров`я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

З аналізу наведених норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні ВЛК, які проводять медичний огляд, зокрема, військовозобов`язаних, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, протоколом засідання ВЛК. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. До штатних ВЛК належить, зокрема, ЦВЛК ЗСУ, рішення та постанови якої можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Як встановлено судом, За результатами медичного огляду позивач за діагнозом: «(F07.8) Органічна дисфункція головного мозку змішаного судинно-травматичного генезу (черепно-мозкова травма 2020) зі стійко вираженими змінами особистості за застрягаючим типом, вираженими емоційно-вольовими порушеннями, стійким інсомнічним компонентом, помірним мнестичним зниженням та тривожно-деприсивним компонентом» на підставі статті 14, пункт «а» графи III Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402) був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та оформлено Свідоцтво про хворобу № 29/23912.

Свідоцтво про хворобу № 29/23912 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 було затверджено постановою ЦВЛК ЗСУ від 19.02.2025 № 1726/26.

08.01.2026 старший слідчий Слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві В. Троцюк звернувся із листом до ЦВЛК ЗСУ, в якому просив «переглянути та за наявності підстав скасувати рішення ВЛК про непридатність до військової служби» ОСОБА_1 14.12.1981.

Лист обгрунтовано, що Слідчим відділом Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080003077 від 15.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Зокрема в листі зазначено, що під час перебування на лікуванні позивач діючи умисно, використовуючи власні зв`язки та фінансові ресурси, вживав активних заходів з метою ухилення від проходження військової служби. У результаті ОСОБА_3 сприяв оформленюю завідомо недостовірних довідок, що нібито підтверджують психічний розлад і наслідки черепно-мозкової травми, а також подав ці документи до ВЛК для офіційного оформлення виключення з обліку

Постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленою протоколом №2026-0218-0830 від 18.02.2026, було скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену свідоцтвом про хворобу №29/23912 від 25.11.2024, а також скасовано постанову Центральної військово-лікарської комісії від 19.02.2025 №1726/26, якою зазначене свідоцтво було затверджено.

В оскаржуваній постанові відповідачем вказано, що враховуючи те, що постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 та Центральної ВЛК ЗСУ були прийняті на підставі недійсних документів, постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №29/23912 від 25.11.2024 у формулюванні «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» та Центральної військово-лікарської комісії від 19.02.2025 №1726/26, щодо громадянина ОСОБА_1 – СКАСУВАТИ.

Підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 з обов`язковим оглядом начальником клініки психіатрії НВМКЦ «ГВКГ», згідно вимог Положення.

Суд враховує, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 по справі № 160/31586/23.

Водночас, як зазначено в Протоколі №2026-0218-0830 від 18.02.2026 засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ, підставою для скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену свідоцтвом про хворобу №29/23912 від 25.11.2024 та постанови Центральної військово-лікарської комісії від 19.02.2025 №1726/26 відносно позивача не було питання у медичній сфері та не правильність визначення діагнозу у позивача, а процедурні питання, зокрема надходження запиту старшого слідчого Слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві В. Троцюк, в якому він просив «переглянути та за наявності підстав скасувати рішення ВЛК про непридатність до військової служби» ОСОБА_1 14.12.1981.

Надаючи оцінку доводам про порушення ЦВЛК ЗСУ процедури прийняття рішення, суд виходить із такого.

Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу визначена Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення № 402).

Відповідно до пункту 2.3.4 Положення № 402 ЦВЛК має право, серед іншого, перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);

розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

У розумінні пункту 3.1 Положення № 402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Пунктом 3.3 Положення № 402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Отже, з метою перевірки роботи підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи ЦВЛК уповноважена здійснювати перегляд постанов та встановлених діагнозів, для чого, зокрема, може витребувати, запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, медичні документи, архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови, запитувати від закладів охорони здоров`я (установ) додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи.

Оскаржуване рішення не містить детальний опис належного мотивування причин невідповідності встановленого діагнозу вимогам Розкладу хвороб, не містить посилань на конкретні результати обстежень або висновки спеціалістів, які б спростовували висновки ВЛК при при ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також не містить відомостей про допущені порушення під час проведення первинного медичного огляду.

Крім того, суд наголошує, що матеріали справи не містять витребуваних судом доказів, а саме:

1) належним чином завірену копію постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 19.02.2025 №1726/26, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

2) належним чином завірену копію Протоколу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 18.02.2026 за No 2026-0218-0830 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

3) належним чином завірені копії документів наявних у Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України, які розглядалися та на підставі яких приймалося рішення та оформлювався Протокол Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 18.02.2026 за No 2026-0218-0830, зокрема, але не виключно: копію Супровідного листа старшого слідчого СВ Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 08.01.2026 № 6469-2026 (1834837); копію Свідоцтва про хворобу від 25.11.2024 № 29/23912; копію Картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_2 від 25.11.2024; копію Медичної карти стаціонарного хворого від 19.09.2024 № 12220, видана ДОЗ КМДА КНП "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ"; копію Медичної карти стаціонарного хворого від 20.06.2024 № 8156, видана ДОЗ КМДА КНП "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ"; копію особової справи арх. 23217.

Фактично ЦВЛК обмежилась формальним посиланням на «невідповідність законодавству або прийняттю на підставі недійсних документів» без наведення належних мотивів такого висновку, що не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Також має місце неналежний розгляд ЦВЛК питання, яке стосувалося позивача без його виклику та повідомлення, без його фактичного медичного огляду, яке проводилось на підставі недостатніх та недостовірних документів (випливає з Протоколу ЦВЛК). Фактично позивач був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді надважливого питання відносно нього, надати медичні документи та ін.

Слід звернути увагу, що принцип законності передбачає, що рішення органів влади повинні прийматися виключно на підставі та в межах закону. Принцип обґрунтованості вимагає, щоб рішення містили логічні мотиви, посилалися па фактичні обставини та докази, а висновки були аргументованими. Принцип правової визначеності гарантує, що особа має чітко знати свої права, обов`язки та наслідки дій органів влади. Дотримання цих принципів забезпечує законність, об`єктивність і передбачуваність рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) па підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою цс повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване цс рішення (дія); 9) з урахуванням права особи па участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Верховний Суд у постанові №280/1155/23 від 19 грудня 2024 року в якій суд касаційної інстанції вказав, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь па ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.

Необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є самостійною підставою для його скасування, оскільки воно повинно містити конкретні мотиви та ґрунтуватися на фактичних і правових підставах.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч приписів статті 77 КАС України, ЦВЛК Збройних Сил України, не доведено відповідності свого рішення критеріям, зазначеним у статті 2 КАС України, оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи воно прийняте не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо та не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За встановлених у цій справі обставин, суд дійшов висновку про протиправність Постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 2026-0218-0830 від 18.02.2026, як такої, що суперечить принципам обґрунтованості та правової визначеності, а відтак вона підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено та зазначено у відзиві відповідача— 2 на позов, що ІНФОРМАЦІЯ_3 «…на даний час у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» містяться відомості про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку». Інших чи протилежних відомостей (щодо постановлення на військовий облік) матеріали справи не містять.

Тобто суд висновує, що відповідачем-2, тобто ІНФОРМАЦІЯ_8 не вчинялися жодні дії щодо внеснння змін у базу призовників, а тому діями відповідача-2 права позивача не порушені. Саме тому відсутні будь-які правові підстави вважати, що відповідач 2 допустив протиправні дії чи бездіяльність щодо порушення прав позивача.

Таким чином, вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1000,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 2026-0218-0830 від 18.02.2026.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000 (одну тисячу) грн 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА