Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №742/4766/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/365/26

Єдиний унікальний № 742/4766/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Автострада», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокатом Денисенком С.В. подано до суду позов ОСОБА_1 до ТОВ «Група Компаній «Автострада», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

25.09.2024 о 09 год. 35 хв. ОСОБА_3 по вул.Земській біля буд.49 у м.Прилуки Чернігівської області, керуючи транспортним засобом MAN TGX 33.480, д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснюючи поворот ліворуч на вул.Першотравневу, не врахував дорожню обстановку та не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, що призвело до зіткнення з автомобілем Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП транспортний засіб Volkswagen Transporter зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.12.2024 у справі №742/5873/24 ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

На момент ДТП ОСОБА_3 керував службовим автотранспортом відповідача - ТОВ «ГК «Автострада», перебуваючи при виконанні трудових обов`язків, тобто позивач звільнений від обов`язку доводити факт вини найманого працівника, оскільки цей факт підтверджений постановою суду.

Автомобіль MAN TGX 33.480, д.н.з. НОМЕР_1 , належить відповідачу та був застрахований за полісом №217906337 від 31.10.2023 зі страховиком ПрАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», ліміт відшкодування по якому становить 160 000,00 грн, франшиза - 1 500,00 грн.

Позивач мав страховий поліс №EP.221970476 зі страховиком ПрАТ «ПЗУ Україна» із послугою прямого врегулювання збитків, якою скористався. За оцінкою, складеною уповноваженим оціночним суб`єктом (№ оцінки 850-24_SOS-240926-293594 від 24.10.2024), вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 166240,57 грн без урахування фізичного зносу замінюваних складових.

07.01.2025 відповідач перерахував позивачу суму франшизи - 1500 грн, проте подальші виплати не здійснювалися.

Одже, позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача залишку невідшкодованої суми збитків у розмірі 74 064,89 грн, що обчислено як різниця між загальною вартістю ремонту та сумою уже виплачених коштів (166240,57 грн - 1500,00 грн - 90675,68 грн = 74064,89 грн).

Також з 25.09.2024 на зазначену суму нараховано інфляційний індекс та 3% річних, які за період прострочення з 26.09.2024 до 04.09.2025 (344 дні) становлять, відповідно, 8 712,05 грн та 2 094,11 грн.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, проте останнім завчасно була подана до суду заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечув, при цьому просив врахувати, що на даний час відповідач жодних розрахунків із позивачем не проводив, а станом на 19.08.2026 період прострочення вже складає 692 дні (з 26.09.2024 по 18.08.2026 включно), то за цей час розмір 3% річних складає 4212,57 грн, інфляційні витрати – 15122,18 грн, тобто загальний розмір майнових вимог за позовом станом на 19.08.2026 становить 93399,64 грн, який складається з розміру майнової шкоди – 74064,89 грн, 3% річних – 4212,57 грн, інфляційних витрат – 15122,18 грн).

18.08.2026 представник відповідача ТОВ «Група Компаній «Автострада» Троєскуров Д.О. подав до суду додаткові пояснення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідач зазначив, що згідно зі звітом про оцінку вартості збитків № 850-24_SOS_-240926-293594 від 24.10.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу складових становить 166240,57 грн, тоді як страховиком було виплачено 62968,92 грн страхового відшкодування.

Відповідач вказав на те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу MAN TGX 33.480, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» за полісом № 217906337 із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160000,00 грн та франшизою 1500,00 грн. На думку відповідача, оскільки заявлений позивачем розмір майнової шкоди не перевищує встановленого страхового ліміту, то обов`язок щодо її відшкодування у межах страхового покриття покладається саме на страховика, а не на відповідача.

Водночас відповідач зазначив, що позивач фактично заявляє до стягнення різницю між вартістю відновлювального ремонту та отриманим страховим відшкодуванням, однак не надав належних доказів, які б підтверджували наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування заявленої суми. На переконання відповідача, у зв`язку з наявністю договору ОСЦПВ та невиходженням заявленого розміру шкоди за межі страхового ліміту позовні вимоги до нього є безпідставними та задоволенню не підлягають.

ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явився, проте подав до суду заяву, у якій зазначив, що не може бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з перебуванням у відрядженні.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

У справі встановлено, що 25.09.2024 о 09 год. 35 хв. ОСОБА_3 по вул. Земській біля буд.49 у м.Прилуки Чернігівської області, керуючи транспортним засобом MAN TGX 33.480, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ТОВ «ГК «Автострада», та здійснюючи поворот ліворуч на вул.Першотравневу, не врахував дорожню обстановку та не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, що призвело до зіткнення з автомобілем Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП транспортний засіб Volkswagen Transporter зазнав механічних пошкоджень, чим порушив вимоги пунктів 10.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.12.2024 у справі №742/5873/24 винною особою в скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП був визнаний ОСОБА_3 та на нього накладено стягнення у виді штрафу (а.п. 12).

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ТОВ «ГК «Автострада» була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», що підтверджується страховим полісом №218557792 (а.п.10), тоді як цивільно-правова відповідальність позивача ОСОБА_1 , відповідно до поліса №ЕР.221970476, була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (а.п.8).

ОСОБА_1 скористався послугою прямого врегулювання збитків, у зв`язку з чим страхове відшкодування за пошкодження належного йому транспортного засобу було здійснено ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_4 № 850-24_SOS-240926-293594 від 24.10.2024, складеного суб`єктом оціночної діяльності, сертифікат №306/20 від 17.04.2020, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача без урахування фізичного зносу замінюваних складових становить 166240,57 грн (а.п.16-19).

Відповідно до страхового акта № 47752/1 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до виплати було нараховано страхове відшкодування у розмірі 62968,92 грн, що згідно з розпорядженням № 47762/1/1 на виплату страхового відшкодування в порядку прямого врегулювання збитків зазначену суму було виплачено позивачу (а.п.21).

16.12.2024 позивач звернувся до ТОВ «Група Компаній «Автострада» з пропозицією у позасудовому порядку відшкодувати збитки, завдані пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 75564,89 грн (а.п.23, 24), проте відповідач на зазначене звернення здійснив виплату лише у розмірі 1500,00 грн, що відповідає сумі франшизи (а.п. 25), у зв`язку з чим решта заявленої позивачем суми збитків у добровільному порядку відповідачем відшкодована не була.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №497/470/2021 від 09.11.2022 констатовано, що скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд помилково вважав, що оскільки фактичний розмір шкоди завданої майну позивача не перевищує ліміт відповідальності страховика за договором страхування, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Проте, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відносини між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування із урахуванням фізичного зносу деталей, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності). При цьому, у вказаному правовому висновку Верховний Суд вважає безпідставними посилання апеляційного суду на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 в справі №755/18006/15-ц, як на підставу для відмови у задоволенні позову. Натомість, особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов`язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Оскільки у цій справі встановлено, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» цілком виконало обов`язок зі сплати страхового відшкодування у межах лімітів визначних договором страхування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, то залучення його до участі у справі не було необхідним для вирішення цього спору судами по суті.

З огляду на наведене, у даній справі сам по собі факт здійснення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхового відшкодування у розмірі 62968,92 грн не є підставою для звільнення ТОВ «Група Компаній «Автострада» від обов`язку відшкодувати позивачу невідшкодовану частину завданої шкоди, при цьому суд враховує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача без урахування фізичного зносу становить 166240,57 грн, тоді як страховиком виплачено 62968,92 грн, а відповідачем додатково сплачено 1500,00 грн франшизи. Отже, питання щодо розміру шкоди, яка залишилася невідшкодованою, підлягає вирішенню з урахуванням фактичного розміру завданих збитків, здійснених страхових виплат та суми, сплаченої відповідачем у рахунок франшизи.

Крім того, під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25.07.2018 в справі №914/820/17).

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Також, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 в справі №924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

Отже, із наведених фактичних обставин, релевантного їм законодавства та судової практики слідує, що особа, відповідальна за завдану внаслідок ДТП шкоду, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування фактичного розміру шкоди зобов`язана відшкодувати потерпілому відповідну різницю.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.11.2019 в справі №501/2298/16-ц, Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.03.2020 в справі №373/1773/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2020 в справі №910/4790/19.

Таким чином, враховуючи наведене нормативно-правове регулювання та висновки Верховного Суду, суд вважає, що, встановивши наявність вини ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка підтверджена постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.12.2024 у справі №742/5873/24, а також факт перебування останнього на момент скоєння ДТП у трудових відносинах з ТОВ «Група Компаній «Автострада» та факт виконання ним трудових обов`язків, саме на відповідача як на роботодавця особи, з вини якої заподіяно шкоду, покладається обов`язок відшкодувати позивачу невідшкодовану частину завданої майнової шкоди.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4212,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 15122,18 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, 16.12.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою у позасудовому порядку відшкодувати збитки у розмірі 75564,89 грн, проте відповідач здійснив виплату лише у розмірі 1500,00 грн, у зв`язку з чим невідшкодованою залишилася сума 74064,89 грн.

Оскільки строк виконання відповідного грошового зобов`язання сторонами не був встановлений, то відповідно до частини другої статті 530 ЦК України боржник повинен був виконати таке зобов`язання у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, а тому прострочення виконання грошового зобов`язання виникло після спливу зазначеного строку.

Отже, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 26.09.2024, тобто з дня, наступного за днем дорожньо-транспортної пригоди, є необґрунтованим, оскільки на цю дату у відповідача ще не виникло прострочення виконання визначеного грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи із суми невідшкодованої шкоди 74064,89 грн та початку прострочення з 24.12.2024. За період з 24.12.2024 по 18.08.2026, що становить 603 дні, розмір 3 % річних становить 3670,77 грн (74064,89 грн ? 3 % ? 603 / 365).

Інфляційні втрати підлягають визначенню за весь період прострочення із застосуванням відповідних щомісячних індексів інфляції, оприлюднених Державною службою статистики України. З урахуванням індексів інфляції за період прострочення їх орієнтовний розмір становить 10724,38 грн, а тому заявлений позивачем розмір інфляційних втрат 15122,18 грн є завищеним та підлягає зменшенню до розміру, визначеного судом за результатами перевірки розрахунку.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невідшкодована частина майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої визначається як різниця між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування, отриманого позивачем, з урахуванням сплаченої відповідачем суми франшизи. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 74064,89 грн невідшкодованої частини майнової шкоди, а також на підставі прострочення виконання грошового зобов`язання - інфляційні втрати у розмірі 10724,38 грн та 3 % річних у розмірі 3670,77 грн, що у загальному розмірі становить 88460,04 грн.

У зв`язку з чим заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги №03/10/24 від 03.10.2024 (а.п.26), копією протоколу погодження вартості послуг (а.п.26), копією розрахунку витрат на правничу допомогу (а.п.27), копією акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №03/10/24 від 03.10.2024 (а.п.27).

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 95 %, тому у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 920,51 грн.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що в даному випадку заявлений розмір правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн є розумним та співмірним з виконаним адвокатом обсягом робіт, що підлягає до стягнення з відповідача на корить позивача.

На підставі викладеного та ст.22, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, керуючись ст.13,81,247,258,263-265,280-282, 352,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), представник позивача - адвокат Денисенко Сергій Вікторович (РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: вул.Київська, буд.327/6, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), до товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Автострада» (код ЄДРПОУ – 40148165, адреса: вул. Праведників світу, буд.4-А, каб.313, м.Вінниця, 21036), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ), про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Автострада» (код ЄДРПОУ – 40148165, адреса: вул. Праведників світу, буд.4-А, каб.313, м.Вінниця, 21036) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 74064 (сімдесят чотири тисячі шістдесят чотири) гривні 89 копійок, 3% річних у розмірі 3670 (три тисячі шістсот сімдесят) 77 копійок, інфляційні втрати у розмірі 10724 (десять тисяч сімсот двадцять чотири) гривені 38 копійок, а всього - 88460 (вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят) гривень 04 копійки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Автострада» (код ЄДРПОУ – 40148165, адреса: вул. Праведників світу, буд.4-А, каб.313, м.Вінниця, 21036) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 920 (девятсот двадцять) гривень 51 копійка, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять) тисяч гривень 00 копійок, а всього - 10920 (десять тисяч девятсот двадцять) гривень 51 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.08.2026.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Анна КОРОТКА