Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №740/879/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/879/26

Провадження № 1-кп/740/243/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ніжині кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270380000065 від 04.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ніжина Чернігівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.07.2025 за ч.1 ст.382 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

Постановою Ніжинського міськрайонного суду № 740/4229/24 від 27.09.2024 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.07.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однак, ОСОБА_3 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, достовірно знаючи про наявність постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області № 740/4229/24 від 27.09.2024 та будучи ознайомлений з нею, і яка набрала законної сили, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, з особистого мотиву, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 03.02.2026 близько 13.00 години особисто керував транспортним засобом - легковим автомобілем AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому рухався по вул. Станіслава Прощенка у місті Ніжині Чернігівської області, та був зупинений уповноваженими працівниками відділу реагування патрульної поліції Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області навпроти житлового будинку 15В по вул. Станіслава Прощенка, м. Ніжин, Чернігівська область у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину за пред`явленим обвинуваченням визнав повністю, правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював та надав показання про те, що взимку 2026 року вранці йому зателефонувала тітка та попросила допомогти з перевезенням продуктів для тварин, якими вона опікувалася. Через несприятливі погодні умови, сильний мороз та значний обсяг речей, які необхідно було перевезти, він вирішив особисто надати їй допомогу.

При цьому достовірно знав, що на той час був позбавлений судом права керування транспортними засобами строком на п`ять років і цей строк ще не закінчився. За його словами, він намагався знайти іншу особу, яка могла б керувати автомобілем, однак знайомі, до яких він звертався, були зайняті та не змогли допомогти. Скористатися послугами таксі, також було складно через погодні умови та необхідність перевозити продукти мішками.

У центральній частині міста, на вулиці Станіслава Прощенка, його зупинили працівники патрульної поліції. Під час перевірки документів та відомостей про його особу працівники поліції встановили, що він позбавлений права керування транспортними засобами.

Підтвердив, що на момент керування автомобілем усвідомлював чинність судового рішення та розумів, що не має права керувати транспортним засобом. Водночас конкретно пояснити, на що розраховував, свідомо порушуючи встановлену судом заборону, не зміг, посилаючись на бажання допомогти родичці та відсутність іншої особи, яка могла б це зробити. У вчиненому розкаюється.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують його особу, а також процесуальних рішень прийнятих в ході досудового розслідування.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим пред`явленого обвинувачення та змісту обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, а інкриміноване обвинуваченому діяння доведене у повному обсязі.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані правильно за ч.3 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений ч.1 ст.382 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд відповідно до вимог ст.66 КК України, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з вимогами ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує його особу, наявність постійного місця проживання та стійких соціальних зв`язів, на утриманні неповнолітньої дитини 2017 року народження, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, відсутність негативних характеристик за місцем проживання, раніше притягувався кримінальної та адміністративної відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок органу пробації, згідно якого, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються які середні, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язану з керуванням транспортними засобами в межах, передбачених санкцією ч.3 ст.382 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Враховуючи дані, що характеризують особу винного, з урахуванням пом`якшуючих обставин, відсутності обтяжуючих обставин, суд дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, його ставлення до вчиненого, усвідомлення скоєного та готовність понести покарання, приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов`язків відповідно до вимог частин 1,3 ст.76 КК України.

Відповідно до повідомлення Ніжинського РВ ФДУ «Центр пробації» в Чернігівській області, ОСОБА_3 засуджений вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.07.2025 до покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн., знятий з обліку 24.09.2025.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати по справі відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження застосований до обвинуваченого - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання втратив свою силу. Клопотання про застосування запобіжних заходів щодо обвинуваченого не надходило.

Оптичний носій DVD-R з відеозаписом визнаний документом, підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.368, 370, 371, 374, 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

У відповідності до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України, у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Документ оптичний носій- DVD-R, що містить інформацію про подію – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1