Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №748/654/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 748/654/26

Провадження № 2/740/1902/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(з а о ч н е)

30 вересня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (надалі – ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось до Чернігівського районного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 20700 грн заборгованості за кредитним договором №4855302 від 01.08.2024 року, з яких 3000 грн заборгованості за сумою кредиту, 10935 грн заборгованість за сумою процентів за користування кредитом, 5265 грн – проценти нараховані за 117 календарний день, 1500 грн заборгованість за штрафними санкціями. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений електронний договір №4855302 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, предметом якого є 3000 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, періодичність платежів зі сплатою процентів кожні 30 днів. ТОВ «Лінеура Україна» виконало зобов`язання та кошти перераховані на картку відповідача № НОМЕР_1 . 31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №31/01/2025, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором №4855302 від 01.08.2025 року.Представник позивача адвокат Столітній М.М. просить позов задовольнити, стягнути судові витрати, які складаються із 2662 грн 40 коп судового збору та 10000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 10 березня 2026 року справу передано за підсудністю Талалаївському районному суду Чернігівської області.

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06.04.2026 року справу передано за підсудністю Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 10-00 год 15 червня 2026 року, яке в подальшому відкладено на 09-20 год 18 серпня 2026 року та 11-30 год 30 вересня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Однак, заявив клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд провести розгляд даної справи за відсутності представника позивача та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки в судове засідання відповідач не сповістив, тому суд виходить з того, що його неявка відбулась за неповажних причин. У встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Також судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Інші заяви, клопотання сторін станом на час розгляду справи відсутні, у зв`язку з чим суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, також останнім надана достатня можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять їх в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з іншою стороною, що відповідає розумному балансу інтересів сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію, відповідно до ч.3 ст.11 якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 01.08.2024 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем укладений електронний договір про надання споживчого кредиту №4855302, предметом якого є 3000 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, періодичність платежів зі сплатою процентів кожні 30 днів, кредитні кошти перераховані на платіжну картку відповідача № № НОМЕР_1 , що підтверджується також і повідомленням АТ « Універсалбанк» від 26.08.2026 року щодо належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 та зарахування, зокрема 01.08.2024 року 3000 грн.

31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №31/03/2025, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором №4855302 від 01.08.2024 року, позичальником по якому є відповідач ОСОБА_1 ..

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами 1, 2 ст.1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Вказаний договір від 01.08.2024 року укладений між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна», як фінансовою установою, договір містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування. Також даний договір, за яким позивач набув право вимоги відповідно до ст.514 ЦК України, недійсним в судовому порядку не визнавався, його недійсність прямо не передбачена законом, а тому в силу ст.204 ЦК України він є правомірним.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за договором від 01.08.2024 року: 3000 грн заборгованості по тілу кредиту, 10935 грн - заборгованості за відсотками, 5265 грн - відсотки нараховані позивачем за 117 календарних днів (з 01.04.2025 року по 26.07.2025 року), 1500 грн- нараховані штрафні санкції, всього 20700 грн.

Під час судового розгляду відповідач не надала суду у встановленому порядку заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву, заперечення, зокрема щодо розрахунку заборгованості та заявлених позивачем процентів, у зв`язку з чим несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням даних процесуальних дій, в даному випадку,- ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів та для застосування до даних відносин сторін правил згідно з ст.1049 ЦК України щодо зобов`язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов кредитного договору.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також судом при розгляді справи враховано, що сторонами, із врахуванням свободи визначення умов договору відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, погоджені умови сплати відповідачем процентів (1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, періодичність сплати кожні 30 днів), штрафних санкцій за невиконаного грошового зобов`язання, що станом на час розгляду справи у встановленому порядку не спростовано, при цьому відповідач, як позичальник, отримав грошові кошти, власником яких він не був, і отримав можливість певний час правомірно не повертати надані йому грошові кошти, натомість у нього виникло зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Заборгованість за тілом кредиту в сумі 3000 грн підтверджується умовами договору. Проценти за користування кредитом нараховані первісним кредитором за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 у сумі 10935 грн та позивачем за період з 01.04.2025 по 26.07.2025 у сумі 5265 грн, тобто в межах визначеного п. 1.3 договору строку кредитування - з 01.08.2024 по 26.07.2025.

Нараховані проценти не мають характеру штрафних санкцій, а є платою за користування кредитом у межах строку кредитування, розмір якої визначений договором (ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За таких обставин заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває станом на даний час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За встановлених обставин стягнення штрафних санкцій у розмірі 1500 грн за кредитним договором від 01.08.2024 року у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3000 грн заборгованості за тілом кредитом, 10935 грн заборгованості за відсотками, 5265 грн- проценти нараховані за 117 календарних днів, всього 19200 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Із врахуванням задоволення позову частково на 92,75% (19200/20700*100=92,75) та сплати позивачем 2662 грн 40 коп судового збору відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», на користь позивача підлягають стягненню із відповідача 2469 грн 37 коп судового збору (2662,40*92,75/100=2469,37).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представництво ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснюється адвокатом Столітнім М.М. на підставі договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року та ордером, що відповідає приписам ч.4 ст.62 ЦПК України, відповідно до якої повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно акту №15490 прийому-передачі виконаних робіт від 26 лютого 2026 року адвокатом Столітнім М.М. надані послуги щодо усної первинної консультації, дослідження наданих документів та аналізу фактичних обставин справи, складання позовної заяви про стягнення заборгованості, складання та оформлення інших документів – додатків до позовної заяви, складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції, представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства (вартість 10000 грн).

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи малозначність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн, який є завищеним, в даному випадку розумним та співмірним розміром є 3000 грн витрат на правничу допомогу.

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76- 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4855302 від 01.08.2024 у розмірі 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2469 (дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) гривень 37 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Роздайбіда