Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №750/8461/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8461/26

Провадження № 3/750/2481/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Косенко О.Д., за участі секретаря Суконнової В.М., особи яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

встановив:

26 липня 2026 року поліцейський 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області капрал поліції Бондаренко К.А. склав протокол серії ЕПР 1 № 729179 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за змістом якого 26.07.2026 о 01:38:00 в м. Чернігові по вул. Шевченка, 55 громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом JET днз 212-110, потужністю двигуна 400 Вт, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, за результатами якого виявлено позитивну пробу 1,48 %.

В судове засідання, призначене на 18.08.2026, ОСОБА_1 не з`явився, судовий розгляд відкладено на 30.09.2026.

У судовому засідання 30.09.2026 ОСОБА_1 проти притягнення його до адміністративної відповідальності заперечив. При цьому визнав обставини пересування на електросамокаті 26.07.2026 у під час коменданської години по вул. Шевченка, 55 у м. Чернігові в стані алкогольного сп`яніння, пояснивши це необхідністю якнайшвидше дістатися укриття у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги. Також ОСОБА_1 підтвердив обставини зупинки його працівниками патрульної поліції 26.07.2026, повідомлення про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу – «ДРАГЕР». З результатами огляду він погодився. Свою незгоду з притягненням його до адміністративної відповідальності обгрунтовує тим, що він керував електросамокатом, який не відноситься до механічних транспортних засобів, на які поширюються вимоги ПДР, зокрема щодо заборони керування у стані алкогольного сп`яніння.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову водія від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення разом з протоколом до суду надано наступні докази.

- довідки старшого інспектора ВАП УПП в Чернігівській області Д.Літош про не отримання посвідчення водієм ОСОБА_1 та що до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП він не притягувався.

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26 липня 2026 року;

- рапорт поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Чернігівській області молодшим лейтенантом поліції Бондаренко К.А. про виявлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Стосовно водія складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсторонено від керування транспортним засобом;

- відеозапис до протоколу ЕПР1 №729179 26.07.2026 та іншими матеріалами справи.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом ч. 1 статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 2 вищезазначеної статті, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3). Відповідно до ч. ч. ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до положень ст. 255 КУпАП, складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Пунктами 2, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі -Інструкція) передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану; ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 26 липня 2026 року та переглянутого відеозапису з боді-камер патрульних поліцейських, ОСОБА_1 26 липня 2026 року о 01 год. 38 хв. перебував за кермом двоколісного транспортного засобу, а саме: електросамоката, яким керував у комендантську годину, у зв`язку з чим його і було зупинено. В ході спілкування з ОСОБА_1 працівник патрульної поліції виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідність обличчя. На запитання чи вживав він алкоголь останнім часом, пояснив: «після роботи, так».

Виявлення ознак алкогольного сп`яніння у вказаного водія стало правовою підставою для пропозиції водієві зі сторони працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу на що водій погодився.

За результатами огляду на стан сп`яніння була виявлена позитивна проба 1,48 проміле.

Таким чином, матеріалами справи доведено поза розумним сумнівом, що водій ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо твердження ОСОБА_1 , що електросамокат не є транспортним засобом, суд зазначає наступне.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Електросамокат відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до легкого персонального електричного транспортного засобу.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 використовував електросамокат як транспортний засіб, він є суб`єктом адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Вирішуючи питання по міру стягнення, суд враховує наступне.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову водія від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року /справа № 702/301/20/ зазначила наступне.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. ст. 33, ч.1 ст.130 КУпАП.

Вирішуючи питання про вид стягнення, суд вважає за необхідне з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 , стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 9, 33, 130, 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя О.Д. Косенко