Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №730/1319/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)3-50-01

Справа №730/1319/26

Провадження № 1-кп/730/79/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026270410000081 від 10.06.2026, з обвинувальним актом від 19.08.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, громадянки України, без освіти, не одруженої, маючої на утриманні 7 неповнолітніх та малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 року близько 20:00 години ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого проживання у кімнаті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час виниклої сварки, з мотивів особистих неприязних відносин із своїм співмешканцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з яким спільно проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, діючи умисно, з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взяла зі столу кухонний ніж та його гострою частиною завдала один удар в область живота ОСОБА_5 .

Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_13 спричинено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, яке згідно висновку судово-медичної експертизи №79 від 27.07.2026 за своїм характером має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та є небезпечним для життя в момент його заподіяння.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються, зокрема, між іншими особами, які спільно проживають або проживали однією сім`єю, але не перебувають або не перебували у родинних відносинах чи у шлюбі між собою.

Відповідно до п. «b» ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції), «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються, зокрема, між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник або проживав у тому самому місці, що й жертва.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинила фізичне насильство своєму співмешканцю ОСОБА_13 , з яким спільно проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, у зв`язку з чим вчинене кримінальне правопорушення пов`язане з домашнім насильством.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченої, яка, будучи допитаною в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, надала показання, підтвердила обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу.

Так, обвинувачена пояснила, що 10.06.2026 року, ввечері, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , готувала вечерю. В цей час прийшов її цивільний чоловік, з яким вони фактично живуть, як сім`я, але офіційно не одружені, оскільки у потерпілого немає паспорту. Він був у стані сп`яніння, почав до неї чіплятися, виникла сварка. У процесі сварки він схопив її за волосся та хотів повалити на підлогу. В цей час, з мотивів особистих неприязних відносин, вона вирішила його вдарити ножем, для чого, розвернувшись у бік потерпілого, вдарила останнього ножем у живіт. Все це відбувалося на емоціях через дії потерпілого. Діти цього не бачили, можливо лише чули сварку. Після удару в живіт ніж залишився у неї в руках, потерпілий впав. Одразу викликали швидку. На день розгляду справи з потерпілим примирилися, продовжуються проживати разом, як сім`я, хоча спільних дітей з потерпілим немає. Відносини нормальні, сімейні. Розуміє, що вчинила неправильно, про що зараз жалкує, кається.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просила суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.

Показання обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що 10.06.2026 року прийшов до себе додому, побачив, що цивільна дружина готує їсти. Оскільки був у стані сп`яніння, почав чіплятися до дружини, виникла сварка, у процесі якої він схопив обвинувачену за волосся. В цей час він відчув удар ножем в живіт. Обвинувачену шкода, розуміє, що вона так вчинила через його неправомірні дії. Якби він себе поводив нормально, цієї б справи не було. Просить призначити потерпілій мінімально можливе покарання, адже він дуже жалкує за свої дії, йому соромно перед дружиною, яку фактично сам спровокував на вчинення злочину. Просить врахувати, що вони живуть як сім`я, виховують 7 дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченою фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому вона обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останньою цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, потерпілого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують її особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки вона вчинила нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).

Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених нею дій та осуд своєї поведінки.

Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачена повно та всебічно розповіла про обставини, які мали місце у той час та тим самим активно та відкрито сприяла суду у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК, тобто розкриттю злочину.

Враховує суд й те, що обвинувачена без жодних зволікань викликала потерпілому швидку допомогу.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Також, суд враховує, що обвинувачена на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, місце реєстрації, спосіб життя, стан здоров`я обвинуваченої, згідно наданої суду характеристики характеризується позитивно, не одружена, однак фактично перебуває у шлюбних відносинах, має на утриманні 7 дітей, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та яка не наполягає на реальному позбавленні волі, відношення обвинуваченої до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання, в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 121 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Крім того, у цій справі, покарання обвинуваченим суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к, де останній роз`яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75, 79 КК України, відповідно до яких, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст.75, 79 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Однак, у даному кримінальному провадженні суд не погоджується з позицією прокурора. який просив звільнити обвинувачену від відбування призначеного судом покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком у 3 роки.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 ст.79 КК у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов`язки відповідно до ст. 76 цього Кодексу.

Зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов`язковою умовою такого звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При вирішенні питання щодо можливості звільнення обвинувачених від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст. 79 КК України суд виходить з того, що значення інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, полягає у тому, що за його допомогою держава намагається задовольнити передусім інтереси дитини.

Завдяки інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд дає обвинуваченим можливість виправитися без ізоляції від суспільства, та інших реальних обмежень, характерних для позбавлення волі.

Обвинувачена має піклуватися про своїх малолітніх дітей, займатися їх вихованням постійно, оскільки для жінки, суспільства і держави важливим та особливо цінним є фізичне і моральне здоров`я дитини. Звільнення обвинуваченої від відбування покарання у відповідності до ст. 79 КК України сприятиме побудові здорового соціального фундаменту для майбутнього життя її малолітніх дітей.

Приймаючи таке рішення, суд виходить з того, що завдяки цьому інституту, закон ставить інтереси дитини, її виховання, вище, ніж негайне виконання покарання, вище за реалізацію цілей кримінальної відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що в такий спосіб будуть досягнуті не лише спеціальні самостійні цілі кримінальної відповідальності обвинуваченої, а й врегульовані суспільні відносини, що складаються між матір`ю і дітьми, жінкою і державою, тобто буде досягнуто загально правових цілей регулювання суспільних відносин і забезпечення правопорядку в державі.

Отже, вирішуючи питання про застосування ст. 79 КК України, суд ураховує, що ОСОБА_4 має на утриманні сімох дітей, з якими проживає, є раніше не судимою, позитивно характеризується, визнала вину та висловила жаль з приводу вчиненого. Молодша дитина — ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - на час проголошення вироку не досягла семирічного віку. Ці обставини свідчать про значення особистої участі засудженої у вихованні та утриманні дітей.

Водночас суд бере до уваги підвищену суспільну небезпечність вчиненого: умисне заподіяння ножем проникаючого поранення живота, яке було небезпечним для життя потерпілого. Оцінюючи цю обставину разом із поведінкою потерпілого перед подією, особою засудженої, її ставленням до вчиненого та інтересами дітей, суд доходить висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування призначеного покарання, за умови контролю органу пробації та проходження програми для кривдників. Застосування ст. 79 КК України у цій справі ґрунтується не лише на наявності малолітньої дитини, а на сукупності зазначених обставин. Суд ураховує також, що до засудженої застосовується обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на три місяці.

Таким чином, виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючих обставин, особи винної та її ставлення до вчиненого нею діяння, позиції прокурора у судовому засіданні, який не наполягав на реальному позбавленні волі обвинуваченого, позицію потерпілого, який немає до обвинуваченого жодних претензій, просить суд призначити мінімально можливе покарання, того, що кримінальне правопорушення фактично було спровоковано самим потерпілим, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченої ст. 79 КК України, звільнивши її від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на неї обов`язки, таким чином давши шанс на виправлення.

У даному випадку, звільнення від покарання з іспитовим строком перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що, власне, і має місце в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом інституту звільнення від покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку. Наймолодша дитина засудженої народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 та досягне семирічного віку 12 грудня 2027 року. З огляду на це іспитовий строк за ст. 79 КК України не може тривати після зазначеної часової межі. Суд установлює його тривалістю один рік два місяці, що обчислюється з 29 вересня 2026 року та спливає 29 листопада 2027 року.

Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою є таким, що пов`язане з домашнім насильством, суд дійшов висновку, що обвинувачена за наслідками вчиненого нею правопорушення є кривдником, а потерпілий постраждалою особою від домашнього насильства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно з яким «Кривдник це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі», а «Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі постраждала особа) особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі».

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму.

Програми для кривдників, згідно зі ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» виконують суб`єкти, відповідальні за виконання такої програми місцева державна адміністрація та орган місцевого самоврядування, а органом, що здійснює профілактичний облік кривдників і профілактичну роботу з ними здійснює орган Національної поліції України уповноважений підрозділ органів Національної поліції України.

Відповідно до ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов`язки, серед яких, направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно із вимогами ч.3 ст.91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

У цьому кримінальному провадженні обвинувачена засуджується за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження з такою обтяжуючою обставиною як вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах. Тобто обвинувачена засуджується за злочин, пов`язаний з домашнім насильством, а тому в інтересах потерпілого до обвинуваченої слід застосувати обмежувальні заходи.

Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експерта.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Цивільний позов не заявлений.

Підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 рік 2 місяці, який обчислюється з моменту проголошення вироку.

На підставі ст. 76 КК України покласти на неї такі обов`язки:

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, поклавши на неї обов`язок відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.

Направити ОСОБА_4 до Комарівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Зобов`язати Комарівську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області повідомити про виконання ОСОБА_4 програми для кривдників.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речові докази у справі: дві скляні ємності зі зразками крові обвинуваченої, змиви речовини бурого кольору з підлоги, які зберігаються у кімнаті речових доказів СВ ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, – знищити; технічні носії інформації - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати: на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта № СЕ-19-125-26/9293-БД) – 18 250,52 грн., на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта № СЕ-19-125-26/7810-БД) – 5 346,44 грн., на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта № СЕ-19-125-26/7813-БД) – 19 185,00 грн., на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта № СЕ-19-125-26/7811-БД) – 5 048,16 грн., загальна сума – 47 830,12 грн.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд Чернігівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1